Місце релігійного туризму в системі туристської діяльності

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується значними та глибокими змінами в світовій економіці та міжнародних відносинах. Спостерігається стійка тенденція подальшого зміцнення всебічного співробітництва країн, поглиблення інтеграційних процесів, розширення торгівлі, наукових і культурних зв’язків. Важливою складовою цих процесів виступають туристичні зв'язки, що мають вагомий вплив на світове господарство та міжнародні відносини.

Туризм для багатьох країн світу є важливою галуззю економіки та вагомою статтею прибутків. Значні невикористані резерви в цій галузі має Україна, в тому числі і Волинська область, але для їх успішного використання необхідним є створення сучасної інфраструктури, підготовка висококваліфікованих спеціалістів. Це вимагає узагальнення світового та вітчизняного досвіду і розробки нових теоретичних основ в галузі туризму.

На початку ХХІ ст., коли пріоритетів набуває сфера послуг, активно розвиваються різноманітні види туризму. Серед них гідне місце посідає і релігійний туризм, на нашу думку, – перспективний напрям дослідження. На території Волинської області є величезна кількість релігійних споруд, які вирізняються історико-культурною та сакрально-мистецькою привабливістю. Сакральні об’єкти можна відвідувати протягом цілого року незалежно від погодних умов, віросповідання, політичних амбіцій тощо.

Релігія – це феномен духовного життя, світоглядна основа, що відбивається в ідеалах, уявленнях, морально-етичних нормах та інших формах досвіду людства, які виконують регулятивну роль у життєдіяльності людини, формують її ставлення до навколишнього світу, спрямовують соціальну активність і поведінку. Тому незаперечною є роль релігійних уявлень у формуванні будь-якої національної культури.

Релігійний туризм вважається історично першим видом туристичних подорожей, що може бути віднесений до періоду формування світових релігій.

Перед тим як сформулювати визначення поняття “релігійний туризм” необхідно зупинитися на питанні визначення власне туризму. За Законом України “Про туризм”: туризм – тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих або професійно-ділових цілях без заняття оплачуваною діяльністю. Н. Ф.Реймерс дає таке визначення цього терміну: туризм - будь яка подорож з метою відпочинку і знайомства з новими регіонами і об'єктами, а за О. О. Бейдиком: туризм – це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями.

Питаннями дослідження власне релігійного туризму присвячено низку публікацій. В основному, матеріал, викладений у монографічної, періодичної, навчально-методичній літературі, носить загальний характер. Наприклад, у статтях Т.Мосолкіной, Н.Сахновской, Г.Галух, А.Швець, З. Сапєлкіна, Н.Страчновой аналізуються фактори, що сприяють становленню релігійного туризму, виявлено проблеми раціонального використання його матеріальної і сакральної складових.

Про сакральну географію чи географію релігії почали говорити у 90-х роках ХХ ст.у зв’язку з демократичними змінами у нашій країні: отриманням громадянами свободи слова і зняттям табу з релігійної діяльності. Водночас з огляду на підвищення рівня релігійної свідомості населення, що виражається у дедалі більшій кількості людей, які відвідують сакральні об’єкти, є потреба організації релігійно-туристичної (чи сакрально-туристичної) діяльності. Релігійний туризм на сучасному етапі переживає становлення, і науковці, зокрема А. Ковальчук зазначають про невеликий доробок науково-теоретичної бази релігійного туризму та паломництва в Україні, необхідність її формування географами і релігієзнавцями, потребу розробки понятійно-термінологічного апарату тощо.

Таким чином, в науковій літературі сформувалися різні визначення релігійного туризму, погляди на його сутність та різновидність. Детально проаналізуємо розуміння українськими, польськими і російськими науковцями релігійного туризму (див. табл. 1.1)

Таблиця 1.1