Поняття та класифікація ризиківОсновна: 1.Пономарьова Ю.В.Логістика: Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури,2005-328с. 2.Логистика: Учебник для вузов / Ред. Аникин Б. А.; Гос. ун-т управления; Ин-т мировой экономики и международных отношений РАН. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 352 c. Додаткова: 3.Альбеков А. У., Митько О. А. Коммерческая логистика: Учеб. пособие для вузов. - Ростов н/Д.: Феникс, 2002. - 412 c. 4.Гордон М. Л., Карнаухов С. Б. Логистика товародвижения. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. - 208 c. 5.Логистика, эффективность и риски внешнеэкономических операций Захаров К. В., Цыганок А. В., Бочарников В. П., Захаров А. К. - К.: ИНЭКС, 2001. - 237 c. 6.Логистика: Учеб. пособие для вузов / Ред. Аникин Б. А.; Гос. Акад. упр. им. С. Орджоникидзе и др. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 326 c. 7.Миротин Л. Б. и др. Логистика: обслуживание потребителей: Учебник для вузов / Миротин Л. Б., Ташбаев И. Э., Касенов А. Г. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 189 c. 8.Николайчук В. Е. Логистика: Учеб. пособие. - СПб.: Питер, 2003. - 160 c. 9.Николайчук В. Е. Логистика в сфере распределения. - СПб.: Питер, 2001. - 158 c. 10.Сергеев В. И. Логистика в бизнесе: Учебник для вузов. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 607 c.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України ДВНЗ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Фінансово-економічний факультет Кафедра економічного аналізу та фінансів Конспект Лекцій з дисципліни «Управління ризиками фінансового ринку» Для студентів спеціальності Фінанси та кредит Дніпропетровськ Конспект лекцій з дисципліни “Управління ризиками фінансового ринку” для студентів денної форми навчання спеціальності “Фінанси та кредит” / Уклад.: О.І.Замковий. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2011. – 56 с.
Укладач: О.І.Замковий, ст..викладач
Відповідальний за випуск завідувач кафедри економічного аналізу і фінансів О.С. Галушко, доктор економічних наук, професор.
ЗМІСТ Поняття та класифікація ризиків. 3 Управління фінансовим ризиком.. 20 Оцінка ризиків. 24 Визначення ризику портфелю інвестицій. 31 Мінімізація ризиків шляхом формування оптимального портфеля цінних паперів. 39 Моделі формування оптимального портфеля цінних паперів. 40 Приклад формування оптимального портфеля в середовищі Microsoft Excel 43 Страхування ризиків. 47 Література: 53
Поняття та класифікація ризиків
Важливе значення для одержання всебічної характеристики ризиків має їх науково-обґрунтована класифікація. В економічній літературі, а саме підручниках і посібниках з управління фінансами, фінансового менеджменту та інших ризики класифікуються по-різному, що свідчить про існування різноманітних підходів до створення класифікаційних схем. Також в деяких підручниках наводяться різні види ризиків без певних ознак. Нормативна література безпідставно „розмиває” фінансові ризики аж на чотири види: кредитні, інвестиційні, фінансові, гарантійні (Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України № ЛП–18/78, затверджена наказом ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Комітету з питань у справах нагляду за страховою діяльністю від 15. 07. 1996 р.). Проте, нами була зроблена спроба узагальнити і упорядкувати всі існуючі підходи до побудови класифікаційної схеми ризиків (рис. 1).
Рис. 1. Класифікація ризиків З наведених видів ризику, що виділені за джерелами виникнення, найбільш керованим та передбачуваним є господарський ризик. В узагальненому вигляді система класифікації ризиків за певними критеріями наведена в табл..1 Таблиця 1. Система ознак класифікації ризиків
Господарський ризик пов’язаний з веденням господарської діяльності, а тому в деяких підручниках він також називається підприємницьким. У загальному випадку всі підприємницькі ризики можна розподілити на: ̶ маркетингові ризики; ̶ ризики зміни законодавства; ̶ ризики неплатоспроможності; ̶ ризики інфляційних процесів. Маркетинговий ризик є одним з ключових в умовах ринкових відносин. Він зумовлений невизначеністю попиту на продукцію та ставить під загрозу саме існування підприємства. Прорахунки у прогнозуванні попиту можуть виявитися фатальними, адже: ̶ вироблену продукцію не буде продано, а отже, активи, вкладені у її виробництво, не відшкодуються взагалі або відшкодуються лише частково (наприклад, за рахунок продажу продукції за цінами нижчими фактичної собівартості); ̶ буде упущено прибуток від реалізації тієї продукції, на яку існує реальний попит. Не менш небезпечним є ризик зміни цін. Однак, якщо у втратах підприємства від відсутності попиту на продукцію, що випускається, винним цілком і повністю можна вважати саме ж підприємство, то втрати від коливання цін часто пов’язані з об’єктивними і не передбачуваними процесами в економіці країни або ряду країн. Ризик зміни цін може проявлятися при: ̶ зростанні рівня цін на основні комплектуючі та послуги інших господарюючих суб’єктів, у той час як рівень цін на продукцію підприємства залишається незмінним або знижується; ̶ зниженні рівня цін на продукцію підприємства при незмінних або зростаючих цінах на основні матеріали або сировину. Комерційний ризик пов’язаний з можливими ускладненнями при здійсненні фінансово-господарських комерційних операцій. До нього можна віднести потенційні втрати підприємства від несумлінності контрагентів або неплатоспроможності постачальників і покупців. Ризик втрати майна ґрунтується на тому, що матеріальні втрати підприємства можуть бути викликані двома причинами: ̶ дією непереборної сили будь-яких стихійних лих та техногенних аварій; ̶ порушеннями в процесі виробництва, експлуатації основних засобів, зберігання матеріальних цінностей. Ризик зміни законодавства за ступенем впливу схожий з маркетинговим ризиком. В умовах перманентного законодавства цей вид ризиків набуває особливої важливості. Нові законодавчі акти, а також численні зміни, що вносяться до вже існуючих, часом ставлять під загрозу саме існування підприємства, а в більшості випадків спонукають підприємство до додаткових витрат. Також є небезпечним постійні зміни податкового законодавства – традиційний фактор збільшення витрат підприємства. Ризик неплатоспроможності пов’язаний з неможливістю швидкого здійснення розрахунків. У процесі діяльності будь-якого підприємства можливі випадки тимчасової відсутності високоліквідних активів (наприклад, грошових коштів) у необхідній кількості. Щонайменше це може призвести до втрати часу, щонайбільше – спричинити додаткові витрати (наприклад, через тимчасову відсутність грошових коштів може бути упущено вигідний контракт з постачальником або виникає необхідність залучення кредитів). Ризик інфляційних процесів пов’язаний із знеціненням активів підприємства та в сучасних умовах супроводжує будь-яке підприємство. Існують й інші види ризиків, серед яких є ризики, пов’язані з криміногенним регулюванням ринку; ризик підроблення фінансової документації тощо. Причини можливих негативних фінансових результатів діяльності підприємства виникають на трьох рівнях – операційному, інвестиційному та фінансовому. На цих рівнях виникають відповідно операційні, інвестиційні та фінансові ризики. Сукупний (господарський або підприємницький) ризик розраховується як сумарна величина ризиків за всіма видами діяльності. Рівень сукупного ризику підприємства знаходиться під впливом багатьох факторів (рис.2).
Рис. 2. Фактори, що впливають на рівень сукупного ризику Операційні ризики можуть призвести до отримання збитків від основної діяльності підприємства. Вони є наслідком прорахунків у виробничій сфері, постачанні та збутовій політиці. Під інвестиційним ризиком слід розуміти ймовірність виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. Серед інвестиційних ризиків виділяють два основних види: ̶ ризик фінансового інвестування (ризики на ринку цінних паперів); ̶ ризик реального інвестування (проектні ризики). Крім того, інвестиційні ризики можна класифікувати за рівнем оцінки, причинами виникнення, видами втрат. Зазначений ризик за рівнем оцінки поділяється на: ̶ загальнодержавний; ̶ галузевий; ̶ підприємства; ̶ фінансового стану окремого інвестора тощо. Загальнодержавний, або загальноекономічний, інвестиційний ризик пов’язаний з політичною та економічною ситуацією в країні, в якій здійснює свою діяльність підприємство-емітент. Цей вид ризику визначається підприємницьким кліматом, створеним у державі, регіоні. Галузевий ризик оцінюється в ході індустріального аналізу, за результатами якого приходять до висновку про ризик, що несе інвестор, інвестуючи свої кошти в підприємства, які займаються цим видом діяльності. Інвестиційний ризик на рівні підприємства оцінюється при експортному аналізі фінансового стану підприємства-емітента цінних паперів шляхом: ̶ оцінки масштабу і характеру діяльності підприємства; ̶ визначення основного напряму діяльності підприємства, напряму диверсифікації, обсягів виробництва, продаж, витрат і прибутку та тенденцій зміни цих показників у часі; ̶ аналізу рівня виробництва і менеджменту підприємства, його репутації; ̶ розрахунку основних фінансових коефіцієнтів і формулювання висновку про фінансовий стан підприємства. Ризик, пов’язаний з індивідуальним фінансовим станом інвестора підприємства, аналізується, як правило, за двома позиціями: ̶ правами, які надаються інвестору, - рівнем дивідендів, періодичністю виплат, правом голосу при вирішенні найважливіших питань стратегії, пріоритетністю вимог інвестора в порівнянні з власниками інших цінних паперів даного підприємства; ̶ ринковою позицією даної акції – її популярністю, обсягом випуску, додатковими і наступними випусками, історією обігу на ринку. За результатами комплексного аналізу можливо прийти до висновку про інвестиційну привабливість даного виду вкладень в порівнянні з альтернативними варіантами з позиції галузевого, внутрішньофірмового та індивідуального ризику інвестора. Оскільки такий аналіз потребує значних витрат часу, він виконується не завжди, а лише при вирішенні стратегічних задач інвестування (наприклад, при купівлі права контролю над відкритим акціонерним товариством, рейтинговій оцінці). За видом втрат інвестиційні ризики можна поділити на: ̶ ризики втраченої вигоди – ризики настання непрямого фінансового збитку (не отриманого прибутку) в результаті нездійснення будь-якого заходу; ̶ ризики зниження доходності, які можуть виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів за портфельними інвестиціями; ̶ ризики прямих фінансових втрат – представляють загрозу повної або часткової втрати інвестованого капіталу в результаті хибного вибору вкладення капіталу. На рівень цього ризику впливають такі фактори, як ліквідність, прибутковість, склад, структура та інші параметри інвестиційного портфеля. У зарубіжній економічній літературі під операційними та інвестиційними ризиками досить часто розуміються ділові ризики. Основними інструментами зниження рівня ділового ризику є диверсифікація інвестицій, виробництва та асортименту продукції, що виробляється. Операційний ризик пов'язаний із помилкою або неправильною організацією, неправильним вибором методу проведення тієї чи іншої фінансової операції. До цього виду ризику відносять і можливі помилки менеджерів. Інфляційний ризик визначається ступенем точності прогнозування інфляції та її впливу на результат фінансово-господарської діяльності. Кредитний ризик розглядається як ризик непогашення кредиту і несплати процентів за ним. Процентний ризик виникає у разі зміни процентних ставок за кредитними ресурсами, що надаються. Валютні ризики можливі у разі зміни курсів валют, а також політичної ситуації, коли курси валют незмінні, а можливості вільного обігу валют обмежені. Ці ризики пов'язані з переоцінкою статей балансу закордонних філій підприємств у національну валюту та при зворотних операціях. Валютні ризики властиві кліринговим розрахункам і товарообмінним, бартерним операціям. На валютному ринку розрізняють наступні види ризиків: ̶ ризик змінного курсу; ̶ ризик прибутковості; ̶ кредитний ризик; ̶ географічний ризик. Ризик змінного курсу є наслідком постійної зміни по всьому світу ринкового попиту і пропозиції на валюту, що знаходиться в обігу. Відкрита позиція схильна до змін ціни стільки, скільки вона існує. Для скорочення втрат і забезпечення прибутковості позиції можливі втрати необхідно утримувати в розумних межах. Найбільш популярними в цьому відношенні заходами є лімітація позиції (position limit) і лімітація втрат (loss limit). Ліміти встановлюються з врахуванням політики банків на основі досвіду трейдерів в певної області діяльності. Існують два види лімітації позицій – денне і нічне. 1. Денна лімітація позиції - це встановлення максимального об'єму певної валюти, яким трейдер дозволяє торгувати за даний час. Ліміт повинен відображати як рівень трейдерських навиків, так і ту кількість грошей, яким трейдер ризикує. 2. Нічна лімітація відноситься до будь-якої позиції, залишеної трейдером на ніч. Насправді так поступає мало хто з трейдерів. Лімітація втрат – це міра, направлена на виключення втрат трейдера, здійснювана старшим службовцем дилингового центру. Лімітація втрат виробляється окремо для денної і нічної торгівлі керівництвом центру. Лімітація позицій і втрат в даний час може бути вдосконалена за допомогою комп'ютерних систем, що дозволяють трейдерам і посередникам здійснювати постійний і всесторонній контроль за точними даними відносно всіх позицій, прибутків і втрат. Ця інформація може приходити зі всіх зарубіжних відділень на головний термінал дилингового центру. Ризик облікової ставки має місце при торгівлі валютними свопами, форвардами, ф'ючерсами і опціонами. Він пов'язаний з прибутком і втратами, викликаними як флуктуаціями форвардних спрэдов, так і невідповідностями (mismatches) форвардних об'ємів і вікнами в облікових ставках із-за різних термінів дії між операціями в різних країнах. Невідповідність об'ємів – це різниця між об'ємами спотів і форвардів. Для активної форвардної торгівлі усунення вікон в термінах дії практично неможливе. Проте при невеликих об'ємах воно не є серйозною проблемою. Для денної торгівлі трейдерський баланс виплат і здобуття для кожної валюти за допомогою окремого вигляду свопу, називається «завтрашний/следующий» (tomorrow/next) або «продовження кредиту» (rollover). Для мінімізації ризику облікової ставки керівництво центру встановлює ліміти на загальний розмір невідповідностей. В різних банків різна політика в цьому відношенні, але загальний підхід полягає в тому, аби розділити невідповідності, засновані на термінах дії контрактів, на таких, в яких строки дії більше або менше шести місяців. Всі невідповідності вносяться до комп'ютерної системи для розрахунку позицій на дату закінчення контрактів, втрат і прибутків. Для прогнозування будь-яких змін, які можуть вплинути на вікна необхідно постійно відстежувати ситуацію з обліковими ставками. Ризик кредитоспроможності і пов'язаний з можливістю того, що відкрита валютна позиція може бути не сплачена згідно договірним зобов'язанням зважаючи на вільні або мимовільні дії другої сторони. При таких побоюваннях торгівля відбувається у вигляді примусових операцій, про які всі трейдери домовляються з рахунковою палатою (clearinghouse). При цьому трейдери з будь-якими об'ємами можуть не турбуватися відносно кредитоспроможності партнерів. Відомі наступні форми ризику кредитоспроможності: 1. Ризик заміщення (Replacement risk), який виникає, коли клієнти погано працюючих банків виявляють свої рахунки розбалансованими з вини неспроможної сторони. Відновлення балансів ці банки повинні виробляти за рахунок нових операцій. 2. Географічний ризик, який виникає із-за різних часових зон на різних континентах. З цієї причини валюта може кредитуватися за різною ціною в різний час дня. На початку кредитуються австралійський і новозеландський долари, потім японська ієна, потім європейська валюта і за нею долар США. Тому платежі можуть статися на стороні, яка оголосить про неспроможність (або буде такий оголошена) відразу після цього, але до здійснення власних платежів. Ризик кредитоспроможності для валют, торгуемых на організованих ринках, слід мінімізувати забезпеченням кредитоспроможності клієнтів. Комерційні і інвестиційні банки, торгівельні компанії і клієнти банків повинні мати кредитні лінії один з одним для того, щоб торгувати. Навіть за наявності кредитних ліній необхідно ретельно відстежувати фінансову спроможність партнерів. Разом з ринковою вартістю валютних портфелів учасники операцій, щоб уникнути риски, повинні оцінювати також і потенційну вартість. Останнє можна виконати, провівши імовірний аналіз на весь час дії відкритих позицій. Для тих же цілей використовується netting – процес, що дозволяє партнерам відкривати один з одним лише нетто- позиції не від операції до операції, але на кінець дня, через єдину операцію. За наявності ознак труднощів з розрахунками в одного з банків, група великих банків може надати йому короткочасну підтримку із загального резервного фонду. Ризик країни - невдача в здобутті очікуваного платежу із-за втручання уряду, пов'язаного з неспроможністю фінансових організацій, відноситься до ризику кредитоспроможності. Ризик країни пов'язаний з втручанням уряду в роботу валютного ринку і виходить від казначейства і кредитного органу, які несуть загальну відповідальність. - за галузевою і територіальною ознакою — загальноекономічний, галузевий, країни, регіональний тощо. Виділяють такі основні види ризику: ̶ систематичний ризик, тобто ризик кризи фінансового ринку; ̶ несистематичний ризик, тобто ризик поєднання всіх видів ризику, пов'язаних із конкретними фінансовими інструментами; ̶ селективний ризик — ризик неправильного вибору цінних паперів для інвестування при формуванні портфеля; ̶ часовий ризик — ризик емісії, купівлі або продажу цінного паперу у невідповідний час, що тягне за собою втрати; ̶ ризик законодавчих змін (можуть змінитися умови емісії, вона може бути визнана недійсною і таке інше); ̶ ризик ліквідності — ризик, пов'язаний з можливістю втрат при реалізації цінного папера через зміну в оцінці його якості; ̶ інфляційний ризик — ризик того, що при високій інфляції доходи, які отримують інвестори за фінансовими інструментами, знецінюються швидше, аніж зростають, інвестор зазнає реальних втрат. Систематичний ризик пов'язаний із загальною економічною і політичною ситуацією в країні та світі, зростанням цін на ресурси, загальноринковим падінням цін на фінансові активи. До категорії систематичних ризиків належать: ризик зміни відсоткової ставки, ризик падіння загальноринкових цін і ризик інфляції. Ризик зміни відсоткової ставки набуває особливої актуальності в умовах інфляції. Ризик падіння загальноринкових цін пов'язаний з одночасним падінням цін на всі цінні папери, що мають обіг на ринку. Цей ризик у першу чергу стосується операцій з акціями. Ступінь ризику різний для акцій різних емітентів. Ризик інфляції зумовлений зміною купівельної спроможності грошей і призводить до того, що вкладення навіть у найбезпечніші цінні папери можуть завдати збитків. Цей вид ризику існує в усіх країнах, тобто інфляція — загальносвітова тенденція. Відрізняється лише її річний рівень у різних країнах. У розвинутих країнах вважається нормальним щорічний рівень інфляції у 3%. Несистематичний ризик пов'язаний із фінансовим станом конкретного емітента цінних паперів. Його оцінка потребує певних зусиль як із боку посередників ринку фінансових активів, так і з боку інвесторів. До категорії несистематичних відносять ризик ліквідності, галузевий ризик. Ризик ліквідності — ризик, пов'язаний із можливістю втрат при реалізації цінного папера через зміни оцінки його якості. Ризик ліквідності нині один із найпоширеніших в Україні. Причиною цього є не лише загальне падіння ринку, а й реалістичніша оцінка того, що являє собою той чи інший емітент, скажімо біржа, де протягом біржового дня іноді укладалося лише декілька угод; фінансова або інвестиційна компанія, чий капітал зібраний для перекачування коштів або покриття збитків від "проїдання" статутних коштів у інших комерційних структурах, тощо. Галузевий ризик — ризик, пов'язаний зі специфікою окремих галузей. З позиції цього виду ризику всі галузі можна класифікувати на: а) підвладні циклічним коливанням (галузі конструкційних матеріалів, виробництво обладнання тощо) та б) менш підвладні циклічним коливанням (виробництво товарів для населення та продовольчих товарів). Галузеві ризики проявляються в змінах інвестиційної якості та курсової вартості цінних паперів та відповідних втратах інвесторів, залежно від приналежності галузі до того чи іншого типу та правильності оцінки цього фактору з боку інвесторів. Ризики, що супроводжують фінансову діяльність суб’єкта господарювання, виділяються в особливу групу – фінансові ризики, які характеризуються ймовірністю виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходів, капіталу чи ліквідності. Фінансові ризики виникають у зв’язку з рухом фінансових потоків і проявляються, в основному, на ринках фінансових ресурсів. У широкому розумінні фінансові ризики найчастіше пов’язують з операційними, інвестиційними ризиками та ризиками структури капіталу; у вузькому – з ризиками, джерелом яких є фінансова діяльність підприємства, в результаті якої змінюються склад та структура капіталу (пасивів) підприємства. Сутність фінансових ризиків слід розглядати через призму існування двох подій: А і В (див. рис. 3). Таким чином, фінансові ризики належать до групи спекулятивних ризиків, в результаті реалізації яких можуть бути як втрати, так і виграш.
Рис. 3. Сутність фінансових ризиків Отже, операційний та інвестиційний ризики характеризують ризик отримання збитків на вкладений капітал, під вплив якого підпадає інвестор. Фінансовий ризик – це також ризик того, що суб’єкт господарювання, який залучив фінансові ресурси, виявиться неспроможним вчасно погасити зобов’язання, строк сплати яких настав, в результаті чого він може виявитися банкрутом. На практиці вказані ризики тісно переплітаються і представляють собою складний комплекс причинно-наслідкових зв’язків. Така природа ризиків формує підхід, згідно якого до фінансових ризиків належать не лише ті ризики, що випливають з фінансової діяльності, а й операційний та інвестиційний ризики. Тому під терміном “фінансовий ризик” розуміють сукупний ризик підприємства. А відтак, фінансові ризики відіграють найбільш важливу роль в загальному портфелі підприємницьких ризиків. Проте, при дослідженні економічної сутності ризиків слід враховувати джерела їх походження – операційну, інвестиційну чи фінансову діяльність підприємства, а також надзвичайну їх рухомість. Фінансові ризики — це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього можливі лише два результати: прибуток або збиток. Особливістю фінансового ризику є ймовірність зазнати збитків у результаті проведення будь-яких операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, який випливає з природи цих операцій, тому суть ризику полягає в імовірності настання або ненастання події з можливими негативними наслідками через обмеженість матеріальних і нематеріальних ресурсів. У цілому фінансовий ризик як міру економічної або соціальної невизначеності можна охарактеризувати: ̶ за величиною — високий, середній і низький; ̶ за ступенем допустимості — допустимий ризик, коли втрачається частина доходу; критичний (локальний) ризик, при якому повністю втрачаються доходи і виникає необхідність відшкодовувати втрати; катастрофічний ризик повної втрати майна; ̶ за об'єктами — ризик підприємця, підприємства, банку, страхової компанії, тобто окремих юридичних і фізичних осіб; ̶ за видом діяльності — ризик виробничої, посередницької, торговельної, транспортної, консалтингової, страхової, охоронної та іншої діяльності; ̶ за економічним змістом — чистий ризик як об'єктивна можливість зазнати збитків (нульового результату) і спекулятивний ризик як суб'єктивна можливість отримання позитивного або негативного результату певної діяльності: ̶ за характером — операційний, інфляційний, кредитний, процентний, валютний. Зростання ступеню впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства і в цілому на результати виробничо-господарської діяльності пов’язане зі швидкою зміною економічної ситуації і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин підприємства, появою нових фінансових технологій, фінансових інструментів та іншими факторами. Фінансові ризики мають об’єктивну природу через невизначеність зовнішнього середовища по відношенню до підприємства. Зовнішнє середовище містить в собі об’єктивні економічні, соціальні і політичні умови, за наявності яких підприємство здійснює свою діяльність і до динаміки змін яких воно змушене пристосовуватись. Причин виникнення фінансових ризиків дуже багато (рис. 4).
Рис. 4. Причини виникнення фінансових ризиків Першопричини їх виникнення знаходяться у площині структури капіталу. Адже фінансовий ризик зумовлений нераціональним співвідношенням власних і позикових коштів. Велика частка позикових коштів у капіталі підприємства нерідко знижує їх ефективність. Це пов’язано зі значними витратами на обслуговування кредитів, які можуть перекрити вигоди від їх залучення. Такі ризики іноді називають ризиками структури капіталу: при незадовільній структурі капіталу виникає ризик того, що підприємство залучатиме кошти за ризиковою ставкою і врешті-решт стане неплатоспроможним і, як результат, збанкрутує. За можливістю усунення ризики поділяються на: ̶ систематичні; ̶ несистематичні. Систематичний (або ринковий) ризик, характерний для всіх учасників фінансової діяльності і всіх видів фінансових операцій. Він виникає при зміні окремих стадій економічного розвитку країни, зміні кон’юнктури фінансового ринку, в інших аналогічних випадках, на які підприємство в процесі своєї фінансової діяльності не може вплинути. До цієї групи ризиків можуть бути віднесені інфляційний ризик, процентний ризик, валютний ризик, податковий ризик і частково інвестиційний ризик (при зміні макроекономічних умов інвестування). Несистематичний (або специфічний ризик) притаманний окремим напрямкам фінансової діяльності і характеру фінансових операцій конкретного підприємства. Він може бути пов’язаний з некваліфікованим фінансовим менеджментом, неефективною структурою активів і капіталу, надмірною схильністю до ризикових (“агресивних”) фінансових операцій з високою нормою прибутку, недооцінкою бізнес-партнерів та іншими аналогічними факторами, негативним наслідкам від яких, в значній мірі, можна запобігти за рахунок ефективного управління фінансовими ризиками. Поділ фінансових ризиків на систематичні та несистематичні є однією з важливих вихідних передумов теорії управління ризиками (“ризик-менеджменту” – І. А. Бланк), що широко використовується у фінансовій (особливо інвестиційній) діяльності підприємства. За рівнем фінансових втрат ризики поділяються на: ̶ допустимі; ̶ критичні; ̶ катастрофічні (або недопустимі). Допустимий фінансовий ризик – це загроза повної або часткової втрати прибутку від реалізації того чи іншого фінансового проекту або від фінансової діяльності підприємства в цілому. В цьому випадку втрати можливі, але їх розмір менший за очікуваний прибуток. Втрата прибутку від однієї, двох або кількох операцій є припустимою, тому що може покриватись позитивним результатом від інших операцій. Таким чином, даний вид фінансової діяльності або конкретна фінансова угода, не зважаючи на ймовірність ризику, зберігають свою економічну доцільність. Наступний ступінь ризику, більш загрозливий в порівнянні з допустимим, – це критичний ризик. Цей вид фінансового ризику пов’язаний із загрозою втрат в розмірі понесених витрат на здійснення конкретної фінансової угоди або виду фінансової діяльності. При цьому критичний ризик першого ступеню пов’язаний із загрозою отримання нульового доходу, але при відшкодуванні понесених підприємством матеріальних витрат. Таким чином, наслідки критичного ризику більш суттєві. Підприємство скорочує масштаби своєї діяльності, втрачає оборотні засоби тощо. Критичний ризик другого ступеню пов’язаний з можливістю втрат в розмірі повних витрат. Тобто можливі втрати запланованої виручки і підприємство змушене відшкодовувати витрати за рахунок інших джерел. Катастрофічний ризик характеризується тим, що фінансові втрати при ньому визначаються частковою або повною втратою майна підприємства. Цей вид ризику, як правило, призводить до банкрутства підприємства, оскільки в даному випадку можлива втрата не тільки усіх вкладених у визначений вид фінансової діяльності або конкретну фінансову угоду коштів, але й майна підприємства. Адже при виникненні катастрофічного фінансового ризику підприємству доводиться повертати кредити за рахунок власних коштів. За сферою виникнення фінансові ризики поділяються на: ̶ зовнішні; ̶ внутрішні. Джерелом виникнення перших ризиків є зовнішнє середовище, тому цей ризик не залежить від діяльності підприємства. Воно не може здійснювати вплив на зовнішні фінансові ризики, проте може передбачувати і враховувати їх у своїй діяльності. Зовнішні фінансові ризики виникають при зміні окремих стадій економічного циклу, зміні кон’юнктури фінансового ринку, в результаті непередбаченої зміни законодавства у сфері фінансової діяльності підприємства, в результаті нестійкого політичного становища і в ряді аналогічних випадків, на які підприємство в процесі своєї діяльності впливати не може. Зовнішні ризики характерні для всіх учасників фінансової діяльності і всіх видів фінансових операцій. До цієї групи фінансових ризиків можна віднести інфляційний, валютний, процентний та інші ризики. Внутрішні фінансові ризики – це ризики, які залежать від діяльності підприємств та можуть бути обумовлені: ̶ некваліфікованим фінансовим менеджментом підприємств; ̶ неефективною структурою активів; ̶ надмірною прихильністю керівництва до ризикових операцій; ̶ неправильною оцінкою фінансово-економічного стану партнерів; ̶ нестабільним фінансовим становищем підприємства та іншими аналогічними факторами. Негативні наслідки внутрішніх фінансових ризиків усуваються за рахунок ефективного управління ними, тобто зниження загального рівня фінансових ризиків досягається за рахунок зниження саме внутрішніх ризиків. Наступна ознака класифікації фінансових ризиків – тривалість впливу. За даною ознакою виділяють дві групи ризику: ̶ постійний фінансовий ризик; ̶ тимчасовий фінансовий ризик. Постійний фінансовий ризик характерний для всього періоду здійснення фінансової операції або фінансової діяльності і пов’язаний з дією постійних факторів. Таким чином, до постійних належать ті ризики, які безперервно загрожують діяльності підприємства в даному географічному районі або у визначеній галузі економіки. До цієї групи фінансових ризиків відносяться валютний і процентний ризики. Тимчасовий фінансовий ризик виникає періодично і зустрічається лише на окремих етапах здійснення фінансової операції або фінансової діяльності. Тимчасові фінансові ризики, в свою чергу, можна поділити на короткотермінові та довготермінові ризики. До короткотермінових належать ризики, які можуть виникнути протягом певного відрізку часу, наприклад, кредитний та інвестиційний ризик. Строк можливої дії довготермінових ризиків достовірно оцінити досить складно, наприклад, інфляційний ризик. За можливостями передбачення фінансові ризики поділяються на дві групи: ̶ прогнозовані; ̶ непрогнозовані. Прогнозовані фінансові ризики – це ризики, поява яких є наслідком циклічного розвитку економіки, зміни кон’юнктури фінансового ринку, передбаченого розвитку конкуренції тощо. Проте передбачуваність фінансових ризиків носить в
|
