Методичні рекомендації щодо підготовки до практичного заняття. 1. Опрацьовуючи це питання, студент має запам’ятати, що переклад – 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; 2) результат

1. Опрацьовуючи це питання, студент має запам’ятати, що переклад – 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; 2) результат цього процесу. Процес перекладання – це цілеспрямований процес, який охоплює такі етапи: 1) зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення її змісту; 2) аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою; 3) відтворення змісту рідною мовою. Оскільки переклад – це передавання змісту того, що було висловлено, то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу.

За формою презентації тексту перекладу й тексту оригіналу виокремлюють усний і письмовий переклад. Усний переклад завжди здійснюється в ситуації мовного спілкування – прямого (усний послідовний переклад) і звукового – через навушники (синхронний переклад). За жанрово-стилістичною характеристикою матеріалу є художній переклад (переклад художніх текстів); науково-технічний (переклад науково-технічної документації, документів); суспільно-політичний, військовий, юридичний, побутовий переклад.

Практичний переклад призначений для практичного використання як джерело інформації. Його різновиди: робочий (невідредагований переклад, не оформлений для публікації), консультативний (містить елементи анотування, реферування, вибірковий переклад), а також переклад з метою тиражування та публікації як для широкого використання, так і з навчальною метою. На відміну від практичного перекладу, навчальний використовується як один із прийомів навчання перекладачів.

За повнотою та способом передавання змісту оригіналувиокремлюють повний переклад (передається смисловий зміст оригіналу без пропусків та скорочень), неповний переклад (який має пропуски та скорочення – скорочений, фрагментарний, аспектний, анотаційний, реферативний).

2. Відповідаючи на це питання плану, студент має зазначити, що юридичний переклад передбачає переклад текстів, які належать до галузі права та можуть використовуватися з метою обміну юридичною інформацією між комунікантами, які спілкуються різними мовами. Оскільки правознавство тісно пов’язане з соціально-політичними особливостями країни, перекладач має врахувати, що юридичний текст завжди побудований відповідно до правової системи, що існує в конкретній країні. Він містить лише такі юридичні формулювання, які є характерними саме для цієї системи, саме тому контракти, договори, угоди, домовленості та інші юридичні документи різних країн значно відрізняються за своєю структурою, уживаною лексикою, поняттями тощо.

Юридичний переклад поділяють на види залежно від типів юридичних документів, які перекладаються: 1) переклад законів, нормативно-правових актів і їх проектів; 2) переклад договорів; 3) переклад юридичних висновків і меморандумів; 4) переклад апостілей і нотаріальних свідоцтв; 5) переклад установчих документів юридичних осіб; 6) переклад довіреностей.

3. Юридично засвідчений переклад – переклад, виконаний сертифікованим перекладачем або засвідчений у нотаріальному порядку. У зв’язку з тим, що в Україні немає інституту сертифікованих перекладачів, то переклад, який надалі використовується як офіційний документ, засвідчують у нотаріуса. Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа лише в тому разі, якщо він знає відповідні мови. Якщо таких знань немає, то переклад документа може зробити перекладач, а нотаріус лише засвідчить справжність його підпису. При цьому перекладач повинен надати: 1) документ, що встановлює його особу; 2) документ, який підтверджує його кваліфікацію. Нотаріус має викласти переклад на спеціальному нотаріальному бланку. Якщо при вчиненні нотаріальної дії, наприклад, посвідчення угоди одночасно здійснюється переклад на іншу мову, то переклад вміщується на одній сторінці з оригіналом з правого боку від вертикальної риски. Перекладається весь текст. Після цього підписується перекладачем. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.

4. Головна складність перекладу юридичних термінів полягає в розкритті й передачі фахових реалій засобами української мови. Серед лексичних трансформацій, за твердженням І. М’ячиної, найбільш уживаними є такі перекладацькі трансформації, як:

– переклад за допомогою лексичного еквівалента (legal case – судова справа, common law – загальне право, family law – сімейне право, assassin – убивця);

– калькування – коли складові частини слова чи фрази перекладаються відповідними елементами мови (according to law – відповідно до закону);

– транскрибування – формальне відтворення вихідної лексичної одиниці за допомогою фонем мови перекладу (securitization – сек’юритизація);

– транслітерація – формальне відтворення вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу (solicitor – солісітор, barrister – баррістер, attorney − атторней);

– описовий переклад – це лексико-граматична трансформація, за якої лексична одиниця мови-оригіналу замінюється словосполученням, яке дає її пояснення або визначення (official accusation – офіційне звинувачення);

– приблизний переклад – переклад, за якого зберігається основне значення слова, проте в мові мети слово відрізняється від мови оригіналу лексичним фоном (police photographer – судовий фотограф, notary public – державний нотаріус);

– переклад шляхом створення неологізму – неологізм у юридичній лінгвістиці передбачає наявність слова чи словосполучення, якого не існує в правовій системі мови перекладу (has-been – політичний діяч, який утратив свій вплив).