Які форми та методи використовуються у соціальному супроводі сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах

Ефекитивність соціальної роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, багато у чому залежить від правильного вибору форм і методів роботи з ними.

Форма соціально-педагогічної роботи - спосіб організації діяльності працівника з сім'єю, що опинилася у складних життєвих обставинах. Ознаки форм роботи: функціональність, структурність, інтегративність

Завдяки формам, методи соціальної роботи наповнюються конкретним змістом. Метод - шлях досягнення мети та розв'язання завдань; спосіб ї. практичної діяльності. Це сукупність підходів, прийомів, опрактичного чи теоретичного засвоєння дійсності; це найкоротший ня результату.

У контексті роботи з сім'ями, які опинилися в складних життєвих об­ставинах під методами, що використовуються у процесі соціального су­проводу таких сімей, ми розуміємо спосіб організації соціальної роботи, що приводить до досягнення оптимального результату та забезпечує позитивні зрушення у розвитку сім'ї, забезпеченні її функціональної спроможності.

У класичній науковій літературі визначаються такі групи методів соціальної роботи: загальні (філософські) методи (метод матеріалістичної діалектики); загальнонаукові методи (аналізу та синтезу, наукової абстракції, індукції та дедукції, історичний метод, метод аналогії, системно-структурний метод тощо); спеціальні наукові методи (соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціальної реабілітації, соціального контролю, соціа-льно-економічні та організаційно-розпоряджувальні методи).

У процесі здійснення соціальної роботи з сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, доцільною видається така класифікація спеціальних методів: соціально-економічні, організаційні (адміністратив­ні), педагогічні, психологічні та соціалогічні [3, с. 73].

До сопіально-економічних методів соціальної роботи належать всі існуючі засоби, за допомогою яких соціальні працівники, інші спеціалістж здійснюють вплив на матеріальні, моральні, сімейні, національні та інші потреби і інтереси сім'ї, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Це - натуральна та грошова допомога, моральне заохочення, встановленнл пільг, здійснення патронажу, соціального су проводу, допомоги в побутовому обслуговуванні.

Організаційні (адміністративні) методи розглядаються в управлінському аспекті; їх реалізація можлива за умови наявності відповідних нормативно-правових документів. Це - регламентування (розробка та введення в дію організаційних положень - наказів, типових нормативів діяльності со­ціального працівника: наприклад, нормативи чисельності сімей із розрахунку на одного соціального працівника, нормативи часу обслуговування): інструктування (роз'яснення завдань, шляхів розв'язання проблем, наслідків неправильних дій членів сім'ї- консультування, інформування).

Дещо інший погляд на організаційні Методи роботи мають I. М. Грига та Т. В. Семигіна. Науковці відносять до них: сприяння працевлаштуванню; представлення інтересів клієнта на міжвідомчому рівні; контроль та інспектування [4, с. 56].

Педагогічні методи. Це методи формування свідомості, спрямовані: формування певних понять, оцінок, світогляду (переконання, навіювання приклад); методи організації діяльності, спрямовані на формування позитивного досвіду поведінки, дій та вчинків (доручення, соціальне навчання закріплення позивного досвіду); методи стимулювання діяльності, націлені на стимулювання особистості до покращання чи зміни своєї поведіки, розвитку мотивації на соціально схвальну діяльність (позитивне підкріплення, змагання); методи самовиховання, що сприяють свідомій зміні людиною власної особистості (самооцінка, самоорганізація, самоконтроль, самокорекція).

Психологічні методи. Це - тестування, що дає змогу встановити рі­вень розвитку у членів сім'ї необхідних знань, умінь, навичок, особистісних характеристик; психодрама, під час якої використовується рольова гра, що дозволяє створити умови для вираження індивідом почуттів, що пов'язані з важливими для нього проблемами; соціограма, що спрямована на аналіз відносин між різними групами людей; ігрова терапія, що перед­бачає залучення, перш за все дітей, до різноманітних ігрових ситуацій ⁽розрізняють діагностичні, корекційні, розвивальні та творчі ігри).

На корекцію міжособистісних стосунків між членами подружжя, бать­ками й дітьми спрямована сімейна психотерапія, у процесі якої робота соціального працівника передбачає пошук і усунення причин емоційних розладів у сім'ї.

Метод впливу на людину за допомогою різних видів художнього та ужиткового мистецтва (малювання, живопис, ліплення, різьба, випалюва­ння тощо) називається арт-терапія. Цей метод особливо ефективний, як­що в сім'ї є діти з функціональними обмеженнями. Групові заняття арт-терапією сприяють формуванню комунікативних навичок членів сім'ї.

Епістолярна терапія дозволяє здійснити корекцію міжособистісних стосунків між членами сім'ї (лист до батьків, лист до самого себе, лист у майбутнє).

Однією із цікавих психокорекційних технік є казкотерапія. Форми казкотерапії, які можна використовувати при роботі з сім'ями: аналіз відо­мих казок, створення казки "по колу від кожного", експромтне інсценува­ння казки, вигадування початку чи кінця казки, створення авторської казки кожним членом сім'ї тощо. Аналіз казок дозволяє соціальному працівникові побачити причини життєвої кризи, оцінити рівень зрушень у реабілітації того чи іншого члена сім'ї та ін.

Великим потенціалом впливу на сім'ю, яка опинилися у складних жи­ттєвих обставинах, володіє соціально-психологічний тренінг як метод актив­ного навчання.

Соціологічні методи - це спостереження, опитування (традиційним ме­тодом є дистанційне (по телефону) чи очне інтерв'ю, анкетування, фокус-група), аналіз документів (різновидом цього методу є біографічний метод, що полягає у вивченні особистих документів людини - характеристик, що­денників, листів).

Розрізняють форми та методи індивідуальної, групової та масової ро­боти.

Основними формами індивідуальної роботи з членами сімей, які опи­нилися у складних життєвих обставинах, є: телефонні розмови, сімейні, індивідуальні візити в сім'ю: планові та без попереджень, зустрічі, ін­терв'ювання, тестування, консультація, співбесіда, переадресація, доручення.

До найбільш розповсюджених групових форм належать: бесіда, дис­кусія, диспут, проведення тренінгів, робота групи взаємодопомоги та взаємопідтримки.

Масові форми соціальної роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах: тиждень сім'ї, День-свято, спортивне свято "Тато, мама, я - спортивна сім'я", акція тощо.

До форм роботи із зазначеною категорию сімей можна віднести: напи­сания запитів, листів, клопотань, звернень, документування, моніторинг перегляд справи.

Основним завданням успішної реалізації методів та форм соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, є створення системи роботи по оптимальному використанню арсеналу тих форм та методів соціальної роботи, що пропонує досвід вітчизняної та зарубіжної роботи.

Література:

1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. посіб.-К., 2003.- 134с.

2. Карпенко О. Г. Професійне становления соціального працівника: Навч.-метод. посібн. - К.: ДЦССМ, 2004. - 164 с.

3. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб./ I. Д. Звєрєва, О. В. Безпалько, С. Я. Харченко та ін.; За заг. ред. I. Д. Звєрєвог, Г. М. Лактіонової. - К.: Наук, світ, 2003. - 233 с.

4. Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. /. М. Григи, Т. В. Семигтої. - К., 2003. - 128 с.

5. Трубавіна I. М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю: Навч. посіб. - К., 2002. - 132 с.