Орієнтовна схема аналізу уроку

І. Дотримання вчителем організаційних вимог до уроку:

1. Наявність продуманого плану уроку, логіка його побудови та ступінь реалізації.

2. Організаційна чіткість проведення уроку.

3. Раціональне використання часу на уроці.

4. Різноманітність форм організації навчальної роботи на уроці (індивідуальної,

групової, фронтальної) та вдале їх поєднання.

5. Забезпеченість уроку наочністю, ТЗН, дидактичними матеріалами та ефективність їх

використання.

6. Дотримання правил охорони праці та техніки безпеки.

7. Ступінь готовності учнів до уроку (наявність необхідних засобів, виконання

домашнього завдання).

8. Виконання гігієнічних вимог до уроку (чистоти, температури, освітленості).

9. Створення сприятливого емоційного клімату на уроці.

10. Рівень культури мовлення вчителя, чіткість дикції, оптимальність темпу мовлення.

ІІ. Дотримання вчителем дидактичних вимог до уроку:

1. Наявність чітко визначеної дидактичної мети уроку і повнота її реалізації.

2. Реалізація принципу науковості освіти у змісті уроку.

3. Відповідність змісту навчання віковим особливостям учнів.

4. Реалізація диференційованого підходу до учнів на уроці.

5. Активність учнів на уроці.

6. Свідомість і міцність засвоєння учнями знань

7. Раціональність використання методів навчання.

8. Раціональність використання вчителем видів, форм і методів контролю навчальних

досягнень учнів.

9. Використання учителем міжпредметних та внутрішньопредметних зв’язків.

10. Оптимальність домашнього завдання (його об’єм, дотримання вимог до його

виконання).

ІІІ. Дотримання вчителем виховних вимог до уроку:

1. Наявність і повнота реалізації виховної мети уроку.

2. Характер взаємин учителя і учнів під час уроку.

3. Уміння учителя поєднувати повагу до учня з розумною вимогливістю до нього.

4. Рівень свідомої дисципліни учнів під час уроку.

5. Створення учителем ситуацій успіху на уроці.

6. Реалізація принципу культуровідповідності та інтеркультурності на уроці.

7. Піклування вчителя про формування колективістських взаємин між учнями під час

уроку.

8. Рівень естетичного впливу уроку на учнів.

9. Використання вчителем виховного потенціалу оцінювання навчальної діяльності

школярів на уроці.

10. Виховний вплив на учнів особистості вчителя.

ІУ. Виконання розвивальних завдань уроку:

1. Наявність і повнота реалізації розвивальної мети уроку.

2. Наявність і розв’язання учнями пізнавальних суперечностей, проблемних ситуацій

під час уроку.

3. Ступінь самостійності учнів при виконанні різних завдань під час уроку.

4. Врахування індивідуальних особливостей та навчальних можливостей учнів на

уроці.

5. Забезпечення вчителем умов для розвитку мислення, пам’яті, уваги,

спостережливості, уяви, мовлення школярів на уроці.

6. Забезпечення вчителем умов для розвитку творчої активності школярів, кмітливості

та винахідливості.

7. Створення вчителем умов для розвитку наполегливості та цілеспрямованості

школярів в навчанні.

8. Створення вчителем емоційно-моральних ситуацій (задоволення, захоплення,

подиву, співчуття, співпереживання, радості тощо).

9. Забезпечення вчителем умов для розвитку рухової активності учнів.

10. Піклування вчителя про розвиток позитивних мотивів учіння під час уроку.

Технологія діагностики виховного процесу

1) Діагностування рівня вихованості школяра – встановлення рівня сформованості його

особистісних якостей.

Методик є багато. Варто діагностування провести на початку і в кінці року, щоб побачити

результати.

Можна сформувати діагностичну карту особистості (рис. 35, Підласий), а потім і всього

класу (рис.37, там само).

Головна мета – привернути увагу школярів до самовиховання.

Якщо для діагностування використовувати комп’ютер, то це буде швидше і цікавіше для

дітей.

2) Діагностування виховних можливостей класного колективу включає:

– вивчення його згуртованості;

– виявлення рівня ціннісно-орієнтаційної єдності;

– виявлення рівня моральної спрямованості;

– вивчення міжособистісних взаємин.

(Максимов В.Т. Педагогічна діагностика в школі – С. 182-192.)