Отруєння кухонною сіллю

Діагностика. Діагноз ставлять на підставі урахування анамнестичних даних, клінічної і патологоанатомічної картини, а також результатів хіміко-токсикологічних досліджень (визначення активності ацетилхолінестерази крові, виявлення ФОС в кормах, воді, у вмісті травного каналу, органах і тканинах птиці).

Диференціальна діагностика. Отруєння ФОС слід відрізняти від отруєнні фосфідом цинку, кухонною сіллю, від інфекційних хвороб (пастерельоз, хвороба Ньюкасла, грип птиці, інфекційний енцефаломієліт).

Лікування птиці при гострому отруєнні ФОС проводиться комплексним застосуванням холінолітичних препаратів з реактиваторами холінестерази. З холінолітичних препаратів застосовують атропіну сульфат внутрішньом'язово в дозі 3-5 мг/кг живої маси або тропацину сульфат 20 мг/кг; як реактиватори холінестерази використовують дипіроксим (ТМБ-4) в дозі 30 мг/кг. У практичних умовах для лікування отруєння краще готувати суміш з вказаних препаратів (рівні об'єми 10 % водного розчину тропацину і 20% розчину дипіроксиму з додаванням в цю суміш атропіну з розрахунку отримання 1,5 % розчину). Суміш вводять внутрішньом'язово в дозі 0,3 – 0,5 мл на одну птицю.

При хронічному отруєнні атропін не ефективний, рекомендується для лікування застосовувати комплекс препаратів тропацину, дипіроксиму і вітаміну В1.

Отруєння хлорорганічними сполуками

Діагностика. Діагноз ставлять на підставі клінічної і па патологоанатомічної картини, а також результатів хіміко-токсикологічного дослідження кормів, води, вмісту травного тракту, органів і тканин (особливо жирової) загиблих птиць на наявність хлорорганічних сполук.

Лікування. Необхідно негайно виключити з раціону недоброякісні корми і жири. Для лікування може застосовуватися унітіол – парентерально у формі 5% розчину в дозі 0,1 мл/кг живої маси або випаюванням у формі 10% розчину в дозі 0,5 мл/кг. Крім того в комплексі лікувальних засобів використовують вітаміни (фолієвая кислота, аскорбінова кислота, нікотинова кислота, вітамін А, тіамін, токоферол), проводять симптоматичну терапію.

Забій птиці на м'ясо можна проводити не раніше, ніж через 32 дні після отруєння. М'ясо використовують залежно від результатів визначення в ньому залишкових кількостей хлорорганічних сполук.

Отруєння севіном

Діагностика. Діагноз ставлять па підставі клінічних ознак і патологоанатомічної картини з урахуванням анамнестичних даних і результатів хіміко-токсикологічних досліджень (зниження активності холінестерази в крові, виявлення севіна і його метаболіту 1-нафтолу в кормах і воді, у вмісті травного тракту і інших органах загиблих птиць).

Лікування. Комплексне. Для зняття антихолінестеразного дії рекомендоване застосування холінолітиків – атропіну сульфат внутрішньом'язово в дозі 10 мг/кг в комплексі з тропацином в дозі 20 мг/кг, аскорбіновою кислотою і вітаміном В₆ (піридоксином).

Забій птиці дозволяється через 24 доби після отруєння або через 10 - 12 діб після протипаразитарних обробок, але тільки після проведення токсикологічних досліджень м'язів (залишки севіну в м'язах не допускаються).

Отруєння ртутьвмісними з'єднаннями

Етіологія. Для захисту рослин від шкідливих грибів застосовують велике

Діагностика. Діагноз на отруєння ртутьвмісними отрутами ставиться па підставі клінічних ознак, патологоанатомічних змін і результатів хіміко-токсикологічних досліджень патологічного матеріалу від загиблих птиць, а також кормів і води.

Лікування. Для лікування може застосовуватися унітіол – парентерально у формі 5% розчину в дозі 0,1 мл/кг живої маси або випаюванням у формі 10% розчину в дозі 0,5 мл/кг 2 рази на день до одужання.

Забій птиці на м'ясо можна проводити не раніше, ніж через 3 місяці після одужання, при вмісті ртуті в тканинах м'язів не більше ніж 0,03 мг/кг, при цьому печінка і нирки вибраковують і утилізують. Яйця від курей, що видужали, також можна використовувати не раніше, ніж через 3 місяці з обов'язковим дослідженням на вміст ртуті.