Поняття про культуру мовлення

Культура мовлення – це дотримання усталених норм усного і писемного мовлення, а також свідоме, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Культура усного і писемного спілкування передбачає досконале знання та послідовне дотримування мовних норм і правил.

Сучасна українська літературна мова має дві форми вияву: усну і писемну. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має і свої особливості, що пояснюється специфікою функціонування мови в кожній із форм. Як відомо, досконало володіти мовою означає вправно послуговуватися різними стилями мовлення, вміти добирати до кожного стилю і жанру відповідну лексику.

Оскільки не завжди можна передбачити усі обставини спілкування, усне мовлення завжди імпровізоване (непідготовлене), де головна увага приділяється більше змісту висловлювання, а не його формі. При цьому дуже часто трапляються відхилення від норми у виборі потрібного слова, одноманітність лексики. Найпоширенішою вадою сучасної української мови є використання суржику, штучно змішаної, нечистої мови, гібриду української та російської мов (суржик – суміш зерна різних злаків і борошно з такої суміші, яке було невисоким за якістю і споживалося у важкі голодні роки), наприклад, говоримо заміжня, зимою, ноль, двух, у продажі, сьогодня, сюда, об’ява, являє, бажаючі, юбілейний, а слід було б одружена, взимку, нуль, двох, у продажу, сьогодні, сюди, оголошення, є, охочі, ювілейний. Щоб уникнути подібних помилок потрібно постійно слідкувати за своїм мовленням і насамперед поповнювати свій словниковий запас синонімами до найбільш уживаних у професійній діяльності слів, наприклад: тепер – у наш час, останнім часом; зараз – цієї миті, вже, негайно, наразі; підкреслювати – виділяти, наголошувати, акцентувати; мусить – повинен, документи – ділові папери, папери, джерела, першоджерела; думка – твердження, ідея, задум; застосовувати – використовувати, запроваджувати; реалізація – виконання, здійснення, втілення, проведення; період – етап, епоха, ера, час, пора, вік, проміжок часу.

Синоніми –це слова близькі, але не тотожні за значенням, відрізняються відтінком у значенні чи сферою використання.

В українській мові є багато абсолютних синонімів, які легко можуть заміняти один одного: інвестор – вкладник, жаростійкість – окалиностійкість, бляха – жерсть, просвіт – щілина, інтервал – проміжок, пробіл – прогалина, апеляція – звертання, відсоток – процент, екземпляр – примірник, відтінок – нюанс, століття – сторіччя, симптом – ознáка, фах – спеціальність, оплески – аплодисменти, манускрипт – рукопис, афіша – оголошення, реставрація – відновлення, номер – число, довкілля – навколишнє середовище, фарфор – порцеляна, тираж – наклад, копія – відбиток, канат – линва, напилок – терпуг, бацила – бактерія, чушка – сляб – заготовка.

У термінології синоніми називаються ще дублетами або термінологічними варіантами. Так, у галузі хімії дублетами є терміни карбон – вуглець, нітроген – азот, гідроген – водень, оксиген – кисень, флуор – фтор, силіцій – кремній, сульфур – сірка, манган – марганець, арсен – миш’як, цина – олово, свинець – оливо – плюмбум, бісмут – вісмут, чорніння – воронування – оксидування (заліза).

У галузях інженерії, машинобудування синонімами є терміни клон – аналог, касета – картридж, жорсткий диск – вінчестер, домен – ділянка, записування – пропалювання, диз’юнкція – логічне додавання, інсталяція – встановлення, тригер – запам’ятовувальний пристрій, чип – мікросхема, форматування – розмічання, відеоадаптер – відеокарта, юстування – повірка – вивірювання (точне регулювання приладу).

У видавничій справі синонімами є такі поняття: авторський знак – кетерівський знак; книжкова орієнтація сторінки – портретна орієнтація сторінки; поперечна орієнтація сторінки – альбомна орієнтація – сторінки ландшафтна орієнтація сторінки; рубаний шрифт – шрифт без зарубок (серифів); нерозривний пробіл – тонкий пробіл.

Та одночасно слід пам’ятати, що у професійній сфері навіть абсолютні синоніми, запозичений і власне український, не завжди є взаємозамінними: баланс, рівновага тіла, але тільки річний баланс; фон, тло неба, але тільки радіаційний фон; записування, пропалювання інформації на диску, але тільки пропалювання отвору; примірник, екземпляр книги, але тільки екземпляр тварини; центральна площа, майдан, але тільки площа трикутника; спікер, Голова Верховної Ради, але тільки голова на плечах.

Вибираючи слово, варто надавати перевагу українським, наприклад:

адекватний – рівний, відповідний, однаковий; апелювати – звертатися

інцидент – вúпадок, пригода, непорозуміння, неприємна подія

компенсація – відшкодування, оплата

прерогатива – перевага, привілей

пріоритет – перевага, першість, переважне право

рентабельний – вигідний, доцільний, прибутковий

Дуже важливо розрізняти синоніми за сферою використання, відтінками у значенні і вибирати єдино можливе в даній ситуації слово:

робітник – людина фізичної діяльності

працівник – людина розумової діяльності

співробітник – колега

заступник – постійна посада у штаті

замісник – виконувач обов’язків керівника (тимчасова посада)

об’єм – фізична величина

обсяг – розмір, величина чогось у кількісному вираженні

присутній – про людину

наявний – про предмети

Явище синонімії властиве не лише лексиці. Зокрема є також морфологічні, синтаксичні, фразеологічні синоніми.

Морфологічні синоніми – це різні форми слова, які мають однакове значення, наприклад:

у родовому відмінку немає п’яти і п’ятьох працівників

у давальному відмінку: відповісти керівнику і керівникові

у знахідному відмінку бачити шість і шістьох робітників

в орудному відмінку: охопити п’ятьма і п’ятьома пальцями

у місцевому відмінку: на директору – на директорові, на директорі

у кличному відмінку: Олегу – Олеже, Зою – Зоє.

Синтаксичні синоніми – це граматично різні конструкції, що виражають однакову думку, наприклад:

підписана працівником заява – заява, підписана працівником

Не смітити! – Смітити забороняється! – Просимо не смітити!

коли повернуся з відпустки – повернувшись із відпустки – після відпустки

у стані алкогольного сп’яніння – у нетверезому стані – під дією алкоголю

властивий технологам – характерний для технологів

відповідного до наказу – згідно з наказом

Синонімами є терміни-словосполучення хімія високомолекулярних сполук – макромолекулярна хімія – полімерна хімія, омбілічна точка – точка округлості.

У галузі літакобудування синонімами є словосполучення „чорна скринька” („черный ящик”) і „мовна скринька” („речевой ящик”).

Синонімія властива і скороченням:

кв. м – м² (квадратний метр)

ТОВ – ТзОВ (товариство з обмеженою відповідальністю)

загс – рагс – рацс (запис/реєстрація актів громадянського/цивільного стану)

З метою кращого роз’яснення інформації в усному спілкуванні допускається надлишковість – повторення однієї і тієї ж думки, що залежить від рівня компетентності співбесідника. Та одночасно від змістових повторень важливих ідей потрібно відрізняти використання зайвих слів, що є грубими стилістичними помилками: плеоназмів – нагромадження слів з однаковим значенням (зайві, непотрібні методи; пам’ятай, не забувай; оригінальний та самобутній, у серпні місяці, прейскурант цін, творчо і креативно), тавтології – слово або вираз, повторений у видозміненій формі (прошу тебе просьбою; славна слава; перезимувати зиму; шептати шепотом; металобрухт ( тільки брухт); книжний магазин ( тільки книгарня). Аби уповільнити темп мовлення і дати можливість краще сприйняти сказане, варто використовувати в усному мовленні вставні слова та словосполучення, хоч вони і не несуть ніякої інформації (можливо, безумовно, безперечно, таким чином, отже, ось, от, так). Однак надмірне використання таких слів робить мовлення беззмістовним, створює враження некомпетентності, нерішучості, низької мовної культури.

Загальними особливостями усного мовлення є багатство інтонації, використання позамовних чинників (рухів, жестів, міміки). Іноді остаточний позитивний результат спілкування залежить не стільки від мотивів, якими керується людина, скільки від уміння їх сформулювати. Ділова людина може по-різному ставитися до партнерів-співрозмовників, але в розмові вона не повинна відверто висловлювати негативні оцінки чи виявляти негативне ставлення іншим чином. Незалежно від змісту розмови мовці повинні послуговуватися певними етикетними знаками (привітання, подяка, вибачення, побажання). У випадку, коли є необхідність дати негативну характеристику дій підлеглого чи колеги, в усному спілкуванні варто використовувати евфемізми – слова чи словосполучення, які пом’якшують враження, виражають думку не прямо, а опосередковано (брехати – говорити неправду, давати неправдиві свідчення; вживати алкоголь,пити – заглядати в чарку; старий – похилого віку; дурний – нерозумний). Аби зробити своє усне мовлення барвистішим можна використовувати й описові звороти, побудовані на асоціаціях між предметами та явищами, що мають назву перифраз (парафраз) (близьке зарубіжжя; місто каштанів (Київ); газ – блакитне золото, бавовна – біле золото, жовте листя – осіннє золото; білі краватки – інженерно-технічний персонал, конторські службовці; сірі краватки – працівники державної соціальної служби; сині краватки – робітники, що займаються фізичною діяльністю). Одночасно слід пам’ятати, що евфемізми та перифрази є абсолютно недопустимими в писемному мовленні, оскільки створюють неоднозначність тексту.

Культура усного професійного спілкування пов’язана також із такими мовними явищами як паронімія, омонімія та багатозначність.

Пароніми – слова близькі за звучанням, але різні за значенням і тому ніколи не можуть заміняти одне одного, наприклад: кристал (мінерал) – кришталь (скло), підготувати (документ, виступ) – приготувати (сніданок, вечерю).

Явище паронімії вимагає точного знання значень та адекватного їх вживання. Звукова близькість паронімів призводить до того, що вони помилково вживаються один замість одного:

факт (подія, явище) – фактор (умова, рушійна сила)

особовий (стосується особи, людини) – особистий (власний, персональний)

витрати (використання коштів з певною метою) – втрати (збитки) – затрати (матеріальні цінності, енергія, сила, затрачені на щось конкретне)

ефектний (показний, виразний) – ефективний (результативний)

економний (ощадливий) – економічний (пов’язаний з економікою).

Чи не найбільша кількість паронімів трапляється саме в галузі хімії:

амілаза (фермент, що розщеплює крохмаль) – амілоза (складова крохмалю)

амоній (сполука атомів азоту і водню) – амоніт (аміачно-селітряна суміш, до складу якої входять вибухові нітросполуки)

олово (цина) – оливо (свинець – плюмбум) – олива (рослина; мастило) – оліфа (варена олія, що використовується у виготовленні фарб).

 

Явище паронімії властиве і скороченням: ДПТ (державне підприємство торгівлі) – ДТП (дорожньо-транспортна пригода), ПК (персональний комп’ютер) – КП (комерційні папери, командний пункт) – КПП (контрольно-пропускний пункт).

Отже, вибираючи слова, варто звертатися до відповідних тлумачних словників з метою уточнення значення, правопису і вимови потрібного слова.

Про явище паронімії слід пам’ятати під час набору текстів на комп’ютері, коли активізовано функцію „автоматична перевірка”, оскільки комп’ютер може виправити слово на його паронім. Наприклад, слово словник на слоник, подано на продано.

Омоніми – слова, що збігаються за звучанням чи написанням, але мають різне значення. Явище омонімії – наслідок випадкового збігу звучання абсолютно різних за значенням слів:

сісти (про людину) – сісти (про батарейку)

переказати (розповісти) – переказати (гроші)

ВАК (вища арбітражна комісія) – ВАК (Вища атестаційна комісія)

ЦВК (Центральна виборча комісія) – ЦВК (Центральний виконавчий комітет);

ПАР (Південно-Африканська Республіка) – ПАР (поверхнево-активна речовина);

КП – комерційні папери, командний пункт

с. – село, сторінка

ст. – станція, сторіччя, століття, старший, стаття

ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю) – тов. (товариш)

спец. – спеціаліст, спеціальний

 

Деякі омоніми при однаковому написанні можуть розрізнятися наголосом:

прóшу (запрошую) – прошý; (від „просити, звертатися з просьбою”)

кредúт (позика) і крéдит (видатки в бухгалтерському рахунку)

брóня (документ про закріплення) – броня (захисна обшивка)

вигóда (зручність) – вúгода (користь)

вíдомість (документ) – відóмість (відомий)

тóму (у значенні „те, що було попереду”) – томý (рос. „потому что”).

Іноді омоніми можуть тільки звучати однаково, але писатися по-різному: втому – в тому; не суть – несуть; сонце – сон це; в тих – втих, до волі – доволі, з ради – зради, зате – за те; постелі – по стелі; мріяти – мрія ти. Саме такі омоніми і спричиняють найбільшу кількість помилок при безпосередньому спілкуванні з іноземцями.

Дуже часто помилки виникають внаслідок міжмовної омонімії, коли однакові за звучанням слова позначають різні поняття в різних мовах. Такі слова дуже часто називаються псевдодрузями перекладача, оскільки провокаційна однаковість звучання слів створює проблему в міжкультурній комунікації, є причиною двозначних ситуацій під час перекладу (у польській мові погреб – „похорон”, гривня – „штраф”, дума – „гордість”, „пиха”, ваза – „супниця”; у чеській: біограф – „кінематограф”, голка – „дівчина”, черствий – „свіжий”, губа – „рот”; з сербської вредна – „гарна”, сад – „зараз”, куча – „дім, будинок”; хорватської домовина – „батьківщина”. Саме сплутування однакових за звучанням слів російської та української мов є причиною прикрих помилок у мовленні: боліти за одногрупників (уболівати); мішати працювати (заважати працювати, а мішають кашу), переводити текст (перекладати текст, а переводимо бабусю через дорогу), приймати участь (брати, взяти участь, а приймають каструлю з печі). Отже, про омоніми варто завжди пам’ятати при перекладі текстів, оскільки саме вони найчастіше є причиною непорозумінь і помилок.

Не слід плутати омоніми і багатозначні слова. Якщо омоніми виникають внаслідок випадкового збігу абсолютно різних за значенням слів з різних мов (собака такса і такса (ціна) за проїзд; метр (одиниця виміру) і метр (майстер)), то багатозначність виникає внаслідок розвитку нового значення слова на основі первинного.

Багатозначність (полісемія) – це наявність в одного слова двох або більшої кількості значень, наприклад:

Земля – ґрунт, що покриває певну частину планети і Земля як назва всієї планети.

Ручка – пестливе від слова рука → 1) ручка – частина предмета, за яку його тримають або беруть рукою; 2) ручка – прилад для писання (бо беруться за неї рукою); 3) ручка у крісла, бо призначена для рук.

 

У професійному спілкуванні вживається багато термінів-багатозначних слів, що виникли шляхом метафоризації загальномовних слів, однак ці метафори використовують не як засіб створення образності: „ Кабінетові Міністрів і Національному банку потрібно розробити й запровадити механізм, який сприяв би припливу коштів населення до банків. ” Механізм ужито в значенні „сукупність заходів”, а в слові приплив не відчувається жодної образності. „ На біржах встановлюється так звана цінова стеля ” – слово стеля вжито в значенні межа, вище якої ціна підніматися не може.

Омоніми та багатозначні слова вимагають точного контексту, який не допускав би двозначного чи спотвореного сприйняття тексту: виставка полотен (тканин? картин?), дослідження ірису (райдужки ока? квітки? цукерок? ниток?).

Останнім часом більшість текстів обробляються за допомогою спеціальних комп’ютерних програм, що значно зменшує витрати часу і полегшує процес перекладу чи пошуку помилок у текстовому масиві. Однак тут існує маса підводних каменів, незнання яких може спричинити у кращому разі анекдотичні ситуації, у гіршому – абсолютно інший зміст тексту. І саме багатозначні слова та омоніми є причиною непорозумінь і помилок при перекладі чужомовного тексту з допомогою комп’ютерних програм. Комп’ютер не завжди може „визначити” контекстуальне значення слова. Так, наприклад, російське слово-омонім „раздел” може бути перекладене на українську мову як „поділ”, „розділ” (частина текстового масиву) і „роздягнув” (від дієслова роздягати). Російське словосполучення „брак продукции” автоматично може бути перекладене як „брак продукції” (правильно) і „шлюб продукції” (неправильно, бо шлюб може бути тільки між людьми), або словосполучення „ гражданский кодекс” може бути перекладене як „ цивільний кодекс ” (правильно) і „громадянський кодекс” (неправильно); „предложение на рынке” – як „ пропозиція на ринку” (правильно) і „речення на ринку” (неправильно); область науки – як „ область науки” (неправильно) і галузь науки (правильно); лицевой счет – як „ рахунок обличчя” (неправильно) і „ особовий рахунок” (правильно); высшее образование – як „ вище утворення” (неправильно) і „ вища освіта” (правильно); личное дело – як „ особова справа ” (документ, що стосується особи) і „ особиста справа ” (власна справа).

Про явища омонімії, багатозначності та паронімії варто пам’ятати в діловій розмові з іноземними партнерами. Оскільки для всіх мов світу різною мірою властиві фонетичні явища асиміляції (уподібнення звуків) і дисиміляції (розподібнення схожих звуків), оглушування і одзвінчування, то під час спілкування з іноземцями слід чіткіше вимовляти слова, додавати означення, які уточнювали б значення омонімічних, багатозначних та паронімічних слів.