Сутність і задачі закупівельної логістики

Закупівельна логістика – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Будь-яке підприємство, в якому обробляються матеріальні потоки, має у своєму складі службу постачання, яка здійснює закупівлю, доставку і тимчасове зберігання предметів праці: сировини, напівфабрикатів, виробів народного споживання. Діяльність служби постачання може бути розглянута на трьох рівнях, оскільки служба постачання одночасно є:

- елементом, що забезпечує зв’язок і реалізацію цілей макрологістичної системи, в яку входить підприємство;

- елементом мікрологістичної системи, тобто одним із підрозділів підприємства, який забезпечує реалізацію цілей цього підприємства;

- самостійною системою, яка має елементи, структуру і самостійні цілі.

Розглянемо цілі функціонування служби постачання на кожному з цих рівнів.

1. Як елемент макрологістичної системи служба постачання встановлює господарські зв’язки з постачальниками, узгоджує техніко-технологічні, економічні і методологічні питання, пов’язані з поставкою товарів. Служба постачання працює в контакті зі службою збуту постачальника і транспортними організаціями, тим самим забезпечує “поєднання” підприємства в макрологічній системі з її іншими складовими.

Ідея логістики – отримання додаткового прибутку від узгодження дій всіх учасників, вимагає, щоб персонал служби постачання досягав реалізації цілей власного підприємства не як ізольованого об’єкта, а як ланки всієї логістичної макросистеми. Тобто, служба постачання працює на власне підприємство, водночас вона повинна орієнтуватись на ціль підвищення ефективності функціонування всієї макрологістичної системи.

2. Служба постачання повинна органічно вписуватись в макрологістичну систему, що забезпечує проходження матеріального потоку в ланці “постачання – виробництво – збут”. Сучасні системи організації виробництва і збуту (наприклад, система МРП) забезпечують можливість узгодження і оперативного корегування планів і дій ланок постачання, виробництва і збуту в масштабі виробництва з врахуванням постійних змін в реальному масштабі часу.

Ланцюг “постачання – виробництво – збут” повинен будуватись на основі сучасної концепції маркетингу (тобто спочатку розробляється стратегія збуту, потім стратегія розвитку виробництва, а вже потім стратегія постачання підприємства). Проте маркетинг окреслює дану задачу лише в концептуальному плані. Науковий інструментарій маркетингу не має методів, які дозволяють розв’язувати задачі техніко-технологічної узгодженості з постачальниками в залежності від відповідних вимог, виявлених при дослідженні ринку. В цьому плані логістика розвиває маркетинговий підхід до підприємницької діяльності, пропонує методи, які дозволяють реалізувати концепцію маркетингу.

3. Окрім 1 і 2 необхідно реалізовувати системний підхід до управління матеріальними потоками в межах самої служби постачання. Для забезпечення підприємства предметами праці, необхідно розв’язати задачі:

- Що купити?

- Скільки купити?

- В кого купити?

- На яких умовах купити?

Окрім того, необхідно виконати роботи:

- заключити договір;

- проконтролювати виконання договору;

- організувати доставку;

- організувати складування.

Розглянемо два варіанти організації постачання, які принципово відрізняються можливостями реалізації системного підходу до управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства сировиною.

На рис. 5 представлено варіант організаційної структури підприємства з розділенням вищеперерахованих завдань між різними функціональними підрозділами. Задачі “що закупити і скільки?” вирішуються дирекцією по виробництву.

Задачі “у кого, на яких умовах закупити?” вирішуються дирекцією по закупівлях. В результаті функція управління матеріальними потоками в процесі постачання підприємства сировиною і матеріалами поділена між різними службами; її ефективна реалізація утруднена.

 

 

Рис. 5. Реалізація функції постачання в процесі роботи різних підрозділів підприємств.

Інший варіант, представлений на рис. 6, передбачає концентрацію всіх функцій постачання підприємства в одних руках (наприклад, в дирекції з матеріально-технічного постачання).

 

Генеральний директор

 

 

Рис. 6. Реалізація функції постачання в процесі роботи одного підрозділу підприємства.

 

Така структура створює широкі можливості логістичної оптимізації матеріального потоку на стадії закупівель предметів праці.

 

 

4.2. Оптимізація спеціалізації виробництва (задача “зробити чи придбати?”)

Задача “що придбати?” полягає в прийнятті одного з двох альтернативних рішень – робити комплектуючий вибір самим (якщо це в принципі можливо), чи купувати в іншого виробника. Ця задача в англомовній літературі зустрічається під назвою Make–or–Buy Problem або скорочено МОВ, розв’язок якої залежить від низки внутрішніх факторів і від умов на самому підприємстві.

Самостійне виробництво комплектуючих знижує залежність підприємства від коливань ринкової кон’юнктури. Підприємство може функціонувати незважаючи на ситуації на ринку (в певних межах). Водночас, високу якість і низьку собівартість комплектуючих швидше надасть виробник, який спеціалізується на їх випуску.

Ризик втрат, який обумовлений зростанням залежності, буде тим нижчий, чим вища надійність поставок і чим більше розвинені в економіці логістичні зв’язки.

Окрім залежності від ситуації в зовнішньому середовищі, на самих підприємствах можуть діяти фактори, які обумовлюють відмову від власного виробництва.

Рішення на користь закупівель комплектуючих і відповідно проти власного виробництва повинно бути прийнято, якщо:

- потреба у комплектуючих виробах незначна;

- відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;

- відсутні кадри необхідної кваліфікації.

Рішення проти закупівлі на користь власного виробництва приймається, коли:

- потреба в комплектуючих виробах стабільна і значна;

- комплектуючий виріб може бути виготовлений на наявному обладнанні.