Дефініція релігійного туризму

Джерело (автор), рік	Запропоноване визначення
Antoni Jackowski, 1991	Релігійний туризм – подорож або перебування, головною метою яких є насамперед релігійно-пізнавальні або лише пізнавальні аспекти. Виокремлює релігійний туризм і паломництво, категорично проти терміна “релігійно-туристичне паломництво”.
ЮНВТО, 1993	У класифікації серед видів подорожей і перебування за метою виділяє релігійні та паломницькі.
О. П. Дуткіна, 1996	Виділяє релігійне паломництво і вважає його перспективним видом туризму.
С. В. Дутчак, М. В. Дутчак	Релігійний сегмент туристсько-рекреаційної діяльності поділяється на власне релігійний туризм (до програми огляду включено сакральні об’єкти) і паломництво (віра людини, пов’язана з певними територіями і сакральними об’єктами). За основу виділення взято специфіку релігій, умови перебування та правила поведінки відвідувачів у межах (чи на території) сакральних об’єктів.
І. Л. Беліков, 2000	Релігійний туризм – подорож, метою якої є виконання релігійних процедур, місій, обітниць. Туристичні фірми організовують доставку груп до святих місць і розміщення поблизу, надають екскурсійне обслуговування; можуть організувати маршрут за індивідуальними запитами.
А. С. Ковальчук, 2000	Розрізняє паломництво і релігійний туризм. Релігійний туризм – подорож досить тривала (понад 24 години), без оплачуваної діяльності із зобов’язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін і повернутися до місця свого постійного проживання; подорож до релігійного об’єкта не лише як до атрактивно-рекреаційного явища, що несе значну культурно-пізнавальну інформацію, а подорож з метою поклоніння святості релігійного об’єкта, що є одним із виявів віри такого подорожнього у догмати своєї релігії, свідченням його належності до певної релігії.

 

	Паломництво – це подорож до релігійного об’єкта як рекреаційного ресурсу, що може сприяти духовному оздоровленню, пізнавальній діяльності і насиченості туристичними враженнями подорожнього.
Закон “Про туризм” ст. 4, 2003	Серед видів туризму залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їхніх цілей, об’єктів, які використовують або відвідують, чи інших ознак зазначається релігійний.
В. Ф. Кифяк, 2003	Релігійний туризм –подорож, яка має на меті виконання релігійних процедур, місій, відвідування святих місць та ін.
М. Б. Біржаков, 2003	Розрізняє паломницький і релігійний туризм. Паломництво – ходіння або подорож до святих місць з чітко визначеною метою. Паломницькі тури, на відміну від релігійно-пізнавальних чи культурно-історичних, мають певний зумовлений вірою зміст здійснення обряду, а не лише пізнавальні цілі. Значно скорочений розважальний розділ програми, хоча оздоровчий і пізнавальний відпочинок дозволено.
Władysław Gaworecki, 2003	Є прихильником терміна “паломницький туризм”. Уважає для релігійного туризму і паломництва спільними цілі, і тому впевнений, що не варто розділяти релігійний туризм і паломництво. Подає спільні риси паломницьких і туристичних пересувань. Уживає термін “релігійно-паломницький туризм”, який передає цілісну сукупність: участі у релігійних подіях, мету (релігійно-пізнавальну чи пізнавальну), а також прощі.
О.В. Ільїна, 2004	Туризм релігійний – різновид туризму, пов’язаний із регулярним відвідуванням віруючими “святих місць” і релігійних центрів.
М. Мальська, В. Худо, В. Цибух, 2004 М. Мальська,Н. Антонюк, Н. Ганич, 2008	Релігійний туризм – подорожі, які мають на меті які-небудь релігійні процедури, місії. Можна виокремити такі види поїздок: паломництво, тобто відвідування святих місць, щоб вклонитися церковним реліквіям, святиням і взяти участь у відправленні релігійних обрядів; екскурсійний туризм релігійної тематики (пізнавальні поїздки) – щоб ознайомитися з релігійними пам’ятками, історією релігії та релігійною культурою; науковий туризм з релігієзнавчими цілями – поїздки науковців, які вивчають різні релігії.
І. М. Школа, Т. М. Ореховська, І. Д. Козьменко, І. Р. Лошенюк, Р. В. Кравчук, 2005	Релігійний туризм – історично найдавніший вид міжнародного туризму; розрізняють такі види поїздок: паломництво, тобто відвідування святих місць з метою поклоніння церковним реліквіям, святиням і з ціллю відправлення релігійних обрядів;
	пізнавальні поїздки з ціллю ознайомлення з релігійними пам’ятниками, історією релігії і релігійною культурою; наукові поїздки – поїздки науковців, які займаються питаннями релігії. Звертають увагу на актуальність підготовки кадрів, які могли б не тільки показати архітектурні та історичні пам’ятники, а й розкрити туристам духовність релігійних цінностей.
Т. Т. Христов, 2005	Релігійний туризм –це види діяльності, пов’язані із наданням послуг і задоволенням потреб туристів, що їдуть до святих місць і релігійних центрів, які розташовані поза межами звичного для них середовища. Виділяє такі різновиди: паломницький та релігійно-екскурсійний.
А. В. Кузишин, 2006	Підтримує думку Т. Христова щодо визначення релігійного туризму, однак виділяє два напрями: паломницький та релігійний туризм екскурсійного спрямування.
І. М. Мініч, 2006	Виділяє релігійний туризм, представлений паломництвом (відвідання святих місць для поклоніння реліквіям), пізнавальні подорожі (знайомство з релігійними пам’ятками, історією релігії, культурою релігії), наукові поїздки (поїздки богословів, істориків, що займаються питаннями релігії).
Т. І. Божук, 2006	Релігійний туризм можна схарактеризувати як відпочинок душі та тіла.
М. П Мальська, М. Й. Рутинський, Н. М Паньків, 2008	Розрізняють паломництво і релігійний туризм. Релігійний туризм має основною рушійною силою культуро-логічну мотивацію і передбачає екскурсійне відвідування не лише визначних культових об’єктів своєї релігії, а й ознайомлення з іншими релігійно-культовими традиціями регіонів планети. Якщо для прочанина є духовний момент, то турист вирушає у подорож святими місцями із культурно-пізнаваль-ною метою. Паломництво – це особлива форма духовної рекреації, що полягає в духовному очищенні, спокуті й прилученні до святинь віри, яку сповідує людина шляхом відвідин особливих сакральних центрів тієї чи іншої релігії.
Т. І. Божук, 2009	Виокремлює лише паломництво і релігійний (чи сакральний) туризм.

 

 

Разом із поняттям релігійного туризму, існує визначення туриста, подорожуючого з релігійними цілями. Це людина, що виїжджає за межі звичайного середовища на термін не більше року для відвідин святих місць і центрів релігій.

Основні функції в релігійному туризмі є соціальними, гуманітарними чи економічними. Вони мають надзвичайно важливе значення як стосовно окремих індивідуумів, так і щодо суспільства загалом.

Пропонуємо до розгляду такі функції релігійного туризму:

• інтеграційна – об’єднання людей за конфесійною належністю; створення умов для солідарності і згуртованості соціальних груп, підтримка рівноваги релігійних суспільних відносин, їхньої гармонізації;

• комунікаційна – можливість спілкування людини з одновірцями, з Богом;

• регулятивна – забезпечення поведінки людини за заздалегідь визначеною схемою (культові обряди, норми, вимоги тощо);

• світоглядна – дає змогу уявити свою картину світу, зокрема зрозуміти, у чому сенс людського життя, місія людини на Землі;

• духовно-просвітницька, або теологічна, – ознайомлення з основами віри, з релігійними практиками;

• рекреаційна, або терапевтична, – оздоровлення, зцілення (зняття виробничої чи невиробничої психофізіологічної втоми, душевних мук), відновлення фізичних і духовних сил людини;

• естетична – розвиток естетичного і художнього смаку;

• пізнавальна – ознайомлення з архітектурою, історичними та мистецькими характеристиками певних сакральних споруд, їхньою релігійною та духовною суттю;

• компенсаційна – зняття життєво важливих суперечностей і проблем людського буття; психологічно компенсує обмеженість, безсилля, залежність людей від умов існування, наповнює сенс їхнього життя;

• соціальна, чи соціокультурна – гармонійний розвиток особистості; зближення народів;

• економічна – формування сфери послуг і зв’язків з іншими галузями господарства; розвиток окремих територій і сприяння зайнятості населення; збільшення грошових надходжень до бюджету;

• виховна – одержання знань протягом мандрівки про сакральні об’єкти у краєзнавчому, історико-архітектурному та мистецько-сакральному аспектах.

Для повноцінного функціонування релігійного туризму як наукового напряму потрібно насамперед вирішити низку основних завдань теоретичного та методичного характеру, серед яких:

• формування термінологічної бази (підготовка словників і довідників);

• розробка теоретико-методичних засад функціонування релігійного туризму;

• оцінка сучасного стану сакрально-туристичних ресурсів та ефективності їхнього використання;

• розробка методики оцінки сакральних об’єктів;

• визначення та обґрунтування сакрально-туристичної привабливості території;

• підготовка сакрально-туристичного районування країни;

• вивчення внутрішнього і зовнішнього попиту на сакрально-туристичні послуги;

• розробка і реалізація сакрально-туристичного продукту;

• підготовка фахівців для забезпечення менеджменту сакрально-туристичної діяльності.

Підсумовуючи, різні погляди на сутність релігійного туризму можна визначитийого як інтегрований спеціалізований вид туризму, який сформувався на стику богослов’я, філософії, історії, туризмології, культурології, краєзнавства та державного управління шляхом міждисциплінарного синтезу їх теоретико-методологічних і прикладних напрацювань.

Об’єктом релігійного туризму – є церковні історико-культурні об’єкти, що містять інформацію про конфесійні прояви. Релігійні об’єкти переходять в ранг екскурсійних, коли на них з’являється туристичний попит. Будучи продуктом праці попередніх поколінь, релігійні об’єкти виступають як предмет праці для виробництва (надання) туристичних послуг пізнавального-екскурсійного спрямування. Тобто, це спадок історичного розвитку цивілізації, який накопичився на певній території, результат духовної і матеріальної діяльності попередніх поколінь.

Релігійний туризм перетворився на важливу складову сучасної індустрії туризму. Собори, мечеті, культові музеї і духовні центри – це туристичні об’єкти, популярність яких постійно зростає. На ринку туристичних послуг з’являються фірми, що спеціалізуються на організації релігієзнавчих і паломницьких турів. Протягом останніх трьох-чотирьох років відчутно збільшилось число туристів, що здійснюють паломництво до православних святинь України і виїздять в інші країни з релігієзнавчою метою.

Релігієйний туризм, як уже зазначалося, виконує ряд важливих функцій, серед яких пізнавальна, естетична, виховна. Пам’ятки церковної історії і культури є засобом утвердження національної свідомості і самосвідомості, відтворення історичної пам’яті, виховання патріотизму, розвитку естетичних і художніх смаків.

Шляхом розробки національної мережі релігійних маршрутів, багато з яких мають міжнародне значення, туристичні фірми України спільно з церковними громадами різних конфесій здійснюють „невидимий експорт” церковної культури як невід’ємної складової національної культурної спадщини. В той самий час „невидимий імпорт” церковної культури інших країн сприяє більш чіткому усвідомленню своєї національної культурної самобутності. Таким чином, історико-культурні пам’ятки, що є об’єктами релігійного туризму, перетворюються на культурне надбання людства і є внеском України у скарбницю світової цивілізації.