Особливості розтину трупів птахів

Розтин трупів птахів має свої особливості. Спочатку проводять зовнішній огляд трупа (при вимушеному забої - тушки) і реєструють вид птиці (курка, качка, гусак, індичка і ін.). Потім встановлюють стать, вік, розміри і масу тіла, статуру, стан покривів (оперення), пігментацію, вгодованість, трупні зміни, стан шкіри, кістяка, видимих слизових оболонок. З перерахованих ознак складним є визначення віку, але, знаючи фізіологічні особливості розвитку оперення, можна майже точно визначити вік птаха. Вгодованість птиці визначається за станом грудних м'язів і за наявністю жирових відкладань в області живота, а у молодих птахів - за відкладанням жиру в складках гомілки. Після зовнішнього огляду приступають до розтину.

Труп птаха розтинають в спинному положенні. Паренхіматозні органи витягують окремо, також окремо витягують і оглядають органи імунної системи (тимус, фабрицієву сумку, селезінку, кишкові лімфоїдні утворення, залозу Гарднера і дивертикул Маккеля), або ці утворення оглядають на місці. Шлунково-кишковий тракт витягують одним органокомплексом.

Розтин трупа птиці виконують наступним чином. Після змочування трупа птаха водою (щоб не летіли дрібне пір’я і пух) його общипують, видаляючи перо і пух з шиї, голови, грудей і живота (з голови перо видаляють не завжди). Роблять розріз шкіри по середній лінії від дзьоба до ануса і обережно знімають її з шиї, грудей і живота (деякі автори рекомендують знімати шкіру повністю). Дуже обережно шкіру треба знімати в області розташування зобу, стінка якого дуже тонка і ніжна і легко рветься при натягуванні, особливо, якщо зоб переповнений кормом. Шкіру навколо шиї слід відпрепарувати повністю (роблять круговий надріз), в подальшому це дозволяє легко зняти її з голови. Після того як буде відпрепарована шкіра з грудей і живота, її відтягують в обидві сторони. Потім шкіру частково знімають з кінцівок і надрізають в області паху. Надрізи тканин роблять у напрямі до головок стегнової кістки. Сильним зусиллями рук вилущують стегнові кістки з кульшових суглобів, після чого труп лежить в спинному положенні без додаткової фіксації. Перш ніж витягнути органи грудочеревної порожнини, оглядають тимус, який знаходиться в області шиї на правій і лівій стороні вздовж яремних вен. Він складається з двох подовжених часток (правої і лівої) сірувато-рожевого кольору, кожна з яких розділена на 6 - 8 овальних часточок. Причому ліва часточка тимуса, розташовуючись поруч з щитовидною залозою, заходить частково в грудну порожнину. Щоб витягнути органи грудочеревної порожнини, спочатку розрізають м'язи по середній лінії від краю грудної кістки до клоаки. Потім від кінця грудної кістки ножицями праворуч і ліворуч розріз роблять до підребер’я. Злегка підіймають грудну кістку і оглядають задньогрудні повітроносні мішки. Підрізуючи ребра з обох сторін грудної кістки, каракоїдну кістку і ключицю, вилучають повністю грудну кістку.

Серце витягують разом з навколосерцевою сумкою. Відділення його починають з верхівки, підрізуючи відповідні зв'язки.

Відділяють печінку з боку лівої частки; підводячи її за край, перерізають зв'язки, які лежать під нею, і відділяють праву частку. Особливо обережно потрібно відділяти жовчний міхур. Він лежить безпосередньо біля дванадцятипалої кишки, яку дуже легко пошкодити при необережних рухах. У поглибленні між залозистим і м’язовим відділами шлунка знаходять селезінку, підрізуючи зв'язки, витягують її.

Відділяють органи травлення одним органокомплексом. Для цього знімають шкіру з голови і шиї повністю (відрізають її біля гребеня і очних орбіт), відпрепаровують стравохід і трахею, останню перерізають біля біфуркації. Відділивши трахею і стравохід до потиличної кістки, кільцьовим розрізом відділяють разом з ними голову. Беруть голову в ліву руку і ножицями відділяють травний тракт. Спочатку відпрепаровують стравохід і зоб, підрізуючи відповідні зв'язки, витягують шлунок (з нього заздалегідь необхідно зняти жир), потім дванадцятипалу кишку разом з підшлунковою залозою, підрізуючи зв'язки. Потім відділяють, не порушуючи анатомічної цілісності, тонкий відділ кишечника. Розрізають зв'язки сліпих кишок до їх основи, видаляють пряму кишку і клоаку, одночасно досліджуючи за ходом кишкового тракту дивертикул Меккеля, лімфоїдний апарат сліпих кишок і фабрицієву сумку. Дивертикул Меккеля, розташовуючись в середній частині порожньої кишки, являє собою порожнистий мішечок, пов'язаний за допомогою короткого протоку з кишечником. Кишкові лімфоїдні утворення розташовані на внутрішній стінці проксимальної ділянки сліпої кишки недалеко від з'єднання її з клубовою і виступають у вигляді випуклих овальних утворень.

При дослідженні клоаки звертають увагу на мішкоподібний порожнинний орган, сполучений з нею коротким протоком - це фабрицїєва сумка. Вона розташована між дорзальною стінкою клоаки і хребтом на відстані 4 - 10мм від анального отвору. Попереду протоку, що йде від сумки, на слизовій оболонці клоаки є складка, яка закриває його і оберігає порожнину фабрицїєвої сумки від калових мас. Стінка сумки складається з 13 - 14 подовжніх складок, виступаючих в її порожнину. Клоаку відділяють разом з прямою кишкою та яйцеводом.

Після вилучення кишечника відкриваються для перегляду легені, частково нирки і надниркові залози; у чоловічих особнів – сім’яники.

Огляд органів і опис змін в них проводять (як і у інших тварин) з урахуванням анатомічних і фізіологічних особливостей організму птахів. Серце розтинають одним розрізом через верхівку до основи з таким розрахунком, щоб на дві половини були розрізані одночасно обидва шлуночки і обидва передсердя. У птахів в нормі відношення стінки лівого шлуночка серця до товщини правого складає 7:4. При дослідженні печінки звертають увагу на колір, розміри, консистенцію, пружність. Повітроносних мішків у птахів 9, один з них непарний. Діафрагма представлена рудиментом. Нирки складаються з трьох великих часток і лежать вони у кісткових заглибленнях вздовж хребта. Селезінка у птахів овальна, вона лежить в поглибленні між м’язовим і залозистим шлунками. Вимірюють її величину, консистенцію, колір, вологість на розрізі та характер зіскобу з його поверхні.

Для розтину ротової порожнини бранші ножиць вводять в неї в напрямі до правого кута гортані. Розріз проводять з лівого боку від кута рота, розтинаючи ножицями кісткову основу підклюв’я. Після цього відгинають підклюв’я вбік, при цьому відкривається для огляду вся ротова порожнина з язиком, гортанню, твердим небом і повітроносною щілиною, вхід в стравохід. У всіх птахів відсутні губи, щоки і зуби.

Кишечник досліджують звичайним способом. М’язовий відділ шлунка розрізають по великій кривизні на дві половини. Для дослідження його слизової оболонки необхідно зняти кутикулу. Вона добре знімається у курей і індичок, важко у качок і гусей.

Перш ніж витягувати головний мозок, відпрепаровують залозу Гарднера. Для цього витягують очне яблуко, в медіальному кутку періорбіти оглядають і відпрепаровують залозу Гардера. Вона складається з двох подовжених і потовщених часток неправильної форми (правої і лівої), кожна з яких має протік, що відкривається в порожнину кон’юнктивального мішка.

Головний мозок розтинають двома способами в залежності від віку птаха. У молодих птахів, у яких ще не наступило окостеніння черепа, черепну коробку розтинають маленькими загостреними ножицями (типу манікюрних). Роблять розріз від потиличного отвору з правого боку, ведуть його вперед, обходячи позаду очні орбіти, і повертають знову до потиличного отвору. У птахів відносно великим є мозочок, що пов'язано з координацією польоту. Другий спосіб витягання головного мозку застосовують у птахів з окостенілою черепною коробкою. У ліву руку захоплюють гребінь і надклюв’я і щільно притискують їх до столу або твердого предмета. Очистивши тканини і зробивши надріз надкістя, щоб не ковзала пилка, роз'єднують череп на дві половини. Надклюв’я розпилювати не треба. Головний мозок витягують скальпелем або загостреним ножем. У останню чергу досліджують стан кісток скелета (крихкість, конфігурацію та інше).

Контрольні питання

1. Особливості будови шкіри та її похідних у птахів.

2. Будова органів травлення та дихання у різних видів птиці.

3. Методика розтину трупів с/г птиці.

4. Особливості дослідження різних органів у птиці при розтині.