Охарактеризуйте причини та зміст світової економічної кризи 1929-1933 рр. у США та шляхи виходу з неї.

Сутність політики «Нового курсу» Ф. Рузвельта полягала в активізації ролі держави, включення її до процесів регулювання економічного життя. Лінія «Нового курсу» передбачала жорстку боротьбу і являла собою певну рівнодіючу багатьох сил: велико­го бізнесу, банківських кіл, дрібних підприємців, фермерів, профспілок, широких мас працюючих і велику кількість безробіт­них. Перші дні президентства Рузвельта були ознаменовані екстреними заходами з боку уряду. За умов банківської кризи, що вибухнула (банки банкрутували один за одним), президент оголосив загальні «банківські канікули» до 9 березня й запропонував Конгресу США «Надзвичайний закон про банки». Положення за­кону доводили, що Рузвельт не пристав на необхідну для бага­тьох націоналізацію банківської системи. Закон передбачав такі заходи:

1) надання Федеральною резервного системою (ФРС) позик банкам;

2) наділення міністра фінансів повноважен-нями, до яких вхо­дило право запобігати масовому вилученню внесків;

3)заборону на експорт золота;

4) продаж банкам ФРС облігацій державної позики.

Завдяки введенню таких заходів банки змогли отримати від держави позики під заставу цінних паперів і державних облігацій.

На підставі закону про надзвичайний стан в Історії США впер­ше була змінена концепція бюджетної політики, тобто держава свідомо пішла на перевищення витрат над доходами. Припинився обмін банкнот на золото, яке зрештою остаточно вилучили з обі­гу. Щоб уникнути гіперінфляції, держава вжила заходів для заку­півлі золота у населення за ціпами, що перевищували курс долара стосовно золота

Поряд зі зростанням державного контролю над банківською системою посилювався контроль над біржею і ринком цінних па­перів. У 1933—1934 роках, незважаючи на критику з боку діло­вих кіл, було прийнято кілька законів, які регулювали випуск цінних паперів, у результаті чого було:

1) встановлено контроль над випуском акцій (у разі випуску компанією акцій усі її директори несли персональну відповідаль­ність за випуск);

2) передано контроль над ринком цінних паперів до спеціаль­но створеної комісії, членів якої призначав Президент;

3) обмежувалося використання банківського кредиту в опера­ціях на біржі;

4) заборонялися будь-які маніпуляції з цінними паперами;

5) вводився щорічний звіт корпорацій, зареєстрованих на біржі.

Двома найважливішими законами першого терміну президент­ства Ф. Рузвельта (1933-—1936), що вплинули на подальший розвиток економіки США, можна вважати закон про відновлення національної промисловості (НІРА) і закон про регулювання сільського господарства (ААА), ухвалені на початку 1933 року.

На відміну від «Нового курсу» Рузвельта, Велика Британія в боротьбі з наслідками «Великої депресії» не пішла шляхом по­рятунку промисловості, фермерських господарств і проведення реформ у соціальній сфері.

Головним у діяльності уряду лейбористів було:

1) виправлення дисбалансу бюджету;

2) поліпшення становища у внутрішній і зовнішній торгівлі.

Англійці залишалися консерваторами стосовно переходу до дефіцитного бюджету, хоча така політика США згодом цілком виправдала себе. Велика Британія використовувала у боротьбі із наслідками світової кризи власний величезний історичний досвід головного «банкіра світу». Тому в 1931—І934 роках уряд Вели­кої Британії головним економічним завданням вважав забезпе­чення сприятливих фінансових умов для розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.

У цей період уряд Франції проводив соціальну програму, спрямовану па зниження рівня безробіття, організацію громадсь­ких робіт. Ця політика передусім стосувалася державного секто­ру і певним чином забезпечувала вихід економіки з кризи із най­меншими втратами.

«Велика депресія» 1929-—1933 років далася взнаки й на гос­подарському житті Німеччини через «прив'язку» економіки до іноземних кредитів зі США, Великої Британії та Франції. Припи­нення допомоги з боку провідних країн, які теж переживали важ­ку кризу, погіршило становище Німеччини (збанкрутувало 68 тис. підприємств, криза охопила банківську сферу, кількість безробітних сягнула 8 млн осіб).

Нездатність уряду Веймарскої республіки ефективно протиді­яти економічній кризі, намагання монополій відновити втрачені позиції на світових ринках, різке падіння життєвого рівня були головними чинниками встановлення фашистського режиму в Ні­меччині 1933 року й приходу до влади НСДАП.

Економічна політика фашизму мала яскраво виражений статистичний характер. Антикризові заходи набули рис надзвичайних, оскільки переслідували не так тактичні цілі виведення господар­ства у режим зростання, як стратегічні військово-політичні: повер­нення втрачених територій і ринків збуту, подальше розширення кордонів Німеччини, зрештою — світове панування.

78) Порівняйте економічні програми та дії урядів щодо виходу з Великої депресії в США та Німеччини.
Ефективною антикризовою програмою став "Новий курс" президента Ф.Рузвельта (1933-1945). Теоретичною основою "Нового курсу" були концепції американського інституціоналізму та вчення англійського економіста Дж. Кейнса про необхідність державного регулювання процесу суспільного відтворення з метою стимулювання інвестицій і пом'якшення криз в умовах глибоких змін в економіці капіталістичних країн при пануванні монополій. У здійсненні "Нового курсу" виокремлюють два етапи: 1933-1935 рр. і 1935-1938 рр. Основні напрями і заходи "Нового курсу": o Вихід банківської й фінансової систем із кризи. У березні 1933 р. були закриті всі банки. Надзвичайний закон про банки передбачав поновлення функцій і отримання урядових кредитів (позик) з Федеральної резервної системи. До кінця березня 1933 р. було знову відкрито 4/5 банків - членів Федеральної резервної системи. Економічні програми «Нового курсу» були проведені через Конгрес під час першого президентського терміну Рузвельта в 1933-1936 роках. Їх метою було полегшення становища безробітних, відновлення економіки та реформа фінансової системи з метою запобігання повторення Великої депресії. Поддерживавшая «Новий курс» Рузвельта Демократична партія виражала інтереси білих південців, етнічних меншин та профспілок. Республіканська партія в цей період була розколота, частина республіканців залишалася в опозиції політиці Рузвельта, вважаючи, що він суперечить інтересам бізнесу, а інша частина частково підтримувала її. Прихильники реформ сформували «Коаліцію нового курсу», яка виступала на виборах єдиним фронтом до 1960-х років, але вже з 1938 і по 1964 роки Конгрес контролювала опозиційна «консервативна коаліція». У результаті багато економічні програми «Нового курсу», такі як програма працевлаштування безробітних, були згорнуті до кінця Другої світової війни [1]. Тим не менше, частина нововведень Рузвельта, наприклад, програма соціального страхування, Федеральна корпорація по страхуванню внесків та Комісія з цінних паперів і бірж діють досі.

Назва «Новий курс» сходить до назви політики популярного президента США в 1901-1909 роках Теодора Рузвельта чесний курс. «Новий курс» Франкліна Рузвельта продовжував політику ряду президентів ери прогрессівізма (Теодора Рузвельта, Говарда Тафта, Вудро Вільсона), які послідовно посилювали участь держави в економічній діяльності.
Німеччина у своїй програмі виходу із Великої дипресії Німеччина зробила ряд чинників.

Земля законодавче була закріплена за поміщиками (юнкерами) та заможними селянами (гросбауерами). Найменший наділ дорівнював 7, 5 га, найбільший — 125 га. Нацистським режимом декретувалася неподільність цих наділів і право одноосібного успадкування. Кожен німецький селянин одержував план виробництва відповідної кількості сільськогосподарських продуктів і обов’язково їх здачу державі за твердими цінами.

У країні було введено жорстку розподільну (карткову) систему. Таким чином, ринкові стосунки в країні ліквідувалися. Німеччина охоче приймала іноземну фінансову допомогу. Так, до 1940 p. її борги іноземним кредиторам становили 15 млрд. марок. Протягом 1933 – 1939 р. р. нацистському керівництву вдалося системою громадських робіт, розширення будівництвом шосейних доріг, мостів, залізниць, літовищ, бомбосховищ, бункерів, резервних підземних цехів для старих і новостворюваних заводів ВПК тощо значно зменшити безробіття.

Політика націонал-соціалістів виявилася досить продуктивною в боротьбі з економічною кризою. Було збільшено ціну с/г продукції, ліквідовано безробіття за рахунок значних будівельних робіт. Ще одним важливим з точки зору економіки моментом в політиці нацистів стало впровадження тотального контролю над економічною системою.

 

 

.