І. Конфлікт. Основні компоненти, класифікація
Конфлікт (лат. зіткнення) – це розбіжність між двома або кількома сторонами (особами чи групами), кожна з яких намагається зробити так, щоб були прийняті саме її погляди або цілі, і завадити іншій стороні зробити так само. Конфліктна ситуація – наявність умов, які сприяють виникненню протиріч між учасниками конфлікту, такі умови можуть бути як об’єктивні (фактори виробничого, технічного, технологічного, організаційного, економічного та соціального характеру) та суб’єктивні (фактори викликані неправильними діями суб’єктів діяльності). Позитивні риси конфлікту: 1. Допомагає виявити проблему та різні точки зору на неї, різні підходи усунення проблеми; 2. Сприяє ефективності діяльності; 3. Іноді може згуртувати колектив проти зовнішнього тиску. Негативні риси конфлікту: 1. Нервозність людей, призводить до стресу; 2. Призводить до погіршення соціально-психологічного клімату; 3. Відволікає увагу людей від виконання службових обов’язків. Але в будь-якому випадку потрібно знаходити шляхи розв’язання конфліктних ситуацій. Основні компоненти конфлікту: 1. Об’єкт; 2. Суб’єкт (учасники конфлікту); 3. Конфліктна ситуація. Об’єкт конфлікту – об’єктивна причина, через яку опоненти (учасники) вступають у боротьбу. Конфліктна ситуація може створюватись навмисно, у власних інтересах і в наслідок психологічної нестабільності. Пізнанню природних, психологічних механізмів конкретних конфліктів значною мірою сприяє класифікація за певними ознаками: І. Класифікація конфліктів в організації за безпосередніми причинами, які використовують такі їх види: 1. Через інформаційні причини (відсутність, хибність інформації її розуміння); 2. Конфлікти інтересів (розбіжність виробничих ат особистих інтересів); 3. Породженні особливостями спілкування (вираз емоцій, хибне тлумачення та стереотипність мислення, відсутність зворотного зв’язку); 4. Організаційно-структурні конфлікти (нерівність щодо влади та авторитету, відсутність необхідного часу та ін..); 5. конфлікти системи цінностей (відсутності критеріїв оцінювання ідей та поведінки, розбіжності в цілях та ідеалах, тощо). ІІ. Конфлікти за ознакою, об’єктивність та суб’єктивність причин: 1. Ділові (здатність переростати в емоційно-нестабільні небезпечні конфлікти); 2. Емоційні (психологічна несумісність є причиною таких конфліктів). ІІІ. За формою вияву конфліктів: 1. Внутріособистісні конфлікти (конфлікти в середині людини, є наслідком неузгодженості вимог організації з особистісними потребами, цінностями працівника, суперечливості вимог, різноманітних перевантажень); Види внутріособистіних конфліктів (К. Левін амер. Психолог): - «наближення – наближення». Ситуація, коли індивід змушений вибирати між двома однаково привабливими альтернативами, що вимагає протилежних дій; - «наближення – віддалення». Одна й та сама ціль є для індивіда однаково привабливою і непривабливою; - «віддалення – віддалення». За таких обставин індивід вимушений вибрати між двома однаково непривабливими альтернативами, оскільки інших немає; 2. Міжособистісні конфлікти (виникають у зв’язку з домаганнями, - необмежені ресурси, капітал, робочу силу, устаткування, вакантну посаду, через відмінності характерів. Часто особисті симпатії – антипатії переплітаються з діловими, кар’єрними інтересами. 3. Конфлікти між особистістю та групою (неадекватність стилю керівництва рівню зрілості колективу, невідповідність компетенції керівника і компетенції фахівців колективу, неприйняття групою моральної позиції та характеру керівника); 4. Внутрігрупові конфлікти (часто є переродження міжособистісного конфлікту, в який переходить уся група); 5. Міжгрупові конфлікти (конфлікти у формальних, неформальних групах, конфлікти між формальними та неформальними групами – виникають як результат неефективного керівництва, коли функції відділів або переплітаються, або істотно розходяться за результатами. Керівник такої групи потрапляє а небезпечну ситуацію: «між двох вогнів» (підлеглі та керівництво); 6. Міжорганізаційні конфлікти (конкуруючі фірми,їхні власники та керівники). IV. За тривалістю перебігу: 1. Короткочасні (взаємне непорозуміння чи помилки швидко усвідомлюються); 2. Затяжні (є небезпечними). V. За ступенем впливу на колектив: 1. Дрібні зіткнення (на основі психологічної несумісності); 2. Руйнівні конфлікти. VI. За впливом на життя та розвиток організації: 1. Конфлікти, що спричиняють ускладнення при неповному врегулюванні; 2. Конфлікти, що не мають наслідків (забезпечення балансу інтересів сторін, розв’язання конфлікту). VII. За джерелами винекнення: 1. Об’єктивно зумовлені (при незадовільних умовах праці, нечіткому розподілені функцій і відповідальності: - приклад посадові інструкції, які потрібно виконувати); 2. Суб’єктивно зумовлені (дія особистісних особливостей конфліктуючих сторін. При цьому прийняття рішення здається помилковим, оцінка праці – неправильною, поведінка колег – неприйнятною). VIII. За службово–комунікативними напрямками взаємодії між ієрархічними рівнями: 1. Вертикальні; 2. Горизонтальні. Це далеко не повний перелік класифікації конфліктів.
|
