Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Вимоги до управління підрозділами




Управління підрозділами може бути вдалим лише в тому випадку, якщо воно буде стійким, безперервним, оперативним і скритним.

Стійкість управління полягає: в знанні реально сформованої обстановки; швидкому відновленні порушеного управління і відновленні засобів зв'язку; своєчасному зборі даних обстановки; правильному з'ясуванні отриманої задачі; своєчасному прийнятті рішення; доповіді його командиру і своєчасному доведенню до підлеглих командирів; підтриманні надійного зв'язку з підлеглими, приданими підрозділами і старшим командиром, його штабом і сусідами; надійному захисті пунктів управління, вузлів зв'язку, командно-штабних машин від зброї масового ураження, високоточної зброї, ударів авіації та інших вогневих засобів, а також від радіоелектронних перешкод противника.

Безперервність управління полягає в постійному впливі командира на хід бою словом, справою і наявними в його розпорядженні засобами в інтересах успішного виконання підрозділами поставленої задачі. В бою командир зобов'язаний уважно стежити за ходом бою, безперервно вести розвідку і бути в курсі дій і намірів противника. Вчасно ставити або уточнювати задачі підрозділам, а також приданим і підтримуючим підрозділам. Обов'язковою умовою досягнення безперервності керування є постійне знання обстановки, її аналіз і передбачення найбільш суттєвих змін. Це дозволить командиру вміло застосовувати в ході бою всі штатні і придані вогневі засоби й ефективно використовувати результати вогневого ураження противника.

З метою досягнення безперервності управління дуже важливо вибрати місце свого командно-спостережного пункту, потай його розташувати і вчасно переміщувати, особливо при веденні бою вночі, у туман, хуртовину і на важкодоступній і не скрізь прохідній місцевості. Командир повинен знаходитися на найбільш важливому в даний момент напрямку і вчасно впливати на хід бою всіма наявними в його розпорядженні силами і вогневими засобами. У важкі моменти бою командир особистим прикладом, проявляючи сміливість, ініціативу і непохитну рішучість повинен повести за собою підрозділи і виконати бойове завдання, незважаючи ні на які труднощі і навіть загрозу для життя.

Командир ще при організації бою повинен призначити собі заступників крім штатних і віддати їх наказом, передбачити резерв сил і засобів зв'язку. Якщо в ході бою управління порушиться, командир і штаб негайно вживають заходів для його відновле
ння.

Оперативність управління полягає у своєчасному і швидкому здійсненні всіх заходів управління підрозділами як при підготовці, так і у ході ведення бою; у постійному знанні обстановки і швидкому реагуванні на її зміни; у своєчасному уточненні прийнятого рішення і поставлених підрозділам завдань; в умінні командира застосувати найбільш доцільний метод роботи і виконати поставлені завдання в терміни, що забезпечують випередження противника в діях; в умінні командирів усіх ступенів працювати на штатних радіозасобах і вести переговори стисло, з використанням формалізованих документів. Особливо висока оперативність у роботі командира необхідна при підготовці бою в короткий термін і під час його ведення. Наприклад, якщо підрозділи будуть наступати з темпом
3-4 км/год, а бойова задача по новій обстановці буде доведена до них через 20 хв., за цей час вони просунуться на 1-1,3 км, а при переслідуванні противника з темпом 8 км/год вони можуть пройти до 2,6 км.
Тому при сповільненій реакції командира на розвиток подій, його накази (розпорядження) виявляться несвоєчасними і не будуть відповідати реально існуючій обстановці.

Швидке знаходження даних про противника, своєчасність доповідей підлеглих командирів, добре налагоджена інформація з боку старшого командира (штабу) і сусідів мають вирішальне значення для підтримки оперативності управління.

Скритність управління і в минулому мала важливе значення в управлінні підрозділами. У сучасному бою вона набуває ще більшого значення в зв'язку зі зростанням ролі фактору раптовості, збільшенням можливостей розвідки противника, а також застосуванням ядерної і високоточної зброї. Цілком зрозуміло, якщо противнику вдасться розкрити задум дій, то ударами високоточної й інших видів зброї він зможе зірвати здійснення намірів командира. Тому збереження в найсуворішій таємниці всіх заходів, пов'язаних з підготовкою і веденням бою, є найважливішою умовою скритності управління. Воно досягається суворим до­триманням встановленого режиму переговорів по технічних засобах зв'язку, застосуванням різних шифрів і кодів; використанням таблиць, позивних і сигналів, переговорних таблиць і кодуванням карт, забороною відкритих переговорів; надійним маскуванням командно-спостережних пунктів і збереженням у таємниці всіх переговорів, які стосуються підготовки і ведення бою.

Обов’язки командира взводу (відділення) по управлінню
взводом (відділенням)

При підготовці до бою й у ході його ведення командир взводу (відділення) зобов'язаний:

- підтримувати постійну бойову готовність і високу злагодженість підрозділу в бою;

- знати обстановку на полі бою і вчасно приймати рішення, ставити задачі підлеглим і добиватися неухильного їх виконання;

- постійно спостерігати за ходом бою;

- вести розвідку противника перед фронтом наступу взводу (відділення) і на флангах,

- вміло використовувати усі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника;

- бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості, ініціативності, особливо у важкі хвилини бою;

- вчасно організовувати технічне обслуговування бойової техніки й озброєння, а у випадку їх ушкодження доповісти командиру роти (взводу) і організувати ремонт;

- стежити за витратою боєприпасів і пального, вживати заходів до їх поповнення; недоторканий запас матеріальних засобів витрачати тільки з дозволу командира роти (взводу); при витраченні 0,5 і 0,75 запасу боєприпасів і пального доповідати командиру роти (взводу).


12.2.Послідовність і зміст роботи командира взводу (відділення)
з організації бою

Командир взводу (відділення) свою роботу з організації бою здійснює, як правило, на місцевості. Це дозволяє йому більш ретельно вивчити обстановку, виробити доцільне в даних умовах рішення, поставити підлеглим конкретні бойові задачі, організувати взаємодію і всебічне забезпечення бою.

Рішення на наступ з ходу командир механізованого підрозділу приймає зазвичай в ході рекогносцировки, яка проводиться старшим командиром. При підготовці наступу з ходу, а також маршу, тобто коли противник знаходиться на достатній відстані від взводу (відділення) або, якщо обстановка не дозволяє організувати бій на місцевості, командир взводу (відділення) приймає рішення, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію по карті чи на макеті місцевості. Але при першій можливості, командир взводу (відділення) виїжджає на місцевість і уточнює своє рішення й інші питання організації бою. При відсутності такої можливості задачі підлеглим командир взводу (відділення) уточнює на місцевості в період висування їх до рубежу переходу в атаку, а при діях у розвідці й охороні — з виявленням противника.

При наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником вся робота з організації бою проводиться на місцевості.

 

Послідовність і зміст роботи командира взводу (відділення)
по організації бою

Порядок роботи командира взводу залежить від конкретної обстановки, отриманої задачі і наявності часу. В усіх випадках командир взводу, не чекаючи вказівок старших командирів і одержання задачі, повинен організувати підготовку озброєння і бойової техніки до бойового застосування.

Конкретна робота з організації бою командиром взводу починається з одержання бойової задачі. Зазвичай вона здійснюється в такій послідовності:

1. з'ясування отриманої задачі;

2. оцінка обстановки;

3. прийняття рішення;

4. проведення рекогносцировки;

5. віддання бойового наказу;

6. організація взаємодії, бойового забезпечення і управління;

7. перевірка підготовки особового складу, озброєння і бойової техніки до бою;

8. доповідь командиру роти про готовність взводу до виконання бойової задачі.

Під час з'ясування отриманої задачі, командир взводу повинен зрозуміти:

- задачу роти і взводу;

- які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів;

- задачі сусідніх підрозділів і порядок взаємодії з ними;

- час готовності до виконання задачі.

На основі з'ясування задачі командир взводу зазвичай визначає:

- місце і роль взводу під час виконання задачі ротою;

- які об'єкти (цілі) необхідно уразити засобами взводу;

- на якому етапі бою і з яким із сусідніх підрозділів необхідно підтримувати найбільш тісну взаємодію, як побудувати бойовий порядок;

- скільки часу відводиться на організацію бою і як його краще розподілити.


При оцінці обстановки командир взводу вивчає:

- склад, розташування і можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

- стан, укомплектованість і можливості взводу і приданих підрозділів;

- склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними;

- місцевість, її захисні і маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;

- найбільш ймовірні напрямки дій літаків, вертольотів та інших повітряних цілей противника на малих і гранично малих висотах;

- час року, доби і стан погоди.

У результаті оцінки обстановки командир взводу визначає:

- якої сили противника очікується перед фронтом дій взводу, його сильні і слабкі сторони, можливе співвідношення сил і засобів;

- бойовий порядок взводу, бойові задачі відділенням, розподіл сил і засобів;

- на якому етапі бою і з ким із сусідів підтримувати найбільш тісну взаємодію;

- порядок маскування і використання захисних властивостей місцевості.

З'ясування отриманої задачі й оцінка обстановки є етапами процесу мислення командира взводу по прийняттю рішення. Результатом цього процесу є вибір найбільш доцільного варіанту рішення на бій.

У рішенні командир взводу зазвичай визначає:

- порядок виконання отриманої задачі;

- задачі відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам;

- порядок взаємодії.

Визначаючи порядок виконання отриманої задачі, командир взводу повинен враховувати, що цей пункт виражає головну, керівну ідею рішення, будучи нібито його задумом на бій. Тому в ньому повинні знайти відображення послідовність знищення противника, порядок поразки його вогнем штатних і приданих засобів, бойовий порядок.

Бойові задачі відділенням визначаються у суворій відповідності до порядку виконання поставленої взводу бойової задачі. Так, у наступі бойова задача відділення полягає в знищенні живої сили і вогневих засобів противника на напрямку його наступу. В обороні завдання відділення полягає в міцному утриманні зазначеної позиції і недопущенні прориву через неї танків і піхоти противника в глибину.

Визначаючи порядок взаємодії, командир взводу визначає основні заходи щодо узгодження дій відділень між собою, із сусідніми підрозділами, засобами підсилення, а також з вогневими ударами, що наносяться засобами старших командирів і начальників на різних етапах бою.

Важливим етапом у роботі командира взводу є рекогносцировка, що проводиться з метою уточнення прийнятого рішення на місцевості. До участі в ній можуть бути притягнуті не тільки командири відділень, а в окремих випадках і механіки-водії (водії).

При проведенні рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує орієнтири, положення противника (напрямок його дій), місця розташування його вогневих засобів, уточнює задачі відділенням і вказує місця спішування відділень (місця позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків і інших вогневих засобів).

Прийняття командиром взводу правильного рішення на бій саме по собі ще не забезпечує успішного виконання отриманої бойової задачі. Рішення стає основою управління відділеннями і законом для підлеглих з одержанням кожним з них конкретної бойової задачі.

Тому доведення до виконавців бойових задач — один з найважливіших обов'язків командира взводу.

При організації бою бойові задачі до підлеглих доводяться, як правило, у формі бойового наказу. Командир взводу повинен викладати його коротко, чітко і так, щоб підлеглі ясно зрозуміли свою задачу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

- склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

- задачу роти і взводу;

- об'єкти і цілі на напрямку дій взводу, що уражаються засобами старших командирів, а також задачі сусідів;

- бойові задачі відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого взводу, крім того, — снайперу і стрільцю-санітару;

- час готовності до виконання задачі;

- своє місце і заступника.

Після постановки бойових задач командир взводу віддає вказівки по взаємодії,які є конкретизацією визначеного ним у рішенні порядку взаємодії. При цьому він повинен погодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленої задачі, домогтися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень бойової задачі і способів її виконання, а також вказати сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Разом із вказівками по взаємодії командир взводу організовує і бойове забезпечення. У залежності від сформованої обстановки і характеру майбутнього бою командир взводу звертає увагу підлеглих на виконання необхідних заходів бойового забезпечення, і насамперед по організації розвідки, захисту від зброї масового ураження, запалювальної і високоточної зброї, інженерного обладнання позицій, маскування й охорони. Організація бойового забезпечення здійснюється у формі віддачі окремих вказівок у міру необхідності.

При організації управління командир взводу доводить (уточнює) до командирів відділень радіодані і порядок користування радіозасобами. При діях механізованого підрозділу в пішому порядку, а також у випадках, коли робота на радіостанціях заборонена, командир взводу повинен передбачити варіант управління з використанням зв'язкових і сигналів.

Командир взводу (відділення) несе повну відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення), зброї, бойової техніки до бою й успішне виконання бойової задачі у встановлений термін, а також за виховання, військову дисципліну, психологічну підготовку і політико-моральний стан особового складу.

Управління підрозділом у бою ґрунтується на твердій впевненості командира в тому, що підлеглі здатні успішно виконати поставлену задачу. Така впевненість виходить з рівня підготовки, ініціативи і творчості кожного солдата, сержанта, прапорщика, офіцера окремо і їх високій особистій відповідальності за виконання бойової задачі. Покладаючись на командирів відділень, командир взводу в той же час, володіючи знаннями і досвідом, постійно стежить (здійснює контроль) за ходом підготовки взводу до бою.

Мета контролю з боку командира взводу зводиться до перевірки готовності підлеглих до бою з одночасним наданням їм практичної допомоги. Як правило, командир взводу здійснює контроль шляхом заслуховування підлеглих, а також спостереженням за ходом проведення підготовчих заходів до бою. При цьому він звертає увагу на технічний стан бойових машин піхоти (бронетранспортерів), заправлення їх пальним, мастильними матеріалами, поповнення боєприпасів, підготовку озброєння до стрільби, знання підлеглими своїх бойових задач, а також сигналів оповіщення, управління, взаємодії і порядку дій за ними.

Про готовність до бою командир взводу у встановлений час доповідає командиру роти.







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1866. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2021 год . (0.007 сек.) русская версия | украинская версия