Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства

ЖКГ — це найбільша сфера національної економіки будь-якої країни і відіграє найважливішу роль у забезпеченні нормальних умов існування людей.

Муніципальна теплоенергетика забезпечує населення, підприємства та організації необхідними комунальними послугами та суттєво впливає на розвиток соціально-економічних взаємовідносин у регіонах і країні загалом. Між тим у муніципальній теплоенергетиці України існує багато проблем, що останнім часом особливо загострилися. З-поміж ключових чинників цих проблем чільне місце посідають низька енергоефективність у теплоенергетичному секторі та низька якість комунальних послуг, що своєю чергою обумовлені моральним і фізичним зношенням теплового обладнання і теплових мереж та браком коштів на їх модернізацію. Відсутність інвестицій у галузь призвела до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об'єктів житлово-комунального господарства (ЖКГ), збільшення питомих і непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів.

Сьогодні фінансове становище підприємств комунальної енергетики є вкрай незадовільним, що зумовлюється між іншим заборгованістю з оплати послуг з боку підприємств, бюджетних установ та населення.

Це свідчить про наявність системної кризи у сфері комунальної теплоенергетики, яка заслуговує на значно більшу увагу з боку держави і суспільства та потребує кардинальних змін.

У великих містах, насамперед в обласних центрах, областю діяльності підприємства теплопостачання є:

ü виробництво, транспортування і використання теплової енергії на базі спалювання всіх видів палива, в тому числі побутових і виробничих відходів, а також використання енергетичних ресурсів на території України, незалежно від відомчої приналежності джерел тепла, для забезпечення тепловою енергією абонентів і виробництва, щоб сприяти їх безперервному і якісному функціонуванню;

ü прийняття на баланс або в експлуатацію, в тому числі придбання котельних, теплових мереж, установок повторного використання тепла та інших виробництв, будівель, споруд незалежно від відомчої приналежності;

ü експлуатація, ремонт діючих і будівництво нових систем теплопостачання джерел тепла, теплових мереж;

ü розробка і реалізація перспективних планів теплопостачання з видачею технічних умов, незалежно від відомчої приналежності джерел тепла і мереж споживачів;

ü виконання функцій замовника на будівництво котельних і теплорозподільчих станцій і теплових мереж від них, незалежно від відомчої приналежності, в тому числі на прямій договірній основі з іншими відомствами;

ü монтаж і наладка технологічного обладнання, систем тепло -, газопостачання і вентиляції всіх видів, трубопроводу, засобів КІПіА, електрогосподарства, включаючи підпорядковані Держнаглядохоронпраці; Держінспекії з ефективного використання газу, Мінекобезпеки, Державного нагляду;

ü проектування систем теплогазопостачання, вентиляції, водопостачання, каналізації, архітектурно – будівельні роботи на всіх об’єктах, незалежно від відомчої приналежності;

ü виготовлення, покриття і відновлення труб, виготовлення котлів, арматури та інших видів обладнання, а також виробництво прокатних валиків, роликів та інших виробів, необхідних для основного виробництва і народного господарства;

ü переробка твердих побутових відходів, утилізація і реалізація включаючи експорт;

ü ультразвуковий контроль і магнітнопорошкова дефектоскопія елементів парових і водогрійних котлів, енергетичних сосудів, які працюють під тиском, трубопроводів пари і гарячої води з правом видачі експертних висновків;

ü будівництво, реконструкція, придбання і експлуатація різних споруд, включаючи житлові будинки, гуртожитки, готелі, бази відпочінку, спортивні й оздоровчі комплекси та інші об’єкти житлосоцкультпобуту;

ü перепідготовка і підготовка кадрів;

ü здійснення метрологічного контролю, ремонт теплотехнічних засобів виміру;

ü виготовлення, ремонт, перевірка засобів виміру і контролю;

ü виконання науково-дослідних, конструкторських робіт, втілення їх результатів у виробництво;

ü опрацювання техніко-економічної та іншої інформації на обчислювальній техніці;

ü програмне забезпечення;

ü виробництво і сервісне обслуговування систем і засобів, виконання робіт, надання послуг, що забезпечують технічний захист інформації.

Постачання тепла та гарячої води є одним з важливих аспектів соціального розвитку. Ті проблеми, які виникають в цій галузі розглянемо на прикладі КП БРР «Балаклійські теплові мережі», а також зробимо аналіз господарської діяльності.

Постійний і стійкий розвиток міст неможливий без адекватного росту, підвищення якості і надійності функціонування всіх елементів міської інфраструктури. До числа найважливіших галузей, що визначають рівень розвитку міста, відносять постачання тепла та гарячої води.

 

1.2 "Правові основи функціонування підприємства";

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, а також відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії визначаються та регулюються Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до зазначеного закону теплова енергія, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, є товарною продукцією, визначеною для купівлі-продажу. Цим же законом визначено, що теплоносієм є рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах чи каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках. Статтею 24 зазначеного закону споживачам теплової енергії надано право на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії, а також отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами договорів і стандартів.

Правилами передбачено, що регулювання параметрів теплоносія в тепловій мережі може здійснюватися автоматично (згідно з опалювальним графіком режимів відпуску теплової енергії залежно від температури зовнішнього повітря та інших кліматичних умов при наявності обладнання автоматичного регулювання); оперативним персоналом теплопостачальної організації на підставі прогнозу погоди (температури зовнішнього повітря та інших кліматичних умов) згідно з опалювальним графіком режимів відпуску теплової енергії або з урахуванням введених обмежень постачання первинних енергоносіїв. До того ж, усі системи постачання і користування тепловою енергією (теплоджерела, теплові пункти та вводи споживачів теплової енергії) повинні бути забезпечені комерційними приладами обліку та засобами контролю і регулювання параметрів теплоносія відповідно до затверджених технічних умов і проектів, підтверджених висновками метрологічної експертизи.

На теплопостачальну організацію покладено обов'язки щодо забезпечення безперервного постачання теплової енергії, підтримки параметрів теплоносія (пари і гарячої води), що подається з колекторів джерела теплової енергії та недопущення відхилення параметрів більше ніж від обумовлених договором.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" послуги з теплопостачання повинні надаватися споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником чи балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів щодо утеплення місць загального користування будинку.

Також, згідно із законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про житлово-комунальні послуги" повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, затвердження норм споживання та якості цих послуг, контроль за їх дотриманням і забезпечення необхідного рівня та якості послуг, контроль за їх дотриманням і забезпечення необхідного рівня та якості послуг, що надаються населенню, покладено на органи місцевого самоврядування.

Цей комплекс робіт виконує підприємство КП БРР «Балаклійські теплові мережі». Воно було засновано 5 вересня 2006 року на базі Балаклійського підприємства теплових мереж.

Основною метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні тепловою енергією, гарячою водою та іншою продукцією, надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води підприємствам, організаціям, установам і окремим громадянам. Основним завданням персоналу КП БРР «Балаклійські теплові мережі» є надійне, безперебійне забезпечення споживачів тепла гарячою водою або парою встановлених параметрів.

До складу підприємства входять 22 котельні, з них 10 находяться на території міста Балаклія, а інші на території сіл і селищ району.

Майно «Підприємства» становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в його самостійному балансі. Майно, яке передано Засновником, є спільної власністю територіальних громад сіл, селищ та міста Балаклійського району і знаходиться в оперативному управлінні «Підприємства» для користування у відповідності з його призначенням і цілями діяльності.

Джерелами формування майна є:

- основні засоби та обігові кошти, передані Засновником при заснуванні «підприємства;

- доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарськогої діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення та дотації з бюджету;

- безоплатні та благодійні внески організацій, підприємств та громадян;

- майно, придбане «Підприємством» на підставах, не заборонених чинним законодавством та цим статутом;

- інші джерела, на заборонені законодавчими актами України.

«Підприємство», здійснюючи право оперативного управління, володіє, користується та розпоряджається згаданим майном, вчиняючи в його відношенні будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту за погодженням з Балаклійською районною радою та Балаклійською районною державною адміністрацією в межах їх повноважень по управлінню майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ та міста Балаклійського району.

Продаж, передача з балансу на баланс, здача в оренду, передача під заставу та списання основних засобів «Підприємства» здійснюється згідно з чинним законодавством та за погодженням з Балаклійською районною радою.

«Підприємство» самостійно планує свою виробничо-господарську діяльність, а також соціальний розвиток колективу. Основу плану складають договори, що укладаються «Підприємством» по наданню послуг, виконанню робіт та з постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Володіння та користування землею та іншими природними ресурсами «Підприємство» здійснює згідно з метою діяльності та чинним законодавством України.

Збитки, заподіяні «Підприємству» у результаті порушення майнових прав фізичними та юридичними особами, а також державними органами, відшкодовуються згiдно з рішенням суду або Господарського суду.

 

 

1.3 "Ринкове середовище функціонування підприємства";

Актуальність теми обумовлена тим, що сучасне зовнішнє середовище підприємств характеризується надзвичайно високим ступенем складності, динамізму та невизначеності. Здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі – основна умова в бізнесі та інших сферах діяльності. Більш того, в дедалі більшій кількості випадків – це умова виживання та розвитку. Організації повинні, з одного боку, постійно усвідомлювати новий характер змін в навколишньому середовищі та ефективно на них реагувати. З другого боку, необхідно мати на увазі, що самі організації генерують зміни у зовнішньому середовищі, випускаючи нові, наприклад, види товарів та послуг, використовуючи нові види сировини, матеріалів, енергії, обладнання, технологій.

Будь-яка організація знаходиться та функціонує в середовищі. Кожна дія всіх без виключення організацій можлива лише в тому випадку, якщо середовище допускає його здійснення. Внутрішнє середовище організації є джерелом її життєвої сили, а зовнішнє середовище – джерело, що живить організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на певному рівні.

Динамізм та високий ступінь невизначеності чинників зовнішнього середовища значно ускладнюють процедури розробки та прийняття управлінських рішень. Тому, керівники як закордонних, так і вітчизняних підприємств гостро відчувають потребу в систематичній, оперативній та всебічній інформації про стан та можливі зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі. Разом з тим, в реальній практиці більшість українських підприємств не приділяють належної уваги чинникам зовнішнього середовища, що значною мірою обумовлено недостатньою розробленістю теоретичних та методологічних основ організації її дослідження з урахуванням національної, регіональної та галузевої специфіки.

Необхідно відзначити, що значна кількість розробок в області дослідження зовнішнього середовища організації приділяє основну увагу вивченню лише окремих її чинників. Разом з тим, сучасна ринкова ситуація потребує комплексного дослідження зовнішнього середовища на основі інтеграції різноманітних економічних, соціально-політичних, правових та технологічних аспектів.

Для того щоб визначити стратегію поведінки організації та привести цю стратегію в життя, керівництво повинне мати поглиблену уяву про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку та місце, яке воно займає в цій організації. При цьому зовнішнє середовище, поряд із внутрішнім середовищем, вивчається стратегічним управлінням в першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози та можливості, які організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей та задач, при їх досягненні, а також для більш ефективного використання свого потенціалу.

Мікросередовище організації, що інтерпретується як спектр функціональних структур, виробляє рішення по діяльності організації в умовах впливу на нього з боку сил найближчого оточення. Генераторами цих сил є постачальники, споживачі, робоча сила (виділена окремо як найбільше важливий ресурс підприємства), фінансові інститути, конкуренти (безпосередні, тобто підприємства, що працюють у даній галузі та потенційні, що подають погрозу при вході в галузь) і інвестори. Підприємство контактує з цими силами постійно і тому повинно знати, що очікується від впливів, що обмежують, і як можна їх перебороти або змінити в зв'язку зі своїми основними концепціями по діяльності організації в обраній місії.

Своє призначення (місію) підприємство формує, досліджуючи також визначені умови і стан віддаленого зовнішнього середовища, що ми умовно назвали макросередовищем. Можливості підприємства по задоволенню потреб залежать від багатьох реальних чинників і подій макросередовища, що у першу чергу вносить свої корективи в систему ресурсів, необхідних для виконання підприємством своєї місії, визначає параметри виробничої системи. Макросередовище впливає на бажані обрії підприємства як опосередковано, через мікросередовище розглянуту нами вище, так і безпосередньо, здійснюючи втручання в ринкові відносини, що, в основному, продиктовано позитивними намірами по регулюванню ринку і відношень між його суб'єктами.

Приведемо деякі характеристики основних зовнішніх віддалених середовищ, що повинні враховуватися при формуванні місії підприємства. У першу чергу підприємство повинно цікавити стан і розвиток соціально-демографічної структури споживчого середовища і країни в цілому Причому інтерес повинні викликати не тільки вікова структура, прибутки та інші маркетингові змінні, але і зміна стилю життя, класового складу товариства, смаків і переваг. Структурний склад і зміни (як дійсні, так і прогнозовані) можуть відбиватися не тільки на ринку споживачів, але і на ринку робочої сили.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої (мікросередовище) та непрямої (макросередовище) дії.

Зовнішнє середовище є складним, мінливим, взаємозалежним і, як правило, невизначеним.

Ступінь складності та рухливості мікросередовища, сила і спрямованість впливу його факторів визначаються характером, призначенням, конструктивно-технологічними особливостями продукції (послуг) підприємства і різноманітністю виробничо-господарських зв'язків, які враховуються при проектуванні його організаційної структури і обґрунтуванні напрямів її адаптації до можливих змін у зовнішньому оточенні. Особливістю факторів середовища прямої дії є інтенсивність і постійний характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх складових підприємств. Це потребує оперативного розроблення заходів щодо пом'якшення їх негативних наслідків або, навпаки, повнішого використання сприятливих можливостей.

До суб'єктів мікросередовища належать постачальники, посередники, споживачі, конкуренти, «контактні аудиторії» тощо.

У макросередовищі, яке оточує підприємство, діє значно більша кількість факторів, ніж у мікросередовищі. Їм притаманний високий рівень варіативності, невизначеності та непередбачуваності, що зумовлено їх опосередкованою дією на суб'єкти господарювання. До основних факторів макросередовища відносять економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, природно-кліматичні, демографічні тощо.

Економічні фактори. До них належать: рівень і темпи інфляції; зростання та спад виробництва; коливання курсу національної валюти щодо валют інших країн; оподаткування; умови одержання кредиту і відсоткова банківська ставка; рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців; платоспроможність контрагентів тощо. Нині вагомого значення набула глобалізація — політико-економічний фактор, який робить сильних суб'єктів ринку ще сильнішими, а слабких — ще слабшими і переводить конкурентну боротьбу на нові рівні. Для забезпечення сприятливих умов своєї діяльності підприємства мусять здійснювати постійний моніторинг економічної ситуації та оцінювати її зміни з точки зору можливих для себе наслідків.

Політичні фактори. Це політична стабільність у державі, регіональні політичні інтереси, міжнаціональні та міжконфесійні відносини тощо. Вплив політичних факторів особливо відчутний у нестабільному соціально-економічному і політичному середовищі (період трансформації економічних відносин). Нестабільна політична ситуація спричиняє відтік капіталу від галузей, що потребують значних довгострокових інвестицій, і водночас спрямовує підприємницьку діяльність у бік короткого обігового циклу, який властивий торговельному бізнесу. У період зростання політичної активності (виборчі процеси) відкриваються нові можливості для засобів масової інформації — вони стають надзвичайно рентабельними через високу вартість політичної реклами і можуть збільшувати свої тиражі, набуваючи іміджу «правдоносіїв». Політичні фактори впливають і на відносини з іноземними партнерами.

Соціокультурні фактори. Формуються в межах конкретного суспільства і відображають погляди, цінності та норми поведінки людей, що впливають на прийняття ними управлінських рішень. Наприклад, однією з основних причин повільного здійснення ринкових реформ в Україні є перенесення управлінського досвіду західних країн на вітчизняне інституційне середовище, яке характеризується своїми традиціями і своїми преференціями. Зокрема, просування по службі чи відбір кандидата на певну посаду часто відбувається не за ознакою високого професіоналізму, а за ознакою особистої відданості, належності до певної «сім'ї» чи клану.

Серед ментальних рис громадян України все ще мають місце дистанціювання від влади і недовіра до неї, правовий нігілізм (лат. nihil — цілковите заперечення), нехтування законами, аргументація з позиції сили, а не знань тощо. Це зумовлює небажання дотримуватись загальноприйнятих етичних норм ведення бізнесу, і замість правила «Діяти так, щоб було вигідно всім» перевага надається нормі «Діяти так, щоб було вигідно мені». Ухиляння від норм етики у веденні бізнесу призводить до зростання ризику.

Демографічні фактори. Це структура населення за віковими, національними, кваліфікаційними ознаками, рівнем освіти, доходів, споживацькими перевагами тощо, їх аналіз дає змогу визначити, чи достатній освітній та кваліфікаційний рівень населення регіону для позитивного сприйняття продукції чи послуг підприємства (це важливо, зокрема, для інтернет-проектів, деяких гуманітарних проектів тощо); як діяльність підприємства вплине на рівень зайнятості населення регіону. Такі фактори слід брати до уваги, визначаючи клас споживачів своєї продукції; при оцінюванні залучення трудових ресурсів відповідної кваліфікації, місткості ринку та обґрунтуванні інших управлінських рішень.

Науково-технічні фактори. До них відносять відкриття, винаходи, що зумовлюють зміну уявлень про найкращий спосіб використання певного ресурсу, виготовлення продукції, задоволення потреб тощо. Динаміка технологічного прогресу у високо розвинутих країнах є просто фантастичною. Відбувається «виштовхування» одних поколінь техніки та технології іншими. Тому керівникам підприємств необхідно аналізувати можливий вплив загальносвітового науково-технічного середовища на створення і впровадження технологічних новацій. При цьому велику увагу слід приділяти науковим винаходам чи відкриттям, які можуть революційно вплинути на подальше використання існуючих технологій, роблячи їх мало перспективними.

Підприємство займає монопольне становище на ринку надання послуг з теплопостачання в Балаклійському районі.

Монопольне положення в галузі завдяки особливому запропонованому продукту або низьким витратам (у межах закону) дає незаперечні переваги як при вході до галузі, так і при виживанні в довгостроковій перспективі, тому що сприяє успішному просуванню власного товару і стримуванню технологічного розвитку інших підприємств.