Показники, що характеризують стан ВТБ

 

Комплексний підхід висуває в якості основної вимоги системність показників, що характеризують стан ВТБ. Показники стану ВТБ повинні відображати суттєві сторони сучасної будівельної індустрії, признаки нововведень обладнання та оснащення, вдосконалення технологічних процесів, прогресивність форм організації та управління. Показники повинні бути керовані, тобто повинні дозволяти встановлювати необхідне значення чи змінювати його в необхідному напрямку.

Стан стаціонарної виробничої бази характеризують наступні показники: фондоозброєність підприємства; забезпеченість виробничими площами для ТО та ТР; придатність приміщень для ТО та ТР; об’ємно-планувальні рішення; придатність споруд та приміщень.

Технологічне обладнання та рівень технології характеризують такі показники: структура фондів ВТБ; фондоозброєність та механоозброєність ремонтних працівників; середній вік обладнання і величина його використання; рівень механізації виробничих процесів; ступінь поточності і конвеєризації виробництва; рівень типізації технології.

Рівень організації і управління характеризують наступні показники: концентрація об’єму робіт по ТО і ремонту; спеціалізація по видам ТО і ремонту; кооперування виробничих підрозділів; плинністькадрів інженерно-технічної служби; продуктивність праці ремонтно-обслуговуючого персоналу.

Для визначення стану ВТБ необхідно використовувати початкові дані, представлені в статистичній звітності автопідприємств, які дозволяють визначити: середньоспискову чисельність рухомого складу в АТП (автотранспортне підприємство); загальний пробіг; вартість ВТБ і транспортних засобів; витрати на ТО та ТР автомобілів; чисельність ремонтних та допоміжних працівників і фонд заробітної платні; середню вантажопідйомність автомобілів та ін. За початковими даними можна визначити динаміку зміни забезпеченості основними виробничими фондами на одиницю рухомого складу на гривну транспортних засобів.

Для аналізу стану ВТБ використовують багаточисельні показники: структуру фондів ВТБ, ступінь забезпеченості АТП виробничою базою, стан ВТБ в частині її фізичного і морального зношення. До показників в натуральному та вартісному виразах відносяться: забезпеченість виробничими потужностями для виконання ТО і ремонту; коефіцієнт придатності основних фондів; питома вага вартості ВТБ в загальній вартості фондів; питома вага вартості активної частини фондів в загальній вартості ВТБ; фондоозброєність та ін.

 

За методикою НДІАТ для оцінки стану ВТБ рекомендуються наступні показники:

 

1. Фондооздобленість, тис. грн./авт.

 

 

де ОВФ_ВТБ – вартість основних виробничих фондів з відрахуванням транспортних засобів;

А_СП – середньоспискова чисельність рухомого складу.

 

2. Фондоозброєність ремонтних працівників, тис. грн./чол.,

 

 

де Ч – чисельність ремонтних і допоміжних працівників, чол.

 

3. Механоозброєність, тис. грн./чол.,

 

 

де ОВФ_акт – вартість активної частини основних виробничих фондів ВТБ, тис. грн.

 

4. Фондовіддача ВТБ, привед. км./грн.,

 

 

де L_привед – об’єм роботи ВТБ, тис. привед. км.

 

5. Продуктивність праці ремонтних працівників, тис.км./чол.,

 

 

6. Плинність кадрів ремонтних працівників, %,

 

 

де Ч_виб – чисельність вибувших ремонтних і допоміжних працівників, чол.

 

До оціночних показників також відносяться коефіцієнт технічної готовності, річна зарплата ремонтних працівників, зношування основних засобів та ін.

Сучасний стан ВТБ характеризують наступні основні ознаки:

1. Відставання розвитку ВТБ від темпів росту рухомого складу: порівняно невеликі розміри АТП і недосконалість структури рухомого складу; недостатня оздобленість зон ТО і ремонту виробничими площами; невідповідність структури ВТБ об’єму виконання робіт по ТО і ремонту.

2. Зниження деяких техніко-економічних показників роботи ВТБ: недосконалість структури капіталовкладень в розвиток ВТБ і структури виробничих фондів; велике зношування виробничих фондів; відсутність чи дефіцит високопродуктивного технічного обладнання.

3. Невідповідність ВТБ індустрійним методам технічного забезпечення рухомого складу: низький рівень концентрації рухомого складу і виробничої бази; велика різноманітність і різнотипність рухомого складу в межах одного підприємства; непристосованість ВТБ до освоєння нових типів рухомого складу; слаборозвинені коопераційні зв’язки.

Таким чином, рішення проблеми технічного забезпечення рухомого складу пов’язано зі зміною структури ВТБ, яка повинна здійснюватися в процесі розвитку існуючих та створених нових об’єктів.