Ризики у зовнішньоекономічній діяльності та методи їх нейтралізації

Ризики - це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників ЗЕД. Структура ризиків у зовнішньоекономічній діяльності доволі змістовна і нараховує сотні різновидів, які можна класифікувати за певними ознаками. Ризики, зовнішні щодо контракту, поділяються на політичні, юридичні, макроекономічні, маркетингові.

Політичні ризики - це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку внаслідок державної політики регулювання зовнішньоекономічних відносин. Політичні ризики розподіляють на чотири групи: 1) ризик націоналізації та експропріації; 2) ризик трансферту, пов'язаний з можливими обмеженнями конвертування національної валюти; 3) ризик розриву контракту через діяльність влади тієї країни, де знаходиться підприємство-контрагент; 4) ризик військових дій та громадських заворушень.

Експропріація являє собою захоплення урядом іноземних підприємств і майна, розташованих на території країни, де діє даний уряд. Експропріація - це завжди недобровільний акт із боку компанії. Іноді вона може супроводжуватися деякими формами компенсації. Якщо розмір компенсації влаштовує власників експропрійованого майна, то в цьому випадку захоплення буде вже вважатися зробленим на добровільних умовах і не бути експропріацією.

Націоналізація схожа на експропріацію, але відбувається більш часто. Націоналізація відрізняється від експропріації тим, що захопленню урядом підлягають всі підприємства: і іноземні, і свої. Хоча деякі уряди націоналізували всі галузі бізнесу, звичайно цей процес обмежується якимись окремими галузями (банківська або гірничодобувна). Власники націоналізованих компаній одержують компенсацію завжди. У деяких випадках розміри компенсації достатні, і націоналізація рівнозначна ринковому продажу підприємства або його майна. Націоналізації такого роду не представляють політичного ризику. Політичний ризик завжди пов'язаний з можливістю недобровільної націоналізації, що веде до компенсації за цінами нижчими від ринкових.

Для зменшення ризиків за укладеними зовнішньоекономічними контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера. З цією метою пропонується оцінити ефективність його функціонування. Керуючись інформацією про потенційного партнера, можна зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності. Якщо потенційний партнер задовольняє підприємство, то перед ним стоїть питання укладення зовнішньоекономічної угоди з мінімізацією можливих ризиків, використовуючи всі можливі застереження.

Головна проблема управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності підприємства полягає в управлінні тими ризиками, настання яких не залежить від зусиль підприємств. Можна виділити такі групи методів, спрямованих на зменшення можливих збитків, що викликані цими ризиками:

1. Страхування, тобто використання різних видів полісів, договорів страхування.

2. Хеджування як метод використання біржових ф'ючерсних контрактів і опціонів.

3. Застосування різних форм і методів розрахунково-кредитних відносин, що зводять до мінімуму ризик неплатежу за поставлені товари, або неотримання товарів проти їх сплати.

4. Аналіз і прогнозування кон'юнктури (попиту, пропозиції, ціни) на зовнішньому ринку, планування і своєчасна розробка заходів з метою уникнути можливих збитків, викликаних несприятливими кон'юнктурними змінами.

Серед методів управління ризиками у ЗЕД значна увага приді­ляється страхуванню. Страхування зовнішньоекономічної діяль­ності підприємств - це міжнародні економічні відносини з захис­ту майнових інтересів суб'єктів підприємництва протягом періоду, в якому відбуваються певні події (страхові випадки), за рахунок майнових коштів, що формуються зі сплачених ними внесків (страхових премій).