Винниченко та Петлюра: державотворча діяльність

С. Петлюра став символом збройної боротьби України за власну державність. Його рішуча і послідовна боротьба за рідну державу, яку він провадив, була значною мірою ускладнена вкрай несприятливою військово-політичною ситуацією для України, зокрема в кінці 1919 р. Проте, незважаючи на всі здавалось би непереможні обставини, Головний Отаман міцно тримає прапор української державності - надихаючи слабодухих і зневірених, даючи сили і впевненість всім національно-державницьким елементам українського суспільства.

Здобути державну суверенність Україні, на думку С.Петлюри, можна було тільки шляхом збройної боротьби, ціною втрат й крові

Величезна праця, спрямована на організацію національної армії, вражає наше уявлення тим більше, що С.Петлюра був власне цивільною людиною, талановитим журналістом і літератором, але ж ніяк ні військовим. Не маючи ніякої військової освіти, він - чи не єдиний з провідних українських політиків того часу - зумів осягнути все значення створення та подальшого зміцнення збройних сил республіки, їх ролі для оборони державності України. Саме дякуючи заходам С. Петлюри Українська Армія постала як реальна військова сила, разом з армією її Головний Отаман пройшов усім тернистим шляхом перемог, зради, блокад і поразок.

В. Винниченко дуже швидко висувається на помітне місце в національно-визвольному русі, стає лідером Української соціал-демократичної робітничої партії, разом з іншими революціонерами розхитує підвалини і наближає час падіння “тюрми народів”.

На відповідному історичному рубежі, з вибухом Української революції, нація покликала свого відданого сина на найпомітніші ролі процесу українського відродження, державотворення.

На початку квітня 1917 р. Володимир Кирилович Винниченко, обраний Українським Національним Конгресом заступником Голови Центральної Ради, разом з Михайлом Сергійовичем Грушевським ідейно-політично й організаційно скерував розгортання революції. Саме він власною рукою навічно закарбував у історичний поступ українства найважливіші віхи державотворення – підготував три перші універсали, реалізуючи які крок за кроком українство дійшло до проголошення Української Народної Республіки, втілило в життя віковічні прагнення до незалежного державного існування.

№42

Причини,характер Першої світової війни і плани Німеччини і Австро-угорщини щодо У. Українські січові стрільці.

1 серпня 1914 р.-1918 р.

Причини війни:

1.прагнення урядів воюючих країн відвернути увагу від своїх народів від внутрішніх проблем і таким чином знизити революційний накал

2.боротьба за колонії, захоплення нових ринків сировини та збуту продукції

3.бажання монополістичних об’єднань розбагатіти за рахунок воєнних заказів

 

Привідом стало вбивство Фердинанда.

Характер несправедливо-загарбницький, окрім Сербії, яка постраждала.

Воюють Антанта і Троїчний Союз.

 

Український народ не по своїй волі був втягнутий у війну. Стріляли один в одного (в озброєних силах Росії і Австро-Угорщини). Україна була об’єктом озброєної боротьби і плацдармом ведення військових дій. Царська Росія намагалась приєднати Західну Україну до Росії і покінчити з прагненням України до незалежності. Австро-Угорщина намагалася приєднати Наддніпрянщину. Німеччина підтримувала ідею самостійності України, але під своїм протектором. В серпні 1914р. військові дії почалися на Південно-Західному фронті. Відбулася Галицька битва, Галичина та Буковина опинились під владою Росії. Березень 1915р. впала найбільша фортеця Переміж, в квітні австро-угорські війська прорвали Південно-Західний фронт, змусили російські війська відступити. Окупація Галичини Росією тривала 7 місяців; були закриті українські школи, бібліотеки, читальні, українські газети та українську мову заборонено. Переслідування греко-католицької церкви. 1916р. - Галичина та Буковина - об’єкт жорстокої боротьби, розпочинається Брусиловський прорив: внаслідок Галичина, Тернопілыцина спустошені. Військові дії на території України привели до великих жертв серед населення. Господарство зруйновано. Правляче коло Австро-Угорщини звинуватило українців в русофільстві, це викликало першу хвилю політичних репресій. 1915р. - коли оновилася влада австро-угорського імператора, розпочалася друга хвиля політичних репресій.

№47