Особистісно-орієнтованої освіти

(за О.В.Бондаревською)

1. Підготовка вчителя до уроку (бесіда з учителем).

1.1. Яку роль учитель відводить даному уроку в особистісному розвитку

школярів?

1.2. Завдання уроку, їх зв’язок із завданнями освітньої галузі, предмету, теми.

1.3. Коли проводилась початкова діагностика особистісного розвитку,

навченості, вихованості учнів? Як використовувати результати

діагностики при формуванні завдань уроку, визначенні його змісту?

1.4. Яка індивідуальна робота проектувалась учителем на даному році?

1.5. Як учитель оцінює результати роботи окремих учнів на уроці: в чому

просунулись здібні, середні і слабкі учні?

2. Організація уроку.

2.1.Які завдання були поставлені вчителем перед учнями? Чи вдалося

залучити самих учнів до постановки завдань уроку та його організації?

Як учні зрозуміли завдання уроку і як учитель з’ясував рівень розуміння

дітьми завдань, які їм треба вирішити?

2.2.Чи була створена мотивація майбутньої діяльності учнів? Як було

викликано їхній інтерес, чи виникло в учнів бажання опанувати нові

знання, уміння, навички, просунутись у розвитку?

2.3. Як учні брали участь в організації уроку: чи мало місце взаємне

навчання, взаємний контроль і оцінка, які ролі виконували учні на

уроці, хто взяв на себе відповідальність за організацію, порядок,

дисципліну на уроці?

2.4. Яка організаційна структура уроку? Чи можна виділити етапи уроку на

шляху руху учнів до мети? Як змінювалась діяльність учнів на

кожному етапі? Які пізнавальні та особисті завдання розв’язували

на кожному етапі?

2.5. Організація рефлексії учнів з приводу почутого та зробленого на уроці.

3. Зміст уроку.

3.1. Які цінності були покладені в основу змісту навчання на даному уроці і

чи стали вони предметом обговорення з учнями?

3.2. Які глобальні і більш часткові проблеми розвитку людства і людини

були включені в зміст уроку?

3.3. Зміст теоретичних знань на уроці. В рамках якої наукової теорії вони

викладались? Чи була в учнів можливість порівняти та оцінити різні

підходи до пояснення чи проектування розвитку явищ та процесів, які

вивчаються? Чи була створена ситуація вибору (теорії, системи,

визначення, способу розв’язання задачі, проблем для обговорення і т.д.)

і як учні виявили себе в цьому виборі?

3.4. Зміст пізнавальної і практичної діяльності учнів на уроці. Який спосіб

пізнавальної та практичної діяльності опанували учні на даному уроці?

Чи брали участь учні в творчому пошуку, в чому він полягав, які

елементи та результати творчої діяльності (вироби, створені учнями,

„відкриття”, поставлені проблеми тощо).

3.5. Які способи особистісного розвитку, „побудови” власної особистості

опанували учні:

– уміння ставити перед собою завдання і добиватись їх вирішення;

– уміння спілкуватися, комунікабельність;

– уміння створювати і надавати взаємодопомогу;

– саморегуляція, самоконтроль, самодисципліна;

– самопізнання, рефлексія та ін.

3.6. У чому полягав розвивальний характер змісту навчання на даному уроці?

3.7. Чи мала місце диференціація та інтеграція змісту?

4. Технологія навчання.

4.1. Як була організована самостійна творча робота учнів на уроці?

4.2. Якими методами, прийомами вчитель активізував учнів?

4.3. Чи мало навчання діалогічний характер? Чи виникали в учнів запитання

до вчителя, один до одного, до підручника тощо?

4.4. Якими засобами і способами вчитель здійснював підтримку учнів на

уроці? Чи мала місце індивідуальна підтримка?

4.5. Як здійснювався розвиток гуманітарного мислення учнів?

4.6. Як попереджувались затруднення учнів і встановлювався зворотній

зв’язок?

4.7. Які з сучасних технологій навчання використані вчителем?

4.8. Який ефект технології, використаної вчителем?

5. Екологія уроку.

5.1. Стан здоров’я учнів класу і його врахування на уроці.

5.2. Який настрій був у дітей на уроці, чи не виникали стани пригніченості,

агресії, незадоволеності, пасивності, небажання працювати? Що було

причиною подібних станів? Чи не перевтомилися діти?

5.3. Чи достатньо були навантажені всі учні і чи не було перевантаження

навчальним матеріалом? Чи пережили діти радісне почуття успіху?

5.4. Умови (зовнішні, матеріальні) навчання в даному приміщенні.

5.5. Доброзичливість, сердечність, душевність, взаємопорозуміння і взаємне

піклування вчителя й учнів – у чому вони виявлялись? З яким

настроєм пішли з уроку вчитель і учні?

6. Педагогічна культура і професіоналізм учителя на уроці.

6.1. Чи виявлялась у поведінці і спілкуванні вчителя з дітьми любов, доброта

і повага до них незалежно від їхніх успіхів у навчанні?

6.2. Чи розуміє вчитель дитячу психологію, причини поведінки дітей, чи

завжди його дії, вчинки та оцінки були педагогічно доцільними і

справедливими?

6.3. Чи добре вчитель володіє спеціальними знаннями з предмету, чи вміє

захопити учнів наукою, викликати інтерес до навчання, вибудувати

систему власних відповідей на ті чи інші запитання?

6.4. Чи були на уроці творчі педагогічні знахідки, чи виявив учитель

натхнення, фантазію, імпровізацію, артистизм, індивідуальний

педагогічний почерк?

6.5. Чи вміє вчитель гнучко ставити проблемні запитання по ходу вивчення

теми, чи володіє мистецтвом проблемного викладу матеріалу і ведення

евристичної бесіди?

6.6. Чи виявляв учитель роздратованість, невдоволення дітьми, чи

підвищував на них голос, чи порушував норми культурної поведінки і

педагогічної етики?

6.7. Як учитель ставиться до неправильних відповідей учнів, чи залучає до їх

виправлення інших дітей, чи допускає зневагу чи неуважність до питань і

відповідей дітей?

7. Загальна оцінка уроку як елемента системи особистісно-орієнтовано

освіти:

– урок був добре підготовлений (недостатньо підготовлений) для розв’язання завдань

особистісного розвитку учнів, забезпечив (не забезпечив) їх просування в розвитку і

засвоєнні знань;

– урок повністю відповідав (не відповідав) принципам природовідповідності,

культуровідповідності, індивідуально-особистісного підходу;

– учнів відчули (не відчули) себе господарями уроку, його співавторами і виявили такі

суб’єктні властивості: активність, відповідальність, самоконтроль, самодисципліну,

уміння робити вибір, брати участь у діалозі, відстоювати свою позицію, давати

оцінку фактам, подіям, науковим пошукам, відкриттям, повагу до чужої думки,

прагнення до взаєморозуміння, згоди та ін.

– учитель використовував (не використовував) гуманістичні педагогічні технології,

реалізував стратегію співробітництва, педагогічної допомоги і підтримки учнів,

уміло поєднував фронтальну роботу з класом з індивідуальною роботою з окремими

учнями, заохочував індивідуальні творчі досягнення дітей;

– загальна атмосфера і освітнє середовище сприяли (не сприяли) саморозвитку,

самоосвіті, самовираженню та самовизначенню учнів у ході опанування знаннями,

розвитку їх мислення, почуттів і особистого досвіду, стимулювали особисті сенси

учіння.