Висновки. Держава, як правовий механізм, володіє рядом характеристик, серед яких особливо виділяється форма правління

Держава, як правовий механізм, володіє рядом характеристик, серед яких особливо виділяється форма правління. Власне саме форма державного правління є способом і порядком формування вищих органів державної влади в країні й механізм їх компетенційних взаємовідносин. Істотним важелем у механізмі державного управління суспільства зарубіжних країн є глава держави. Він очолює всю систему органів влади и управління, і юридично йому в цій системі належить першорядне місце. У більшості зарубіжних країн функції глави держави доручаються одноособовому органу. Залежно від форми правління — це або президент, або монарх. Зазвичай, у науці конституційного права главу держави як носія вищої виконавчої влади, а також як вищого представника держави у сфері міжнародних відносин.

Аналізуючи статус глави держави в умовах змішаної республіки, варто вказати, що її сутність полягає не тільки в синтезі деяких елементів «чистих» форм державного правління. Він є настільки специфічним, що видозмінює модель організації державної влади. Ця форма державного правління досить стійка, в тому числі для подолання політичних криз, що не дозволяє її вважати перехідною формою до однієї з «чистих» форм. Тому під поняттям «змішана республіка» («змішана республіканська форма державного правління», «республіка зі змішаною формою державного правління») слід розуміти цілком самостійну форму державного правління, якій притаманні тільки їй властиві правові ознаки.

Звичайно досить часто буває на практиці, що повноваження глави держави, якими він наділяється Конституцією, і тією реальною роллю, яку він відіграє у суспільно-політичному житті конкретної країни, нерідко різняться. Останній залежить від багатьох чинників, насамперед від форми правління, політичного режиму і соціально-політичного становища у країні, від історичного етапу й рівня соціально-економічного розвитку країни, від того становища, яке займає глава держави у діловому світі своєї країни, а у президентів — й від порядку їх обрання. Також статус та повноваження глави держави залежать від того, чи це є країна з парламентсько-президентською чи президентсько-парламентською формою правління.

Звичайно, розгляд базових аспектів взаємозалежності і взаємовпливу традицій та модернізації при формуванні інституту глави держави у країнах дозволяє стверджувати, що так само, як немає у сучасному світі двох абсолютно однакових моделей здійснення системних перетворень держави і суспільства, так само не можна віднайти і певних однакових варіантів формування і функціонування інституту глави держави. Втім, глава держави за будь-яких умов покликаний втілювати національну єдність, спадковість влади, послідовність внутрішньої і зовнішньої політики держави, гарантування національної єдності та територіальної цілісності, дотримання конституційних прав і свобод громадян. Іншими словами, інститут глави держави має багатоаспектне значення: політичне, соціальне, історичне, конституційно-правове, культурно-духовне. Зарубіжна практика глави держави свідчить і доводить важливість цього інституту влади в усіх без винятку політичних системах, особливо в молодих, щойно створених, країнах.

Загалом, становлення в системі державної влади України посади одноосібного глави держави - президента - значно посилило увагу в нашому суспільстві до інституту глави держави. Впровадження цієї посади відкрило новий етап у розвитку Української держави. В свою чергу реформа політичної системи, формування в Україні правової держави висуває на порядок денний одне з основних завдань - переосмислення ролі і місця глави держави в системі вищих органів державної влади, пошук найкращої моделі інституту президентства з використанням зарубіжного і національного досвіду. В умовах, коли розподіл влад на законодавчу, виконавчу і судову починає втілюватися в реальні правові норми, структури і процедури, актуалізується ідея інституту президентства, який покликаний стати інтегруючим чинником у системі державної влади.

Політико-правова практика свідчить, що протягом усіх років незалежності Президент України відігравав ключову роль у процесі розбудови української держави. Еволюція конституційно-правового статусу Президента України, формування його компетенції є найбільш яскравою ілюстрацією тривалих пошуків оптимальної форми Української держави, насамперед, пошуків найбільш прийнятної форми правління.

Проте, актуальною проблемою на сьогодні залишається чітке визначення місця і ролі Президента України в загальній системі органів влади. Інститут президентства посідає одне з провідних у системі державної влади України, що, однак, не є свідченням достатньої визначеності його повноважень. З часу утворення він постійно розвивається, змінюється, на нього впливають трансформаційні процеси, пов’язані зі змінами у суспільстві. Змінюються і уявлення про місце і роль глави держави в системі влади, йде пошук оптимально статусу Президента, його законодавчого закріплення. Слід також звернути увагу на те, що проблеми правового статусу глави держави та його компетенції значною мірою роз’яснюються політичними аспектами – поділом публічної влади між політичними силами країни, ставлення до інституту президентства різних соціальних груп суспільства, не визнання цього інституту за радянських часів. Зокрема, роль президента України у державному механізмі полягає в тому, щоб не тільки бути понад усіма гілками влади, здійснюючи при цьому функції соціально-політичного арбітражу. Президент України, виходячи зі свого специфічного політичного становища, має забезпечувати єдність державної влади і державної політики, цілісність функціонування державного механізму. При цьому процес формування конституційного статусу глави держави на якісно нових засадах має бути позбавлений ознак суб’єктивізму, бо в іншому випадку політико-правове становище президента буде сприйматися знову як «тимчасове», «таке, що створене під конкретну особу».

Політико-правові проблеми, що виникають у зв’язку з необхідністю і особливостями інституту президентства в Україні, його місця і ролі в розбудові української державності, набули важливого значення у контексті переходу від президентсько-парламентської системи, яка вже відіграла свою роль у становленні державності, забезпеченні стабільності суспільства і держави, яка відповідає європейській моделі та є найбільш поширеною у демократичних країнах. На сьогодні проблема розподілу повноважень постала дуже гостро, адже країна переходить знову до парламентсько-президентської форми правління.

На наше переконання, головною запорукою забезпечення стабільності політико-правового статусу президента як глави держави в Україні є відхід від персоналізованого його тлумачення на користь розуміння президента в інституціональній царині відносин.Також, вважаємо, що саме вивчення та аналіз досвіду інституту глави держави в різних країнах, може стати корисним для України в подальшому визначенні його статусу на державному рівні, а також з метою вдосконалення законодавства, що стосується статусу глави держави та його повноважень.