ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДНОЇ ОСВІТЛЕНОСТІ РОБОЧИХ МІСЦЬ

Мета роботи - вивчити питання нормування природної ос­вітленості робочих зон; навчитися вимірювати і визначати освітленість, потрібну для виконання різних видів зорової роботи, а також розрахувати площу світлових прорізів для забезпечення нормованої освітленості.

Основні теоретичні положення

Робоча поверхня - поверхня, на якій проводиться робо­та та нормується або вимірюється освітленість.

Умовна робоча поверхня - умовно прийнята горизонталь­на поверхня, розташована на висоті 0,8 м від рівня підло­ги.

Об'єкт розрізнення - предмет або його частина, які по­трібно розрізняти в процесі роботи.

Розмір об'єкта розрізнення - найменший розмір, який має чітко розрізняти око під час виконання конкретної ро­боти (наприклад, товщина ліній шрифту під час читання тексту чи товщина ліній креслення під час його виконання, тощо).

Характерний розріз приміщення - поперечний розріз, площина якого перпендикулярна до площини світлових про­різів або до поздовжньої осі приміщення.

Світловий клімат - сукупність умов природного освітлення в тій чи іншій місцевості за період понад 10 років.

Природне освітлення - освітлення приміщень прямим або відбитим денним світлом (видима частина променевої енергії сонця).

Організація раціонального природного освітлення на ро­бочих місцях - одна з умов забезпечення нормальної ви­робничої діяльності людини. Недостатня освітленість робо­чого місця може спричинити професійне захворювання або виробничий травматизм .

Приміщення з постійним перебуванням людей повинні мати природне освітлення, яке забезпечується бічним, верх­нім та комбінованим світлом.

Бічне природне освітлення - освітлення приміщення через світлові прорізи у зовнішніх стінах.

Верхнє природне освітлення - освітлення приміщення через світлові ліхтарі, прорізи у покритті або у стінах місць перепаду висот будівлі.

Комбіноване освітлення- поєднання верхнього та біч­ного природного освітлення.

Через постійну зміну зовнішнього світла природна осві­тленість на робочих місцях характеризується коефіцієнтом природної освітленості.

Коефіцієнт природної освітленості (КПО) - процент­не відношення природної освітленості у будь-якій точці все­редині приміщення до одночасно виміряної на тому ж рівні освітленості зовнішньої горизонтальної площини рівномірно розсіяним (дифузійним) світлом усього небосхилу.

(1)

Для приміщень з одностороннім бічним освітленням нормується мінімальне значення КПО у точці, розташованій на відстані 1 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів, на перерізі вертикальної площини характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні.

Для приміщень із двостороннім бічним освітленням нор­мується мінімальне значення КПО у точці посередині при­міщення на перерізі вертикальної площини характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні.

При верхньому або комбінованому освітленні нормуєть­ся середнє значення КПО у точках, розташованих на перерізі вертикальної площини характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні. При цьому перша та остання точки приймаються на відстані 1 м від поверхні стін або перего­родок.

У разі комбінованого освітлення допускається розподіл приміщення на зони з бічним (прилеглі до зовнішніх стін з вікнами) та верхнім освітленням. Нормування та розрахунок природного освітлення у кожній зоні проводиться окремо.

Під час нормування природної освітленості визначається найменший розмір об'єкта розрізнення, відповідний йому розряд зорової роботи та нормований коефіцієнт природної освітленості.

Нерівномірність природного освітлення - відношення се­реднього значення КПО до його найменшого значення у ме­жах даного приміщення.

Нерівномірність природного освітлення виробничих при­міщень не повинна перевищувати 3:1.