У чому полягає сутність методу "ведення випадку"?

Одним із ефективних методів доиомоги сім'ї, що опинилася у склад­них життєвих обставинах, є метод "ведення випадку". Він з'явився на по­чатку XX ст. Особливістю цього методу є те, що у ньому об'єднуються і певний моніторинг ситуації, і залучення інших інституцій, і здійснення координації дій з метою розвитку сім'ї, і відстеження результату. Ведения випадку як процес дуже близький до управлінських моделей, тому даний метод, певною мірою, може розглядатися як універсальний.

1. Етапи роботи з випадком:

2. Збір інформації.

3. Оцінка.

4. Визначення завдань роботи з випадком, відкриття випадку.

5. Планування випадку, визначення його мети, часових меж, необхідних дій та заходів.

6. Ведения випадку (здійснення дій, процедур та заходів).

7. Підбиття підсумків роботи.

8. Оцінка результатів роботи.

9. Закриття випадку.

Алгоритм застосування методу можна продемонструвати на схемі (див. рис. 1 ),

 

 

Рис. 1. Схема роботи з випадком

 

Детальніше зупинимося на окремих етапах методу "ведення випадку", зокрема, на етапі дослідження (збору інформації та її оцінки). Вивчаються очікування клієнтів, їх розуміння проблеми, сімейна динаміка, прогнозу­ються можливі труднощі супроводу сім'ї. Використовуються методи ін­терв'ю, спостереження, вивчення історії сім'ї, медичних документів тощо. Менеджер випадку оцінює інформацію, узагальнює дані, з'ясовує, чого не вистачає. На основі зібраних даних він оцінює наявні ресурси для здійс­нення соціального супроводу.

На етапі планування визначається, хто буде виконувати головну роль у веденні випадку, з ким ще потрібно проконсультуватися. Менеджер пого­джує дії сторін.

На етапі ведення випадку менеджер ініціює і стимулює діяльність, лі­квідує перешкоди її здійснення, організовує транспорт, розробляє графік зустрічей, дає клієнту інформацію про інші інституції, що надають необ­хідні послуги, чим забезпечує право вибору сім'ї.

Потрібно підкреслити, що соціальний працівник, який веде випадок, і клієнт спільно обирають найголовнішу ціль своїх дій. Вона має бути реалі­стична, конкретна і вимірювана, відповідати можливостям сім'ї і соціальної служби, цілям клієнта (сім'ї).

 

Рис, 2. Планування роботи з випадком

До планування випадку (див. рис. 2) обов'язково залучається сім'я Таким чином ми привчаємо членів сім'ї бути активними у процесі соціального супроводу. Відображенням "участі сім'ї" може бути складання сімейного плану, що включатиме: первинну інформацію, зазначення "замовника" випадку, мети випадку; дослідження функціонування сім'ї; конкретні кроки для досягнення мети; результати (проміжні, остаточні), термін випадку. Приклад сімейного плану подається нижче.

Випадок	ХХХХ
Замовник	Директор школи
Інформація	У 3-річному віці дівчину удочерили. Через 12 років (реальний час) батьки подали заяву до...про відмові від неї і повернення до дитячого будинку. Дівчинка перестала ходити до школи.

Сімейний план №...

 

Продовження таблиці Мета замовника Налагодити стосунки в сім'ї, допомогти дівчинці за­кінчити школу. Мета клієнта Допомогти у вихованні дитини або позбавитися її. Дослідження функціюнування сім'ї Батько весь час перебуває на роботі - спроба уникнути конфлікту. Мати провокує дівчину на конфлікт. Планування Контакт із сім'єю. Консультації в управлінні... Консультації з міліцією. Планування роботи зі школою. Психологічне консультування сім'ї. Навчання батьків вмінням поведінки у конфлікті. Укладання угоди між членами сім'ї. Контроль за виконанням угоди. Закінчення 9-го класу, контакт із наступним навча­льним закладом, прохання про прийом документів. Допомога в організації незалежного проживання дів­чинки. Проміжні результа­ти позитивних змін Батьки погодились укласти угоду, що дозволить дів­чині закінчити школу. Показники для закриття випадку Дівчина отримала незалежність від матері, окрема кімната в гуртожитку. Термін випадку 12 місяців.

 

На етапі закриття випадку спільно із сім'єю підбиваються підсумки, перераховуються досягнення, проговорюються подальші кроки. Закриття випадку є одночасно й аналізом ефективності роботи. Соціальний працівник з'ясовує, які саме цілі досягнуті, чи стабільні зміни, чи зможе сім'я в подальшому самостійно справитися з ситуацією, чи існує соціальна сітка, яка підтримає сім'ю, чи відчуває сім'я потребу в подальшій підтримці.

На цьому етапі соціальний працівник повідомляє про можливість сім'ї звернутися повторно за допомогою до соціальної служби, що здійснювала соціальний супровід, чи іншої інстанції.

Література:

1. Кочубей А., Умарова Н. Визит в семью, или Практика работы с семьями: Учебн. пособие. - Псков: ПЛИПКРО, 2002. - 118 с

2.Соціальна педагогіка: теорія і технології. Підручник / За ред. Д. Звєрєвої. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 316 с.

3. Управление случаем в социальных службах и при междисциплина­рном взаимодействии в решении проблем детства. - М.: Полиграфсервис, 2005. - 112 с.

15. ІЦо є нормативно-правовою основою соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах?

В існуючих нині в Україні соціально-економічних умовах значна кіль­кість українських сімей потребує соціального захисту і допомоги, які тією чи іншою мірою надаються державними та громадськими організаціями й ба­зуються на відповідній нормативно-правовій базі.

Конституцією України закріплюються та гарантуються соціальні права щодо сім'ї, наголошується, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки. Кожен із подружжя має рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї. Ба­тьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зо­бов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою (Стаття 51). Тобто, за конституційними нормами України, сім'я, дитинство, материнство і батьків­ство охороняються державою, яка створює соціально-економічні та правові передумови для нормального функціонування сім'ї, розвитку, виховання та освіти дітей.

Основні законодавчі акти, що регулюють роботу з сім'ями, що опини­лися у складних життєвих обставинах, включають Цивільний та Сімейний кодекси України, закони України: "Про соціальну роботу з дітьми та мо­лоддю", "Про охорону дитинства", "Про попередження насильства в сім'ї", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про забезпечення орга­нізаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбав­лених батьківського піклування", "Про соціальні послуги", "Про органи та служби в справах неповнолітніх", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про звернення громадян", "Про інформацію".

Сімейний кодекс України спрямований передусім на утвердження, зміцнення сім'ї як соціального інституту. Відповідно до Статті 3 Сімейного кодексу, "сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спі­льним побутом, мають взаємні права та обов'язки". Сім'ю визнано основ­ним осередком суспільства, найкращою умовою для виховання та розвитку дітей. У Кодексі визначені права, обов'язки та відповідальність членів сім'ї, які спрямовані на забезпечення виховання і розвитку дитини в сім'ї, охорону батьківства і материнства, розвиток подружжя.

Закон України "Про охорону дитинства" визначає основні засади дер­жавної політики у сфері забезпечення реалізації прав дітей, їх соціального захисту та всебічного розвитку. Цим Законом установлено, що сім'я є найкращим природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуально­го, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпече­ння і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одно­го з них та на піклування батьків. На батька і матір покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків.

З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу. Така допомога передбачена Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Законом України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" ви­значаються організаційні та правові засади соціальної роботи з дітьми. У Законі визначенні такі поняття як: "соціальний супровід", "соціальна профілактика", "соціальна реабілітація", "соціальне інспектування". Від­повідно до Статті 4 Закону, об'єктами соціальної роботи є діти, молодь та члени їх сімей. З метою захисту прав дітей, профілактики правопорушень серед неповнолітніх з неблагополучних сімей, визначені напрями і зміст соціальної роботи, що здійснюється за такими напрямами: соціальна опіка, допомога та патронаж; попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді; відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді, їх соціальних функцій; контроль за додержанням вимог законодавства щодо захисту прав і свобод дітей та молоді у сфері соціальної роботи з ними.

Закон України "Про соціальні послуги" визначає організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які опинилися в склад­них життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги. У Законі да­ються такі поняття, як: "соціальні послуги", "складні життєві обставини", "соціальний працівник", "соціальне обслуговування", "соціальні служби", "реабілітація", визначені види соціальних послуг та організація їх надання.

Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" визначає правові та організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів із попередження на­сильства в сім'ї, дає визначення таких понять, як: насильство в сім'ї, що таке - фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насильство в сім'ї, жертва насильства, попередження насильства, реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, захисний припис, фіктивна поведінка щодо насильства в сім'ї.

Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей_} позбавлених батьківського піклування" визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування У цьому документі визначаються базові поняття системи соціального захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, окреслюються засади державної соціальної політики за цим напрямом. Закон чітко обґрунтовує поняття статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування та умови його набуття, встановлює пріоритетність форм влаш­тування цих дітей, із принципу реалізації права дитини на зростання та виховання в сім'ї. Документ розмежовує повноваження органів виконавчої влади щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків­ського піклування.

Важливим для соціального працівника є знання і виконання указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, які видаються в межах ком­петенції на підставі законів і конкретизують юридичні права тa обов'язки суб'єктів правовідносин, визначають механізми та заходи виконання. Ос­новні з них це: Указ Президента України "Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей", Указ Президента України, "Про Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту", Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки".

На основі законодавчих актів Міністерства, відомства приймають нор­мативні акти (накази, інструкції, положення), які детально уточнюють ме­ханізми дії, повноваження, обов'язки та відповідальність структурних під­розділів міністерств, відомств, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, конкретних посадових осіб щодо положень зазначених у законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах.

Звичайно, знати всі положення законів не можливо. Специфіка робота соціального працівника така, що кожний інший випадок може вимагата специфічних знань в інших галузях законодавства.

Скажімо, соціальний працівник супроводжує сім'ю в складних жит­тєвих обставинах, пов'язаних із тривалим безробіттям батьків (єдине підприємство було закрите), росли комунальні борги, батько запиячив і почав примушувати дітей до жебрацтва, у відчаї мати заключає угоду про обмін квартири на будиночок у віддаленому селі.

Щоб надати кваліфіковану допомогу такій сім'ї буде замало знанні положень вищенаведених законів. Тому для соціального працівника є важ­ливим знання нормативно-правових актів, які визначають повноваження та відповідальність місцевих органів влади та місцевого самоврядування. Це є. закони України "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве само­врядування в Україні", положення "Про районні державні адміністрації, виконкоми міських, селищних, сільських рад народних депутатів", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для непов­нолітніх".

Окрім того, враховуючи, що робота соціального працівника вимагає міжвідомчої співпраці, формування в кожному окремому випадку команди з представників різних підрозділів виконавчої влади, місцевого самовряду­вання, громадськості для вирішення ключових проблем клієнта міністер­ства, відомства практикують прийняття спільних наказів, що регламенту­ють порядок діяльності підпорядкованих їм структур.

"Порядок взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опи­нилися у складних життєвих обставинах" затверджений наказом мініс­терств України у справах сім'ї молоді та спорту, охорони здоров'я, праці та соціальної політики, освіти і науки, внутрішніх справ, транспорту і зв'язку, Державного комітету України з питань виконання покарань від 14.06.2006 р. Цей порядок розроблено з метою впровадження ефективного механізму взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. У наказі визначені: порядок взаємодії щодо здійснення соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях, визначені суб'єкти соціального супроводу, механізми його здійснення. Даний Поря­док визначає процедуру впровадження системи заходів щодо виявлення, обліку та соціального супроводу сімей, члени яких перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

"Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення" затверджений наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, міністерствами охорони здоров'я, освіти і науки, внутрішніх справ. Цей Порядок возначає механізм взаємодії структурних підрозділів міністерств та відомств, сганів виконавчої влади та місцевого самоврядування у попередженні жорстокого поводження з дітьми, фізичного, сексуального, психологічного насильства, механізм надання невідкладної допомоги дітям, які потерпіли від жорстокого поводження. У цьому порядку поняття "жорстоке пово­дження з дитиною" означає будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім'ї або поза нею. Координатором заходів щодо захисту дітей від жорстокого поводження з ними або реальної загрози його вчинення є служба у справах неповнолітніх.

“Порядок взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї дітей та молоді із закладами охорони здоров’я щодо надання медичної допомоги та соціальних послуг дітям та молоді” затверджений наказом міністерства України у справах сім’ї молоді та спорту, охорони здоров’я. Зазначений порядок визначає функції центрів соціальних служб для сім’ї дітей та молоді та закладів охорони здоров'я щодо надання медичної допомоги та соціальних послуг дітям і молоді на основі принципів дружнього підходу до молоді, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ).

"Порядок взаємодії центрів соціальних служб для молоді із закладами охорони здоров'я з питань запобігання ранньому соціальному сирітству" затверджений наказом міністерств України у справах сім'ї молоді та спорту, охорони здоров'я. Даний Порядок визначає загальні засади взаємодії центрів соціальних служб із закладами охорони здоров'я, а саме створення, діяльність та інформування населення про роботу консультативних пунктів ЦСССДМ, з метою надання жінкам, які відмовляються від новонародженої дитини, та батькам, які тимчасово влаштовують/влаштували дитину у будинок дитини, соціально-педагогічних, психологічних юридичних, інформаційних, соціально-економічних послуг.

Обов'язки та повноваження соціальних працівників визначені положенням "Про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді", а також посадовими інструкціями.

Перелік основних нормативно-правових актів:

- Конституція України;

- Конвенція ООН про права дитини;

- Сімейний кодекс України від 10.01.2002, № 2947-Ш;

- Цивільний Кодекс України від 16.01.2003;

- Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001, № 2402-ПГ;

- Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" 15.11.2001, № 2789-ІІІ;

- Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992, № 2811 -XII;

- Закон України "Про соціальні послуги" від 01.01.2004, № 966-IV;

- Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 22.12.2005, № 2558-ІИ;

- Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000, № 2017-ІІІ;

- Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов і соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005, № 2342-IV;

- Закони України "Про державну службу" від 01.01.2006, № 3723-Х

- Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999, № 586-XIV;

- Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997, К? 280/97-ВР;

- Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1992, No 396/96-ВР;

- Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992, № 2657-ХІІ; Постанова КМУ "Про утворення Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді" від 27.08.2004, № 1125; Постанова КМУ "Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх" від 08.07.1995, № 502-95-П;

- Постанова КМУ "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 15.03.2006, № 311;

- Постанова КМУ "Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та Порядку призна­чення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям" від 17.12.2003, № 1950;

- Постанова КМУ "Про затвердження Порядку призначення та ви­плати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляють­ся від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме" від 22.02.2006, № 189; Указ Президента України "Про Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту" від 18.08.2005, № 1176/2005; Указ Президента України "Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей" від 11.07.2005, № 1086/2005;

- Розпорядження КМУ "Про схвалення Концепції Загальнодержав­ної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки" від 22.04.2006, № 229-р; Розпорядження КМУ "Про схвалення Концепції Державної про­грами подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки" від 07.12.2005, № 503-р;

- Розпорядження КМУ "Про схвалення Концепції Державної про­грами реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, по­збавлених батьківського піклування" від 11.05.2006, № 263-р; Наказ Міністерства України у справах сім'ї та молоді "Про за­твердження Типового положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді" від 02.07.1997, № 216/7; Наказ міністерств України у справах сім'ї, молоді та спорту, охорони здоров'я, освіти і науки, праці та соціальної політики, транс­порту та зв'язку, внутрішніх справ, Державного департаменту України з виконання покарань "Порядок взаємодії суб'єктів соціа­льної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обста­винах" від 14.06.2006, № 1983/388/452/221/556/596/106; Наказ міністерств України у справах сім'ї, дітей та молоді, охоро­ни здоров'я "Порядок взаємодії центрів соціальних служб для мо­лоді із закладами охорони здоров'я з питань запобігання ранньому соціальному сирітству" від 22.10.2004, № 625/510;

- Наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, мі­ністерств внутрішніх справ, освіти і науки, охорони здоров'я "Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення” від 16.01.2004, № 5/34/24/11;

- Наказ міністерств України у справах сім'ї, дітей та молоді, охоро­ни здоров'я "Порядок взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї дітей та молоді із закладами охорони здоров'я щодо надання меди­чної допомоги та соціальних послуг дітям та молоді" від 17.04.200^і: № 1209/228.

Література:

1. Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей Представництво Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Академія адвокатури України Центр "Розвиток демократії", Інформаційно-методичний центр "Дебати''. Жіночий Консорціум України. - К., 2003. - 416 с.

2. Збірник нормативно-правових актів та методичних матеріалів щодо соціально-правового захисту дітей/ Київська обласна державна адмініст­рація, Служба у справах неповнолітніх. - К., 2006. - 150 с.

3. Нормативно-правове забезпечення діяльності центрів соціальних служб для молоді/ Державний центр соціальних служб для молоді. - К.. 2002. - 760 с.

16. Які існують соціальні виплати та види допомоги дітям та сім'ям, які опинилися в складних життєвих обставинах?

Допомога у догляді за дитиною до досягнення нею триріч­ного віку

У державному бюджеті України на утримання дитини передбачені ко­шти (у вигляді субвенцій місцевим бюджетам), при чому розмір цієї дер­жавної допомоги постійно змінюється. Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено п'ять видів державної допомоги: у зв'язку з вагітністю та пологами, при народженні дитини (одноразово), з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, для дітей одиноких матерів та дітей, які перебувають під опікою та піклуванням.

З 1 жовтня 2006 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні зріс із 496 грн до 505 грн. Відповідно, зросли й державні виплати матерям на утримання дітей.

Жінки, які не працюють

Йдеться про жінок із числа військовослужбовців, осіб звільнених із роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи чи організації (незалежно від форми власності), жінок, зареєстрованих у центрі зайнятості як безробітні, а також аспіранток, докторанток, клінічних ординаторів, студе­нток вищих навчальних закладів I—IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів і всіх непрацюючих жінок. Тобто тих, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Саме їм органи праці та соціального захисту населення при­значають та виплачують допомогу. Про які суми йдеться?

Розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається згідно зі Статтею 61 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік". Це єдиний від державної допомо­ги, який призначається не з місяця, а з дня звернення.

Згідно із законом, державна допомога становить 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто 50 % від 505 грн. дорівнює 252,5 грн. Проте від цієї суми слід відняти середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. За приклад візьмемо жінку, яка не працює, немає ніяких доходів, земельної ділянки чи паїв. Розмір державної допомоги на її дитину до трьох років складатиме 252,5 грн. Але якщо чоловік у цій сім'ї отримує зарплату в 400 грн, а старша дитина має стипендію розміром 80 грн, то сукупний дохід сім'ї становить 480 грн, а середній щомісячний дохід на одну людину - 120 грн (480/4=120). Отже, розмір державної соціальної допомоги для цієї жінки становитиме 152,5 - 120 = 132,5 грн. Це сума яку жінка отримуватиме на дитину до ви­повнення їй трьох років (якщо змінюватиметься прожитковий мінімум, то, відповідно, і державна допомога). Важливо зазначити, що коли середньо­місячний дохід сім'ї перевищує 252,5 грн, то допомога на дитину має бути не меншою за 90 грн. Якщо в жінки народилося двоє і більше дітей, то допомога призначається на кожну дитину.

Якщо жінка, яка не була застрахована, вийшла працювати (чи навчається), то цю державну допомогу можна переоформити на іншу особу, яка наглядатиме за дитиною (батька, бабусю, сестру, опікуна, інших родичів). Але обов'язкова умова - ця людина не повина працювати (не бути ніде врахованою) чи отримувати пенсію. Аби зробити таке переоформлення, матері дитини слід написати заяву та принести довідку з місця роботи, що вона дійсно вийшла на роботу до виповнення дитині трьох років.

Слід зауважити, що жінкам, які не працюють, ця державна соціальна допомога призначається в органах праці та соціального захисту населення - за місцем проживання. Якщо ж жінка зареєстрована, приміром, у Вінницкій області, а проживає у Київській, то допомогу на дитину вона може отримувати за місцем фактичного проживання. Для цього їй слід взяти довідку про те, що вона не одержує зазначену допомогу в органах праці та соціального захисту населення у Вінницькій області.

Ще одна особливість - нарахування державної допомоги дітям, які потерпілили від аварії на ЧАЕС. їм надається такий статус відповідно до Статті 27 Закону України "Про статус та соціальні гарантії громадян, які пост­раждали внаслідок ЧАЕС". Згідно зі Статтею ЗО цього Закону, щомісячна допомога дітям до 3 років виплачується у подвійному розмірі, але для цьо­го батьки повинні надати посвідчення дитини відповідного зразка.

Жінки, які працюють

На відміну від жінок, які не працюють, жінкам, які працюють (точні­ше перебувають у декретній відпустці), допомога по догляду за дитиною до трьох років нараховується та виплачується за місцем роботи. А кошти для них надходять із Фонду соціального страхування з тимчасової втрати пра­цездатності.

З 15 березня 2006 року виплати для працюючих жінок змінилися. Якщо до цього часу їм виплачувалася "тверда" сума у розмірі 114 гривень, то відтепер вона вираховується за тим же принципом, що й жінкам, які не працюють, виходячи з 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для того, щоб отримувати ці кошти, застрахованим жінкам слід пода­ти за місцем роботи довідку про середньомісячний дохід сім'ї. Його визна­чають органи праці та соціального захисту населення, для чого слід подати заяву, декларацію про доходи, довідку про склад сім'ї та довідку про до­ходи кожного члена сім'ї заявниці.

На жаль, паперової тяганини не уникнути - треба просто запастися терпінням.

Тимчасова допомога на дітей

Якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, то дитині призначається тимчасова допомога, яка не може бути меншою, ніж ЗО % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Це передбачено За­коном України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення тимчасової допомоги дітям" від 08.09.2005 р. № 2853-4, який набрав чинності з 01.01.2006 року.

Виплата тимчасової допомоги здійснюється за рахунок коштів держав­ного бюджету України.

Тимчасова державна допомога на дітей призначається у таких випадках:

1) якщо місце проживання одного з батьків дитини невідоме (згідно з повідомленням органу внутрішніх справ про те, що у встановлений термін заходами розшуку місце проживання одного з батьків дитини не встановле­но (або його оголошено безвісти пропавшим);

2) якщо один із батьків ухиляється від сплати аліментів (на підставі довідки державної виконавчої служби про те, що рішення суду (виконав­чий лист) про стягнення аліментів не виконується внаслідок ухилення від нього);

3) якщо один із батьків дитини не має можливості її утримувати (на підставі довідки відповідної установи про перебування особи, яка зобов'язана утримувати дитину, під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, в психіатричній лікарні або місцях позбавлення волі).