Технологія конструювання педагогічного процесу

Педагогічний процес має 3 основні етапи: підготовчий, етап здійснення і аналітичний.

Кожен з них можна розглядати з погляду технологічного.

На підготовчому етапі педагог здійснює конструювання педагогічного процесу чи його

конкретного фрагменту (уроку, позаурочного заходу).

Конструювання включає в себе аналіз вихідних даних, діагностику умов і обставин, в

яких буде протікати педагогічний процес, постановку загальної мети і конкретних завдань,

прогнозування можливих досягнень, проектування і планування розвитку процесу.

Аналіз вихідних даних передбачає з’ясування віку школярів, рівня їх вихованості,

згуртованості, научуваності, ставлення до навчання і праці. Такий аналіз можливий лише на основі

педагогічної діагностики – дослідницької процедури, спрямованої на „ з’ясування” умов і

обставин, в яких буде протікати педагогічний процес. ЇЇ основна мета – отримати яскраве і точне

уявлення про ті причини, які будуть допомагати чи заважати досягненню намічених результатів.

Результати діагностики та їх аналіз дають можливість точніше поставити цілі і задачі

педагогічного процесу.

Найважливіший момент конструювання педагогічного процесу – обгрунтування і

постановка цілей і завдань. Суть його полягає в тому, щоб трансформувати загальну педагогічну

мету, яка стоїть перед системою освіти, в конкретні завдання, які необхідно розв’язати на даному

відрізку педагогічного процесу в наявних конкретних умовах.

Тут варто згадати, якими бувають педагогічні цілі (задачі): стратегічними (віддаленими),

тактичними (близькими), оперативними (ситуативними). Тому усвідомлення педагогічної мети –

обов ’язкова умова її успішного досягнення. Початкуючим учителям, а нерідко і вчителям

досвідченим, інколи здається зайвим осмислювати мету і ставити її перед учнями. Осмислення

цілей і завдань діяльності прямо пов’язане з аналізом і діагностикою, бо тільки на основі аналізу

результатів діагнозу можна уточнити мету, конкретизувати завдання педагогічної діяльності і

приступити до прогнозування ходу і результатів педагогічного процесу.

Суть прогнозування полягає в тому, щоб попередньо, ще до початку процесу оцінити його

можливу результативність в даних конкретних умовах. Маючи достовірні дані педагогічної

діагностики і методики прогнозування, які дозволяють наперед розрахувати і зважити параметри

педагогічного процесу, можна довести прогнозування до високого наукового рівня. Цією

проблемою займається І.П.Підласий. Його докторська дисертація (1978 р.) присвячена з’ясуванню

теоретичних проблем дидактичного прогнозування. Він використовував спеціально розроблену

програму для комп’ютера. Правда, широкого застосування його знахідки не знайшли. (Краще

покластися на інтуїцію, ніж займатися громіздкими обчисленнями). З тих пір його методика

спростилася і стала більш прискореною, але ще не працює на маси. Висновок – вчитель-практик

мало уваги звертає на прогнозування. (Три технології, с. 519-531).

Правильне прогнозування дає можливість педагогу активно вмішуватися в проектування і

хід педагогічного процесу, не чекаючи, поки він виявиться малоефективним чи приведе до

небажаних результатів.

Далі іде проектування педагогічного процесу. На етапі проектування важливо виділити три

основних моменти: проектування змісту діяльності, проектування засобів (матеріальних і

матеріалізованих), проектування діяльності. Причому останній елемент передбачає проектування

діяльності не тільки вчителя, а й учнів, і, насамперед, учнів.

Завершується конструювання педагогічного процесу побудовою моделі (плану) і

складанням певного конспекту уроку чи виховного заходу.

 

План – це підсумковий документ, в якому точно визначено, що, кому, коли і як робити.

Критерії оцінювання конструктивного етапу:

– поділ процесу на етапи, дії, операції;

– алгоритмічність (послідовність);

– управління.

 

Технологія складання плану виховної роботи як програми життєдіяльності класу:

1) збирання інформації про класний колектив і окремих учнів;

2) складання характеристики класу;

3) ознайомлення з планом роботи школи; відбір тих загальношкільних заходів та суспільно

корисних справ, в яких клас повинен взяти участь;

4) формування конкретних завдань виховної роботи на навчальний рік, продумування

системи колективних справ і заходів, співвідношення їх з віковими та індивідуальними

особливостями школярів;

5) обговорення плану з колегами, батьками, учнями, дитячими організаціями;

6) обговорення і затвердження на класних зборах, розподіл доручень.

План роботи класного керівника ширше і різноманітніше, ніж план життєдіяльності

колективу класу, бо містить і індивідуальну роботу з учнями, з їхніми батьками, вчителями.