Розділ 3. Оборотні засоби підприємства3.1 "Оборотні засоби підприємства: функціональна та елементна структура, джерела формування"; Виробничі фонди, що являють собою матеріальну основу виробництва, по - різному і різною мірою переносять свою вартість на створену продукцію. Цим і обумовлюється розподіл виробничих фондів на основні й оборотні. Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, що повністю споживається у кожному виробничому циклі, переносить свою вартість на створену продукцію і для продовження виробництва відтворюється як в натуральній, так і у вартісній формі після кожного виробничого циклу. До оборотних фондів відносять сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо й пальне, куповані напівфабрикати, тару й тарні матеріали, запасні частини, незавершене виробництво та ін. Для забезпечення єдності виробництва та обігу необхідні обігові кошти, що включають готову продукцію, грошові кошти, розрахунки та інші активи. Оборотні виробничі фонди і фонди обігу, постійно рухаючись, забезпечують безперебійний кругообіг коштів. При цьому відбувається постійна та закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона перетворюється в товарну, а потім у виробничу і знову в товарну і грошову. Таким чином, виникає необхідність авансування коштів для забезпечення безперервного руху оборотних виробничих фондів та обігових фондів для утворення необхідних виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та умов для її реалізації. Рух оборотних виробничих фондів і обігових фондів має однаковий характер і становить єдиний процес. Це дає змогу об’єднати оборотні виробничі фонди та обігові фонди в єдине поняття - оборотні засоби. Оборотні засоби - це сукупність грошових коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів та обігових фондів для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Оборотні засоби комунальних підприємств відрізняються від оборотних засобів промислових підприємств за кругообігом, складом та структурою. Більшість комунальних підприємств не виготовляють продукції у вигляді готових виробів. Тут оплачується та споживається процес виробництва, а не продукт, що може бути відокремлений від нього. Відсутність у кругообігу готових виробів визначає коротший строк обороту коштів, оскільки продукція (послуги) таких підприємств, як трамваї, тролейбуси, автобуси, лазні, пральні та ін., споживається на місці, оплачується в момент споживання або навіть до отримання послуги (наприклад, у пральні). У зв’язку з цим період обігу, тобто час, протягом якого оборотні засоби перебувають у сфері обігу, суттєво скорочується. Комунальні підприємства, що постачають споживачам воду, газ, тепло, електроенергію на відміну від підприємств, що надають послуги, одержують плату за реалізовану продукцію тільки після закінчення певного періоду часу. У зв’язку з цим період обігу тут визначається порядком розрахунків за спожиту продукцію, при цьому система наступних розрахунків та пільгових строків оплати населенням рахунків за газ, воду, тепло та електроенергію обумовлює відносно тривале перебування оборотних засобів у розрахунках, тобто у сфері обігу. У складі оборотних засобів комунальних підприємств відсутні такі елементи, як сировина, основні матеріали та напівфабрикати. Наявність у комунальному господарстві виробництв промислового та сільськогосподарського типу обумовлює присутність у складі оборотних засобів комунальних підприємств таких не характерних для них елементів оборотних засобів, як запаси сільського господарства, незавершеного виробництва, готових виробів та ін. Наявність коштів у незакінчених розрахунках є наслідком існуючої практики подальшої оплати продукції (послуг) абонентами. Склад і структура оборотних засобів відрізняються не тільки за галузями комунального господарства, але і в окремих підприємствах однієї галузі. Тут позначається вплив різних умов виробництва та постачання, організації розрахунків та ін.
3.2 "Аналітична оцінка елементної структури оборотних засобів та структури джерел їх формування на підприємстві, що розглядається"; Таблиця 3.1.1. – Структура оборотних активів підприємства 2009р.
Таблиця 3.1.2.– Структура оборотних активів підприємства 2010р.
Динаміка структури оборотних активів підприємства свідчить, що у 2009 році як на початок,так і на кінець періоду переважає дебіторська заборгованість.
Динаміка структури оборотних активів підприємства свідчить, що у 2010 році як на початок,так і на кінець періоду переважає дебіторська заборгованість. 3.3 "Дебіторська заборгованість підприємства: види, чиста вартість реалізації, розрахунок резерву сумнівних боргів";У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально. Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами. Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати. Терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи (приклад визначення величини резерву сумнівних боргів наведено в додатку до цього Положення (стандарту). За данними КП БРР «Балаклійські теплові мережі» дебіторська заборгованість в 2010 році в порівнянні з попереднім роком зросла всього на 148 тис.грн., в тому числі дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги на 94 тис.грн.(6713-6619), інша поточна заборгованість на 54 тис.грн.(132-78). Основною масою заборгованості за 2010 рік є поточна заборгованість абонентів підприємства за надані послуги з теплопостачання в сумі 6699,2, а саме: - населення 5825,7 тис. грн. - державні бюджетні установи 124,1 тис. грн. - місцеві бюджетні установи 28,5 тис. грн.. - інші споживачі 682,0 тис.грн. - заборгованість з фінансування субсидій 41,9 тис.грн. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюють величину резерву сумнівних боргів. Величину резерву сумнівних боргів визначають, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості. (2009)=142+0=142 (2010)=0+0=0 Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величину резерву сумнівних боргів визначають як суму добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи і коефіцієнта сумнівності відповідної групи. 3.4 "Аналітична оцінка показників ефективності використання оборотних засобів підприємства. Вплив оборотності оборотних засобів на кінцеві результати роботи підприємства"; Ефективність використання оборотних засобів підприємства розраховується за такими показниками: 1. Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) (Коб..) показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (обсягу виконаних робіт, наданих послуг) до середньорічного залишку оборотних засобів: Коб. = Q/ Sоз., де Q - обсяг реалізованої за рік продукції (обсяг виконаних робіт, наданих послуг), грн., Sоз. - середньорічна сума залишку оборотних засобів, грн. За даними фінансової звітності підприємства Коб. розраховують за формулою Коб. =ф.2 (ряд.010-ряд.015-ряд.020) /ф.1 (ряд.260 на початок звітного періоду+ряд.260 на кінець звітного періоду)*0,5 (2009) Коб=(27300-4550)/(6315+8554)*0,5=6,35 (2010) Коб=(29521-4920)/(8554+9156)*0,5=2,78 2. Коефіцієнт завантаження (Кзав.) - величина, обернена коефіцієнту оборотності, показує, скільки оборотних засобів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг): Кзав. = 1/ Коб. = Sоз. / Q (2009) Кзав =1/6,35=0,16 (2010) Кзав =1/2,78=0,36 3. Тривалість одного обороту (Тоб.) показує тривалість одного обороту оборотних засобів в днях і визначається як: Тоб. = Д/ Коб. де Д - кількість днів у періоді, що розглядається (Д = 360 для року, Д = 90 для кварталу і Д = 30 для місяця). Час обороту вказує на кількість днів, що були необхідні підприємству для поповнення його оборотних засобів. (2009) Тоб= 360/6,35=56,69 (2010) Тоб=360/2,78=129,5 4. Коефіцієнт оборотності запасів (Коб.з.) визначають як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів: Коб.з.= ф.2 ряд.040, графа 4 / ф.1 (ряд.100 на початок звітного періоду +ряд.100 на кінець звітного періоду)х0,5 (2009) Коб.з.=23104/(40+97)*0,5=337,28 (2010) Коб.з.= 25395/(97+158)*0,5=199,18 Значення Коб.з. показує, скільки разів у середньому поповнювались запаси підприємства протягом звітного періоду. 5. Рентабельність оборотних засобів (Роб.) показує, скільки прибутку підприємство одержало на одну гривню вкладених оборотних засобів, і визначається за формулою Роб.= П/ Sоз. де П - прибуток, який одержало підприємство в розрахунковому періоді. (2009) Роб =(-472)/7434,5=-0,063 (2010) Роб =(-2766)/ 8855=-0,312 6. За відсутністю даних про с ередньомісячну звітність, треба розрахувати Середньорічний залишок оборотних засобів (Sоз.р), який обчислюють за формулою: Sоз.р=(Sп+Sк) /2, де Sп, Sк - відповідно залишок оборотних засобів на початок і кінець року, грн. (2009) Sоз.р=(6315+8554)/2=7434,5 (2010) Sоз.р=(8554+9156)/2=8855 7. Суму вивільнених в результаті прискорення оборотності оборотних засобів (∆Sоз) можна обчислити за формулою: ∆Sоз = Qзв. /360 * (Тоб.баз.- Тоб.зв.), Тоб.баз.=360/Коб.баз. (2009) ∆Sоз=6,35/360*36,4=0,655 (2010) ∆Sоз=2,78/360*51,04=0,394 де Qзв. - обсяг реалізованої у звітному році продукції (виконаних робіт, наданих послуг), грн.; Тоб.баз., Тоб.зв.- середня тривалість одного обороту оборотних засобів відповідно в базовому і звітному роках, днів. 8. Вплив використання оборотних засобів на рівень рентабельності підприємства визначають за формулою ∆Р = П в. зв. * 100./ (Sсер.оф.зв. + Sоз.зв. - ∆Sоз.) - Р.зв., де ∆Р - зміна рівня загальної рентабельності за рахунок зміни середніх залишків оборотних засобів, %; П в. зв. - валовий прибуток у звітному році, грн.; Sсер.оф.зв. - середньорічна вартість основних фондів у звітному році, грн.; ∆Sоз. - сума вивільнених в результаті прискорення оборотності оборотних засобів; Р.зв. - загальна рентабельність виробництва у звітному році, %. 9. Операційний цикл (ОЦ) визначають як проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг за формулою ОЦ = Тоб.з.- Тоб.дз, (2009) ОЦ=13316/360=36,98 (2010) ОЦ=13558/360=37,66 де Тоб.з. - середня тривалість одного обороту запасу товарно- матеріальних цінностей, днів; Тоб.дз. - середня тривалість одного обороту дебіторської заборгованості підприємства, днів. 10. Фінансовий цикл (ФЦ) визначають як час обігу готівки або час, коли грошові кошти відвернені з обігу, і може бути розрахований за формулою: ФЦ= ОЦ - Тоб.кз., (2009) ФЦ=36,98-7707/360=15,58 (2010) ФЦ=37,66-10040/360=9,78 де Тоб.кз. - середня тривалість одного обороту кредиторської заборгованості підприємства, днів.
3.5 "Заходи для підвищення ефективності використання оборотних засобів підприємства, що розглядається"; Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрату загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві. Оборотні кошти різногалузевих підприємств країни становлять значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотних коштів суб'єктів господарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності - відповідні конкретні заходи. Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта оборотності, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Ефект прискорення оборотності оборотних коштів виражається у вивільненні, зменшенні потреби в них у зв'язку з поліпшенням їхнього використання. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення оборотних коштів. Абсолютне - відбиває пряме застосування потреби в оборотних коштах. Відносне вивільнення відбиває як зміну величини оборотних коштів, так і зміну обсягу реалізованої продукції, щоб його визначити, потрібно обчислити потребу в оборотних коштах за звітний рік, виходячи з фактичного обороту по реалізації продукції за цей період і оборотності в днях за попередній рік. Різниця дає потребу вивільнення засобів. Ефективне використання оборотних коштів грає велику роль у забезпеченні нормальної роботи підприємства, у підвищенні рівня рентабельності виробництва. Відсутність на підприємстві необхідних фінансових ресурсів, низький рівень платіжної дисципліни приводить до виникнення взаємних неплатежів. Взаємна заборгованість підприємств - характерна риса економіки перехідного періоду. Значна частина підприємств не зуміли швидко адаптуватися до ринкових відносин, що формуються, нераціонально використовує наявні оборотні кошти, не створює фінансові резерви. Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається наступними шляхами: На стадії створення виробничих запасів - впровадження економічно обґрунтованих норм запасу, наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів до споживачів; широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням; комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах. На стадії незавершеного виробництва прискорення НТП (упровадження прогресивної технології і техніки, особливо безвідхідної і маловідходної, роботизованих комплексів, роторних ліній, хімізація виробництва), розвиток стандартизації, уніфікації, типізації, удосконалювання форм організації промислового виробництва, більш дешевих конструкційних матеріалів, удосконалювання системи економічного стимулювання, економічного використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, збільшення питомої ваги продукції, що користається підвищеним попитом. На стадії звертання наближення споживачів продукції до її виготовлювачів; удосконалювання системи розрахунків, збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів, ретельна і своєчасна перевірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортименту, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.
Розділ 4: "Персонал підприємства"; 4.1 "Персонал підприємства: поняття, класифікація та структура"; Персонал підприємства є одним з ключових факторів виробництва. Як би не було механізовано та автоматизовано виробничу діяльність, але без людини функціонування будь-якої техніки не є можливим. Складно було б уявити підприємство без управлінського персоналу, навіть за умови стрімкого розвитку технологій і створення штучного інтелекту. Разом з тим, управлінська діяльність з плином часу має тенденцію до ускладнення, що пов’язано з інтеграційними процесами в економіці, високим рівнем конкуренції на ринку, швидким розвитком науки та техніки, великими обсягами інформації тощо. Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди. які вже працюють) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці). Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни – персонал, кадри, трудовий коллектив. Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту). З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників підрозділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Зокрема у промисловості до першої групи – промислово-виробничого персоналу – відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони – тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та яслі, амбулаторії, навчальні заклади тощо. Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників. Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти. соціологи тощо. До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо. Робітники – це персонал безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників. В аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на основних – тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних – тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово, з розвитком виробництва, його механізації та автоматизації чіткі межі між основними та допоміжними робітниками зникають, а роль останніх(зокрема наладчиків, механіків) зростає. КП БРР «Балаклійські теплові мережі» очолює один начальник, якому підпорядковуються фахівці і службовці, бухгалтерія, головний інженер та абонентський відділ. В свою чергу підлеглими головного інженера являються чотири диспетчера, яким підпорядковуються вісім начальників дільниць. До складуКП БРР «Балаклійські теплові мережі» входять 8 дільниць, а саме: ü дільниця пл. Ростовцева, 1; ü дільниця вул. Леніна, 80; ü дільниця с. Нафтовиків; ü Ч. Донецький т/р; ü дільниця с. П’ятигорське; ü електродільниця; ü автотранспортна дільниця; ü ремонтно-будівел. дільниця. Кожну дільницю очолює по одному начальнику дільниці, яким підпорядковується відповідна кількість працівників. За кожною дільницею закріплена відповідна кількість котелень і котлів. Усього на підприємстві діють 22 котельні, з них 10 знаходяться на території міста Балаклея, а інші на території сіл і селищ. Наприклад, Ч. Донецький т/р у своєму складі має всього одну котельню і три котла, які обслуговують і слідкують за правильною і безперебійною роботою 49 робітників. Цю дільницю очолює один начальник т/р, якому підпорядковуються начальник дільниці і начальник котельні. В свою чергу, начальник котельні, якому підкоряються оператор котельні, чотири апаратника ХВО, чотири оператора ТРП, прибиральник виробничого приміщення, чотири слюсаря-ремонтника, чотири сторожа, токар, три електромонтера з ремонту і обслуговування електроустаткування і два слюсаря КВПтаА. А начальнику дільниці підпорядковуються такі підлеглі: електрогазозварник, шість слюсарів-ремонтників, чотири сторожа, тракторист СШ-25, машиніст ескаватора ЕО-2621-2(МТЗ), водій а/м ГАЗ-53, водій а/м ГАЗ-53 (асенізатор), а також водій а/м УАЗ-3909.
4.2 "Система оцінки трудового потенціалу підприємства і організація оплати праці"; Таблиця 4.1.1. – Інформація про чисельність працівників і оплату їх праці 2009р.
Таблиця 4.1.2.– Інформація про чисельність працівників і оплату їх праці 2010р.
Коефіцієнт плинності персоналу (Кпл): Кпл = Чзв / Чс, де Чзв - чисельність звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни або з інших причин, не пов’язаних з виробництвом, чол., Чс - середньооблікова чисельність працівників у цьому ж періоді,чол.; (2009) Кпл =131/262=0,5 (2010) Кпл =108/253=0,43 − Обороту робочої сили з прийому (Коп): Коп = Чп / Чс, де Чп - чисельність прийнятих на роботу за відповідний період, чол. Чс - середньооблікова чисельність працівників у цьому ж періоді, чол.; (2009) Коп = 111/262=0,42 (2010) Коп = 86/253=0,34 - Оборот робочої сили за звільненням (Коз): Коз = Чзв. заг. / Чс, де Чзв. заг. - кількість звільнених за відповідний період з будь-яких причин, чол. Чс - середньооблікова чисельність працівників у цьому ж періоді, чол.; (2009) Коз =131/262=0,5 (2010) Коз =108/253=0,43 - Рівень дисципліни (РД): РД = Н / В, де Н - неявки на роботу (людино-дні); В - усього відпрацьовано (людино-днів); (2009) РД =7/57533=0,0001 (2010) РД = 0/55684=0
|
