Соціокультурна зумовленість філософії.
Виділяють такі форми реструктуризації: 1. Реструктуризація виробництва. 2. Реструктуризація активів. 3. Фінансова реструктуризація. 4. Корпоративна реструктуризація (реорганізація). Реструктуризація виробництва передбачає зміни в організаційній та виробничо-господарській сфері підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності. У рамках цього виду реструктуризації можуть здійснюватися такі заходи: · зміна керівництва підприємства; · запровадження нових, прогресивних форм та методів управління; · диверсифікація асортименту продукції; · поліпшення якості продукції; · підвищення ефективності маркетингу; · зменшення витрат на виробництво; · скорочення чисельності зайнятих на підприємстві. Реструктуризація активів включає заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу. До основних заходів щодо реструктуризації активів слід віднести такі: · продаж частини основних фондів; · продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо; · продаж окремих підрозділів підприємства; · зворотний лізинг; · реалізація окремих видів фінансових вкладень; · рефінансування дебіторської заборгованості. Фінансова реструктуризація пов’язана зі зміною структури та розмірів власного й позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації можна віднести такі: · реструктуризація кредиторської заборгованості; · одержання додаткових кредитів; · збільшення статутного фонду; · заморожування інвестиційних вкладень. Зазначимо, що фінансова реструктуризація має обов’язково супроводжуватися реструктуризацією виробництва, в іншому разі заходи з поліпшення ситуації з фінансуванням можуть лише відстрочити ліквідацію підприємства. Найбільш складним видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Корпоративна реструктуризація пов’язана з реорганізацією підприємства. Її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу. До заходів, які вживаються в рамках корпоративної реструктуризації, можна віднести такі: · часткова або повна приватизація; · поділ великих підприємств на частини; · виокремлення із великих підприємств окремих підрозділів; · виокремлення об’єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів; · приєднання до інших, більш потужних підприємств чи злиття з ними. За формальними ознаками розрізняють такі три види реорганізації (рис. 11.13): 1. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання). 2. Реорганізація, спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виокремлення). 3. Реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення). Рис. 11.13. Форми корпоративної реструктуризації підприємств У разі реорганізації підприємства слід ураховувати низку законодавчих передумов та вимог, а саме: · порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб’єктів господарювання; · вимоги антимонопольного законодавства; · вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо; · порядок емісії акцій (у разі реорганізації АТ); · можливі екологічні, демографічні та інші наслідки. Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, повинна здійснюватися з дотриманням вимог щодо переведення боргу, зокрема: а) переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора; б) новий боржник є правомочним висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин між кредитором і первісним боржником; в) порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не дав згоди відповідати за нового боржника; г) уступка вимоги і переведення боргу ґрунтуються на угоді, укладеній у простій письмовій формі. Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємства, що перебуває в кризі, з урахуванням усіх головних характеристик діяльності даної юридичної особи. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства та про доцільність його реорганізації. Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладені в основу плану реструктуризації. В плані слід відобразити переваги вибраних організаційних форм та методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги одержить підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.
Соціокультурна зумовленість філософії. Філософська галузь знань з’являється з одного боку, як нагальна потреба окремо взятої людини (бо вона хоче бути щасливою), так і суспільства в цілому. Це означає, що виникнення філ-ії має соціокультурну зумовленість. Соціокультурна зумовленість філ-ії привела до того, що філософський тип мислення з’являється насамперед, як необхідність масштабного бачення дійсності. Масштабне бачення дійсності означає, що філософський тип мислення-це визначення місця, ролі і значення людини у світі або прояв співвідношення між людьми і світом, це погляд на те, на своєму чи чужому місці у світі вона знаходиться. Філософія як особливий тип знання має свою соціокультурну зумовленість(тобто філософія виникає як відгук на виклики, які створює людина, суспільство і взагалі історія людства). Філософія виникає тоді і там, де з’являється потреба в масштабному осмисленні дійсності. Це означає, що філософія як знання з’являється тоді, коли людина починає ставити себе у відношення до світу, виконуючи наступні умови: людина розглядається як головна, центральна, особлива, неповторна істота, а до світу вона ставиться із позиції такого відношення, коли вона з одного боку, осмислюючи себе, починає говорити, в якому відношенні до неї знаходиться предмет. Людина як найбільш досконала істота починає шукати оптимальний варіант свого життя. Філософія – почуття усвідомлення, теор.-практ. Визначеність сутності, сенсу і цінностей всього сущого
|