Що Вам відомо про культурно-національну діяльність Галийько-Руської матиці.?

Члени-засновники “Галицько-руської матиці” бачили головним завданням товариства поширення просвіти серед народу, яке мало відбуватися через видання і розповсюдження відповідної літератури.Ця ідея була належно відображена у статутах “Матиці”. Так, у першому статуті зазначалося, про поширення писемності у місті Львів. Тут зазначалось, що Галицько-Руська матиця буде старатись друкувати і продавати книги за найменшою ціною, для розвитку красномовства, красно писання, господарства і педагогіки, чи виховання.

“Галицько-руська матиця” вважала себе товариством “кърозмноженіюписьмърускихъ” у 1848 р.21, “къпросвѣщенію народному” на початку 1850-х років22, літературним товариством.

На загальних зборах «Матиці» (липень 1864р.) частина галицьких русинів вірила, що ці збори вирішать хоч кілька дуже важливих, стратегічних питань, передовсім щодо загальноприйнятої літературної мови та правопису, а також щодо концепції видань для інтеліґенції і простолюду.

Позаяк видавнича діяльність “Галицько-руської матиці” у 1865–1870 рр. обмежувалася головно до “Наукового / Литературногосборника”, то важливу роль грав редакційний комітет цього періодичного видання.

Фактично “Галицько-руська матиця” у другій половині 60-х рр. ХІХ ст. перетворилася на такий собі напівзакритий клуб, який зовсім не був представником галицької руської інтеліґенції, на що всерйоз розраховували у 1848–1849 рр. і сподівалися ще навіть у 1864–1865 рр.Керівники товариства, які звикли діяти в умовах закритого, малоактивного та строго ієрархічного суспільства, не вважали необхідним пояснити свою позицію (тобто офіційну позицію “Матиці”) публічно, не пропагували активно своє товариство, не намагалися зацікавити громадськість. Показовим є той факт, що протягом 50–60-х рр. ХІХ ст. у галицьких руських часописах з’явилася аж одна стаття, яка виходила від виділу “Матиці” і пояснювала його дії, та й та була відповіддю на критику товариства71. Виглядало так, що керівники товариства вважали це зайвим, ніби для галицьких русинів мало вистачати самого факту існування цієї руської громадської організації, яка, як офіційно стверджувалося, всі свої зусилля докладає для піднесення просвіти народу, та високого соціального статусу її представників. Цей статус (“повага”)крилошан та професорів не дозволяли консервативним галицьким русинам відверто критикувати “Матицю” та її керівників (народовці тут були винятком, але після подій 1865 р. вони швидко втратили інтерес до “Матиці”), однак вони могли виразити своє ставлення пасивно, не беручи участі в загальних зборах товариства, не вступаючи до нього та не купуючи його видань.

Отже, “Галицько-руська матиця” була товариством інтеліґенції. Серед її членів переважали священики (70–75 %), причому їх частка залишалася практично незмінною протягом досліджуваного періоду. Частка чиновників (урядників) найбільшою була у 1848 р., а потім помалу зменшувалася, стабілізувавшись у 1860-х рр. на рівні 9 %. Частка вчителів, навпаки, зростала. Міщан, як і представників вільних професій, у “Матиці” 50–60 х рр. ХІХ ст. було мало.

Організація та завдання “Галицько-руської матиці” залишалися в основному незмінними протягом досліджуваного періоду, тобто “Матиця”, породжена подіями 1848 р. і поколінням 1848 р., залишалася майже такою ж і через 20 і більше років. У ній фактично було формалізовано культурно-просвітницьку програму Головної Руської Ради. Це було важливим та актуальним для періоду межі 40–50 х рр. ХІХ ст., але вже було анахронізмом у60-х і, тим більше, у 70-х рр. ХІХ ст.

Основною проблемою “Матиці” були навіть не недосконала структура чи нереальні завдання, записані у статуті. Тут якраз вона цілком відповідала своєму часу (тобто часу її створення), хоча, скажімо, відсутність філій у структурі товариства не дозволила по-справжньому опанувати провінцію та була однією з причин, чому “Матиця” не реалізувала більшої частини свого потенціалу75. Проблемою товариства було те, що воно фактично перебувало під контролем групи діячів, які не були налаштовані на інтенсивну та креативну літературно-просвітницьку працю для такої великої та різнорідної спільноти реципієнтів, як цілий народ. Деякі з керівників “Матиці” щиро вважали, що справою товариства є передовсім шкільні підручники, молитвослови і житія святих, бо саме цього потребує народ і на цьому має базуватися його просвіта, інші, йдучи за власними уподобаннями, бачили в “Матиці” спонсора публікацій їх наукових праць, дехто просто заступав посаду члена виділу, аби потішити своє самолюбство та підтвердити репутацію патріота.