Розділ 1. Суть республіки як форми державного правління

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - Ст.-55

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. №18. – 2003.- Ст. -20,136,137,175, 216,217,219, 235,237,239- 241.

3. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. №1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – №6 – 1992.- Ст.-1

4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради №. 40-44. -2003.- Ст.617, 263

5. Кримінальний кодекс України від 05 квітень 2001 р. // Відомості Верховної Ради.№ 25-26. – 2001 - Ст.228

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради – 1984.- № 51. - Ст. -166¹ -166⁴

7. «Про судоустрій і статус суддів»: Закон України від 7 липня 2010р. // Відомості Верховної Ради України. № 41-42, №44-45. –2010.- Ст-17,21

8. «Про Антимонопольний комітет»: Закон України від 26 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. № 50 –1993.- Ст - 24,25

9. «Про захист економічної конкуренції»: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. № 12 –2001.- Ст.-42,50-52,54

10. «Про захист від недобросовістної конкуренції»: Закон України від 07 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. № 36 –1996.- Ст.- 20

Спеціальна література:

11. Абрамов Н. О. Оновлений господарський процес України: Посібник. (курс лекцій). – Х.: 2012. – 192 с.

12. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.:2002. – 248 с.13. Беляневич В.Е. Вступ до курсу "Господарське процесуальне право України": Посібник. –К.: 2011. –320 с.14. Беляневич В.Е. Верховенство права і законність як принципи господарського процесуального права.: Стаття. –Х.: 2011. – 20 с.15. Борисова В.І. Судова практика з питань господарського права.– Х.: 2012. – 432 с.16. Васильев С. В. Господарський процес: Довідник для підготовки до заліків та екзаменів. –Х.: 2003. – 560 с.17. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: 2004. – 624 с. 18. Жук Л.А. Господарське право: Навчальний посібник– К.: Кондор, 2003. – 400с.19. Демченко С. Системний аналіз ефективності господарського судочинства: Вісник Академії правових наук України №1. – Х.: 2010. –210с.20. Заярний О.А. Деякі особливості господарсько-правової відповідальності за порушення організаційно-господарських зобов'язань, що виникають з договорів // Вісник господарського судочинства. – 2009. - №7. – С.177.21. Зеленін В.О. Місія господарських судів як у системі загальних судів, так і в цілому в правовій системі держави: Вісник господарського судочинства № 3. – К: 2006. –– 40 с.22. Згама А. О. Перспективи розвитку повноважень апеляційних господарських судів: Посібник. – О.: 2012. – 500 с.23. Іванюта Н. В. Забезпечення позову в господарському судочинстві: Монографія. – Д.: 2013. – 158 с.24. Картузов М.Ю. Господарське процесуальне право: Підручник. – Х.: 2012. – 400 с.25. Кубко Є.П. Міжнародно-правові стандарти в господарському судочинстві (методологічні питання).: Стаття. –О.: 2011. – 30 с.26. Ломака В. Обсяг відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов'язків за договорами перевезень вантажів залізничним транспортом. // Підприємництво, господарство, право. – 2009. - №10. –105с.27. Ніколенко Л. Порівняльно-правове дослідження правової природи господарського суду.: Стаття – К.: 2010.– 153 с.28. Осетинський А. Й. Актуальні питання підвищення ефективності та якості організації роботи господарських судів в Україні.: Вісник господарського судочинства. –К.: 2012.– 64 с. 29. Притика Д.М. Вирішення господарських спорів, Застосування норм матеріального права в роз’ясненнях І листах Вищого господарського суду України.: Підручник.–К.: 2002. – 640 с. 30. Сегеда С.О, Татаревський О.Д.Захист своїх прав у господарському суді Навчальний посібник. – К.: 2011. – 348 с.31. Смолин Г.В. Господарське право України.: Навчальний посібник. – Х.: 2010. – 483 с.32. Соловйов В. Г. Оновлення загальних засад господарського судочинства: Вісник господарського судочинства. –Х.:– 2013.–190 с.33. Татьков В.І. Судова практика Вищого господарського суду України. 2010–2012.– К.: 2012. – 416 с. 34. Теліпко В. Е. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2011. – 608 с.35. Харитонов О.І. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2010. – 344 с.36. Цісельська Х. О. Законний інтерес як критерій класифікації учасників господарського процесу: Актуальні проблеми держави і права.Вип.66 – О.: 2012. –300 с.37. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П.Господарський процес України: Підручник. – К.: 2009. – 549 с.38. Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки / А. Шпомер // Підприємництво,господарство і право. – 2002. – №6. – 265с.39. Щербина В. С. Проблеми удосконалення господарського і господарського процесуального законодавства: Судова практика №3. – К.: 2011. – 30 с.40. Щербина В. С., Пронська Г.В., Вінник О.М. Господарське право: Практикум.– К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.

[1] Харитонов О.І. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2010. –С- 124

[2] Васильев С. В. Господарський процес: Довідник для підготовки до заліків та екзаменів. –Х.: 2003. – С - 94.

[3] Господарський процесуальний кодекс України / Відомості ВерховноїРади України,1992, № 6,від 06.11.1991. ст. 216

[4] Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки / А. Шпомер // Підприємництво,господарство і право. – 2002. – №6. С-123.

[5] Картузов М.Ю. Господарське процесуальне право: Підручник. – Х.: 2012. – С- 210.

[6] Цісельська Х. О. Законний інтерес як критерій класифікації учасників господарського процесу: Актуальні проблеми держави і права.Вип.66 – О.: 2012. – С-163.

[7] Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.. – Х.: 2004. – С-284.

[8] Васильев С. В. Господарський процес: Довідник для підготовки до заліків та екзаменів. –Х.: 2003. –С – 102.

[9] Щербина В. С. Проблеми удосконалення господарського і господарського процесуального законодавства: Судова практика №3. – К.: 2011. – С-15

[10] Абрамов Н. О. Оновлений господарський процес України: Посібник. (курс лекцій). – Х.: 2012. – C-152. [11] Господарський процесуальний кодекс України / Відомості ВерховноїРади України,1992, № 6,від 06.11.1991. ст. 217 [12] Теліпко В. Е. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2011. – С- 123. [13] Господарський процесуальний кодекс України / Відомості ВерховноїРади України,1992, № 6,від 06.11.1991. ст. 219

[14] Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради №. 40-44. -2003.- Ст.617

[15] Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради №. 40-44. -2003.- Ст.213

[16] Харитонов О.І. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2010. – С- 132.

[17] Жук Л.А. Господарське право: Навчальний посібник– К.: Кондор, 2003.С- 243.

[18] Господарський процесуальний кодекс України / Відомості ВерховноїРади України,1992, № 6,від 06.11.1991. ст.136,137 [19] Господарський процесуальний кодекс України / Відомості ВерховноїРади України,1992, № 6,від 06.11.1991. ст. 219 [20] Харитонов О.І. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2010. – С- 132.

[21] Згама А. О. Перспективи розвитку повноважень апеляційних господарських судів: Посібник. – О.: 2012. – С- 119

[22] Осетинський А. Й. Актуальні питання підвищення ефективності та якості організації роботи господарських судів в Україні.: Вісник господарського судочинства. –К.: 2012.– С - 42.

[23] Беляневич В.Е. Вступ до курсу "Господарське процесуальне право України": Посібник. –К.: 2011. – С-234.

[24] Зеленін В.О. Місія господарських судів як у системі загальних судів, так і в цілому в правовій системі держави: Вісник господарського судочинства № 3. – К: 2006. –– С-33

[25] Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.:2002. –С- 187.

[26] Ніколенко Л. Порівняльно-правове дослідження правової природи господарського суду.: Стаття – К.: 2010.–С- 69.

[27] Татьков В.І. Судова практика Вищого господарського суду України. 2010–2012.– К.: 2012. – С-39.

[28] Щербина В. С., Пронська Г.В., Вінник О.М. Господарське право: Практикум.– К.: Юрінком Інтер, 2001.C – 150

[29] Господарський процесуальний кодекс України / Відомості ВерховноїРади України,1992, № 6,від 06.11.1991. ст.232

[30] Соловйов В. Г. Оновлення загальних засад господарського судочинства: Вісник господарського судочинства. –Х.:– 2013.–С-86

[31] Смолин Г.В. Господарське право України.: Навчальний посібник. – Х.: 2010. – С - 321.

[32] Сегеда С.О,Татаревський О.Д.Захист своїх прав у господарському суді Навчальний посібник. – К.: 2011. – С- 393

[33]Господарський процесуальний кодекс України / Відомості ВерховноїРади України,1992, № 6,від 06.11.1991. ст.237

[34] Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: 2004. – С - 127.

[35] Демченко С. Системний аналіз ефективності господарського судочинства: Вісник Академії правових наук України №1. – Х.: 2010. –С-187.

[36] Господарський процесуальний кодекс України / Відомості ВерховноїРади України,1992, № 6,від 06.11.1991. ст.175

[37] Господарський процесуальний кодекс України / Відомості ВерховноїРади України,1992, № 6,від 06.11.1991. ст.238

[38]Борисова В.І. Судова практика з питань господарського права.– Х.: 2012. – С.123 [39] Господарський процесуальний кодекс України / Відомості ВерховноїРади України,1992, № 6,від 06.11.1991. ст. 239 [40] Заярний О.А. Деякі особливості господарсько-правової відповідальності за порушення організаційно-господарських зобов'язань, що виникають з договорів // Вісник господарського судочинства. – 2009. - №7. – С-177. [41] Кубко Є.П. Міжнародно-правові стандарти в господарському судочинстві (методологічні питання).: Стаття. –О.: 2011. – С-15

[42] Ломака В. Обсяг відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов'язків за договорами перевезень вантажів залізничним транспортом. // Підприємництво, господарство, право. – 2009. - №10. –С.-56

[43] Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П.Господарський процес України: Підручник. – К.: 2009. – С-253

[44] Теліпко В. Е. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2011. – С- 432.

[45] Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки / А. Шпомер // Підприємництво,господарство і право. – 2002. – №6. – С – 182. [46] Смолин Г.В. Господарське право України.: Навчальний посібник. – Х.: 2010. – С- 321. [47] Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: 2004. – С – 451.

[48] «Про захист економічної конкуренції»: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. № 12 –2001.- Ст.-50

[49] Картузов М.Ю. Господарське процесуальне право: Підручник. – Х.: 2012. – С- 224.

[50] Беляневич В.Е. Вступ до курсу "Господарське процесуальне право України": Посібник. –К.: 2011. –С – 261.

[51] Ломака В. Обсяг відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов'язків за договорами перевезень вантажів залізничним транспортом. // Підприємництво, господарство, право. – 2009. - №10. –С- 87.

 

[53] Жук Л.А. Господарське право: Навчальний посібник– К.: Кондор, 2003. – С- 192.

[54] «Про захист економічної конкуренції»: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. № 12 –2001.- Ст.-42

[55] «Про захист економічної конкуренції»: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. № 12 –2001.- Ст.- 54

[56] Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради – 1984.- № 51. - Ст. -166¹ -166⁴

[57] «Про Антимонопольний комітет»: Закон України від 26 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. № 50 –1993.- Ст - 24,25

[58] Кримінальний кодекс України від 05 квітень 2001 р. // Відомості Верховної Ради.№ 25-26. – 2001 - Ст.228

[59] Смолин Г.В. Господарське право України.: Навчальний посібник. – Х.: 2010. – С- 164.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сьогодні, політичний, соціальний, економічний, а також культурний розвиток більшості держав відрізняється надзвичайною швидкоплинністю змін, трансформацій та перетворень. Втім, навіть за таких умов у політичній системі більшості країн є певні усталені політико-правові норми, інститути, процеси, які забезпечують оптимальне поєднання двох основних засад ефективного державного будівництва – розвитку та стабільності. Власне, одним із ключових політико-правових інститутів кожної національної політичної системи є інститут глави держави. Власне, цей інститут є невід’ємною складовою будь-якої країни сучасності. Оскільки цей політико-правовий інститут є надзвичайно персоніфікованим (принаймні, у порівнянні з іншими базовими інститутами держави), то проблема поєднання вимог незмінності з розвитком його потужного адаптивного потенціалу постає на сьогодні як нова. Таким чином, системне вивчення інституту глави держави як особливого політико-правового феномену уявляється однією з актуальних проблем сучасної політичної науки.

Роль глави держави у здійсненні системних перетворень суспільства є, беззаперечно головною, якою б не була при цьому форма правління, оскільки саме глава держави може уособлювати реформи, та й загалом стати їх символом. З іншого боку, у науці постійно постає питання, яким чином під впливом здійснення системної модернізації суспільства трансформується сам інститут глави держави, і які фактори та чинники відіграють провідну роль у процесі таких змін.

Відгуком на зміни політико-правових реалій, що відбуваються протягом останніх десятиліть, виявляється тенденція до конституціоналізації різновидів змішаної республіканської форми державного правління, виокремлення нової форми організації державної влади – парламентсько-президентської республіки, яка не вміщується в усталені межі звичних класифікацій, проте відповідає міжнародно-правовим стандартам, ідеям демократії й пріоритету прав людини.

Для сучасної України, яка перебуває на етапі становлення й удосконалення національної державності, питання щодо юридичної природи змішаної республіканської форми державного правління, її різновидів, їх недоліків та переваг набувають особливої актуальності й гостроти, свідченням чого є процеси конституційного реформування, які відбуваються в нашій державі сьогодні.

На відміну від «чистих» республік − президентської й парламентської − змішана республіка трактується сучасною наукою неоднозначно. Одні вчені ставлять під сумнів сам факт її існування, інші − по-різному інтерпретують її сутність. Як результат − немає й уніфікованого підходу до визначення загальних правових ознак такої республіки. З огляду на це підходи до виділення її різновидів, їх сутності й правових ознак набувають ще більшої різноманітності. Так, виокремлення президентсько-парламентського різновиду змішаної республіки зумовлено історичним досвідом ХХ ст. (V Республіка у Франції), а функціонування другого її різновиду − парламентсько-президентського − припадає здебільшого на кінець ХХ – початок ХХІ ст.

Саме виходячи із цього, вважаємо, що науковий аналіз сутності, особливостей, визначення правових ознак усіх видів республік, а також статусу глави держави в таких республіках, особливо парламентсько-президентської форми державного правління, акцентування уваги на її модифікаціях у конституційній практиці, на шляхах ефективного правового закріплення цієї моделі на українському ґрунті є необхідним. Конституційно-правова доктрина розглядає главу держави як посадову особу, яка очолює всю державу та володіє широкими повноваженнями. Нерідко глава держави розглядається в якості гаранта національної єдності, який забезпечує одночасно наступність і стабільність державної влади, взаємодію різних її гілок.

Отже, з огляду на це, а також враховуючи, що глава держави є одним з найважливiших елементiв державного механiзму, то актуальність даної теми не викликає сумніву, особливо на сьогодні в Україні, в тому політичному середовищі, яке склалося внаслідок революційних подій.

Мета дипломної роботи є дослідження різних видів форм правління в світі, аналіз особливостей розподілу влади у змішаній республіці, зокрема конституційно-правового статусу глави держави, правової природи цього інституту, а також порівняння інститут глави держави у змішаній республіці із його статусом в державах з іншими формами правління, дослідження становлення та розвитку інституту президентства в Україні та інших країнах світу, характеристика існуючих його моделей на основі аналізу чинного українського та зарубіжного законодавства, а також праць вітчизняних та зарубіжних науковців, а також розробка і обґрунтування пропозицій організаційно-правового характеру і практичних рекомендацій з метою оптимізації цього та вдосконалення інституту глави держави загалом та президента в Україні.

Виходячи із поставленої мети, у дипломній роботі зосереджено увагу на вирішенні таких основних завдань:

- проаналізувати історичні передумови становлення інституту глави держави в світі, охарактеризувати його історичний розвиток;

- визначити місце глави держави в системі інших органів державної влади;

- розкрити взаємозалежність форми правління та конституційно-правового статусу глави держави;

- надати функціональну характеристику компетенції глави держави, охарактеризувати її у контексті співвідношення з функціями держави, а також здійснити класифікацію функцій глави держави за різними параметрами;

- розкрити зміст компетенції глави держави;

- здійснити аналіз становлення і розвитку інституту глави держави в Україні до запровадження інституту президента;

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення конституційно-правового статусу глави держави в Україні в умовах трансформації форми держави та системи правління.

Об’єктом дослідження є механізм функціонування держави та місце у ньому глави держави як його окремого елемента.

Предметом дослідження є статус глави держави в змішаній республіці, зарубіжний досвід його функціонування та вітчизняна модель цього інституту.

Методологічна основа дослідження та науково-теоретична база. Дослідження проводилось з використанням діалектичного, історичного, порівняльно-правового, системно-структурного, статистичного методів, а також соціологічного методу (анкетування). У роботі також застосовувались інші загальнонаукові та спеціальнонаукові методи пізнання.

Науково-теоретичною базою дипломної роботи стали праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як: В. Авер’янов, О. Андрійко, Ю. Барабаш, Ф. Бурчак, Ф. Веніславський, Н. Воротіна, В. Головатенко, Р. Гринюк, В. Денисов, В. Долежан, О. Дубина, М. Козюбра, В. Колесник, А. Колодій, Ю. Коломієць, Т. Костецька, Л. Кривенко, Є. Кубко, І. Куян, В. Лемак, О. Марцеляк, О. Мироненко, Г. Мурашин, Є. Назаренко, Н. Нижник, В. Опришко, Н. Плахотнюк, В. Погорілко, І. Процюк, С. Серьогіна, В. Сіренко, О. Скакун, В. Скрипнюк, О. Скрипнюк, М. Ставнійчук, Ю. Стасюк, Є. Тихонова, М. Ткачук, Ю. Тодика, В. Федоренко, М. Цвік, В. Шаповал, В. Шатіло, Ю. Шемшученко, В. Шувалова, О. Ющик, В. Яворський, Ю. Аганов, М. Байтін, Є. Баталов, С. Березка, Г. Василевич, І. Волошенко, Е. Георгіян, І. Горнак, Д. Горовцов, О. Дербин, Д. Златопольський, В. Кайнов, В. Корельський, Н. Колобаєва, В. Маклаков, В. Маліновський, Є. Матусевич, О. Миронов, Р. Мухаєв, О. Осавелюк, Л. Окуньков, С. Паречина, В. Прокошин, В. Реут, М. Сахаров, Ю. Скуратов, В. Суворов, А. Султанов, А. Тиковенко, І. Хутинаєв, В. Чиркін, М. Чудаков, О. Алексєєв, В. Гессен, О. Градовський, В. Грибовський, А. Єлістратов, М. Коркунов, М. Лазаревський, П. Міжуєв, Л. Тихомиров, Б. Чичерін, Б. Лазарєв, А. Мішин, С. Камінський, З. Черніловський, Р. Агранофф, Т. Адорно, Ф. Ардан, Р. Арон, Дж. Барбер, В. Бернхем, Дж. Блум, Р. Брод, Ч. Вайз, А. Валанзуала, С. Валанзуала, Л. Готроп, Д. Л. Горовіц, М. Дебре, А. Демішель, М. Дюверже, Р. Елліс, А. Есмен, Б. Келлерман, Т. С. Кілер, Е. Корвін, Б. Ларрі, Х. Дж. Лінц, С. Лорті, Х. Меллер, С. Мілкіс, Р. Нойштадт, Л. Ольсон, Т. Петерсон, М. Пікемаль, Ф. Платон, С. Сковронек, М. Стукі, Ф. Табіо, А. де Токвіль, Ф. Фрейдел, С. Хесс, С. Холмс, П. Шейн, А. Шлезінгер, М. Шугарт тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дипломній роботі сформульовано та обґрунтовано такі теоретичні положення, висновки та практичні пропозиції:

Ø доводиться позиція про те, що змішана республіка є найвдалішою формою державного правління, зокрема парламентсько-президентська.

Ø висловлено та обґрунтовано висновок про доцільність запровадження інституту народної законодавчої ініціативи в Україні та «народного вето».

Ø Запропоновано вдосконалення існуючих та запровадження нових форм безпосередньої демократії на конституційному рівні в Україні

Ø вносяться конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, що стосується статусу глави держави (президента) в умовах сучасної парламентсько-президентської республіки.

Структура дипломної роботи. Відповідно до мети, завдань та предмета дослідження, дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, які загалом мають дванадцять підрозділів, висновку, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дипломної роботи становить ____ сторінок. Список використаних джерел налічує __ сторінок та містить ___ найменувань.

 

 

Розділ 1. Суть республіки як форми державного правління