Наголошування слів в українській мові
Наголос – це інтонаційне виділення певного складу в слові. В українській мові (до речі, як і в російській) наголос є вільним, тобто не закріпленим за певним складом як в англійській, французькій та інших мовах. В українських словах наголос може падати на перший (кóлія, вúпадок, кóлесо, сóсен – сóсон, сóлодощі, дóговір, дóвідка, óбмін), другий (громáдський, ненáвидіти – ненáвисть – ненáвисний, урочúстий), останній склад (веснá, земля', водá, казнá;). Відповідно наголошування слів слід тільки запам’ятовувати (котрá година?, о котрíй годині?, украíнський, гуртóжиток, листопáд, перéпустка, данúна, водопровíд, трубопровíд, димопровíд, але електропрóвід). З іншого боку наголос в українській та російській мовах є не тільки вільним, але й рухомим, тобто при відмінюванні слів чи утворенні нових спільнокореневих слів наголос може змінюватися, наприклад: лíкар – лікарí – лікáрня – лікарня'ний одрýжувати – одрýжений – одружúти грíнка – грінкú; смак – до смакý; соляні озéра – два óзера рукá – рýки – рукú;
Наголошуючи слова в українській мові, слід зважати і на деякі моменти: 1. У багатьох спільнокореневих для української та російської мови словах наголос різний:
По-різному наголошуються і числівники:
2. У складних іменниках чоловічого роду, у яких корінь має лише один склад, наголос падає на префікс: нáкип, нáсип, нáклад, нáклеп, нáрис, нáмір, нáпад, рóзпад, рóзгляд. Наголошений префікс мають також іменники з суфіксом -ок: рóзвиток, нáпрямок, зáлишок, вúсновок, вúпадок. 3. У віддієслівних іменниках на - ання наголошується [а], як і в дієслові: читáння, наполягáння, писáння, питáння, завдáння, нарахувáння, видавáння, але у двоскладових іменниках наголос падає на кінцевий склад: знання', звання'. 4. У дієсловах, утворених від вищого ступеня порівняння прикметників, наголошується склад перед суфіксом -іш, -ш-: крáщати, мéншати, густíшати. 5. У першій особі однини дієслів теперішнього та майбутнього часу найчастіше наголошується закінчення (пишý, ідý, сиджý, принесý, привезý, ношý, в¢яжý, але шúю, мúю, аналізýю, вважáю, бажáю). 6. Слова іншомовного походження наголошуються так, як у мові-оригіналі: у французькій на останньому складі – пюрé, бюрó, парí, антрáкт, авеню′, амплуá, бастіóн, браслéт, бульвáр, балéт, актúв, аспéкт, візавí, ампíр, Парúж, Гюгó, Дюмá, бланфíкс [1]; в англійській – на першому: Крóмвель, Бáйрон, Лóндон; у польській, латинській, італійській – на передостанньому: авíзо, автострáда, адáптер, Перуджúно, да Вíнчі, Ботічéллі, Вазáрі, Савонарóлла. Слід запам’ятати наголошування таких часто вживаних іншомовних термінів як азбéст, алкогóль, Гéнуя, індýстрія, квартáл, пріфíкс ( тверда ціна), Родóс, спáржа, цéнтнер, фенóмен, протежé (аналогічний наголос у цих словах і в російській мові). 7. У термінах з частками -кратія, -графія, -лог, а також в одиницях вимірювання з часткою -метр наголошуються ці частки (демокрáтія, аристокрáтія, флюорогрáфія, діалóг, каталóг, полілóг, кіломéтр, сантимéтр, децимéтр). Але якщо частка -лог вживається у слові на позначення людини, то наголос зміщується на склад перед часткою (філóлог, політóлог, маркетóлог, соціóлог, астрóлог, геóлог, алергóлог). 8. У словах на позначення галузі і працівника цієї галузі наголос однаковий: кулінáрія і кулінáр, металýргія і металýрг, інженéрія та інженéр, гастронóмія і гастронóм, але поліграфíя, хірургíя хоч і полігрáф, хірýрг. 9. У словах з часткою -поль наголос падає на склад перед часткою: акрóполь, некрóполь, Неáполь, Севастóполь, Сімферóполь. 10. Займенники той, цей у родовому і давальному відмінках наголошуються на останньому складі (тогó, цьогó, томý, цьомý;), а в місцевому, у поєднанні з прийменниками – на першому (на тóму, на цьóму, при цьóму). 11. Деякі слова, й українські, й іншомовні, мають подвійний наголос: мáркетинг – маркéтинг, тýніка – тунíка, кóледж (у США, Англії) – колéдж (у Франції, Бельгії, Швейцарії), чáрдаш – чардáш, пóмилка – помúлка, весня'ний – веснянúй, військóвий – військовúй, нáрівні – нарíвні – нарівнí, мая'чити – маячúти, речовúна – речовинá, оповíдач – оповідáч, озéрце – озерцé, недáрма – недармá, нýдити – нудúти. 12. У деяких випадках наголос залежить від значення слова: артúкул ( тип товару; стаття закону ) – артикýл (рушничний прийом) зáмір (намір) – замíр (наказова форма від дієслова „міряти”) зáраз (у цю ж мить) – зарáз (за один раз) контрóлер (пристрій) – контролéр (людина) крáсити (прикрашати) – красúти (фарбувати) мáрний (даремний, який не має сенсу: марна праця) – марнúй (змарнілий) нáзваний (від „називати”) – назвáний (нерідний) накúдати (доконаний вид) – накидáти (недоконаний вид) рáпорт (документ) – рапóрт (повторювана частина малюнка на тканині та ін.) рáдій (хімічний елемент) – радíй (радіти)
|
