Визначення вихідного натягу нитки
Під час кулірування нитка повинна мати мінімальну обривність, яка може бути досягнута в результаті забезпечення мінімального натягу нитки в зоні її кулірування. Натяг нитки пропонується визначати за формулою Ейлера:
де k – кількість місць перегину нитки на робочих органах; m – коефіцієнт тертя нитки по поверхні робочих органів; q 0 – вхідний натяг нитки, який діє з боку нитковода. Для випадку, що представлений на рисунку 3.1 (нитку кулірують усього три голки) формула для q max матиме такий вигляд:
При цьому вважаємо, що коефіцієнти тертя нитки по голці та нитки по платині однакові. Слід також зауважити, що число членів у дужках показника ступеню даного виразу дорівнює числу місць перегину на голках та платинах. З метою спрощення даного виразу розіб’ємо кути згинання нитки на платинах
Оскільки нитка одночасно торкається і голки і платини, то:
Відповідно: Тоді вираз для визначення максимального вихідного натягу набуває такого вигляду:
Рисунок 3.1. Схема розміщення петлетвірних органів та нитки при її куліруванні
У загальному вигляді при будь-якій кількості голок m, що одночасно кулірують нитку, вираз для визначення вихідного натягу виглядатиме таким чином:
|
,
.
та 
на дві частини:
та 
.
, 
, 
.
, 
, 
.
.
.
