Основні типи архітектурних споруд у давньогрецькому монументальному будівництві

У Стародавньому Римі, величезній середземноморській державі, архітектура успадкувала традиції грецької, провідного значення набули споруди, що відображали могутність римської республіки (пізніше - імперії), а також задовольняли потребам рабовласницької держави. Розширилося коло інженерних споруд, досягло великої досконалості будівництво мостів та акведуків. Для зведення масштабних будівель велику роль відіграло впровадження нових будівельних матеріалів, зокрема бетону. Інтер'єр римського ПантеонуБули розроблені раціональні методи будівництва, яке зрештою набуло гігантського розмаху. Створювалися великі ансамблі (громадські центри — форуми) та громадські споруди, розраховані на величезні маси народу: амфітеатри (Колізей у Римі), театри, терми, криті ринки, базиліки. Тип житлового будинку із приміщеннями, зверненими до внутрішнього замкненого простору (атрій, перистиль), був розвинутий та вдосконалений. У перенаселених містах виникли 5- та навіть 6-поверхові житлові будинки для незаможних — інсули. Отримали широке застосування арочні та склепінчасті конструкції (храм Пантеон в Римі, накритий величезним куполом), які розвинулись також в архітектурі елліністичної Парфії.Архітектура Римської імперії від суворих і доцільних переходить до великовагових, пишних, іноді перебільшених форм, ускладнених поземних планів. Посилюються елементи декоративності, зовнішньої виразності споруд. Архітектурний ордер став невіддільним від уявлення про прекрасне в архітектурі.Самим простою й самим раннім типом храму БУВ дистилят, чи «храм в антах». Полягає ВІН з святилища - целлу, прямокутного у плані, передній фасад Якого представляє собою лоджію з центральним прорізом. По боках лоджія обмежен бічнімі стінамі, Що й назіваються антами. Між антами по передній фронтону ставилися Дві колони (тому храм назівався «дистилят», т. е. «двуколонний»).Другий, кож Щодо простий тип храму - простиль. ВІН подібній з актовому, відмінність Лише тому, Що простиль трімає в фасаді НЕ Дві, а Чотири колони.Третій тип - амфипростиль. Це Хіба Що Подвійний простиль - портики з чотірма колонами перебувають и передньому, и задньому фасадах Будинку.Четвертим типом храмів є периптер. Це найчастіше зустрічається тип храмів. ВІН оточену колонами зусебіч, за периметром. Зазвічай на передньому и задньому фасадах по шість колон, а кількість бічніх візначалося формулою 2π, + 1, де π, - кількість колон на передньому фасаді. Іноді на бічніх фасадах розміщався Чимало, а через два низькі колон. Такий тип храму назівається диптер. Існував в Греді Ще одна Частка храму - круглий периптер, де святилище - осередок - мало ціліндрічну форму І, очевидно периметру храм БУВ оточену кільцем колон.

11.Портрет в мистецтві стародавнього Риму, його еволюційні етапи Чудовим досягненням республіканського мистецтва став портрет. Тут римляни багато чого запозичили в етрусків, однак римський портрет мав одна істотна відмінність. Етруски, творчо переробляючи натуру, що запам'ятовується в камені хоча і достовірний, але в тій чи іншій мірі поетизував образ. Римський же портрет сходив до восковим масок, які знімалися з померлих. Маски зберігалися в самому почесному місці (атріумі), і чим більше їх було, тим знатніше вважався рід. Для епохи республіки характерні портрети, дуже близькі до натури. Вони передають найдрібніші подробиці людського обличчя. Провідним героєм римського портрета був літній вольовий патрицій, який мав за римськими законами правом життя і смерті всіх своїх домочадців. Найчастіше на портретах представлені глибокі старці, як наприклад, статуя римлянина з Ватиканського музею. Ця людина старий і непривабливий: абсолютно лисий череп, відстовбурчені вуха, що провалилися щоки, відвислим нижня губа. Судячи з усього, він знаходиться на порозі могили, проте в його особі просвічує воля і незламний дух. Римський портрет тієї епохи надзвичайно конструктивним, логічний і суворий. Ко другій половині I ст. до н. е.. в римському портреті намітилася тенденція до пом'якшення достовірності. Так, портрет Юлія Цезаря з музею Торлонія вже зовсім інший. Образ героя стає більш узагальненим і в той же час більш виразним: Цезар дивиться на глядача запитливо, з таємним докором (цей твір було створено після загибелі Цезаря).

12.Декоративно прикладне мистецтво візантії V XV століття Мистецтво Візантії Було з перевазі християнський мистецтвом, Покликання служити Церкви, под медичний наглядом Якою вон більшою або менше мірою перебувало, воно представляло и тлумачило принципи християнської Віри. Особлівість візантійського мистецтва у тому, Що ВІН переважало абстрактно, «абстрактне» качан, рітмічна структура и внутрішнє, духовний Зміст малі Більше значення, Чому схожість з натурою. Протей Це булі Образотворче, фігуративне мистецтво, мотиви и образи Якого надійшлі з античного світу. Тім щонайменш Це булі мистецтво зріле и розвинені, інтелектуальна, и складення, де зовнішня форма мала глибші Зміст.Візантійський мистецтво розвивалась Протяг тисячоліття й охопивший велічезну теріторію, Куди входили (в цілому або Частково) Сучасні Італію, Грецію, Туреччина, Єгипет, Сірію, Болгарію, Сербію, Македонію, Вірменію, Грузію та ін. Країни. Після падіння Візантійської імперії сформовані у ньому напряму, и стілі отримавших подалі розвиток у середньовічній Греції.Архітектура и Образотворче мистецтво Візантії, на відміну більшості країн Європи Гірськолижний, не відчулі істотного вплива культури «варварськи» Народів. Унікнула Візантія и катастрофічніх руйнацій, які спіткалі Західну Римське імперію. За ЦІМ причин антічні Традиції довго зберігаліся в візантійському містецтві, тім більш, Перші Століття йо розвитку відбуліся за умов пізнього рабовласницького держави. Процес качани середньовічної культурі в Візантії затягнувся надовго и йшов з кількох руслах. Особливості візантійського мистецтва Визначіть чітко до VI ст. У містобудуванні и світської архітектурі Візантії, значне мірою дивись вище антічні Міста, середньовічні качани складалися Повільно. Архітектура Константинополя IV-V ст. (Форум з колонію Костянтина, іподром, комплекс імператорськіх палаців з великими пріміщеннямі, прикрашені мозаїчнімі статями) зберігає зв'язки України Із античної архітектури, Переважна римський. Протей Вже V ст. почінає складатіся нова, радіальна планування візантійської століці. Центр міста ставши гігантській імператорській палац, вихід велику площа - Августейон. Від палацу починаєтся широка головна вулиця, обрамлена рядами арок, - Меса, в Якові, втягувався віяло бічніх вулиць. Споруджуються Нові Зміцнення Константинополя, які становляться розвинені систему стін, веж, ровів, ескарпів и Гласіс. З боку суходолу місто захищала тріступінчасте Зміцнення, що охоплювало весь півострів. Перша стіна починаєтся за ровом десятіметровій глибінь й мала висоті три людські зроста. Друга стіна, зміцнена потужній вежами, булав удвічі Більше Першої. Третя стіна, завтовшки 6-7 метрів, булав віщою, та її вежі досяжний висоті сучасного 12-типоверхового вдома. Така сама стіна захищала місто та спектр поліграфічних боці моря. Фундаменти стін сяга но землю настількі глибоко, Що підкопаті їх Було неможливим. Будівництво Фортечний стін Було завершено Лише у V ст. при імператорі Феодосії.У культової архітектурі Візантії Вже у IV ст. з'являються Нові типи храмів, принципова відрізняються від своїх античних попередніків, - церковні базілікі и центрічні купольні Будинку. Скнарість и простота їх зовнішнього образу контрастують спектр поліграфічних багатством и пішнотою інтер'єрів, Що з потребами Християнсько богослужіння. Усередіні храму створюється особлива, відокремлена від зовнішнього світу середовище. Архітектура церковних інтер'єрів віражається Відчуття бескрайности и багатогранності світобудові, непідвласного у своєму розвитку людської волі.

13.Місто Константинополь як центр художнього життя Візантії періоду Юстиніана. Візантійська держава виникла IV ст. у східній частині Римської імперії внаслідок її розколу, проіснувавши до середини XV ст. Столиця Візантії Константинополь була заснована імператором Константином І 324 — 330 pp. на місці колишньої мегарської колонії — містечка Візантій.Найбільші території імперія контролювала за імператора Юстиніані І, що вів широку завойовницьку політику в західному Середземномор'ї прагнучи відновити колишню Римську імперію. З цього часу вона поступово втрачала землі під натиском варварських королівств і східноєвропейських племен. Після арабських завоювань займала лише територію Греції і Малої Азії. Експансія в IX—XI століттях змінилася серйозними втратами, розпадом країни під ударами хрестоносців і загибеллю під тиском турків-сельджуків і турків-османів.У правління Юстініана посилилася централізація держави, була створена сильна армія. Це дало можливість Юстініану відбити натиск персів на сході, слов'ян на півночі і здійснити обширні завоювання на заході (у 533—534 — держави вандалів в Північній Африці, в 535—555 — королівства Остготського в Італії, в 554 — південно-східних областей Іспанії). Проте завоювання Юстініана виявилися неміцними; у відвойованих у варварів західних областях панування візантійців, реставрація ними рабовласництва і римської податкової системи викликали повстання населення [повстання, що спалахнуло в армії в 602, переросло в громадянську війну, привело до зміни імператорів — престол зайняв центуріон (сотник) Фока ]. В кінці 6—7 вв.(століття) Ст втратила завойовані області на Заході (за винятком Південної Італії). У 636—642 араби завоювали найбільш багаті східні провінції Ст (Сирію, Палестину, Верхню Месопотамію), в 693—698 — її володіння в Північній Африці. До кінця 7 ст територія Ст складала не більш 1 / 3 держави Юстініана. З кінця 6 ст почалося заселення Балканського півострова слов'янськими племенами. У 7 ст вони розселилися на значній території в межах Візантійської імперії (у Мезії, Фракиі, Македонії, Далмациі, Істрії, частини Греції і навіть були переселені до Малої Азії), зберігши, проте, свою мову, побут, культуру. Змінився етнічний склад населення і в східній частині Малої Азії: з'явилися поселення вірмен, персів, сирійців, арабів. Проте в цілому з втратою частини східних провінцій Ст стала етнічно більш єдиною, ядро її складали землі, населені греками або еллінізірованнимі племенами, що говорили на грецькій мові.

14.Основні принципи архітектурної конструкції готичного собору, її тектонічні та та художні можливості Готичне мистецтво це художній стиль в архітектурі, музиці, скульптурі. Готика зародилась у XII ст. на основі придворно-лицарської культури та розвивалась до XVI ст. як основний напрям культури у всій середньовічній Європі. Готичний стиль трансформувався з Романського у середині XII ст. та досяг свого найвищого рівня розвитку до кінця XVIст. Сам термін "готика" почали використовувати італійські письменники епохи Ренесансу, які вивели назву цього середньовічного архітектурного стилю від потворності варварських племен - готів, які знищили Римську імперію та класичну культуру в V ст. н. е., (хоча насправді сам стиль не має ніякого відношення до племен готів). Термін зберігав свій негативний відтінок до XIX ст., коли відбулась критична переоцінка готичного архітектурного стилю. Готичний храм зберіг ту саму базилічну форму, що і романський, але конструкція його стелі змінилася: її основою стала каркасна система стовпів та стрілчастих арок, що опирались на них. Кладка хрестоподібної нервюрної стелі починалася з двох діагонально перехрещених арок - нервюр, які були ребрами перекриття та підтримували полегшенні плити стелі. Використання стрілчастих арок - відмінна риса готичної архітектури. Арки сходились "пучком" на опорних стовпах на яких концентрувалась вся загрузка перекриття. Така конструкція стала нововведенням готики, яка перебувала під впливом феодальної релігійної ідеології, а тому провідне місце в готиці зайняла архітектура, особливо церковна. Винесення на зовні конструктивних елементів, які підтримували хрестоподібну стелю допомогло створити незрівнянний з людським ростом простір інтер'єру. Собори були не лише культовими, а й громадськими спорудами, де влаштовувались урочисті збори, театральні містерії. Устрімління собору вгору підкреслювалось величезними ажурними вежами, високими стрілчастими арками, порталами та вікнами, багатьма видовженими статуями, декоративними деталями. Розміри готичних кам'яних соборів розраховувались так, що мали вміщати майже все доросле населення міста.Готичний собор ідеально підходив для синтезу мистецтв: архітектури, скульптури, вітражів - основного виду готичного живопису, декоративного мистецтва (різьби по каменю, кістці). Портали та вівтарні перепони були сильно прикрашені статуями, скульптурними групами, орнаментами. На порталах переважали три теми скульптурного декору: Страшний суд, цикл присвячений Марії та цикл, пов'язаний з найбільш им місцевим святим. Найкращі статуї та алегоричні фігури відзначались глибокою духовною красою. Застиглість та замкнутість романських скульптур змінилась "рухомістю" та багатством пластики фігур, звернених одна до одної та до глядача. На фасадах та даху розміщувались скульптури фантастичних тварин (химери, горгони).Середньовічні майстри віддавали перевагу яскравим кольорам, це помітно з вітражів, мініатюр та скульптур (готика була поліхромною, тому скульптури та стіни розфарбовувалися). Готичні собори великі, живописні, вони є відлунням реального життя середньовічного міста.