Промисловість

Промисловість є найрозвиненішим і найважливішим сектором економіки Чехії. Вона становить 40 відсотків національного прибутку. Стабільно працюють підприємства харчової промисловості, електротехнічної, лакофарбової, побутової хімії, авіаційної, автомобільної промисловості.

Провідна роль в економіці Чехії належить обробній промисловості та машинобудуванню. Зокрема, виробництву автомобілів, сільськогосподарських машин, верстатів і т. д.

Металообробка, електротехнічна, хімічна, текстильна і швейна промисловість досить розвинені в Чехії. Чеська промисловість оснащена сучасним обладнанням і кваліфікованою робочою силою.

44. Офіційна назва - Королівство Бельгія (Royaume de Belgique).

Географічне положення - розташована в Західній Європі, на узбережжі Північного моря.

Площа території - 30,528 тис. кв. км.

Населення - 10,666 млн. осіб.

Столиця - Брюссель (Brussel) - 958,8 тис. осіб.

Інші великі міста - Антверпен, Лубен, Мехелен, Льєж, Лімбург.

Адміністративний поділ: 3 регіони: Брюссельський столичний (включаючи Брюссель і 18 приміських комун), Валлонія(5 провінцій) і Фландрія(5 провінцій), провінції поділяються на комуни.

Офіційні мови - французька, нідерландська і німецька. У Фландрії та Валлонії населення розмовляє в основному французькою мовою, в Брюссельському районі - французькою і нідерландською мовами, у східних районах - німецькою.

Релігія. Більшість населення країни - католики. Невелика частина сповідує іслам, іудаїзм, православ'я, протестантизм та англіканство.

Грошова одиниця - євро=100 євроцентам

 

Природа Бельгії такою мірою змінена людиною, що природні ландшафти її території майже збереглися. Винятком є гірський район Арденн. Природні умови Бельгія сприятливі як населення, і для господарського освоєння території. Рельєф загалом рівнинний і перешкоджає розвитку сільського господарства, транспорту, й зростанню міст. Приблизно 3/4 країни зайнято низовиною; злегка підвищуючи від узбережжя всередину материка до півдню, вона лише з південному сході перетворюється на невисокий гірський масив Арденни. Бельгійська низовину є частина середньоєвропейській рівнини між низменностями Німеччині й ФРГ.

Бельгийское морське узбережжя невеличке – воно простяглося всього на 65 км – і при цьому незручне для судноплавства, оскільки позбавлене природних гаваней. У море тут впадають лише два невеличкі річки, причому гирла їх закриті шлюзами. Морський положистий берег складний переважно з тонкого білого піску і становить чудовий природний пляж, що привертав туристів що з Бельгії, що з інших країнах.

К південно-сходу прибережна низовину підвищується, змінюючись смугою які перетнув ріками горбкуватих рівнин з висотами від 100 до 200 м вище над рівнем моря. Це середня Бельгія. Рівнини складено третичными глинами і пісками, у яких сформувалися родючі лесові грунту, по своїм орним властивостями що займають одне з перших місць у Європі. Це кращі сільськогосподарські угіддя страны.

К південь від річок Самбры і Маасу починається висока Бельгія, помітно знана по природним умовам від інших районів країни. Більшість території зайнята сильно зруйнованими Арденнами та його передгір'ями. Це гірський масив з округленими вершинами і пласкими плато, складеними сланцями, песчаниками і вапняками.

Близость Північного моря, и теплого Північно-Атлантичного течії обумовлює формування біля Бельгії морського вологого клімату з м'якої взимку і прохолодним влітку, з досить сприятливою як на сільського господарства режимом осадів та температур. Переважають вітри, тому взимку і влітку панує похмура погода з частими туманними дождями.

Мягкий клімат сприяє произрастанию широколистяних лісів, що стоять з дуба, буку, граба і ясена. Однак, висока ступінь освоенности території призвела до зменшення лісових массивов.

Животный світ корінних лісів зберігся головним чином Арденнах, де зустрічаються ще качані, лані, козулі, зайці, білки, лісові мыши.

Природные умови Бельгії загалом сприятливі у розвиток сільського господарства. Проте країна щодо бідна на корисні копалини, необхідні промисловості. Єдиний вид мінеральних ресурсів, якими Бельгія займає достатню кількість – кам'яне вугілля. Запаси кам'яного вугілля становлять близько 6 млрд. т і зосереджено двох басейнах: Північному, чи Кампинском, що є продовження Люксембурзького басейну в Нідерландах та Ахенского до ФРН, і Південному, що триває вузької смугою долиною Самбры, та був Маасу від французької кордону до кордону з ФРН. Якість вугілля низька, потужність пластів невелика, умови видобутку утруднені великий глибиною залягання і складнішим геологічним розташуванням пластів.

Хозяйственное значення мають запаси будівельних матеріалів долині Самбры і Маасу: граніту, винищити, глин і кварцових пісків, які послужили основою для створення великої скляної промисловості. Невеликі родовища залізничних і свинцево-цинкових руд в Арденнах майже зовсім выработаны.

2. Население.

Более 1/2 населення Бельгії становлять фламандці і майже 2/5 – валлони. З іншого боку, країни проживає всього близько 700 тис. осіб інших національностей – італійців, іспанців, німців, поляків і др.

Почти все верующее її – політики. Релігійність бельгійців досить велика, у разі її зовнішні прояви дуже різноманітні. У найбільших містах і селищах багато католицьких храмов.

В Бельгії два католицьких мови: французький і фламандський. Застосування в життя багато в чому визначається розподілом країни на дві языково-территориальные зони – північну, фламандську (провінції Антверпен, Лімбург, Західна і Східна частина Брабанта) і південну, валлонскую (провінції Льепс, Епо, Намюр, Люксембург, і округ Нивель провінції Брабант). У деяких валлонських сім'я ще розмовляють валлонском діалекті французької, однак у валлонських школах як рідного мови викладається літературний французьку мову. Літературний фламандський мову схожий із голландським, проте розмовний фламандський мову, ділиться на брабантско-франское і лимбургское прислівники, трохи відрізняється від розмовного голландского.

Преимущественно з давніх-давен було за французькою мовою, поширення якого підтримувалося соціально-культурним впливом Франції.

Бельгия – одне з найбільш густонаселених країн світу. Вона посідає друге місце у Європі після Нідерландів. Особливо населена центральна частка країни – долина Самбры і Маасу і смуга вздовж осі Антверпен – Брюссель – Шарлеруа, де концентрується основна промислова, торгово-транспортная життя і як розташовані найбільші города.

В Бельгії майже немає незаселених територій і невикористовуваних земель, багато міст і селищ міського типу. Бельгія – один із найбільш " традиційно міських " країн світу. У містах, яких відносять населених пунктів, мешкає майже 70% всього населення. Проте межа між містом і селом дуже умовний. Деякі села мають зовнішніх ознак міста, та й значна частина їхніх жителів працює поза сільського господарства. Тому фактично міським населенням більше. Офіційно у країні 5 великих (для Бельгії) агломерацій: Брюссель, Антверпен, Льепе, Гент і Шарлеруа. У цих агломераціях проживає більше чверті країни. Разом про те кілька высокоурбанизированных територій, які мають скупчення сформованих воєдино дрібних міст і промислових селищ, також можна вважати порівняно значними агломерациями, наприклад, Боринаж-Моне, Центр-Эпо, Куртре, Алст-Нинове, Ла-Лувьер-Сенеф-Манаж. Такі скупчення відрізняються відсутністю чітко окресленого єдиного центру, хіба що яка поглинає інші і селища. Міські агломерації таким близьким розташовані друг від друга, що зони їхнього впливу та невидимі кордони забудов соприкасаются.

Проносящиеся над Бельгією війни порівняно слабко зачепили її міста, у них збереглося багато пам'яток старовинної архітектури, висхідній до раннього середньовіччя. У кожному місті доволі реально виділяється його стара, зазвичай, центральна частина, й нова, зазвичай розташовані околицях промислові і житлові квартали з будинками сучасного типа.

45. Офіційна назва - Королівство Швеція (Konungariket Sverige).

Географічне положення - розташоване в Північній Європі, у східній частині Скандинавського півострова.

Площа території - 450 тис. кв. км.

Населення - 8,9 млн. осіб. 85% з них проживають на півдні країни. Близько 85% належать до шведської лютеранської церкви.

Столиця - Стокгольм (Stockholm) - 711 тис. осіб (грудень 1995 р.); з передмістями - 1 млн. 762 тис. осіб (грудень 1997 р.).

Найбільші міста: Ґетеборг (789 тис. мешканців), Мальме (518 тис. мешканців), Уппсала (181 тис. мешканців).

Адміністративний поділ - 24 лена (lan - губернія), які поділяються на 284 комуни. Стокгольм виділений у самостійну адміністративну одиницю, прирівняну до лену.

Офіційна мова - шведська.

Найвища точка: гора Кебнекайзе (2.111 м).

 

Економіка країни

Швеція - високорозвинута індустріальна країна з добре розвинутим сільським господарством. Шведська економіка відзначається високим ступенем концентрації виробництва і капіталу. Частка Швеції у світовому виробництві становить близько 1%, а у світовій торгівлі перевищує 2% (при кількості населення, що дорівнює близько 0,2% населення земної кулі).
Основні природні багатства: ліс (за запасами деревини посідає перше місце в Західній Європі), залізна руда, гідроенергія (друге місце в Західній Європі). Має запаси уранової сировини, достатні для забезпечення ядерної енергетики.
Основні галузі промисловості: целюлозно-паперова і деревообробна, металургійна, гірничовидобувна. Провідна галузь - багатогалузеве машинобудування (електротехнічне, електронне, турбіно-, верстато-, судно-, автомобілебудування). Швеція посідає третє місце у світі за виробництвом целюлози, п'яте - за видобутком залізної руди. Розвинуті хімічна, харчова, лісопильна, текстильна, взуттєва промисловість.
В країні виробляється електроенергія, деревна маса, папір і картон, чавун, сталь, прокат чорних металів, цемент, синтетичні смоли і пластмаси, автомобілі - легкові, вантажні та автобуси.
Високорозвинуте, механізоване сільске господарство з надлишком забезпечує потребу країни в основних видах сільськогосподарської продукції. Переважають фермерські господарства. Головна галузь - м'ясо-молочне тваринництво. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Близько половини виготовлюваної продукції і значна частина продукції сільського господарства експортується.
Приватні фірми виробляють близько 90% продукції, причому 50% продукції та експорту припадає на інженерний сектор. Сільське господарство займає лише 2% ВВП і 2% внутрішнього ринку праці. Проте за останні роки ця надзвичайно позитивна загальна картина була дещо затьмарена бюджетними труднощами, високим рівнем безробіття і поступовою втратою конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Швеція гармонізувала свою економічну політику з нормами ЄС, до якого вона приєдналася на початку 1995 року. ВВП у 2001 році становив 4%.
ЕКСПОРТ: 95,5 млрд. дол. США (2000 р.).
Експортні товари: продукція машинобудування (35%), папір і картон (перше місце в світі), целюлоза і залізна руда (друге місце), деревина і пиломатеріали (четверте місце), хімікати.
Партнери по експорту: ЄС - 55% (Німеччина - 11%, Велика Британія - 10%, Данія - 6%, Фінляндія - 5%, Франція - 5%), США - 9%, Норвегія - 8% (1999 р.)
ІМПОРТ: 80 млрд. дол. США (2000 р.).
Імпортовані товари: машини, устаткування, мінеральне паливо, метали, продовольство, хімікати, автомобілі, харчові продукти, одяг.
Партнери по імпорту: ЄС - 67% (Німеччина - 18%, Велика Британія - 10%, Данія - 7%, Франція - 6%), США - 6%, Норвегія - 8% (1999 р.)

На початку минулого століття Швеція була переважно аграрною країною, однією з найбідніших у Європі. Однак завдяки багатим внутрішнім запасам залізної руди, лісам та гідроенергії, талановитим інженерам і кваліфікованим робітникам стала можливою швидка індустріалізація, що перетворила Швецію на державу з сучасним рівнем добробуту. Особливо прискорився економічний розвиток у повоєнний період, до середини 1970-х років, коли шведська експортна промисловість відзначалася високою конкурентоспроможністю. Проте протягом останніх двох десятиліть ВНП у розрахунку на душу населення в Швеції зменшився до рівня, нижчого від середнього в країнах-членах ОЕСР.
У другій половині 1980-х років Швеція відчувала великий дисбаланс на макроекономічному рівні, що призвів до стрімкого підвищення цін і видатків, а також до росту дефіциту державного бюджету.
На початку 1990-х років Швеція зазнала найбільшого з 1930-х років економічного спаду. Завдяки широкій програмі заходів загальнобюджетний дефіцит було скорочено більше ніж на 10 % ВВП 1994 року, і вже в 1998 році отримали надлишок у розмірі 2,5 % ВВП. Такого якісного стрибка не знає жодна з країн ОЕСР.
Зміцнення бюджету супроводжувалося значним поліпшенням макроекономічних показників. В останні роки зменшилися відсоткові ставки на довгострокові позики. Різниця у відсоткових ставках порівняно з іншими європейськими країнами скоротилася до 0,4 відсотка. Темпи інфляції як і раніше низькі і сталі, а продуктивність праці і виробництва значно зросли після знецінення шведської крони у 1992 році.
Протягом 1990-1997 років продуктивність праці зросла на 60 % в наукомістких галузях промисловості і майже на 40 % у капіталомістких галузях. Завдяки успішній експортній діяльності ринкова участь Швеції збільшилась від 1992 року більше ніж на 20 %.
Незважаючи на свою помірну частку у ВВП (22 % у 1997 році), промислове виробництво і досі відіграє провідну роль у шведському експорті. 14% відсотків у ньому становлять продукти лісової промисловості, 10% - продукти хімічної промисловості, з яких 4% припадає на фармацевтичні препарати і 55 % - на металоконструкції, вироби машинобудування і обладнання. 20 найбільших промислових груп, до яких належать зокрема АСТРА, Електролюкс, Екрікссон, Фармація, Вольво та СКА, формують понад половину загального шведського експорту товарів.
Інтенсивність наукових досліджень і розробок у шведському промисловому секторі є однією з найвищих у світі. Близько 80% видатків на наукові дослідження в шведській промисловості здійснюються 20 великими промисловими групами.
Традиційно велику частку шведського виробництва становили капіталомісткі галузі, такі як паперово-целюлозна промисловість і чорна металургія. На сьогоднішній день, однак, все більшої ваги набуває високотехнологічна продукція: телекомунікаційне обладнання, спеціальні прилади, автомобілі, фармацевтичні препарати.
Наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років у Швеції був зафіксований значний витік прямих інвестицій. 80% прямих іноземних інвестицій (ПІІ) надійшли зі Швеції протягом 1986-90 років до країн ЄС, оскільки шведські компанії закріплювалися на внутрішньому ринку Європейського Союзу. Протягом 1990-х років притік ПІІ до Швеції зріс, і баланс став позитивним.
Нині Швеція є одним із світових лідерів у галузі інформаційних технологій (ІТ). Зокрема, стрімке зростання компаній у таких секторах як Інтернет та ІТ привернув світову увагу. Країна є одним з лідерів на ринку мобільного зв'язку та бездротових інтернетних прикладних програм. Завдяки цьому Швеція стала важливим випробувальним ринком для компаній, які працюють з ІТ. Дуже часто можна почути і прочитати про Стокгольм як про інтернет-столицю Європи. Крім того, багато з найбільш розвинутих компаній, що займаються ІТ та мобільним зв'язком, таких як Microsoft, Nokia, Intel, та IBM, сьогодні переносять свої дослідження і розробки на територію країни.
Шведське "ІТ-диво" стало можливим завдяки високопрофесійному рівневі працівників і сталим традиціям інновацій у сфері комп'ютерів та зв'язку. Ще одним додатковим фактором, якого часто не помічають, є те, що ІТ вже давно широко використовуються і в приватному, і в державному секторах, а також школах, коледжах, університетах і вдома.
Сьогодні кожна друга сім'я у Швеції має найновішу модель персонального комп'ютера з доступом в Інтернет. Кількість домашніх користувачів Інтернету швидко зростає. Ще у 1998 році 72% працюючого населення використовували комп'ютер на роботі. У період з 1995 по 1999 рік кількість користувачів мобільного зв'язку збільшилася з 1,5 до 4,6 млн. В результаті Швеція обігнала Сполучені Штати у глобальному індексі використання ІТ, який був складений американською аналітичною компанією IDC, і зараз вона є найрозвинутішою країною у сфері ІТ.

Природні ресурси
Швеція багата на хвойні ліси, гідроенергію, залізну й уранову руди та інші мінерали, однак не має значних покладів вугілля і нафти. Залізорудні копальні розташовані на крайній півночі. Продукція їх видобутку переважно експортується.
Шведські хвойні та змішані ліси забезпечують сировиною високорозвинуті галузі деревообробної промисловості - лісопильну, целюлозно-паперову та меблеву. Швеція є значним експортером продуктів деревообробної промисловості на світовий ринок. У 1997 році обсяг експорту в цій галузі становив 91 млрд. шведських крон.
Дешева гідроенергія була визначальним фактором промислового розвитку Швеції. Нині майже 15% енергії країна одержує від гідроелектростанцій, більшість з яких збудовані на великих північних річках. Понад 40% споживаної енергії в Швеції припадає на імпортовану нафту, 7% - на імпортовані вугілля і кокс. Дванадцять шведських атомних реакторів забезпечують 15% сукупної енергії, або майже 50% електроенергії. Решту енергії дають біопаливо, торф, спалювані відходи тощо.
Здійснюється масштабна політична програма з енергозабезпечення, спрямована на розвиток екологічно безпечної та економічно ощадної системи. Ця програма має полегшити зміни попиту і пропозиції на ринку електроенергії в середньостроковій і довгостроковій перспективах, на шляху до реструктуризації енергосистеми. Попереднє рішення про виведення з ладу всіх атомних реакторів у Швеції до 2010 року було скасовано, а закриття першого реактора в Барсебеку було відкладено до закінчення його робочого періоду.