ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ
З метою вирішення проблеми енергозбереження в будівельних об’єктах і забезпечення енергоефективності будівель Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ввело ДБН В.2.6-31: 2006 " Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель". В ДБН В.2.6-31: 2006 підвищені норми теплоізоляції будівлі. За десять років (після того, як були внесені останні зміни норм теплоізоляції) наша країна не стала багатшою на енергоресурси і повинна вести стратегічну політику щодо технічного розвитку, тобто максимального енергозбереження. В нових нормах будівля розглядається з точки зору її енергоефективності, що означає не просто енергозбереження, а забезпечення оптимального мікроклімату в приміщенні при оптимальному витрачанні енергоресурсів. При цьому під мікрокліматом розуміється не просто температура повітря, а всі ті параметри, що обумовлюють цю температуру. Будівля розглядається як єдина теплоізолююча оболонка, елементи якої взаємопов’язані, і рівень теплоізоляції кожного з них можна оптимізувати. Все це призводить до того, що підвищуються вимоги до інженерного забезпечення проектного опрацювання будівлі, вводяться альтернативні методи проектування теплоізоляції будинку за рахунок оптимізації енерговитрат через різні елементи огороджувальної оболонки будинку. К першочерговим заходам з енергозбереження відносять: • встановлення приладів обліку споживання теплової енергії; • автоматичне регулювання теплової потужності. Системи опалення, вентиляції та гарячого водопостачання повинні бути обладнані регулювальними клапанами, які зменшують обіг теплоносія в залежності від потреб; • зниження теплової потужності в неробочий час. Вночі, у вихідні дні, а також під час канікул у навчальних закладах температура в приміщеннях повинна знижуватися, а системи гарячого водопостачання – відключатися. Такий режим автоматично забезпечує спеціальний регулятор; • утеплення дахів малоповерхових будинків. Під час ремонту покрівель будинків доцільно посилити їх теплову ізоляцію. Подальший розвиток і вдосконалення існуючих нормативних та методичних документів, спрямованих на енергоефективність, потребує реалізації комплексного підходу щодо мінімізації енергоспоживання об’єктів, включаючи, крім запровадження сучасних огороджувально-утеплювальних систем і конструкцій, комплексний облік і автоматичне регулювання споживання всіх видів енергоресурсів, забезпечення сучасного рівня комфорту в приміщеннях, оптимізацію використання джерел енергопостачання з розширенням їх за рахунок використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії (сонця, вітру, геотермальної біоенергії, природної та техногенної теплоти), оптимізацію об’ємно-планувальних рішень будинків, їх форми та орієнтації у конкретних кліматичних умовах. Підвищення енергоефективності будівель в основному досягається: • збільшенням опору теплопередачі огороджувальних конструкцій (використовуються ефективні утеплювачі); • застосуванням систем вентиляції з поверненням теплової енергії видаленого повітря (при цьому 1 кВт електроенергії забезпечує до 7 кВт теплової енергії); • використанням індивідуальних чи колективних установок поновлюваної енергії та енергоефективних опалювальних систем (сонячні колектори й батареї, теплові насоси, біоенергетичні установки, вітрові електростанції, інфрачервоні нагрівачі, карбонові нагрівачі, енергозберігаючі освітлювальні та нагрівальні прилади тощо); • застосуванням систем автоматичного керування режимами роботи інженерного обладнання та побутових електроприладів (оптимізуються режими економії витрат енергії та автоматично підтримується комфортний мікроклімат усередині приміщень); • енергоефективними архітектурно-планувальними рішеннями (вибір енергоефективної форми будинку, енергетично раціональна орієнтація будинку по частинах світу і троянді вітрів, енергетично раціональне розташування буферних зон, зимових садів, атріумів віконних і дверних прорізів тощо). Таким чином, енергоефективний будинок – це: • будинок, в якому оптимізовані всі енергетичні процеси; • будинок, у якого суттєво знижене споживання енергії, що робить його практично енергонезалежним та екологічно безпечним; • будинок, в якому автоматично підтримуються комфортні параметри мікроклімату всередині приміщень. На підставі вищенаведеного можна дати наступне визначення енергоефективності будівлі: це сукупність архітектурно-планувальних, конструктивних та інженерних рішень в будівлі, що забезпечують комфортність проживання і мінімум витрат теплової енергії, що припадає на підтримку мікроклімату в приміщенні. З огляду на досвід Європейських країн і США з ефективного використання теплової енергії, необхідне рішення наступних завдань: • проведення енергоаудиту будівель з визначенням фактичних опорів теплопередачі огороджувальних конструкцій та їх тепловтрат; • визначення тепловтрат зовнішніми огородженнями та витрати теплової енергії; • забезпечення ефективної теплоізоляції новозведених будинків, а також пропозиції щодо збільшення опору теплопередачі огороджувальних конструкцій існуючих будівель з урахуванням вимог сучасних нормативних документів (ДБН В.2.6.-31: 2006 " Конструкції будівель і споруд. Теплова ізоляція будівель"); • розробки енергетичних паспортів будівель; • розробки регіональних норм; • підготовки рекомендацій по теплоізоляції будинків з обов’язковим урахуванням кліматичної зони району будівництва. Одним із головних завдань, яке необхідно вирішувати в процесі реформування житлово-комунального господарства України, є підвищення ефективності енергозбереження до рівня, коли воно стане інноваційно привабливим і здатним забезпечити не менше 20 – 30% реальної економії паливно-енергетичних ресурсів у цілому по ЖКГ. Для контролю енергозбереження, аналізу та підвищення енергоефективності житлових будинків необхідно проводити їх енергоаудит. Енергоаудит – це комплексне обстеження житлового фонду на предмет витрати теплової енергії, виявлення нераціональних втрат тепла, розрахунку тепловтрат зовнішніми огородженнями, розробка енергозберігаючих заходів, а також видача рекомендацій та визначення ефекту від їх впровадження. Енергоаудит проводиться у кілька етапів: 1) Обстеження будівлі. Одним з універсальних методів, що застосовуються при обстеженні будівель, є тепловізійна зйомка. За допомогою тепловізора – телекамери, що знімає об’єкт в інфрачервоному випромінюванні, – у реальному часі можна отримати картину розподілу температури на поверхні об’єкта – з точністю до 0, 1°C. Після комп’ютерної обробки даних оцінюється загальний температурний режим і також визначаються місця інтенсивних тепловтрат – на екрані приладу вони виглядають як ділянки, що світяться. Під час обстеження енергоаудитор намагається отримати найповнішу інформацію про огороджувальні конструкції будівлі, їх теплоізоляцію, роботу вентиляції, місцезнаходження будівлі, якість теплоізоляції, температуру внутрішніх приміщень, ефективність роботи тепловузла тощо. На основі результатів натурних досліджень проводиться оцінка відповідності фактичних значень теплоенергетичних показників проектним і визначається фактичний опір теплопередачі огородження. Термографія будівлі проводиться під час опалювального періоду за розробленою методикою, результати якої додаються до звіту енергоаудиту разом з фотозображеннями, щоб була можливість визначити точне місцезнаходження дефектів теплоізоляції або огороджувальних конструкцій. 2) Збір даних. Енергоаудит починається зі збору вихідних даних про стан теплоенергетичного господарства житлового будинку. Необхідні вихідні дані повинні містити теплотехнічні характеристики зовнішніх огороджень, вікон, дверей та ін. Тому виконується обмір зовнішніх поверхонь опалювальної частини будівлі, виділяються площі віконних прорізів, встановлюється склад кожного зовнішнього огородження (товщина кожного шару при багатошаровій конструкції, коефіцієнт теплопровідності матеріалу) і розраховується його приведений опір теплопередачі. Інформація, яку не вдалося отримати під час обстеження, збирається шляхом вивчення технічної документації та у співпраці з обслуговуючим персоналом будівлі. Для більш точних розрахунків необхідний інвентаризаційний план будинку, а також, по можливості, більш точні дані про споживання теплоенергії під час опалювального сезону для будівлі в цілому, та інформація про середню зовнішню температуру. Навіть у разі, коли такі дані недоступні, проведення енергоаудиту можливе, але в цьому випадку в розрахунках буде використовуватися теоретична модель будівлі. 3) Складання теплового балансу. Провадиться розрахунок тепловтрат за методиками, запропонованими стандартами в конкретних кліматичних умовах для даного кліматичного району. Розрахункова температура внутрішнього повітря приміщень та методика розрахунку теплотехнічних показників та тепловтрат приймається згідно з ДБН В.2.6-31: 2006 " Теплова ізоляція будівель", а кількість днів з температурою зовнішнього повітря tз< 8°С та середня температура зовнішнього повітря за цей період згідно зі СНіП 2.01.01-82 «Строительная климатология и геофизика». 4) Розробка заходів з підвищення енергоефективності. Пропонуються декілька заходів щодо зменшення втрат теплової енергії. Очікувану економію можливо отримати за умови якісно проведених будівельних робіт з дотриманням всіх зазначених рекомендацій в звіті енергоаудиту. 5) Підготовка звіту енергоаудиту. Ґрунтуючись на даних, отриманих під час обстеження, і на інформації від обслуговуючого персоналу, заповнюється звіт енергоаудиту. У звіт входять термограми з коментарями (для аудитів, проведених під час опалювального сезону), список заходів з підвищення енергоефективності та розрахунок економії енергії.
Контрольні питання:
1. Назвіть першочергові заходи з енергозбереження. 2. Якими заходами досягається підвищення енергоефективності будівель? 3. Який будинок називається енергоефективний? 4. Назвіть основні завдання енергозбереження. 5. Що називається енергоаудитом? Основні етапи енергоаудиту.
|
