Організація і методика проведення тактичних навчань з ротою

Тактичні навчання є вищою формою навчання і виховання, найважливішим засобом підвищення польової виучки особового складу й удосконалювання навичок командирів в організації бою на місцевості, у керуванні підрозділами і вогнем в бою. Вони проводяться з метою бойового злагодження підрозділів для вмілих і рішучих дій по виконанню задач у різних видах бою і перевірки їхньої бойової готовності; удосконалювання навичок командирів і штабів в організації бою і безупинному керуванні підрозділами в ході його ведення; придбання політпрацівниками практики по мобілізації особового складу на успішне виконання задач в умовах, наближених до бойової обстановки; тренування особового складу в діях у складі підрозділу при виконанні бойових задач, у вмілому застосуванні зброї і бойової техніки; вироблення в особового складу високих морально-бойових і психологічних якостей.

Сутність тактичних навчань полягає в тім, що в ході їх командири і підрозділи (а на батальйонному тактичному навчанні і штаб) практично виконують задачі загальні, що безупинно розвиваються тактичній обстановці, по єдиному задумі, у різних видах бою на різноманітній місцевості, на велику глибину, тривалий час, вдень і вночі, у будь-який час року.

Основний метод навчання на них — практична робота з виконання всіма тими, яких навчають, своїх функціональних обов'язків в умовах, максимально наближених до бойової дійсності.

Тактичні навчання проводяться по комплексних темах, що включають кілька видів бойових дій. На ротні (батальйонні) навчання залучаються, як правило, і засобу посилення, що може одержати рота (батальйон) у бої. На батальйонні тактичні навчання, особливо з бойовою стрільбою, можуть залучатися і підрозділи бойових вертольотів.

Ротні і батальйонні тактичні навчання можуть проводитися як одно, так і дво­сторонніми.

Особливість односторонніх навчань полягає в тому, що на них реально діють і навчаються підрозділи однієї сторони, а дії протилежної сторони позначаються комплектами мішеного устаткування або виділеними підрозділами.

На двосторонніх навчаннях реально діють і навчаються підрозділи обох сторін. На них обидві сторони відпрацьовують самостійні, але взаємно зв'язані теми і діють у відповідності зі своєю організацією і тактикою дій.

Сторонам на навчаннях привласнюються умовні найменування «західні» і «східні» чи «північні» і «південні». Для позначення особового складу і матеріальної частини однієї зі сторін установлюються відмітні позначення відповідно до настанови щодо організації і проведення загальновійськових тактичних навчань Сухопутних військ.

Односторонні тактичні навчання більш прості по організації і вимагають меншої витрати сил і засобів, чим двосторонні. Вони дозволяють керівнику зосередити всю увагу на навчанні однієї сторони.

Двосторонні тактичні навчання є більш повчальними, тому в ході їх розігруються дії відповідно до рішень і розпоряджень командирів які навчаються, що в більшій мері наближає обстановку до бойової дійсності, сприяє проведенню гуманітарної роботи в конкретних умовах, виробленні наполегливості, самостійності, ініціативи й інших морально-бойових і психологічних якостей особового складу.

На навчаннях підрозділу повинні виконувати практично всі необхідні в сучасному бою роботи (устаткування опорних пунктів, позицій, окопів, пунктів управління, укриттів і т.д.); здійснювати заходу по маскуванню; встановити загородження; використовувати засобу захисту від зброї масового знищення; проводити часткову спеціальну обробку й інші заходи відповідно до реальної обстановки і фактичним положенням підрозділів.

Харчування підрозділів у ході навчання, надання медичної допомоги й евакуація поранених і уражених, підвіз матеріальних засобів і технічне обслуговування повинні відпрацьовуватись в повній відповідності зі сформованою тактичною обстановкою, тобто по-бойовому.

Тривалість і глибина навчань повинні забезпечувати якісне відпрацьовування всіх навчальних питань теми. Вони залежать від масштабу навчання, змісту теми, навчальних і виховних цілей, відпускних моторесурсів, пального, а також можливостей полігонів (тактичного навчального поля) і умов місцевості. Звичайно ротні тактичні навчання плануються тривалістю 1, 5–2 дні, батальйонні — не менше 3 днів.

Ротні тактичні навчання організує і проводить командир батальйону зі своїми заступниками і штабом батальйону, а батальйонні — командир полку зі своїми заступниками і штабом полку. На двосторонньому навчанні керівник призначає заступника по протилежній стороні. При необхідності призначаються також помічники по імітації, позначеному противнику, а на ротному навчанні з бойовою стрільбою — помічник по мішенній обстановці і вогневих посередниках на вогневих позиціях стріляючих батарей (окремих артилерійських, мінометних взводів).

Керівник навчання і всі посадові особи, що забезпечують його підготовку і проведення, свої обов'язки виконують відповідно до вимог наказів Міністра оборони, організаційних вказівок, статутів, настанов родів військ, спеціальних військ, настанов по організації і проведенню загальновійськових тактичних навчань і методичних рекомендацій з підготовки і проведення ротних і батальйонних тактичних навчань з бойовою стрільбою.

Підготовка тактичного навчання включає: визначення й уточнення вихідних даних; вибір і рекогносцировку району навчання; розробку плану проведення навчання; заходу щодо підготовки офіцерів батальйону, тих, яких навчають, командирів і підрозділів; підготовку району навчань; проведення огляду готовності підрозділів до навчання.

Вихідними даними для підготовки навчання є: тема, навчальна і виховна мета, етапи навчання і їхні навчальні питання; склад підрозділів, бойової техніки й озброєння, залучених на навчання; тривалість, час і район проведення навчання, норми витрати моторесурсів, боєприпасів, імітаційних засобів, сили і засоби для забезпечення навчання; приналежність противника і склад підрозділів, залучених для позначення його дій (на односторонніх навчаннях); склад посібника для проведення навчання та ін.

Частина вихідних даних, а саме: тема, час, тривалість, район проведення навчання, склад підрозділів, призваних на навчання, витрату моторесурсів визначаються старшим командиром, а інші — керівником навчання.

Навчальні цілі визначаються для роти (батальйону) у цілому, а також для основних категорій тих, яких навчають. Крім того, для всіх тих, яких навчають, повинна бути сформульована виховна мета, що передбачає виховання в них конкретних морально-бойових і психологічних якостей.

Навчальні і виховні цілі повинні бути конкретними, спрямованими на досягнення високої польової виучки і бойового злагодження підрозділів роти (батальйону). Формулювання їх можуть починатися словами: навчити, удосконалювати, дати практику, тренувати, домагатися, перевірити, виховувати, формувати, виробляти і т.д.

Етапи навчання і їхні навчальні питання конкретизують тактичний зміст навчання. Розподіл навчання на етапи дозволяє командиру послідовно зосередити свою увага на відпрацьовування визначених навчальних питань за часом і місцем. Кількість етапів і навчальних питань у них на кожне навчання буде різним у залежності від теми, мети і тривалості навчання.

Ротне (батальйонне) тактичне навчання може містити в собі три-чотири етапи, при цьому один з них (на ротному) чи один-два (на батальйонному) з бойовою стрільбою. Етапи (етап) навчання з бойовою стрільбою намічаються, виходячи з поставлених цілей з урахуванням можливостей навчальних центрів, стрільбищ, полігонів.

При визначенні етапів навчання виходять з того, щоб кожний з них містив у собі навчальні питання, що охоплюють за часом і простором визначений закінчений період організації чи ведення бою чи те й інше разом, а також роботу тих, яких навчають, у цих умовах.

Найменування етапів на двосторонньому навчанні може збігатися для обох сторін (наприклад, при відпрацьовуванні питань розташування на місці, маршу і зустрічного бою) чи бути різним (наприклад, для однієї сторони — наступ, для іншої — оборона).

Кількість навчальних питань на етапі залежить насамперед від його змісту і тривалості. Практика показує, що перенасичення етапу навчальними питаннями приводить до поверхневого відпрацьовування, тому їхня кількість, як правило, не повинна перевищувати трьох-п'яти.

Розрахунок часу по етапах виробляється з урахуванням їх змісту і загальної тривалості навчання. При цьому важливо, щоб ті, яких навчають, на навчанні діяли так само, як і в бойовій обстановці, постійно відчуваючи фактор часу і вплив противника.

Район проведення навчання повинний забезпечувати повне і якісне відпрацьовування всіх намічених навчальних питань і досягнення навчальних цілей. Він звичайно включає: район зосередження роти (батальйону) до початку навчання, ділянки місцевості для відпрацьовування навчальних питань кожного етапу і місце (район, пункт) збору роти (батальйону) і підрозділів посилення після відпрацьовування всіх навчальних питань.

Норми витрати моторесурсів, боєприпасів і імітаційних засобів визначаються з обліком установленого на навчальний рік ліміту витрати цих засобів. Особливо ретельно ви­значаються норми витрати моторесурсів танків, БМП і іншої техніки на гусеничному ходу.

З метою найбільш доцільної їхньої витрати передбачається висування техніки з обмеженим запасом моторесурсів безпосередньо в район активних дій підрозділів на невелику відстань своїм ходом, а на значне — доставкою на великовантажних причепах чи по залізниці.

Кількість боєприпасів, засобів імітації й інших матеріальних засобів планується з таким розрахунком, щоб вони забезпечували наочність, повчальність створюваної обстановки і якісне відпрацьовування навчальних питань.

Кількість офіцерів, залучених для підготовки і проведення навчання, повинне бути мінімально необхідним.

Після визначення й уточнення вихідних даних керівником навчання розробляється тактична обстановка (тактичний задум) і проводиться рекогносцировка обраного району навчання.

Рекогносцировка району проводиться з метою уточнення тактичного задуму проведення навчання, визначення порядку проведення розиграшу дій, а на навчаннях з бойовою стрільбою — і визначення порядку проведення бойової стрільби. На рекогносцировку залучаються заступники і помічники керівника, офіцери штабу батальйону (оперативної групи) і начальник тактичного навчального поля (навчального центра, полігону).

У ході рекогносцировки керівник навчання визначає й уточнює границі району навчання, вихідні райони для підрозділів, їхні бойові «задачі і маршрути висування, можливі рубежі розгортання, райони вогневих позицій артилерії, мінометів, ПТКР і інших приданих і підтримуючих роту (батальйон) вогневих засобів; ймовірні райони (рубежі) розиграшу дій підрозділів сторін; ділянки імітації; характер і обсяг заходів щодо підготовки району навчання і необхідну кількість сил і засобів для цієї мети; місця пунктів управління командирів й організацію зв'язку; місце проведення розбору; район (пункт) збору роти (батальйону) після навчання і порядок повернення її в розташування; міри безпеки і збереження державної, колгоспної й особистої власності.

Крім того, у ході рекогносцировки вивчається санітарно-епідемічна обстановка, узгоджуються з місцевими органами влади необхідні питання, зв'язані з діями підрозділів у районі навчання.

Після проведення рекогносцировки керівник дає вказівки начальнику штабу, своїм заступникам, помічникам по підготовці району навчання, розробці (уточненню) плану проведення навчання, розробці приватних планів, плану імітації, схеми мішенної обстановки й інших документів, зв'язаних з підготовкою і проведенням навчання.

Для проведення ротного (батальйонного) тактичного навчання розробляються план проведення навчання і особисті плани заступників керівника навчань (начальників пологів військ і служб).

План проведення навчання є основним документом керівника, розробляється на великомасштабній карті і звичайно включає:

- вихідні дані: тему (теми на двосторонні навчання); навчальні і виховні цілі; час; склад підрозділів, приваблюваних на навчання; норми витрати моторесурсів, боєприпасів і імітаційних засобів;

- тактичну обстановку (тактичний задум), у якій відображаються: вихідна обстановка (положення військ сторін до початку навчання); бойові задачі батальйону (полку) кожної сторони і рішення їхніх командирів; бойові задачі тих, яких навчають, підрозділів і сусідів без указівки ймовірних рішень їхніх командирів; райони розиграшу дій;

- календар проведення навчання, у якому відбиваються: етапи навчання, їхня тривалість і навчальні питання; порядок висування підрозділів на навчання; порядок і час введення тих, яких навчають, у тактичну обстановку (вручення тактичного завдання), віддачі їм попередніх бойових розпоряджень, бойових наказів і розпоряджень; порядок і час заслуховування командирів яких навчають по вихідній обстановці й у ході навчання; порядок розиграшу дій сторін; порядок нарощування обстановки; робота керівника, його заступників і помічників; порядок повернення підрозділів у розташування; час закінчення навчання, місце і час проведення розбору й інші заходи;

- основні показники навчання; фронт і глибина району навчання; фронт і глибина бойової задачі роти (батальйону); час, що відводиться командирам яких навчають для організації бою; можливі середні швидкості маршу і темпи наступу; можливі щільності сил і засобів на етапах бойових дій і співвідношення сил і засобів.

План ротного тактичного навчання затверджується командиром полку за тиждень, а батальйонного — командиром з'єднання за двох тижнів до початку навчання.

Підготовка району навчання здійснюється завчасно. Вона звичайно включає: виявлення і знищення вибухонебезпечних предметів; установлення меж посівів, лісових насаджень з метою забезпечення їхньої схоронності в ході навчання; проведення необхідних санітарно-гігієнічних і проти­епідемічних заходів, устаткування районів і ділянок імітації, пунктів керування керівника.

Напередодні навчання керівник чи начальник штабу проводить огляд готовності роти (батальйону) до навчання, на якому перевіряються: наявність особового складу, його екіпірування, стан озброєння, засобів зв'язку, військово-технічного майна й інших засобів матеріально-технічного забезпечення. На огляді перевіряється знання особовим складом основних положень бойових статутів, настанов, посібників і мір безпеки.

Проведення тактичного навчання. У залежності від теми, мети, а також умов і створеної тактичної обстановки навчання може починатися з місць постійної дислокації або попереднього виводу роти (батальйону) у вихідний район. В обох випадках підрозділи можуть виводитися на навчання по сигналу «Збір» чи без його оголошення на фоні створеної тактичної обстановки з відпрацьовуванням окремих навчальних питань (наприклад, розгортання в передбойовий і бойовий порядок, відбиття раптового нападу наземного і повітряного противника, подолання ділянок зараження і т.д.).

На двосторонніх навчаннях, якщо підрозділи починають діяти по сигналі «Збір» у різний час, керівник звичайно контролює сторони особисто. При одночасному оголошенні сигналу «Збір» обом ротам батальйону в одній з них знаходиться заступник керівника.

У вихідному районі для початку навчання керівник і його заступник можуть заслухати рішення тих, командирів яких навчають на розміщення роти (батальйону) на місці, організацію безпосередньої охорони, після чого через своїх помічників вчать особовий склад правильному розташуванню, безпосередній охороні займаного району, відбиттю нападу повітряного і наземного противника, маскуванню, інженерному устаткуванню району, зміні району у випадку раптового застосування противником зброї масового ураження і запалювальної зброї.

Час доведення бойових задач залежить від конкретних умов обстановки. На двосторонніх навчаннях при відпрацьовуванні обома сторонами маршу в передбаченні вступу в бій з ходу бойові задачі можуть ставитися одночасно. При відпрацюванні по вихідній обстановці підрозділом однієї сторони питань оборони, а іншої — наступу бойові задачі спочатку керівник може поставити стороні, що обороняється, а потім наступаючої з таким розрахунком, щоб наступаюча рота (батальйон) при організації наступу вже мала деякі дані про оборону.

Після постановки бойових задач, командирам дається час на організацію бою. Командир батальйону (полку) особисто і за допомогою своїх заступників і помічників контролює і направляє роботу командирів підрозділів на організацію бою. Особлива увага звертається на уміння командира роти (батальйону і його штабу) організувати бій на місцевості, на конкретність, своєчасність і відповідність бойових наказів, що віддаються ними, і розпоряджень умовам обстановки і поставленій задачі, на повноту, якість і терміни виконання розроблених документів.

Рішення командирів яких навчають, керівник звичайно заслуховує і затверджує особисто. Коли він не має такої можливості, то рішення іншої сторони заслуховує і доповідає йому заступник по протилежній стороні.

Якщо ті, яких навчають, приймають необґрунтовані рішення, то командир батальйону (полку) шляхом постановки додаткових питань спонукує їх більш глибоко і ретельно усвідомити задачу й оцінити обстановку.

Коли командир роти (батальйону) приймає рішення, що явно не відповідає обстановці чи не дозволяє досягти мети навчання, а також здатне привести до псування державної й особистої власності населення, до порушення мір безпеки, то в це рішення керівник вносить необхідні зміни. Так, наприклад, замість передбаченого планом зустрічного бою одна зі сторін приймає рішення перейти до оборони. Затвердити таке рішення — значить зірвати відпрацьовування зустрічного бою.

Щоб подібного не відбулося, керівник у ролі вищестоящого командира повинний спонукати командира на прийняття рішення на розгром противника шляхом проведення зустрічного бою.

Для більшої об'єктивності розиграшу бою важливо вивчити зміст усіх розпоряджень, що віддаються командирами яких навчають, тому що вони при цьому можуть внести деякі корективи у свої рішення. Повчальність розиграшу багато в чому залежить від правильної і всебічної оцінки рішень і відданих розпоряджень. Для цього доцільно визначити, чи відповідають рішення і розпорядження сформованій обстановці і їх ефективність.

Особлива увага при цьому звертається на доцільність задуму дій по розгрому противника (сторони) і відповідність намічених задач підрозділам, чіткість визначення порядку взаємодії і управління, а також заходів щодо всебічного забезпечення бою. Одночасно з цим визначаються можливі втрати в особовому складі, бойовій техніці й озброєнні від ударів різними засобами поразки.

Оцінивши прийняті рішення і віддані командирами рот (батальйонів) розпорядження, керівник зі своїм штабом визначає порядок розиграшу дій підрозділів, попередньо намічаючи, якій стороні представити успіх, яким підрозділам і до якого часу вийти (відійти) на той чи інший рубіж; уточнює порядок проведення імітації. Намічений порядок розиграшу керівник навчання доводить до своїх заступників, помічників і офіцерів штабу.

Розиграш дій підрозділів керівник із групою офіцерів здійснює з підготовленого пункту управління. Для своєчасного й об'єктивного розиграшу дій сторін керівнику навчання необхідно постійно знати рішення і розпорядження, командирів яких навчають, а також характер дій підрозділів.

У залежності від реальних дій підрозділів яких навчають, і ходу виконання ними задач командир батальйону вносить зміни в раніше намічений порядок розиграшу. При цьому враховуються: активність і безперервність ведення розвідки, стійкість керування підрозділами; стрімкість і організованість дій підрозділів, їхня здатність широко застосовувати маневр із умілим використанням місцевості; чіткість здійснення необхідних заходів щодо забезпечення бою.

Нарощування обстановки також здійснюється відповідно до фактичних дій підрозділів. Дані обстановки перед фронтом своїх підрозділів командир роти (батальйону) добуває самостійно. Дані про дії сусідів і противника перед фронтом роти, інформацію вищестоящого штабу, повідомляє заступник керівника по протилежній стороні.

Вплив керівника навчання на дії тих, яких навчають, і тим самим на хід навчання може здійснюватися самими різноманітними способами: повідомленням про успішні дії одного із сусідів — для відпрацювання маневру; умовним руйнуванням мостів, ділянок доріг — з метою зміни маршруту руху ротою і т.д. Оголошення умовних втрат також є ефективним засобом впливу на дії командирів підрозділів. Крім того, воно дозволяє відробити питання надання медичної допомоги, ремонту і відновлення бойової техніки й озброєння.

Вивід з ладу особового складу повинний бути таким, щоб він дозволяв підрозділу успішно продовжувати виконання поставленої задачі, у той же час передбачав вживання додаткових заходів командиром роти. При виході з ладу бойової техніки й озброєння необхідно конкретно вказувати характер ушкодження з таким розрахунком, щоб підрозділи реально здійснювали ремонтні роботи відповідно до характеру ушкоджень.

У тих випадках, коли дії тих командирів і їхніх підрозділів не відповідають статутним вимогам, навчальним цілям, спричиняють порушення мір безпеки чи псують державну чи особисту власність, керівник навчання оголошує частковий відбій. По цій команді (сигналу) підрозділи негайно припиняють дії на своїх місцях до одержання наступних розпоряджень.

Керівник уточнює обстановку, дає вказівки своїм заступникам, помічникам і командирам яких навчають, і після доповідей про виконання його вказівок, віддає команду на продовження відпрацювання запланованих навчальних питань.

Порядок розиграшу дій підрозділів на однобічних навчаннях здійснюється значно простіше, ніж на двосторонніх, оскільки він проводиться на основі прийнятого рішення лише одного командира роти Підрозділом (групою), виділеним для позначення противника, мішенною обстановкою й імітацією керує відповідно до розробленого плану керівник через свого помічника.

У ході відпрацьовування навчальних питань вночі особлива увага звертається на дотримування підрозділами напрямків дії, вміле орієнтування на місцевості, використання засобів освітлення і приладів нічного бачення, підтримку безупинної взаємодії і управління.

Після відпрацьовування всіх навчальних питань командир батальйону (полку) повідомляє приватний відбій. Потім він дає вказівки про місце і час зосередження підрозділів, вилученні в особового складу невитрачених засобів імітації, боєприпасів і вибухових речовин, про час і місце проведення розбору, про перевірку й огляд підрозділів і про заходи щодо упорядкування району навчання.

Розбір тактичних навчань має велике навчально-виховне значення. Він дозволяє глибоко осмислити сутність і характер дій, що відбувалися, розвиває тактичне мислення, привчає критично відноситися до своїх дій і усвідомити сутність допущених помилок. Підготовка до розбору починається ще з розробки плану проведення навчання і продовжується в ході його проведення.

У ході навчання керівник на основі особистих спостережень за діями тих, яких навчають, а також доповідей заступників і помічників готує всі необхідні дані для розбору.

Розбір звичайно проводиться в районі навчання окремо з офіцерами й окремо із сержантами і із солдатами.

При проведенні розбору з офіцерами керівник повідомляє тему, мету, викладає тактичну обстановку (задум), а потім робить аналіз організації і ходу дій по етапах навчання.

Аналіз дій здійснюється звичайно в такій послідовності: рішення командирів, їхня доцільність і обґрунтованість; ефективність використання засобів ураження; заходи, що забезпечують успішне виконання прийнятих рішень; робота командирів по забезпеченню твердого і безупинного управління підрозділами; найбільш характерні епізоди з дій підрозділів, приклади ініціативи окремих офіцерів, сержантів, солдат; дієвість обраних форм і методів виховної роботи, рівень військової дисципліни.

При оцінці рішень командирів і дій підрозділів керівник навчання робить висновки про передбачувані результати бою, про ймовірний ступінь виконання бойових задач підрозділами.

На закінчення розбору він визначає ступінь досягнення навчальної мети, дає оцінку роботі командирів, бойовій злагодженості і польовій виучці підрозділів і ставить завдання по усуненню виявлених недоліків.

Повернення роти (батальйону) у пункт постійної дислокації здійснюється на фоні тактичної обстановки.

 

 

Література:

1. “Учебник сержанта мотострелковых подразделений” Мoсква. ВИ.1978г.

2. Бойовий статут Сухопутних військ. Частина ІІІ.

3. “Тактика (взвод, отделение, танк)” Мoсква. ВИ.1985г.

4. “Приёмы и способы действий солдата в бою” Мoсква. ВИ.1988г.

5. “Оружие массового поражения и способы защиты от него” Мoсква. ВИ. 1976г.

6. “Действия войск на зараженной местности” Мoсква. ВИ. 1975г.

7. “Наставление по военно-инженерному делу для СА” Мoсква. ВИ.1984г.

8. “Методика тактической подготовки отделения и мотострелкового взвода” Мoсква. ВИ.1970г.

9. “Вoоружeнные силы основных капиталистических государств” Мoсква. ВИ.1978г.

10. Сборник нормативов по боевой подготовке Сухопутных войск Мoсква. ВИ.1984г.

11. “Инструкция по организации и ведению боя соединениями и частями в условиях применения противником ВТЗ” Мoсква. ВИ.1987г.

12. Бойові статути і настанови з ведення бойових дій родів військ і спеціальних військ.

13. “Військові статути Збройних Сил України Київ ВВУ “Варта” 2000р.

14. “Подготовка офицеров запаса Сухопутных войск” Мoсква. ВИ.1989г.

15. “Военная топография“ Б.Е. Бызов Мoсква. ВИ.1986г.

16. “Наставление по защите войск от оружия массового поражения” Москва. ВИ. 1979г.