Як оцінити потреби сім'ї? Як визначити ключову про­блему сім'ї?

 

Логіка виявлення потреб сімей представлена на схемі, де визначаються потреби дитини, батьківські здібності та фактори сім'ї, її оточення. Опис визначення потреб дитини розкрито у питанні 12.

На представленій схемі (див. рис. 1) визначення потреб сім'ї безпосесредньо пов'язано з визначенням потреб дитини, а саме: сім'я має забезпечити не тільки базовий догляд за дитиною, її безпеку, емоційне тепло, а стимулювати розвиток дитини, забезпечувати стабільність взаємин (стосунків), встановлювати і зберігати певні правила і традиції. Не менш значущими у визначенні потреб дитини і сім'ї є знайомство з історією сім'ї, її функціонуванням, визначення стосунків з "розширеною родиною", забез­печеність житлом, її дохід (бюджет), соціальні зв'язки сім'ї, її інтеграція у суспільство тощо.

 

Рис. 1. Схема оцінки сім'ї

Необхідно пам'ятати, що в основі діагностування потреб лежить теорія мотивації американського соціального психолога А. Маслоу. Він одним із перших спробував вибудувати систему потреб особистості, в основу якої було покладено принцип ієрархії, внаслідок чого потреби особистості по­стали у вигляді п'ятиступеневих рівнів: потреби в самоактуалізації, естетичні та пізнавальні потреби, потреби в приналежності і любові, потреби безпеки, фізіологічні потреби.

Сучасна діагностика сім'ї базується на цілій низці теорій, у числі яких можна вказати теорію комунікацій Г. Бейтсона, сімейну терапію С. Менухина, теорію об'єктивних зв'язків Дж. Фрамо, гуманістичну сімейну тера­пію К. Роджерса і В. Сатир, системну сімейну психотерапію М. Палацоли, Ж. Ф. Чекина, Г. Прата і Л. Босколо, позитивну семейну терапію Н. Пезешкиана, сімейну онтотерапію А. Менегетти та ін.

Існують різні методи діагностики сім'ї, сімейних стосунків, внутрішньої взаємодії. Як правило, методи діагностики можуть слугувати і ме­тодами роботи з сім'єю. Серед таких методів розрізняють: сімейну реконструкцію, генограму, сімейну розстановку, образи-спогади, сімейну скульп­туру та сімейну хореофафію, психодраматичне переживання ситуації, метафоричний вираз сім'ї, системно-структурну розстановку тощо.

Однією із найпопулярних методик є генограма, що допомагає соціальному працівнику зібрати, структурувати та зафіксувати достатньо великий об'єм інформації про сім'ю, внутрішньосімейні стосунки у трьох-чотирьох поколіннях. Техніка запропонована М. Воwеn в 1978 році. Головна її пере­вага - структурованість і наочність. Генограма складається із наступних компонентів: сімейного древа, медичних відомостей, емоційних станів, динаміки стосунків, системи сім'ї, сімейних вірувань, соціальної мережі сім'ї. Існує система позначок, які використовуються при складанні генограмж (див. рис. 2): особи жіночої статі - кружечки; особи чоловічої статі — квадрати. В їх середині зазначається вік людини. Смерть одного із членів позначається перекресленим квадратом; розлучення — двома паралельнимж лініями; відновлення шлюбних стосунків - лінією, що послідовно з'єднаний квадрат і кружечок; зв'язок без шлюбу - пунктирною лінією. Таким чином фіксується і характер стосунків - дві паралельні лінії при хороших стосунках, дистантні стосунки- пунктирна лінія. Часто в сім'ях Існують симбіотичні стосунки, вони позначаються трьома паралельними лініями. Дві косі лінії - стосунки, що характеризують емоційний розрив. Конфлікт позначається хвилястою лінією; прямокутник - наявність кризи; римська цифра куті в рамки - номер кризи.

 

На полях генограми вказуються імена, дати народження і смерті, фіксуються видатні дати в історії сім'ї. Орієнтовними питаниями при складанні генограми, окрім визначення прямих і опосередкованих зв'язків, жуть бути: Як члени сім'ї виявляють любов і прив'язаність? Як члени сім’ї проявляють гнів, злість? Хто є головним постачальником в сім'ї? Які ціності існують у сім'ї? Яким чином члени сім'ї контактують один із одв (словами, жестами, мовою тіла тощо)? Які існують в сім'ї захворювання? Яким чином у сім'ї приймаються рішення? Хто їх приймає? Хто бере участь у прийнятті рішень?

 

 

До найбільш ефективних методик діагностування сім'ї відносять:

• визначення сімейного простору (Е. Coppersmith), сімейна скульп­тура (Р. Рарр, О. Silverstain, Е. Carter) і сімейна хореографія (D. Kantor. В. Duhl, F. Duhl, Р. Рарр), що дають можливість визначити актуальні вну­трішні сімейні проблеми, конфлікти;

• сімейну реконструкцію за фотографіями (С. Anderson, Е. Malloy). роботу з образами-спогадами (W. Morris), що дозволяють вивчити вплив минулого на сучасний стан сімейних стосунків;

• системно-структурне розташування (Insa Sparrer, Matthias Varga von Kibed), за допомогою якої можна визначати проблеми, сумніви, "тем­ні" плями сімейної історії, переконання, сімейні цілі тощо.

У роботі з сім'ями, що опинилися у складних життєвих обставинах, важливо навчитися виявляти ключову проблему, яка має певні ознаки, ча­сові кордони.

До методів виявлення ключової проблеми сім'ї відносять: вміння ви­значати причину і наслідки; вміння відрізняти інформацію від емоцій (де­які факти - емоційні, але не інформаційні); вміння бачити інформацію з різних кутів зору (сусіди, вчитель, соціальний працівник тощо); врахову­вати думки і вислови оточення; вміння бачити і аналізувати сім'ю як сис­тему, яка функціонує з уже визначеними взаємостосунками. При визначенні ключової проблеми сім'ї необхідно враховувати ознаки, що є показниками наявності декількох проблем, а саме: сім'ї, де батьки страждають на алко­голізм; де батьки - безробітні; сім'ї, які розпадаються; неповні сім'ї; сім'ї, де батьки-інваліди. Необхідно також враховувати ознаки дисфункціональності сім'ї: дитина без догляду (прояви - слабка система спілкування; ізо­льованість між членами сім'ї; відсутність відповідальності; емоційна за­мкнутість; відсутність емпатії; недостатня увага до дитини, її розвитку і життю); експлуатація в сім'ї (прояви - нав'язування дитині батьківської ролі; очікування від дитини емоційної прив'язаності до батьків; відсутність кордонів, у тому числі сексуальних, між батьками і дітьми; батьки не за­безпечують розвитку дитини, її розростання, становлення, формуванню поглядів на світ; батьки неспроможні відділити своїх потреб від потреб ди­тини); дитина - потенційна жертва (прояви батьківської розлюченості; строгі вимоги до дисципліни; дитина - "симптом неблагополуччя"; нереа­льні вимоги до дитини; вимоги підкорення; непослідовна поведінка батьків щодо дитини: від приниження до ідеалізації); насильство над дитиною (сексуальне, психологічне, економічне, фізичне); відсутність у батьків знання про потреби-проблеми дитини; ізольованість сім'ї тощо.

Література:

1. Диагностика состояний в дисфункциональной семье, http: / /www.psylist.net/pedagog/75.htm

2. Лаврова Я. М._} Лавров В. В., Мельников О. В. Способ диагностики семейного кризиса и последующей коррекции структуры системных связей членов кризисной семьи. Патент RU 2268648 С2,

httр:/'/wwwiips.ru/lnvb/03_06/DOC/RUNWC2/000/000/002/268/648/ /OCUMENT.PDF

3. Права дитини: від витоків до сьогодення: 36. текстів, метод, та ін форм. матеріалів: Метод, видання / Авт.-упоряд. Г. М. Лактіонова (керів­ник), Л. В. Пироженко, О. В. Сухомлинська. - К.: Либідь, 2002. - 280 с.

4. Системы семейных схем в наследственной психотерапии: теория, пре­имущества и расширенные приложения генограмм. ХОЛОДИНАМИКА. Как:развивать и управлять внутренней силой.

http/www.humans.ru / h u mans /33323

5. Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підручник / За ред..І. Д. Звєрєвої. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 316 с.

6. Хеллингер Б.: Порядки любви. Разрешение семейно-системных конф­ликтов и противоречий. - Институт психотерапии. - 2001.

7. Шерман Р., Фредман Н. Структурированные техники семейной и су­пружеской терапии. Руководство. - Независисмая фирма "Класс". - 1997.

12. Як визначити й оцінити потреби дітей у сім'ї, яка опи­нилась у складних життєвих обставинах?

У відповідності до законодавства, інтереси дитини є першочерговими. Оцінка потреб дітей у сім'ї, яка опинилась у складних життєвих ситуаціях, має таку ж логічну структуру як і оцінка потреб сім'ї (див. пит. 11). Оцін­ка потреб дитини проводиться з перспективною метою найбільш ефектив­ного забезпечення її всебічного розвитку, визначення конкретного виду по­слуг та допомоги, яку потребує саме ця дитина. До переліку основних аспектів життя дитини, що мають діагностуватися, відносять: структуру сім'ї (найближчого оточення) і демографічні характеристики; основні події або кризи в історії сім'ї (наприклад, розлучення, смерть, міграція тощо); культурний і соціально-економічний статус сім'ї; важливі події, що були у період народження дитини, й основні етапи її життя; проблеми дитини, пов'язані зі здоров'ям; особливості навчання дитини; сучасне освітнє сере­довище дитини; адаптивна поведінка дитини і її соціальні контакти і взає­модія; ресурси, що має (або може знайти) сім'я.

У залежності від особливостей розвитку дитини, соціальний працівник може проводити загальну діагностику або діагностику певної ситуації (про­блеми, що з'явилася). Головними методами збору інформації є опитування. У подальшому ця інформація акумулюється у соціальній історії дитини. Процес діагностики підтримується певними документами, а саме: основна інформація (дані про дитину, дані про сім'ю, історія ситуації (проблеми) освіта, коротка інформація про ризики тощо), всебічна діагностика (коротка історія дитини, батьківські здібності, самостійність/побутові навички основні навички самообслуговування, соціальна поведінка, участь у громадській діяльності, психомоторний розвиток, комунікабельність, емоціний розвиток, освіченість, здібність до навчання, здоров'я, особливі потреби, розвиток мови тощо), рекомендації соціального працівника щодо, розробки індивідуального плану розвитку дитини, її опіки/піклуваш (визначені довгострокові потреби у розвитку та соціальному забезпеченні освітній та поведінковий розвиток, фізичний розвиток, здоров'я, соціальний розвиток, контакт із сім'єю).

Необхідно відзначити, що саме всебічна діагностика дає реальну можливість розробити стратегію втручання в існуючу ситуацію з метою забезпечити інтереси дитини. До питань короткої історії дитини можна віднести значні події (позитивні - негативні) в житті дитини; як відобразилися на дитині значні події в житті батьків (родичів); взаємостосунки дитини і головної особи, яка піклується про неї; зафіксувати неадекватну поведінку до прийому в заклад; інтенсивність контактів з батьками тощо. До питань батьківських здібностей відносять: домашні умови; фінансове становище батьків (місце роботи, дохід, страховка, допомога); як батьки характеризують дитину; взаємовідносини в сім'ї; рівень безпеки і захищеності дитинів сім'ї; методи управління поведінкою (жорстокі, демократичні, ліберальні); існування (чи відсутність) правил у житті сім'ї, послідовність вимог до дитини тощо.

Значущим компонентом діагностики є визначення рівня сформованості у дитини життєвих навичок соціальної компетентності, тобто рівень комунікації з однолітками та дорослими, самостійного прийняття рішень, само­контролю. Емоційного стану, розпізнавання та вибору позитивних цінностей. Доцільно визначати в процесі вивчення та проведения діагностики окремі соціальні характеристики дитини, які можуть бути згруповані у кілька основних блоків: навички самообслуговування - дотримання гігієнічних норм, вміння самостійно одягатися, турбота про зовнішній вигляд, до­гляд за особистими речами, вміння користуватися столовими приборами, вміння готувати їжу, вміння користуватися побутовими електроприладамн тощо; особливості взаємодії з: батьками, родичами, дітьми різних вікових труп, педагогами та іншими дорослими тощо; навчальна діяльність: ставлення до навчання, показники успішності, відповідність навчальних досягнень можливостям дитини тощо; самоконтроль емоційного стану: типові емоційні реакції дитини, особливості емоційних реакцій у стресових ситуаціях, адекватність емоцій дитини певній ситуації тощо; коло захоплень та інтересів дитини: участь у різних виховних заходах, що проходять у закладі, способи проведения вільного часу, улюблена справа, відвідування гуртків, секцій тощо.

Рівень наявності чи сформованості певних зазначених характеристик соціального досвіду дитини є її адаптаційним потенціалом та своєрідним індикатором для оцінки можливостей щодо подальшого її розвитку.

Індивідуальний план розвитку дитини, перш за все, має враховувати права дитини, а саме: забезпечення - тобто права, які надають доступ до певних благ і послуг; захист - право бути захищеним від певних дій; участь - право діяти за певних обставин і право бути залученим до процесу
прийняття рішень. Саме тому бажано, щоб індивідуальний план розроблявся разом з дитиною (при можливості із сім'єю також). Оцінка потреб дитини проводиться регулярно протягом всього періоду роботи з сім'єю, а
також після несподіваних змін в обставинах її життя. Результати оцінки потреб дитии можуть використовуватися для аналізів та звітів, що подаються у відповідні органи (служби у справах неповнолітніх, судів тощо), угод щодо влаштування дитини тощо.

Література:

1. Права дитини: від витоків до сьогодення: 36. текстів, метод, та інформ. матеріалів: Метод, видання/ Авт.-упоряд. Г. М. Лактгонова (керівник), Пироженко, О. В. Сухомлинська. - К.: Либідь, 2002. - 280 с.

2.Управление случаем в социальных службах и при междисциплинарном взаимодействии и в решении проблем детей. - М.: Полиграфсервис, 2005. - 112 с.