Відомо, що в цей час ручною працею зайнято близько третини робітників – у промисловості, більше половини – у будівництві, три чверті – у сільському господарстві

Тому механізація ручних робіт є резервом підвищення продуктивності праці, вивільнення робітників для інших учасників виробництва. Крім того, робота за допомогою механізмів різко покращує й умови праці.

На багатьох підприємствах, особливо великих, організація роботи зі скорочення ручної праці здійснюється в плановому порядку.

Виконання плану скорочення чисельності робітників, зайнятих важкою фізичною й малозмістовною ручною працею, розраховується розподілом звітного показника на плановий. Розрахунки ведуться як по підприємству в цілому, так і по його підрозділах з виділенням механізації праці жінок.

 

Питому вагу ручної праці можна визначити трьома способами:

- за кількістю робітників, що виконують роботу вручну (при машинах і механізмах і не при машинах і механізмах):

(5.22)

- за трудомісткістю ручних робіт:

, (5.23)

де – трудомісткість ручних робіт;

– трудомісткість усієї продукції.

 

- за кількістю робочих місць, на яких використовується ручна праця:

(5.24)

де – кількість робочих місць, де використовується ручна праця;

– загальна кількість робочих місць.

 

Наведений порядок розрахунків не є точним, тому що припускає, що механізована праця не може бути рівною 100 %. Однак, дослідження робочого часу встановили, що навіть у робітників, які обслуговують машини й механізми, частка ручної праці досить значна. Наприклад, у верстатників майже всі операції з обслуговування верстата є ручними (установка й зняття деталей, закріплення різального інструменту, контроль розмірів оброблюваних деталей та ін.), а частка активного спостереження за роботою встаткування невелика.

Звичайно, рівень докладених фізичних зусиль у токаря менший, чим у слюсаря, що обробляє металеву заготовку вручну. Тому для визначення реальних масштабів застосування ручної праці необхідний аналіз структури оперативного часу й часу обслуговування робочих місць. Використовуючи ці дані можна точніше визначити питому вагу ручної праці (4-й спосіб):

(5.25)

де , , – час підготовчо-заключних операцій, виконуваних вручну, те ж за оперативни і часом обслуговування (тобто виконання вручну);

– норма штучно-калькуляційного часу;

– час на відпочинок і особисті потреби, що входять у норму.

 

Аналіз наводиться на підставі даних таблиці 5.3.

Таблиця 5.3