Рівні менеджменту
Менеджмент як вид професійної діяльності.
Обов'язки менеджерів різних рівнів управління
| Рівень управління
| Обов'язок менеджерів
|
| Менеджери вищого рівня (лідери, топ-менеджери)
| Визначення цілей організації, розробка стратегії, адаптація до зовнішнього середовища, управління процесом "організація - зовнішнє середовище", прийняття найважливіших рішень для організації в цілому, здійснення комунікацій, формування організаційної культури
|
| Менеджери середнього рівня
| Реалізація стратегії, підготовка інформації для прийняття рішень вищим керівництвом і передача рішень менеджерам низової ланки
|
| Менеджери технічного (низового або оперативного) рівня
| Забезпечення повсякденної ефективної роботи без зупинки виробництва товарів і послуг, надання технічної допомоги
|
| Рольові установкиуправлінського персоналу - це визначений набір типів поведінки менеджерів.
|
Менеджмент як вид професійної діяльності.
Навички менеджерів залежно від рівня управління
| · Концептуальні навички - це когнітивні (пізнавальні) здатності сприймати організацію як єдине ціле, чітко виділяти взаємозв'язок між окремими підрозділами, визначати місце організації в зовнішньому середовищі, в якому вона функціонує.
· Навички міжособистісного спілкування (людські навички) - це здатність менеджера взаємодіяти як з окремими людьми, так і з групами людей.
· Технічні навички - це знання й уміння у певній спеціалізованій сфері (виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, дослідження і розробки, інформаційні технології та ін.
|
1.3. Управління підприємствами малого бізнесу
| Основні поняття
· Підприємництво -це процес, що передбачає створення комерційного підприємства, організацію необхідних ресурсів і прийняття відповідних ризиків та винагород.
· Підприємець - це приватна особа, яка бере на себе ризик при створенні нової організації або при впровадженні нової ідеї, продукту чи послуги.
· Малий бізнес - це підприємство, що перебуває в незалежному управлінні і не є домінуючим у своїй сфері діяльності.
|
| Значення малого бізнесу
· Створення робочих місць.
· Розробка і впровадження інновацій
|
Особистісні характеристики підприємців
Управління підприємствами малого бізнесу.
Управління підприємствами малого бізнесу.
Етапи зросту малого бізнесу
1.4. Соціальна відповідальність бізнесу й етика менеджменту
| Соціальна відповідальність бізнесу - це зобов'язання менеджменту приймати рішення й здійснювати дії, що сприяють зростанню добробуту і задоволенню інтересів як організації, так і суспільства у цілому.
|
| Підходи до проблем соціальної відповідальності
· Класичний (економічний) - це підхід, який передбачає, що єдина соціальна відповідальність бізнесу полягає у максимізації прибутку організації.
· Соціально-економічний - це підхід, який передбачає соціальну відповідальність бізнесу, що виходить за межі максимізації прибутку, включаючи захист і підвищення добробуту суспільства.
|
| Організація повинна нести відповідальність перед зацікавленими групами (стейкхолдерами). Стейкхолдери - будь-яка група всередині організації або поза нею, що висуває певні вимоги до результатів діяльності організації й реагує на них.
|
Основні стейкхолдери організації
Соціальна відповідальність бізнесу і етика менеджменту.
Підходи до екологічної відповідальності організації
Модель оцінки соціальної відповідальності
Соціальна відповідальність бізнесу і етика менеджменту.
| Етика менеджменту - це набір моральних принципів, цінностей і норм, що визначають поведінку людини або групи людей
|
Основні системи норм, що визначають поведінку людини й груп людей
Соціальна відповідальність бізнесу і етика менеджменту.
Соціальна відповідальність бізнесу і етика менеджменту.
Рівні й стадії морального росту менеджерів
| Засоби підвищення морально-етичних стандартів поведінки
· Відбір персоналу - оцінка рівня морального розвитку, індивідуальних цінностей, локусу контролю і його сили.
· Моральні кодекси - формальні документи, що описують цінності організації й стиль поведінки персоналу.
· Етична поведінка менеджерів.
· Визначення чітких цілей організації.
· Навчання етиці.
· Оцінка показників діяльності персоналу з погляду високих морально-етичних стандартів.
· Проведення незалежних громадських ревізій.
· Створення формальних механізмів захисту (центри ділової етики, адвокати з етики та ін.).
|
Тема 2. Розвиток науки управління
2.1. Еволюція управлінської думки
| Історична основа науки управління
· Приклади використання принципів менеджменту в стародавній період.
· Адам Сміт та його книга "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776) - визнання ринку (конкуренції) єдиним регулятором економіки, принцип поділу праці.
· Промислова революція (XVIII століття).
|
Еволюція управлінської думки.
2.2. Класична теорія менеджменту
| Період часу
| Науковий підхід
| Представники
|
| 1885-1920 рр.
| Науковий менеджмент (школа наукового управління)
| Фредерік Тейлор (1856-1915)
Френк Гілберт (1868-1924)
Ліліан Гілберт (1878-1972)
|
| 1930-1950 рр.
| Концепція бюрократичних організацій
| Макс Вебер (1864-1920)
|
| 1930-1950 рр.
| Адміністративні принципи управління
| Анрі Файоль (1841-1925)
|
Основні принципи, переваги, недоліки наукового менеджменту
| Загальний підхід
· Розробляються стандартні методи виконання робочих завдань.
· Проводиться відбір працівників, які володіють здібностями для виконання конкретних завдань.
· Забезпечується підтримка робітників за допомогою планування їх робочих завдань і усунення перешкод.
· Використання матеріальних стимулів сприяє збільшенню продуктивності праці.
Переваги
· Демонструється важливість оплати праці.
· Проводяться наукові дослідження процесів виконання різних робіт і рішення задач.
· Демонструється важливість відбору та навчання працівників.
Недоліки
· Не враховується соціальний контекст процесу праці та зростаючі потреби працівників.
· Не визнаються відмінності між індивідами.
· Як правило, низько оцінюється рівень професіоналізму робітників, ігноруються їхні ідеї та пропозиції.
|
| Впровадження принципів наукового менеджменту сприяло підвищенню продуктивності праці, збільшенню заробітної плати й підвищенню рівня життя.
|
Класична теорія менеджменту.
| Концепція бюрократичних організацій розроблена Максом Вебером (1864-1920). Основна увага приділяється раціональному, безособовому управлінню, що здійснюється шляхом чіткого визначення посадових обов'язків й відповідальності працівників, ведення формальної звітності, розподілу власності й управління.
|
Характеристики бюрократичної організації за М.Вебером
| Концепція бюрократичних організацій визначила структурну модель для багатьох сучасних організацій.
|
Адміністративні принципи управління
| Анрі Файоль (1841-1925) визначив 14 принципів управління й 5 основних функцій (елементів) менеджменту: планування, організація, командний ланцюг, координація, контроль.
|
Класична теорія менеджменту.
Основні принципи управління за А. Файолем
| 1. Поділ праці. Відповідає принципу поділу праці за Адамом Смітом. Вузька спеціалізація дозволяє підвищити обсяги виробництва, оскільки сприяє підвищенню ефективності праці робітників.
2. Повноваження. Менеджер повинен уміти віддавати розпорядження. Повноваження дають йому на це право. Однак разом з одержанням повноважень наступає відповідальність. Скрізь, де існують повноваження, виникає відповідальність.
3. Дисципліна. Службовці повинні коритися й поважати правила, на основі яких працює їхня організація. Дисциплінованість є результатом ефективного керівництва, розуміння менеджерами й працівниками правил і норм своєї організації й справедливого накладення штрафів за порушення правил.
4. Єдиноначальність. Кожний службовець повинен одержувати розпорядження тільки від одного начальника.
5. Єдність напряму. Кожною групою різних видів організаційної діяльності, об'єднаних єдиною метою, повинен управляти один менеджер, що працює за єдиним планом.
6. Підпорядкування особистихінтересів суспільним. Інтереси окремого працівника або групи працівників не повинні мати перевагу над інтересами організації в цілому.
7. Винагородження. Працівники повинні одержувати за свою роботу справедливу заробітну плату.
8. Централізація. Даним терміном характеризується залученість підлеглих до процесу прийняття рішень. Наскільки повинен бути централізований (компетенція управлінського персоналу) або децентралізований (компетенція підлеглих) цей процес - питання належної пропорції. Завдання полягає в тому, щоб знайти оптимальний ступінь централізації для кожної конкретної ситуації.
9. Скалярний ланцюг. Ланцюг повноважень від вищого керівництва до найнижчих рівнів одержала назву "скалярний ланцюг". Ділове спілкування повинне здійснюватися за цим ланцюгом. Однак якщо така структура приводить до затримок, припустиме використання перехресної структур, яку потрібно погодити з усіма сторонами й про яку необхідно поінформувати керівництво.
10. Порядок. Люди й матеріали повинні перебувати в потрібному місці в потрібний час.
11. Неупередженість. Менеджери мають бути однаково чуйні та справедливі до всіх своїх підлеглих.
12. Стабільність персоналу. Висока плинність кадрів неефективна. Управлінський персонал зобов'язаний правильно планувати кадрову роботу персоналу й забезпечувати наявність потрібних фахівців для заповнення вакансій.
13. Ініціативність. Службовці, яким надається право встановлювати й виконувати плани, проявляють значно більшу зацікавленість у роботі.
14. Колективізм. Командний дух сприяє створенню атмосфери гармонії і єдності в організації.
|
| Розробка фундаментальних принципів і функцій управління.
|
2.3. Неокласична теорія менеджменту
| Неокласична теорія менеджменту - концептуальний підхід, у центрі якого перебуває людський фактор, що включає відносини між людьми у процесі роботи. Заснована на концепціях психології й соціології.
|
| Основні представники
| Ключові положення
| Внесок
|
| Школа людських відносин (1930-1950)
|
| Х'юго Манстерберг (1863-1916)
| Автор теорії виробничої психології. Використання наукового вивчення поведінки людей на роботі (психологічні тести) задля підвищення продуктивності праці й відповідного коригування.
| Підвищення продукти-вності праці шляхом наукового аналізу умов роботи й оптимального співвідношення індиві-дуальних навичок і здатності вимогам, що пред'являються до виконання роботи.
|
| Мері Паркер Фоллет (1868-1933)
| Автор концепції наділення владою. Розгляд організації з погляду взаємин групи й індивідуума. Групова діяльність на робочому місці як засіб досягнення ефективності виробництва.
| Розробка фундаментальних принципів координації діяльності.
|
| Честер Барнард (1896-1961)
| Концепції організації як відкритої системи, неформальної організації, прийняття влади.
| Визначення організації як відкритої соціальної системи. Визначення значення неформальної організації. Визначення балансу влади. Визна-чення функцій керівника як лідера організації.
|
| Елтон Мейо
(1880-1949)
| Хоторнські дослідження - серія експериментів з вивчення продуктивності праці
| Застосування прийомів управління міжособис-тісними відносинами задля підвищення ступеню задоволеності й продуктивності праці.
|
| Абрахам Маслоу
(1908-1964
| Теорія ієрархії потреб
| Ідентифікація потреб й визначення потреб як фактора мотивування діяльності людей.
|
Неокласична теорія менеджменту.
Школа організаційної поведінки
(біхевіористська школа)
| Школа організаційної поведінки(біхевіористська школа) - концептуальний підхід до управління, який припускає використання наукових методів й досліджень задля вивчення поведінки людей в організаційному середовищі. Заснований на концепціях соціології, психології, антропології, економіки та інших наукових дисциплінах.
|
| Основні представники
| Ключові положення
| Внесок
|
| Дуглас Макгрегор (1906-1964) (автор теорії "Х" і теорії "У"
Фредерік Герцберг (1923) (автор двохфакторної теорії мотивування)
| Використання наукових методів й досліджень задля вивчення поведінки людей. Ідентифікація й аналіз рушійних мотивів поведінки людини і її взаємодій з іншими людьми.
| Використання наук про людську поведінку до управління й формування організації таким чином, щоб кожний працівник міг бути повністю використаний відповідно до його потенціалу.
|
