V. Наголос
Наголос у латинській мові ніколи не ставиться на першому складі від кінця слова. Наголос ставиться на другому складі від кінця, якщо він довгий або закритий: a-mī-cus; ma-gis-ter 3 2 1 3 2 1
Якщо другий склад від кінця слова короткий, або відкритий, наголос переноситься на третій склад: ′fe - mĭ- na; prae - ′si – di – um 3 2 1 4 3 2 1
? Вправи:
І. Прочитайте слова. Поясніть вимову дифтонгів і диграфів: Aedui, Argonautae, aedificium, aeger, Augustus, Maecēnas, nauta, neuter, foedus, aetas, auditorium, causa, Caesar, caelum, proelium, Foenicŭlum, oecologĭcus, aestivālis, autumnus, auricŭla, europaeus, praeda, poena, poēma.
II. Прочитайте слова. Поясніть правила вимови приголосного - с: campania, carĭtas, difficĭlis, incultus, necessarius, Cato, incognĭtus, officiālis, copia, inspector, saecŭlum, punctum, vicīnus, cicūta, dictātor, cursus, curātor, Camellus, columna, ocŭlus, citus, cellŭla, Columba, cor, circum, clarus, Cervus, centimetrum, confidentia, pactum, cognosco, dictor, corpus,amīcus, conflictus.
ІІІ. Прочитайте слова. Поясніть правила читання приголосних - s i x: nisi, pax, posĭtus, pretiōsus, edax, Artemisium, asĭnus, risus, discussio, illusio, Asia, basilĭca, stella, sensus, mos, rex, gens, praesidium, plus, miser, usus, silva, substantia, philosophia, uxor, vox, maxĭmus, mixtum, Xanthippe,socialis.
IV. Прочитайте слова. Поясніть вимову сполучення - ti: actio, dictio, dissentio, Miltiădes, illuminatio, ultĭmum, defectio, variatio, antiquus, Latium, natio, obligatio, Lucretius, distantia, gratia, sanctio, stipendium, patientia, bestia, sectio, poētica, artĭfex, sentio, experientia, spatium, vitium, stultitia, prudentia, titŭlus,testis, collectio, datīvus, scientia, substantia. V. Прочитайте слова. Поясніть правила читання буквосполучень: rhythmus, sequestrum, labyrinthus, quantum,architectus, schema, authentĭcum, Prometheus, delphīnus, charta, thermometrum, character, Rhodus, Phasiānus, phalanx, Thea, quae, Torquātus, quidem, quos, quod, quis, equus, quando, liquĭdus, quamquam, qualĭtas, quartus, Themis, triumphus, Pyrrhus, suavis.
VI. Прочитайте слова, поділіть їх на склади. Поясніть правила наголосу: quisque, sacellum, scopŭlus, aequĭtas, Epaminondas, domĭnor, anĭmus, Tarquinius, aliquando, ităque, agricultūra, agricŏla, collectio, processus, heredĭtas, progressus, cylindrus, steppa, studiōsus, insectum, gaudium, milĭtes, sequester, unguis, lector, gloria, Helěna, humānus, Romāni, Alexander, saccŭlus,ruděra. &; Заняття 2. Verbum (дієслово) План: 1. Загальні відомості про граматичні категорії дієслова. 2. Дієвідміни. 3. Основи й основні форми дієслова. 4. Теперішній час дійсного способу активного стану (Praesens indicativi actīvi) 5. Наказовий спосіб теперішнього часу активного стану (Imperatīvus praesentis actīvi).
І. Граматичні категорії дієслова. І. Tempus (час) Система інфекта Система перфекта 1. Praesens 1. Perfectum 2. Imperfectum 2. Plusquamperfectum 3. Futūrum I 3. Futūrum II
II. Modus (Спосіб) indicatīvus imperatīvus coniunctīvus дійсний спосіб наказовий спосіб умовний спосіб
ІІІ. Genus (Стан) actīvum passīvum активний стан пасивний стан
IV. Numěrus (Число) singulāris plurālis однина множина V. Persōna (Особа) рrima перша secunda друга tertia третя Крім особових форм у латинській мові вживаються неособові форми дієслова:infinitīvus, participium, gerundium, gerundīvum, supīnum.
II. Coniugatio. Дієвідміни Латинські дієслова поділяються на чотири дієвідміни за закінченням основи інфекта. Якщо від дієслів у неозначеній формі відкинути закінчення - re (1,2,4 дієвідміни), - ěre (3 дієвідміна), то ми одержимо основу інфекта. gubernāre – gubernā 1 respondēre – respondē 2 legěre – leg 3 audīre – audī 4
III. Основи й основні форми дієслова
Усі особові і неособові форми дієслова утворюються від трьох основ, які визначаються за словниковою формою дієслова. У словнику подаються чотири основні форми дієслова: scribo, scripsi, scriptum, scriběre 3 I. Praesens indicativi actīvi (persōna prima, singulāris) 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану: scribo ІІ. Perfectum indicativi actīvi (persōna prima, singulāris) 1-а особа однини минулого часу доконаного виду дійсного способу активного стану: scripsi ІІІ. Supīnum (віддієслівний іменник середнього роду): scriptum IV. Infinitīvus praesentis actīvi (неозначена форма теперішнього часу активного стану): scriběre (3 дієвідміна) N.B. Якщо у дієслова відсутня одна з основних форм, то у словнику стоїть прочерк: floreo, ui, - ēre 2 – процвітати
ІV. Praesens indicativi actīvi (теперішній час, дійсного способу, активного стану) Правило утворення:до основи інфекта додаються особові закінчення активного стану: Singulāris Plurālis 1 – o 1 – mus 2 – s 2 – tis 3 – t 3 – nt
N.B. У дієсловах І дієвідміни у 1-й особі однини кінцевий голосний основи ā; зливається із закінченням – о: a+o=o dictāre - 1 дієвідміна, основа інфекта dictā- Singulāris Plurālis 1. dict (a+o)= o 1. dictā – mus 2. dicta – s 2. dictā – tis 3. dicta – t 3. dicta – nt У дієсловах ІІ дієвідміни особові закінчення приєднуються безпосередньо до основи інфекта:
Docēre - 2 дієвідміна, основа інфекта docē;навчати Singulāris Plurālis 1. docē – o 1. docē – mus 2. doce – s 2. docē – tis 3. doce – t 3. doce – nt У дієсловах ІІІa дієвідміни між основою інфекта і закінченням вставляються з’єднувальні (сполучні) голосні: - ĭ - (2, 3 особа, однини; 1, 2 особа множини), - u - (3 особа множини) Scriběre - 3 дієвідміна, основа інфекта scrib писати Singulāris Plurālis 1. scrib – o 1. scrib – ĭ – mus 2. scrib – i – s 2. scrib – ĭ – tis 3. scrib – i – t 3. scrib – u – nt
У дієсловах ІV дієвідміни у 3 особі множини між основою інфекта і закінчення вставляється голосний u
Audīre - 4 дієвідміна, основа інфекта audī;слухати Singulāris Plurālis 1 audi – o 1audī – mus 2 audi – s 2 audī – tis 3 audi – t 3 audi – u– nt V. Imperatīvus praesentis actīvi Наказовий спосіб теперішнього часу активного стану має форми другої особи однини і множини. У 2-й особі однини І, ІІ і ІV дієвідміни вживається основа інфекта. У дієслів ІІІ дієвідміни до основи інфекта додається закінчення - е
N.B. У дієслів dicěre dic! говори! ducěre duc! веди! facěre fac! роби! ferre fer! неси! esse: es! este! У 2 особі множини до основи інфекта додається закінчення - te (I, II, IV дієвідміни) у ІІІ дієвідміні основа інфекта + ĭ + te (порівн.: укр. слухайте!) Заперечена форма наказового способу складається із наказового способу неправильного дієслова nolo (не бажаю) у 2 особі однини чи множини і неозначеної форми дієслова.
Питання для самоперевірки: 1. Які словникові форми має латинське дієслово? 2. Як визначити дієвідміну латинського дієслова? 3. Як утворюється неозначена форма дієслова (infinitīvus)? 4. Які особливості мають дієслова при відмінюванні у теперішньому часі? 5. Як утворюється наказовий спосіб теперішнього часу активного стану? ? Вправи І. Утворіть від форми 1 –ої особи однини неозначену форму дієслова: adopto 1, accuso 1, aedifico 1, appello 1, clamo 1, consto 1, confirmo 1, communico 1, habito 1, sto 1, veto 1, correspondeo 2, debeo 2, deleo 2, habeo 2, maneo 2, pareo 2, permaneo 2, possideo 2, prohibeo 2, rideo 2, sedeo 2, ago 3, concurro 3, colo 3, condo 3, reddo 3, statuo 3, alo 3, cedo 3, rego 3, credo 3, vinco 3, lego 3, consentio 4, definio 4, dormio 4, sentio 4, expedio 4, invenio 4, venio 4, custodio 4, erudio 4, munio 4, punio 4, finio 4, subvenio 4.
II. Визначте за інфінітивом дієвідміну поданих дієслів: adhibēre, abrogāre, caněre, cavēre, cerněre, circumvenīre, cognoscěre, deportāre, defenděre, deliberāre, disponěre, errāre, firmāre, impedīre, nocēre, munīre, valēre, petěre, consentīre, tenēre, servīre, servāre, mittěre, erudīre, corrumpěre, discěre, orāre, gaudēre, subrogāre, spondēre, permittěre, delēre. III. Визначте граматичні форми дієслів (особу, число, час), перекладіть: cogĭto, discĭtis, discunt, capis, sperat, legĭmus, sentiunt, laboras, nocet, studētis, ducĭmus, protegis, dividit, facis, statis, vendo, definīmus, consentit, punis,do, agĭtis, delēmus, credis, colit, regunt, audīte! laudā!noli legěre!
IV. Утворіть форми Imperatīvus praesentis actīvi: Зразок виконання: lego 3 – читати
Стверджувальна форма
Singulāris Plurālis legě! legĭte! Заперечна форма Singulāris Plurālis noli legěre! nolīte legěre!
impero 1, cogito 1,veto 1, affirmo 1, caveo 2, exerceo 2, habeo 2, teneo 2, peto 3, rego 3, punio 4, finio 4, sentio 4, servio 4, mitto 3, vinco 3, educo 1, consentio 4.
V. Перекладіть: 1. Veto. 2. Salve! Salvēte! 3. Vale. Valēte. 4. Cur tacētis? 5. Bene legit et scribit. 6. Fac quod dico. 7. Noli audīre, quod dicit. 8. Bene discěre debes. 9. Sapěre aude! 10.Vale et me ama. 11. Qui scribit, bis legit. 12. Qui quaerit, repěrit. 13. Dum spiro spero. 14. Quod nocet, docet. 15. Quod facis, bene fac! 16. Si vales, bene est, ego valеo. 17. Qui honeste vivit, bene vivit. 18. Dum docēmus discĭmus. 19.Qui bene audit bene discit. 20. Ut sentiunt, ita dicunt. 21. Si bene laborātis, laudāmus. 22. Qui tacet, consentit.23.Statuo bene discěre. 24.Nolīte male legěre. 25. Qui quaerit, repěrit. 26. Divĭde et impera! 27. Vivěre est militāre. 28. Vivěre est cogitāre. 29. Fide sed cui vide. 30. Dicěre pro et contra. 31. Dicěre non est facěre.
VI. Визначте від яких латинських слів походять українські дієслова: aплодувати, інформувати, конфіскувати, конструювати, консультувати, інвестувати, ігнорувати, опонувати, провокувати, транспортувати, мігрувати, консервувати, демонструвати, демобілізувати, сервірувати, адмініструвати, реформувати, стимулювати, формувати, симулювати, диктувати.
VIІ. Визначте, які слова в українській, та іноземних мовах, які ви вивчаєте, походять від латинських дієслів: аdoptāre, adminіstrāre, excusāre, gubernāre, illustrāre, laborāre, studēre, docēre, conservāre, decorāre, servāre, servīre, finīre, donāre, curāre, respondēre, refrigerāre, transportāre, integrāre, licěre, sanāre, aspirāre, enumerāre, erudīre, reformāre, notāre, sentīre, fundāre, stimulāre, exponěre, educāre,significāre Крилаті вислови: 1. Cogĭto, ergo sum – Я мислю, отже я існую. - Я мыслю, следовательно я существую. (англ. I think means I am; нім. Ich denke, also bin ich). Принцип філософії французького философа Рене Декарта (1596 – 1650). 2. Dum spiro, spero – Поки дихаю, сподіваюсь.- Пока дышу, надеюсь. (англ. I hope until I breathe;While there is life, there is hope; нім. Solange ich atme, hoffe ich.) Зустрічається у давніх авторів (Ціцерона, Сенеки та ін.). 3. Festīna lente.- Поспішай помалу. – Спеши не торопясь. (англ. haste makes waste; the less haste, the more speed; the furthest way about is the nearest way home; нем. Eile mit Weile; wer Eile hat, der gehe langsam; рос. -Тише едешь – дальше будешь). Таким був улюблений вираз імператора Августа Октавіана. Для справжнього полководця й державного діяча немає, як вважав імператор, нічого неприйнятнішого, ніж квапливість і необачність. Тому він часто повторював: «Поспішай помалу». Він ніколи не був упевнений, що після перемоги він виграє більше, ніж втратить після поразки. 4. Divide et impera. – Розділяй і пануй.-Разделяй и властвуй. (англ. Divide and rule; нім. Teile und herrsche!). Відомий принцип давньоримської зовнішньої політики, який слід розуміти так: сій розбрат, намагайся посварити і розділити своїх противників, щоб поодинці їх було легше підкорити. 5. Nosce te ipsum. – Пізнай (самого) себе. – Познай самого себя. (англ. Know yourself; нім. Erkenne dich selbst). Латинський переклад грецького виразу Фалеса, одного із 7 мудреців, що прикрашав фронтон храма Аполлона у Дельфах. 6. Ora et labora! – Молись і трудись! - Молись и трудись! (англ. Pray and work!; нім. Bete und arbeite!) Девиз Бенедикта Нурсійського (VI в.), засновника католицького чернечного ордена бенедиктинців (480 – 543). 7. Quo vadis? – Куди йдеш? – Куда идешь? Легендарне питання,яким апостол Петро зустрічає Ісуса Христа (Євангеліє від. св. Іоанна, 13:36) 8. Vivĕre est cogitare – Жити – значить мислити. – Жить – значит мыслить. (англ. to live means to think; нім. Leben heist denken). Девиз Вольтера. Вперше зустрічається у Ціцерона (“Тускуланські бесіди”, V, 38, 111). 9. Vivĕre militāre est – Жити – значить боротися.-Жить – значит сражаться. (англ. to live means to struggle; нім. Leben heist kampfen). Сентенція Сенеки, (“Моральні листи до Луцилія”). 10. Qui scribit, bis legit – Хто пише, той читає двічі; хто записує, той краще запам’ятовує. – Кто пишет, тот дважды читает. (англ. who writes, reads twise; нім. Wer shreibt, behalt besser.) Ідеться про беззаперечну перевагу письмової інформації перед усною.
&;
Заняття 3. Nomen substantīvum (Іменник) План: 1. Граматичні категорії іменника. 2. Іменники І відміни. 3. Іменники ІI відміни. 4. Відмінювання дієслова esse (бути) 5. Синтаксис простого речення.
І. Граматичні категорії іменника 1. Genus (рід) masculīnum (m) – чоловічий feminīnum (f) – жіночий neutrum (n) – середній Рід іменника перевіряємо за словником. Родова ознака іменника у латинській та в українській і російській мовах може не збігатися. Наприклад: liber, bri (m) – книга, lex, legis (f) – закон
Для деяких іменників рід визначається за значенням. Так, до чоловічого роду належать назви осіб чоловічої статі, річок, вітрів, місяців: domĭnus, i (m)-хазяїн, agricŏla, ae (m)-землероб. До жіночого роду належать назви осіб жіночої статі, дерев, країн та островів: mater, tris (f)-мати, Eurōpa, ae (f)-Європа, laurus, i (f)-лавр. До середнього роду належать назви хімічних елементів, незмінні слова: Kalium, і (n), Cuprum, i (n). У латинській мові є також імена спільного роду: aquĭla, ae (m,f) орел, canis, is (m,f) собака.
2. Numěrus (число) singulāris – однина plurālis – множина
Деякі іменники в латинській мові вживаються тільки в однині (singularia tantum): pecunia, ae (f) – гроші, scientia, ae (f) – знання. Деякі слова вживаються тільки у множині (pluralia tantum): castra, orum (n) – табір, arma, orum (n) –зброя.
3. Casus (відмінок) Nominatīvus (N) – називний Genitīvus (G) – родовий Datīvus (D) – давальний Accusatīvus (Acc) – знахідний Ablatīvus (Abl) – орудний (місцевий, відкладний) Vocatīvus (V) – клична форма 4. Declinatio (відміна)
Відміна іменника визначається за закінченням родового відмінка однини, яке фіксується у словнику. Існує 5 відмін:
У словниках іменник подається у двох формах:
|
