Обороту

 

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт та послуг). Тому у процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідності визначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності та розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.

Якщо прибутковість підприємтсва знижується, то зменшується ціна акцій та співвідношення прибутку на акцію (ПНА) та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими. Чистий прибуток використовується у розрахунках ряду показників акціонерного капіталу:

 

Прибуток на Прибуток після сплати податків

звичайну = та дивідентів на привілейовані акції

акцію (ПНА) кількість звичайних акцій

 

Ринкова ціна акції

Цінність акцій =----------------------------------

ПНА

 

Дивідент на одну акцію

Рентабельність акції = ----------------------------------

Ринкова ціна акції

 

Більш об’єктивну оцінку ефективності діяльності підприємства можна отримати за допомогою комплексу, системи показників, що всебічно характеризують економічний стан підприємтсва.

 

7.3 Короткострокове фінансове планування

 

Основою короткострокового фінансового планування є складання прогнозних фінансових бюджетів економічної організації.

Бюджет фірми і його різновиди. Бюджет – це кошторис доходів і витрат фірми.

Складання бюджетів є елементами загального процесу планування, а не тільки його фінансовою частиною. Найчастіше складання бюджетів здійснюється в межах оперативного планування.

Складання бюджетів включають наступні етапи:

- встановлення загальних цілей розвитку фірми;

- конкретизація загальних цілей і визначення задач для кожного окремого

підрозділу; підготовку відділами і підрозділами оперативного бюджету (на рік чи півроку);

- аналіз підготовлених бюджетів керуючими і їх корегування;

- підготовка підсумків бюджету.

Виділяють декілька основних видів оперативних бюджетів:

- матеріальний бюджет – перераховує види і кількість сировини і матеріалів, необхідних для реалізації конкретного плану;

- бюджет закупівлі – конкретизує витрати на закупку всіх матеріалів, необхідних для здійснення планів;

- трудовий бюджет – веде рахунок прямих витрат праці, необхідних для організації запланованих видів діяльності;

- бюджет адміністративних витрат – включає витрати на виконання головних функцій, витрати на командировочні і ділові поїздки, гонорари тощо.

До основних фінансових бюджетів відносять: бюджет наявності і бюджет додатково вкладеного капіталу. Якщо перший із фінансових бюджетів має свою ціль забезпечити ліквідність фірми, то другий уточнює заплановані грошові витрати з розрахунком змін: будівництво або придбання заводів, машин і устаткування, заміна зношених капітальних активів і т. п.

Прогноз бюджету наявності – складає частину фінансового планування. Бюджет наявності деталізує потоки наявності (вхідні – доходи і вихідні - витрати) за конкретний майбутній період часу.

Найчастіше бюджет наявності складається на рік або півроку вперед з розбивкою на місяці.

На прикладі прогноз бюджету наявності для простоти розподілений на чотири квартали року (табл.7.4).

Таблиця7.4

Прогноз бюджету наявності фірми

Показники	1 кв.	2 кв.	3 кв.	4 кв.
Продаж
Джерела наявності
Збір по рахункам до оплати
Залишки після виплати податків
А. Загальні джерела наявності
Використання наявності
Оплата матеріалів
Оплата праці
Амортизація та інші витрати
Проценти
Податок
Капітальні витрати
Дивіденди
В. Загальне використання наявності
С. Чистий “кеш-флоу” (потік наявності)=А-В		-2450
D. Початковий баланс наявності			-1300	-450
E. Кінцевий баланс наявності=C+D		-1300	-450	-200
F. Мінімально необхідний баланс наявності
G. Потреба у фінансових наявностях	-150

 

Правила складання планового бюджету наявності. Закупки матеріалів фірма визначає із прогнозом продаж. Плата за матеріали, які будуть потрібні в наступному кварталі, здійснюється в попередньому кварталі. Наприклад, для того щоб продати товар на чотири мільйони грн. у другому кварталі, фірма повинна придбати матеріалів на 1800 млн. грн. Плата здійснюються у 1 кв.

Витрати на працю інколи складають близько 30% річних продаж, інші затрати – близько 20% річних продаж.

Проценти і податки виплачуються в наприкінці кварталу.

Купля нового обладнання здійснюються перед початком нового сезону.

Рядок G в бюджеті показує потреби фірми у фінансуванні.

Гнучкий бюджет. Приведені розрахунки – це підготовка традиційного бюджету наявності, який заснований на одному прогнозі продажу. Адже всі показники – витрати, прибутки, податки – розраховуються, виходячи із одної прогнозної цифри продажу за рік.

В реальній практиці, діє ряд варіантів розвитку подій. Тому найбільш підходящим буде той бюджет, який передбачає можливість змін.

Крім цього, гнучкість бюджету, як і довгострокові фінансові плани, дає регуляцію довжини виробничого важелю, тобто керування співвідношенням між постійними і змінними витратами.

8 Внутрішньовиробниче планування основних показників в галузі зв’язку

Планування обсягу послуг і продукції зв'язку

Попит на послуги зв'язку є вихідним показником, що характеризує ступінь задоволення потреб населення і народного господарства в різноманітних видах зв'язку, обсяг переданої інформації, у залежності від якого визначаються виробничі потужності підприємства, необхідна кількість устаткування і штат робітників, потреба в грошових і матеріальних ресурсах, а також розраховуються всі основні економічні показники діяльності підприємства.

Щоб найбільш повно задовольнити потреби населення і народного господарства в послугах зв'язку, варто вивчати сформований платоспроможний попит на традиційні і нові види послуг, аналізувати його зміни за ряд попередніх років і можливості росту в майбутньому, з урахуванням яких визначається план обсягу послуг підприємства.

Засоби планування послуг підгалузей зв'язку в більшій мірі визначаються її характером, видом переданої інформації. Тому план по різних видах продукції різноманітних підгалузей зв'язку складається окремо. Існують розходження в методиці планування двох основних форм продукції: обміну і надання технічних засобів.

У основу планування послуг, виражених обміном, покладений вихідний платний обмін, так як він відсвічує попит на послуги зв'язку, обсяг реалізованої продукції і від нього в кінцевому рахунку залежать вхідний і транзитний обмін.

При плануванні вихідного платного обміну застосовуються статистичні методи економічного аналізу (екстраполяція, секторний аналіз) і нормативний метод, засновані на визначенні душових рівнів споживання послуг зв'язку. Душовий рівень споживання послуг зв'язку відбиває розмір вихідного платного обміну в розрахунку на 1, 100 або 1000 споживачів. При цьому очікувані душові рівні споживання послуг зв'язку розраховуються для сфери особистого споживання на жителя, а для народногосподарського сектора - на працюючого.

При плануванні попиту на послуги зв'язку варто враховувати вплив народногосподарських і внутрішньогалузевих чинників.

До зовнішніх, народногосподарських чинників відносяться чисельність населення і число зайнятих у народному господарстві; зміна структури споживачів, питомої ваги осіб нефізичної праці, зайнятих у невиробничій сфері; темпи житлового будівництва; темпи зміни валового національного продукту та інше.

До внутрішньогалузевих відносять чинники, що визначають стан і розвиток зв'язку, якість наданих послуг зв'язку, взаємозамінність і взаємозв'язок послуг різноманітних підгалузей зв'язку.

Наприклад, при переході в міжміському телефонному зв'язку з замовленої на негайну систему і відповідно з негайної на швидку систему експлуатації обмін значно зростає (у 1, 5 - 2 разу) унаслідок поліпшення якості надання послуг. Збільшенню обміну сприяє підвищення доступності до неї в наслідку розвитку місцевої телефонної мережі, росту телефонної щільності.

При плануванні обсягу вихідних платних послуг поштового зв'язку враховується вплив народногосподарських чинників: для письмової кореспонденції - темпи росту числа зайнятих у народному господарстві; для

посилок: від населення - збільшення роздрібного товарообігу, від народного господарства - росту промислової продукції; для грошових переказів - росту грошових прибутків населення, а також таких внутрішньогалузевих чинників, як розвиток мережі зв'язку, прискорення пересилки, упровадження нових видів обслуговування та ін.

Маркетингова орієнтація передбачає перебудову планово-економічної роботи, перехід до стратегічного планування, в основі якого лежить обґрунтування цілі розвитку, наприклад, розробка раціональних норм споживання послуг зв'язку і шляхів їх досягнення і ліквідація стратегічного розірвання, утвореного плануванням за допомогою екстраполяції.

Основним показником обсягу послуг зв’язку є загальний вихідний обмін, що включає не тільки платний, але і безкоштовний (службовий) обмін. Планування безкоштовного вихідного, транзитного, вхідного обміну ґрунтується на вивченні для кожного підприємства зв'язку визначених, характерних для нього, співвідношень цих показників до вихідного платного обміну в залежності від його специфіки і місця розташування.

Так, при плануванні загального вихідного обміну Q¢ _вих на основі сформованих співвідношень спочатку розраховується частка безкоштовного обміну d_б/пл у загальному вихідному обміні. Загальний вихідний обмін:

,

де Q'_вих – число вихідних платних послуг.

На кожному підприємстві в залежності від його розташування і місця в мережі зв'язку укладається визначене співвідношення між вхідним, і загальним вихідним обміном, що може змінюватися в залежності від тимчасових характеристик (курортний сезон) або довгочасно діючих факторів. Навантаження, що надходить, може значно коливатися по періодах і впливати на розмір здійсненого обміну.

З урахуванням встановлених за минулий період співвідношень вхідного і загального вихідного обміну і запланованого загального вихідного обміну визначається вхідний плановий обмін по поштовому, телеграфному і міжміському телефонному зв'язку.

При визначенні транзитного обміну враховуються зміни в системі організації та у побудові мережі зв'язку. Розвиток техніки зв'язку, введення системи прямих з'єднань у телеграфному зв'язку, автоматичного транзиту в міжміському телефонному зв'язку зменшують обсяг транзитного обміну.

У умовах стабільної ситуації в економіці країни планування обсягу послуг у формі обміну на короткочасний період (наступний квартал, рік) може визначатися, виходячи зі сформованих середньорічних (середньо-квартальних) співвідношень обміну протягом декількох (трьох, чотирьох) попередніх, включаючи поточний, періодів:

,

де	Qt-1 – обмін у поточному періоді (кварталі, році);
	Q1 - обмін у першому періоді (кварталі, році) аналізованого періоду;
	nt - число аналізованих періодів.

При цьому остаточне рішення про зміну обміну на планований період приймається, виходячи з аналізу впливу демографічних та інших народногосподарських і внутрішньогалузевих чинників.

При визначенні обсягу послуг зв'язку, виражених технічними пристроями, виходять із таких даних:

1) числа діючих технічних засобів;

2) наявного резерву діючих мереж зв'язку;

3) приросту числа технічних пристроїв на мережах зв'язку, що вводяться за планом капітального будівництва;

4) заявок споживачів на технічні засоби.

При розрахунку річного плану обсягу діяльності, вираженої технічними пристроями, спочатку визначається очікувана наявність технічних засобів (каналів, телефонних апаратів, радіоточок і т.п.) на кінець поточного (початок планованого) року N_пп.

З урахуванням очікуваного приросту числа технічних засобів у планованому році і терміну (квартал, місяць) їхнього запровадження в експлуатацію (Δ Ni), розраховується середньорічне число технічних засобів N_пл, що припускає обслуговувати протягом планованого року:

,

де	Δ ti, - тривалість періоду з моменту запровадження до кінця року (кварталів, місяців);
	tk - число кварталів (місяців) у році;
	n - число і-их етапів введення.

 

Планування чисельності робітників у галузі зв’язку

 

Для успішної роботи в умовах ринкової економіки кожне підприємство зв'язку повинно мати мінімально необхідне, але достатнє число робітників відповідних фахів і кваліфікації. Чисельність виробничого штату залежить від обсягу навантаження, що надходить, кількості і складності що обслуговується устаткування, застосовуваних норм і нормативів по праці, а також нормативних законодавчих актів, що регламентують трудову діяльність. Для кожної функціональної групи робітників використовується своя методика розрахунку необхідної чисельності штату, що враховує характер і об’єм виконуваної роботи і вид застосовуваних трудових норм.

Чисельність робітників по опрацюванню обміну й обслуговуванню абонентів визначається по формулі

де - середньомісячний обмін або число виробничих операцій і-го виду в натуральних одиницях;

Н_ві - годинна норма виробітки на і-й операції, од. /год на людину;

Ф_рч - установлений трудовим законодавством нормативний місячний фонд робочого часу.

К_відп – коєфіціент, що враховує резерв робітників на підміну час чергових відпусок.

Розрахунок необхідної чисельності робітників, зайнятих експлуатаційно-технічним обслуговуванням устаткування і споруджень зв'язку, заснований на застосуванні норм часу, що характеризують необхідні витрати праці, необхідні на обслуговування одиниці конкретного виду устаткування у визначений проміжок часу:

де - середньорічне число технічних засобів j-го виду, що підлягає

обслуговуванню;

- норма часу в людино-годинах на обслуговування одиниці j -го виду устаткування за місяць.

Чисельність інженерно-технічних робітників, безпосередньо зайнятих обслуговуванням засобів зв'язку, визначається, як правило, по типових штатах, що характеризують необхідне число робітників відповідного фаху і кваліфікації для обслуговування типового, найбільше обладнання, що часто зустрічається.

Для розрахунку чисельності адміністративно-управлінського персоналу можуть бути використані штатні нормативи, що встановлюють залежність між числом робітників даної групи і потужністю підприємства, його організаційно-виробничою структурою, чисельністю зайнятих на виробництві й інших показниках.

Загальна середньорічна чисельність робітників підприємства визначається виходячи з їхньої наявності на початок року , приросту чисельності робітників з урахуванням обсягу робіт, що збільшується, , що розраховується по вищенаведених формулах, і реальної економії робочої сили - Е_рс, отриманої в результаті зниження трудомісткості виконання виробничих операцій:

Реальна економія робочої сили може бути розрахована по формулі

Де і - норми часу на виконання виробничої операції або одиниці робіт до і після впровадження заходів щодо зниження трудомісткості і росту продуктивності праці. Відповідно до Закону України " ПРО підприємство і підприємницьку діяльність" підприємства зв'язку мають право самостійно розробляти і застосовувати норми і нормативи по праці для розрахунку чисельності виробничого персоналу, керуючись при цьому необхідністю всемірної економії трудових ресурсів і підвищення ефективності виробництва в цілому.

 

 

Планування поточних витрат

Для упорядкування балансу прибутків і витрат, бізнес-плану прогнозуються витрати, необхідні для забезпечення нормальної виробничої діяльності. Витрати плануються по кожній статті окремо в ув'язуванні з іншими поділами плану, а також з урахуванням інфляції, потім розраховується загальна сума експлуатаційних витрат на весь період. Планові розміри витрат по статтях визначаються прямими розрахунками або за допомогою укрупнених вимірювачів.

До витрат на оплату праці ставляться витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії робітникам та службовцям, що стимулюють і компенсують виплати, виплати в натуральній формі, а також витрати на оплату праці робітників, що складаються не в штаті, але відносяться до основної діяльності. У собівартість не включаються премії за рахунок засобів спеціального призначення і цільових надходжень, матеріальна поміч, безпроцентна позичка, оплата додаткових відпусток, надвишки до пенсії, оплата путівок і т.п.

Відрахування на соціальне страхування включають відрахування по встановлених нормах у позабюджетні фонди.

Сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення планується виходячи із середньорічної вартості основних фондів по видах і відповідних нормах амортизації. Амортизація може провадитися рівномірним або прискореним методом.

Витрати на ремонт основних фондів плануються по калькуляції згаданого ремонту і розносяться по відповідних статтях (зарплата, матеріали, запчастини і т.п.), або ж планується рівномірне протягом року відрахування засобів у ремонтний фонд, що у цьому випадку виділяється в переліку витрат окремо.

При плануванні витрат на матеріали, запчастини, електроенергію з боку для виробничих потреб, а також транспортних витрат необхідно враховувати їхнє постійне подорожчання в умовах інфляції в нашій країні, застосовуючи відповідні прогнози й індекси.

Матеріальні витрати підприємств зв'язку можуть плануватися (при неможливості прямого рахунку) на основі укрупненого вимірювача 100 грн. доходів або 1 м² площі з урахуванням інфляції.

Витрати на електроенергію планують по видах устаткування виходячи з його потужності, тривалості роботи, норми споживання електроенергії і прогнозованих тарифів на неї.

Взаєморозрахунки з підприємствами зв'язку плануються з урахуванням тривалості, обсягу робіт, використовуваного устаткування, тощо на основі договорів.

Транспортні витрати, у тому числі на перевезення пошти, плануються на основі договорів із тими, хто робить транспортування. Якщо ж мова йде про підприємства, що безпосередньо займаються перевезенням пошти (поштамти, призалізнодорожні поштамти, відділення перевезення пошти, міські і районні вузли зв'язку), то витрати планують на основі двох показників. Це—річний пробіг транспорту з поштою (окремо залізничного, автомобільного, повітряного, водяного і гужового) і тарифи на оплату 1 км пробігу або 1 т-км перевезеного вантажу (повітряний транспорт), або планової вартості 1 км пробігу (власний транспорт).

Зупинимося на статтях витрат, що стали включати в собівартість продукції порівняно нещодавно.

Знос по нематеріальним активам (права користування землею, патенти, ліцензії, '" ноу-хау", програмні продукти, товарні знаки і т.п.). Починається і ставиться на собівартість щомісяця по нормах, розрахованим підприємством виходячи з початкової вартості і терміна їхнього корисного використання.

Якщо термін корисного використання нематеріальних активів визначити важко, норми зносу встановлюються в розрахунку на 10 років.

У собівартість продукції включаються витрати на рекламу, представницькі витрати, пов'язані з комерційною діяльністю підприємств (офіційні прийоми, оплата послуг перекладачів, проведення засідань ради або правління і ревізійної комісії підприємств, і тощо), і витрати на підготування і перепідготовку кадрів. Плануються ці витрати виходячи з установлених норм і нормативів.

Всі розраховані по окремих елементах і статтям витрати включаються в загальний річний і квартальний кошториси, що визначають суму експлуатаційних витрат на планований період.

На основі планового кошторису витрат і планованих доходів складається калькуляція собівартості 100 грн. доходів у цілому по підприємству і підгалузі або по послугах (якщо це можливо). При розробці кошториси витрат і визначенні собівартості створюється база для встановлення тарифів, забезпечується можливість зниження витрат, закладається основа для одержання прибутку.

 

8.4 Планування доходів та прибутків

 

Доходи, які одержують підприємства зв'язку за весь обсяг реалізованих споживачам послуг по діючих тарифах, складають валову суму доходів від експлуатації засобів зв'язку, що прийнято називати доходами від основної діяльності. Загальна сума доходів від основної діяльності по галузі зв'язку в цілому являє собою грошове вираження вартості всього обсягу реалізованих послуг зв'язку:

,

 

де	Σ Дос - загальна сума доходів від основної діяльності, тис.грн.;
	qі - обсяг і-го виду послуг у натуральному виразі, шт.;
	Ці - тариф і-го виду послуг, грн.;
	n - номенклатура послуг.

Доходи від основної діяльності визначаються по-різному в залежності від виду платних послуг. Через те, що номенклатура платних послуг містить у собі велике число найменувань, диференційовано визначати доходи від основної діяльності безпосередньо на основі тарифів по кожній тарифній позиції не представляється можливим. Тому в практиці використовуються чотири методи визначення доходів від основної діяльності стосовно до різноманітних видів платних послуг.

Доходи, що одержуються від надання разових послуг зв'язку (вихідного платного обміну: пересилки поштової кореспонденції, посилок, передавання телеграм, надання міжміських телефонних розмов), визначаються в залежності від кількості укрупнених показників вихідного платного обміну (по його видах: кількість телеграм, міжміських телефонних розмов незалежно від відстані і тривалості і т.д.) і середньої дохідної такси – Т_dі.

Середня доходна такса не стабільна, і при її плануванні враховуються динаміка сформованих доходних такс за ряд років і чинники, що впливають на її зміну (склад клієнтури, структура обміну і т.д.). с урахуванням середньої доходної такси плануються доходи, одержувані від надання разових послуг зв'язку Д_{раз .}:

де n - номенклатура вихідного платного обміну.

Доходи, що одержуються від абонентної плати Д_аб за послуги, надані у виді каналів зв'язку і відповідних кінцевих пристроів (телефонних апаратів, радіотрансляційних точок), визначаються виходячи із середньорічного.числа цих пристроїв , середньої абонентної плати :

Доходи від установок і перестановок телефонних апаратів і радіоточок визначаються на основі даних про їхню кількість і відповідні середньої такси.

Доходи, що одержуються у вигляді орендної плати за надані в користування міжміські телефонні і телеграфні канали, канали телевізійного і звукового мовлення, визначаються в залежності від протягу каналів Lі, з урахуванням часу їхньої дії і встановленого тарифу Ці:

Доходи, що одержуються у вигляді погодинної оплати за роботу засобів Д_зас радіозв'язку, радіомовлення і телебачення, залежать від планованого часу роботи радіотрансляційних і приймальних пристроїв T_і і величини тарифу за час роботи Ці, встановленого в залежності від потужності передавачів і стислості прийому:

Прибуток-це частина виручки, що залишається в підприємстві після покриття всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність.

З економічної точки зору виділяється прибуток, створений у ході різної діяльності:

- прибуток(збиток) від основної діяльності: реалізації послуг зв‘язку;

- прибуток(збиток) від іншої реалізації;

- прибуток від фінансових інвестицій;

- прибуток(збиток) від позареалізованих операцій.

У сукупності ці складові утворюють балансовий прибуток П_бал:

П_бал = ВД – Н_ц –В + П_ін + П_фін + П_п.о

де ВД - валовий доход від реалізації послуг;

Н_ц -сума податкових платежів, які входять у ціну послуг;

В -сума витрат на виробництво і збут послуг;

П_ін – прибуток (збиток) від іншої реалізації;

П_фін - прибуток від фінансових операцій;

П_п.о - прибуток (сальдо доходів і витрат) від позареалізоційних операцій.

У даний час прибуток після сплати податків залишається в розпорядженні підприємства і використовується за його розсудом.

При складанні плану визначається величина балансового прибутку без обліку позареалізаційного прибутку і збитків, які не плануються. З отриманого таким чином балансового прибутку вираховується податок на прибуток і визначається чистий прибуток, розподіл якого на підприємстві планують самостійно.

 

 

9 Контроль в системі управління плановою діяльністю організації

 

Контроль процесу планування є надзвичайно важливим для забезпечення ефективності планової діяльності. Ще в другій половині 20-х років вчені визначали контроль “як планомірний нагляд, спостереження, перевірку внутрішніх і зовнішніх господарських процесів даного підприємства”.

Контроль є продовженням процесу планування й супроводжує процес

реалізації планів. Практика господарювання показує, що контролю відведена важлива роль в оцінці діяльності суб’єктів господарювання. Діяльність контролю спрямована не тільки на перевірку фактичних результатів, в першу чергу це функція управління, яка направлена на виявлення резервів та прийняття нових управлінських рішень.

Виявлені відхилення за допомогою контролю дають можливість вносити

відповідні корективи, перетворюючи контроль у безупинний процес.

Процес управління містить у собі не лише прийняття рішень, але й організацію виконання і контроль за його здійсненням.

Контроль в управлінні плануванням, та й в цілому в управлінні є необхідним, оскільки господарська практика показує, що частіше всього відсутність контролю стає причиною не виконання важливих управлінських рішень, не кажучи вже про виконання планів. Безвідповідальне відношення виконавців плану, вплив нових факторів, які з’являються в ході реалізації планів, відсутність самоконтролю також є причинами різного роду відхилень у реалізації управлінських рішень.

До контролю ставиться завдання визначення й документування фактичних показників та подій, порівняння їх із плановими показниками, визначення відхилень, причин цих відхилень, винних осіб тощо. Відомо, що правильно організована система контролю забезпечує якісну роботу колективу, мотивуючи їх до отримання бажаних результатів, сприяє підвищенню ефективності управління й діяльності підприємства в цілому.

Для забезпечення конкурентоспроможності потрібно вчасно враховувати зміни, що відбуваються у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства, в розвитку науки та нових технологій, вимогах споживачів, в

політиці конкурентів та бізнес-партнерів, і як наслідок, вчасно вносити коригування в плани, не змінюючи цілей, тим самим підвищуючи шанси підприємства на успіх.

В даному випадку можна говорити про доцільність таких важливих напрямів контрольної діяльності як: проведення постійного контролю (моніторингу) зовнішнього і внутрішнього середовища та моніторингу поточної діяльності підприємства, який включає такі три складові (в даному випадку функції контролю і моніторингу внутрішнього і зовнішнього середовища (оточення) підприємства співпадають):

– контроль (моніторинг) зовнішнього середовища – виявляє зміни, які визнаються об’єктом контролю, що відбуваються поза підприємством, впливаючи на його діяльність. Зокрема, до підконтрольних завдань належать: визначення характеру змін зовнішнього середовища та ступеня впливу на підприємство, прогнозування рівня змін;

– контроль (моніторинг) внутрішнього середовища – служить для виявлення змін, які відбуваються у процесі здійснення господарської діяльності всередині самого підприємства;

– контроль процесу виконання плану – виявляє відхилення планових

параметрів діяльності в контрольних точках, визначає причини їх виникнення, оцінюючи їх об’єктивний та суб’єктивний характер тощо.

Ринкова система планування базується на принципах збалансованості,

гармонізації інтересів власників і найманих працівників, однак, виникає необхідність регулювання процесу реалізації складеного раніше плану, контролю за ходом його виконання. Конкретні заходи по регулюванню і контролю витікають із природи контролю, який слід розглядати як продовження процесу забезпечення досягнення цілей. Необхідність контролю визначається і невизначеністю майбутнього, на яке

впливає багато факторів і їх практично неможливо в повній мірі передбачити на дату складання плану. Помилки, проблеми, ризики, які супроводжують виконання плану, виявляються під час контролю та аналізу їх причин. Зацікавлене у результатах керівництво, цей фактор використовує для попередження кризових ситуацій, попередження прорахунків та помилок.

Контроль буде корисним і ефективним, якщо він є комплексним, всеохоплюючим і що важливо, своєчасним.

Як раз контроль дозволяє виявити виникаючі проблеми, та скоригувати плани до того, як вони переростуть в кризу. Ціль контролю – забезпечення єдності управлінських рішень, визначених цілей і завдань із фактичним їх виконанням, попередження і своєчасне виявлення можливих ризиків невиконання планів, внесення коригувань тощо.

Зміст контролю планової діяльності проявляється у виконуваних ним функціях: діагностичною, орієнтаційною, стимулюючою, функцією коригування дій, наглядовою, а також навчальною.

Діагностична функція контролю полягає у виявленні фактичного стану виконання планових завдань та прийнятих планових рішень, рівня досягнення планових показників.

Орієнтаційна функція контролю – орієнтує, спрямовує учасників планового процесу, менеджерів на певні орієнтири, тобто ті проблеми, які в цей момент заслуговують найбільшої уваги.

Стимулююча функція контролю – проявляється у виявленні й залученні в роботу всіх невикористаних резервів, направлених на досягнення цілей, вимагає творчого підходу до вирішення проблем.

Коригуюча функція контролю полягає в уточненні самого рішення, якщо ситуація змінилася, зміни рішення з метою виконання поставлених

планових завдань, виявлення відхилень та причин невиконання планів, а також передбачає внесення коригувань в плани.

Наглядова – одна із функцій контролю, яка спонукає працівників виконувати поставлені завдання, критично оцінювати недоліки, неточності тощо.

Контроль виконує, й навчальну функцію, оскільки контролер і учасники обговорень, та й і самі учасники планового процесу оцінюють, аналізують

ситуації, які виникають, навчаються працюючи, підвищують свій професійний рівень.

Варто розрізняти стратегічний і оперативний контроль.

Стратегічний контроль направлений на стратегічні плани. Стратегічний план перевіряється на повноту, взаємозв’язок й відсутність внутрішніх протиріч його окремих аспектів.

За результатами перевірки або розробляється система контролю за його

виконанням, або приймається рішення про коригування стратегічного плану.

Інструменти такого стратегічного контролю використовуються для виявлення майбутніх можливостей і ризиків. Застосовуються методи логістики, портфельного аналізу, аналізу потенціалу, розробки сценаріїв, використання кривої досвіду й кривої життєвого циклу, виявлення стратегічних розривів тощо.

На відміну від стратегічного, оперативний контроль спрямований на досягнення короткострокових цілей. Головна мета оперативного контролю – своєчасне виявлення відхилень від поставлених орієнтирів, цілей і завдань, розробка заходів для вирішення конкретних проблем. Його базою є оперативний аналіз і відповідні інструменти управління, у тому числі аналіз беззбитковості, метод розрахунку сум покриття, функціонально-вартісний аналіз, структурний аналіз тощо.

Потрібно відмітити, що контроль здійснюється суб’єктами, діяльність яких спрямована на проведення контролю та суб’єктами, які є учасниками процесу (самоконтроль). Процес контролю – це діяльність суб’єктів контролю, спрямована на виконання ухвалених рішень шляхом реалізації певних завдань, принципів, методів, застосування технічних засобів і технології контролю. Процес контролю за здійсненням планової діяльності та реалізацією планів, який передбачає контроль за формуванням та виконанням планів, включає такі етапи:

– визначення доцільності контролю (вибір критеріїв, рішення про регулярність, корисність для ефективності управління тощо);

– планування контролю: об’єкти контролю, методи, результати, показники;

норми контролю (етичні, правові, виробничі); суб’єкти контролю (внутрішні або зовнішні органи контролю, менеджери та самі учасники планового процесу (самоконтроль)); обсяг контролю (повний, наскрізний, вибірковий; засоби контролю (ручні, авт