Комплексні сполукиИгрок в обсерватории любого государства может произвести гравировку, но его созвездие должно соответствовать вашему, иначе звёздный след не даст эффект усиления атрибутов. 1. Во время гравировки нужно выбрать созвездие, которое будет выгравировано на амуниции. 2. После гравировки у амуниции появится созвездие. 3. К амуниции 35 и выше уровня, не белого цвета с созвездием можно добавлять звёзды.
4. Звёзды можно добавлять пылью или алмазами. 5. После добавления звёзд появится случайный дополнительный атрибут.
6. К амуниции в зависимости от её класса можно добавлять 5, 10, 15, 20 звёзд. Каждый раз добавляется только половина звезды. Каждые 5 звезд образуют один слой. 7. Дополнительные атрибуты слоя определяются атрибутами первой половинки звезды. 8. Дополнительные атрибуты каждого звёздного слоя превосходят атрибуты предыдущего слоя.
Синтез K3[Cr(C2O4)3]*3H2O – калійтриоксалатохромат (ІІІ) три гідрат
Студента 1-го курсу Хімічного факультету групи ХМХ-12с Кобилюха Миколи Викладач: доцент Коник М.Б.
Львів 2014
Зміст 1. Вступ----------------------------------------------------------------------------3 2. Комплексні сполуки---------------------------------------------------------4 3. Короткі відомості про кристалогідрати----------------------------------6 4. Калій-----------------------------------------------------------------------------7 4.1. Загальна характеристика-----------------------------------------------7 4.2. Хімічні властивості------------------------------------------------------8 4.3. Одержання-----------------------------------------------------------------9 4.4. Застосування--------------------------------------------------------------9 4.5. Калій – незамінний елемент харчування----------------------------10 5. Хром------------------------------------------------------------------------------11 5.1. Історія та походження назви-------------------------------------------11 5.2. Одержання-----------------------------------------------------------------11 5.3. Застосування та біологічна роль хрому------------------------------12 6. Оксалати-------------------------------------------------------------------------13 6.1. Поширення в природі----------------------------------------------------13 7. Калій оксалат--------------------------------------------------------------------14 7.1. Властивості-----------------------------------------------------------------14 7.2. Приготування---------------------------------------------------------------14 8. Експериментальна частина----------------------------------------------------15 8.1. Методи синтезу комплексної сполуки---------------------------------15 8.2. Якісні реакції-----------------------------------------------------------------16 8.3. Розрахунки виходу продукту--------------------------------------------16 9. Висновок--------------------------------------------------------------------------17 10. Використана література--------------------------------------------------------18
Вступ Дана робота містить ряд рубрик, в яких ми дізнаємось про наступне: характеристики калію, хрому, оксалату, про їхнє застосування, про хімічні та фізичні властивості перелічених вище елементів. Опис речовини починається із загальної характеристики, наступним пунктом в мене представлена історичні відомості, тоді одержання та застосування даних речовин. У звіті також наведені відомості про комплексні сполуки та кристалогідрати. Мета роботи: добути калійтриоксалатохромат (ІІІ) тригідрат та визначити його хімічні властивості.
Комплексні сполуки Інтенсивний розвиток експериментальної неорганічної хімії у ХІХ столітті призвів до відкриття значної кількості сполук, будову яких не можна було пояснити за допомогою іонних уявлень теорії Берцеліуса. В той час була запропонована наступна класифікація солей: 1. Прості солі – вміщують один тип катіонів і один тип аніонів, наприклад: NaCl, Fe2(SO4)3, CuCl2… 2. Подвійні солі – побудовані з двох або більше типів солей, у водних розчинах кожна сіль розчиняється незалежно, визначає властивості розчину, наприклад алюмінієві галуни – KAl(SO4)2*12H2O. 3. Комплексні солі – побудовані з двох або більше типів солей, у кристалічному стані і у розчині проявляють властивості відмінні від кожної із складових солей, наприклад: калійгексаціаноферрат (ІІ) – K4[Fe(CN)6] або 4KCN*Fe(CN)2. Комплексні сполуки або координаційні сполуки – складні сполуки, частинки (нейтральні молекули або йони), які утворюються в результаті приєднання до даного іону або атому, який називається комплексоутворювачем (центральним атомом), нейтральних молекул або інших іонів, які називають лігандами. Центральний атом та ліганди утворюють внутрішню сферу молекули; йони, які оточують комплекс (центральний атом+ліганди) – зовнішню сферу. Центральним атомом можуть бути як метали, так і неметали. Утворення комплексних сполук широко використовується в різноманітних галузях хімічної технології (виділення, очищення, розділення платинових, рідкісноземельних та інших металів). Для пояснення властивостей комплексних сполук було запропоновано багато теорій. Найбільш поширеною на теперішній час виявилась координаційна теорія Вернера (1890 р.). Основна ідея теорії полягала в тому, що комплексна сполука, як структурний елемент вміщує комплексну частину, що складається з центрального атома, який оточений певною кількістю лігандів. Подальший розвиток хімії виявив, що комплексоутворення найбільш характерне для d-елементів. Найбільш характерними координаційними d-елементів є 4 та 6 (наприклад [Pt(NH3)4]Cl2, K2[Ni(CN)4], Na3[Co(NO2)6]). Менш характерним координаційним числом є 2. Його мають d-елементи, що знаходяться у ступені окиснення +1 (наприклад: [Ag(NH3)2]Cl). Координаційні числа, які є більші за 6 є малохарактерними і зустрічаються лише для деяких d-елементів другого і третього рядів. Величина координаційного числа визначається електронною будовою, а також розмірами комплексоутворювача та лігандів. Найбільш стійкі комплекси з d-елементами утворюють: ціанід-іон, аміак, галогенід-іони, деякі інші. Утворення ціанідних комплексів є характерним для елементів підгрупи міді, підгрупи цинку і d-елементів VIII групи. Всі d-елементи утворюють більш-менш стійкі галогенідні комплекси. D-елементи утворюють комплексні сполуки за наявності значної кількості валентних, частково заповнених, орбіта лей та схильності до утворення ковалентного зв’язку.
|
