Характеристика структурних елементів уроку математики

У кожному уроці можна виділити основні елементи, які характе­ризуються різними видами навчальної діяльності. Співвідношення цих складових частин у їх послідовності та взаємозв'язку входить у поняття структури уроку, яка залежить від його основної мети, змісту навчального матеріалу, методів та прийомів навчання, вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Якщо проаналізувати урок, то можна помітити, що він будується зі складної системи структурних компонентів - окремих ланок поєднання дій учня й учителя. Кожна ланка складається з трьох елементів. Першим елементом є передача математичної інформації (пояснення, розповідь, спостереження за діяльністю тощо), яка є для учнів джерелом знань. Другим - прийом інформації, тобто діяльність школярів, спрямована на здобуття інформації та вироблення практич­них умінь та навичок. Третім - зворотній зв'язок. Отже, структура уроку - це певна сукупність поєднання і чергування дій вчителя й уч­нів, спрямованих на досягнення мети уроку.

Ми пропонуємо розглянути основні структурні елементи, які ви­користовуються вчителем на уроці математики. Зразу ж потрібно за­значити, що не всі дані елементи можуть входити в той чи інший тип уроку. їхня наявність в уроках різного типу обумовлюється тими ди­дактичними завданнями, які ставить вчитель перед початком.

У спеціальній школі частіше всього використовують наступні структурні елементи на уроках математики.

1. Організація учнів на урок. На цьому етапі, який у деяких навчально-методичних посібниках називається підготовчим, відбувається, по-перше, створення робочої обстановки для ефективної діяльності (перевірка наявних посібників, канцелярського приладдя, відповідність робочих місць тощо); по-друге, підготовка, переклю­чення школярів з тієї діяльності, якою вони займались на перерві (або до його початку) на навчальний процес. Ефективним прийомом є пропозиція розгадати нескладну математичну загадку, невеличкий кросворд, ребус. Такі завдання створюють робочу обстановку, позитивно налаштовують на ефективне засвоєння навчального матеріалу. На цей етап уроку відводиться 1 -2 хвилини.

2. Перевірка домашнього завдання. З цього етапу починається безпосередня діяльність учнів на уроці (його основна частина). Вчитель організовує її, використовуючи різні прийоми, залежно від поставленої мети. На цьому етапі він може поверхово опитати школярів з метою перевірки засвоєння матеріалу, який давався на домашнє опрацювання, проглянути зошити і впевнитись у наявності відповідних вправ. Він також може організувати більш детальний контроль знань. Така робота проводиться тоді, коли матеріал новий і ще недостатньо засвоєний. У цьому випадку перевіряються ґрунтовно знання 2-3 учнів, які викликаються до дошки, з іншими проводиться усне опитування.

Якщо домашня робота не задавалась доцільно отримати відповіді учнів на серію спеціально підготовлених запитань, які будуть вико­ристані у процесі пояснення. Від організації цієї частини уроку зале­жить пізнавальна активність школярів і їхня цікавість до заняття. На цей етап відводиться 3-5 хвилин.

3. Усний рахунок. Він включається практично в кожен урок з ма­тематики. Матеріал для усного рахунку тісно пов'язується з основ­ним завданням уроку, готує базу для його виконання. Він може проводитись як в усній, так і в письмовій формі, при цьому пропону­ються приклади, задачі арифметичного та геометричного змісту. Але, не зважаючи на це, основною метою усного рахунку є формування навичок швидкої лічби у прямому і зворотному порядку, по одиниці і рівними числовими групами, закріплення прийомів обчислення. Тривалість цього етапу не повинна перевищувати 5-8 хвилин, адже він вимагає від учнів максимальної віддачі розумових сил. Усний раху­нок, як правило, проходить у швидкому темпі.

4. Актуалізація опорних знань учнів та їхнього життєвого досвіду. Цей етап не потрібно ототожнювати з простим опитуванням школярів. Його основна мета - відтворення, виявлення раніше отриманих знань, які стануть основою для формування нових. У більшості випадків педагог на цьому етапі проводить бесіду зі школярами, прагнучи виявити знання, необхідні для вивчення наступної теми. Він може організувати нетривалий дослід, лабораторну роботу, метою якої є підведення школярів до усвідомлення необхідності засвоєння нового матеріалу. Актуалізація знань стимулює учнів, створює позитивний емоційний настрій, сприяє кращому засвоєнню знань. На цей етап відводиться 3-5 хвилин навчального часу.

5. Повідомлення теми й мети. Завдання цього етапу - познайомити школярів з темою уроку, із тими знаннями, вміннями та навичками, які вони отримають, намітити шляхи досягнення цього. На ньому вчитель знайомить учнів із планом уроку, відмічає, скільки ча­су відведено на його структурні елементи. Така форма роботи дисци­плінує школярів, формує у них уміння цінувати час, дотримуватись порядку у роботі, правильно розподіляти свої сили. Якщо складаєть­ся і записується план уроку - в кінці обов'язково потрібно вказати на його виконання. Якщо ж завдання не виконано - пояснити причини цього. Цей етап уроку займає 1 -2 хвилини.

6. Повідомлення нових знань. Цей етап - найважливіша частина в структурі уроку. Доступна і проста логіка наукових доказів, яка опирається на знання школярів є основою розуміння й усвідомлення ними нового матеріалу.

На цьому етапі вчитель використовує різноманітне поєднання ме­тодів та прийомів для реалізації поставлених завдань. При цьому по­трібно добиватись того, щоб теоретичні знання підкріплювались достатньою кількістю наочності, закріплювались самостійною прак­тичною діяльністю учнів.

На уроках математики у спеціальній школі педагог працює у двох напрямках: по-перше, дає школярам готові необхідні математичні знання; по-друге, формує у них вміння самостійно оволодівати ними та застосовувати їх у процесі практичної діяльності. У першому ви­падку знання даються у готовому вигляді, учні їх запам'ятовують і вчаться у потрібний момент відтворювати. Для цього використову­ється розповідь, пояснення, бесіда. У другому випадку навчання йде від думки - до думки. Не зважаючи на те, що організовувати роботу таким чином із учними надзвичайно складно, вчитель повинен прагнути сформувати в них вміння працювати з абстрактни­ми формами. На цей етап можна виділити 10-15 хвилин уроку.

7. Первинне та подальше закріплення матеріалу. Після первин­ного етапу в оволодінні знаннями - їхнього сприймання та усвідом­лення - необхідно організувати їх узагальнення та систематизацію. Для цього вчитель підбирає систему завдань, які б сприяли закріп­ленню даних знань у свідомості учних.

Закріплення математичного матеріалу організовується у два ета­пи. На першому етапі, етапі первинного закріплення, завдання підби­раються аналогічні тим, які використовувались під час пояснення. В цей момент потрібно домогтись, щоб школярі правильно, без поми­лок запам'ятали матеріал. Тому педагог у процесі організації роботи на цьому етапі здійснює жорсткий контроль за їхньою діяльністю, слідкує за правильністю виконання завдань і у випадку необхідності надає допомогу або проводить додаткові пояснення. На наступних уроках, присвячених вивченню даної теми, закріплення матеріалу може проводитись і в іншому вигляді: за підручником, у процесі ви­конання практичних та програмованих завдань тощо. Головна мета цього етапу - формування правильних алгоритмів обчислення при­кладів, креслення геометричних фігур та розв'язування задач. На нього рекомендується витрачати до 5 хвилин навчального часу.

Другий етап - етап подальшого закріплення навчального матеріа­лу - проводиться через узагальнення, систематизацію математичних знань, формування вмінь використовувати їх на практиці. Для цього від учителя вимагається розробити достатню кількість вправ, які б школярі виконували як під його керівництвом, так і самостійно. Для того, щоб підвищити ефективність оволодіння математичним матері­алом вчитель повинен неодноразово до нього повертатись. Постійне повторення вивченого дозволяє йому провести корекцію виявлених прогалин у знаннях.

Складність цього етапу в тому, що учним важко са­мостійно виділити основні складові матеріалу, який вивчається. Час­то вони запам'ятовують несуттєві деталі, плутають правила, алгоритми виконання дій і розв'язання задач. Тому вчитель повинен намітити план повторення і визначити, які запитання будуть стави­тись, який матеріал відтворюватиметься по пам'яті, який - за підручником. На цей етап потрібно використовувати 7-10 хвилин уроку.

8. Домашнє завдання та підведення підсумків. Це етапи заклю­чної частини уроку. Домашнє завдання потрібно задавати до дзвінка. Воно повинно враховувати індивідуальні можливості школярів, не містити інтелектуального перевантаження. При потребі проводиться додатковий інструктаж на предмет його виконання. У 1-му класі до­машнє завдання не дається, починаючи з 2-го - учні повинні навчи­тись записувати його у щоденник (спочатку під керівництвом вчителя, надалі - самостійно), на що відводиться 3-5 хвилин уроку.

Підведення підсумків зазвичай проводиться в кінці уроку. Вчи­тель відмічає позитивні й негативні сторони діяльності як окремих учнів, так і класу в цілому. При цьому він обґрунтовує свої висновки. На цьому етапі оцінюються роботи кожного школяра. На нього відво­диться 1-2 хв. уроку.

Потрібно зазначити, що дані етапи уроку з математики, а також час, відведений на їхнє проведення, можуть змінюватись за бажан­ням учителя в залежності від складності матеріалу, організації уроку, індивідуальних особливостей учнів з порушеннями функцій опорно-рухового апарату, мети, яку передбачає досягнути педагог.