ОСНОВИ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ЛОГІСТИКИ

Однією з особливостей сучаної економіки є перехід розвитку тих країн від так званої індустріальної економіки до сервісної. В першу чергу це пов”язано з тим, що серед послуг перевтілюється в рухому силу господарського розвитку цей процес вимагає змін світогляду керівників підприємств і коректування стратегій менеджмента та логістики.

Саме послуги виявляються зараз в центрі сучасної економіки. Основними відмінностями „сервісной” економіки від індустріальної є те, що в „сервісной” економіці підприємства націлені в першу чергу на підвищенні ефекта корисності, більш повного задоволення специфічних потреб клієнта, в той час як в індустріальній виробники прагнуть максимізувати виробництво товару. В „сервісной” економіці поняття корисності обожнюється з характером використання і з тим, наскільки удосконалена система включаючи як матеріальний продукт, так і відповідні послуги, а індустріальної – з матеріальною продукцією. Дуже важливим в „сервісной” економіці є поняття якості, під котрим розуміють можливості виробника встановити і постійно слідкувати відношення зі споживачем в цілях максимізації ступеня його задоволення. В індустріаної економіці під якістю розуміють вміння підприємства „добре робити своє діло”. Також в „сервісной” економіці змінюється стиль менеджмента, його відмінностями є гнучкість, швидкість прийняття рішень, сіткова організація, свобода шаневра і відкритість. В індустріальной економіці менеджмент має в деякій мірі „механічний” характер, що визначається в рішучій мірі ієрархічністю структур та їх через мірною упорядкованістю.

Основна увага в „сервісной” економіці приділяється ефективності функціювання сервісних систем.

Основною тенденцією розвитку мирового ринкового механізма є укрупнення його виробничих і посередницьких структур, що може здійснюватись шляхом їх об”єднання або поглинання друг друга.

В нові сформовані об”єднання створюють організаційно-економічні умови і матеріальну базу для утворення більш потужних і ефективних інтегрованих логістичних систем, котрі впливають на їх діяльність.

Сам перехід на „сервісну” економіку диктує необхідність поширення завдань і функцій посередницьких організацій, котрі сприяють підвищенню рівня сервісу.

Високий ступінь розвитку виробництва і товарного обміну робить присутність комерційних посередників у системах розподілу та товароруху самоочевидним. Тому, не стверджуючи себе доказами самоочевидного, тобто у об’єктивній необхідності комерційного посередництва, відмітимо, що, на жаль, у загальній теорії логістики логістиці комерційного посередництва, чи, як ми її називаємо, “торгівельній логістиці” не приділяється достатньої уваги.

Комерційне посередництво є процесом надання послуг товаровиробникам і споживачам з організації товарного обміну на еквівалентній основі.

Послуги, що надаються комерсантами споживачам, створюють умови для того, щоб матеріальні блага, вироблені у масовому порядку багатьма підприємствами, що розкидані на значній території, були б доступними у такій кількості і якості, у такому місці і в такий час, що зручні для останніх. Комерсанти беруть на себе виконання таких операцій, як складання і дроблення партій товарів, їх транспортування і зберігання, формування товарного асортименту, викладення товарів і багато іншого.

З цього можна прийти до висновку, що торгівля як форма комерційного посередництва є процесом перепродажу товарів на умовах, максимально наближених до потреб товаровиробників (продавців) і споживачів (покупців). Процес торгівлі як такий переважно зводиться до фізичного переміщення товарів з сфери виробництва у сферу споживання. “Товарорух, за думкою Ф.Котлера, є діяльністю з планування, втілення в життя і контролю за фізичним переміщенням матеріалів та готових виробів з місць їх виникнення до місць використання з метою задоволення потреб споживачів та з вигодою для себе”.

Ф.Котлер трактує категорію “товарорух” дещо розширено, що, однак, і не дивно для цілей здійсненого їм вивчення основ маркетингу. Для визначення сутності торгівельної логістики більш придатним є поняття товароруху як процеса фізичного переміщення товарів з сфери виробництва у сферу споживання за участю комерційних посередників. Справа в тому, що товарорух без участі комерційних посередників, суворо кажучи, неможна назвати торгівлею, тому що у цьому випадку товарний обмін між виробником і споживачем здійснюється безпосередньо.

Зі зростанням ролі торгівлі у економіці посилюється й тенденція до все більш активного залучення комерсантів до процесу товарного обміну.

Посередницька логістика вирішує питання:

- планування і організація закупівель товарів у товаровиробників (продавців);

- планування і організація доставки закуплених товарів на бази і склади комерційних посередників;

- організація приймання, розміщення, зберігання товарів на базах та складах комерційних посередників;

- управління товарними запасами у сфері торгівлі;

- планування і організація продаж товарів покупцям;

- організація предпродажного та післяпродажного обслуговування споживачів.

Наведений перелік питань, котрі вирішує посередницька логістика не є вичерпним, тому що їх набір визначається сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів торгівлі і в першу чергу формами її організації.

Кількість та сполучання комерційних посередників у капіталах товароруху може бути самим різноманітним. Воно визначається товарною номенклатурою, характером виробництва і споживання, географією продавців і покупців і багатьма іншими факторами. У відповідності з цим відрізняються і форми організації торгівельної логістики, під якими ми розуміємо взаємопов’язані та взаємообумовлені сполучення різноманітних логістичних елементів у складі логістичних ланцюжків і систем.

Поряд з каналами товароруху однією з основних ознак класифікації форм організації торгівельної логістики є галузева спеціалізація комерційного посередництва. Для двох основних секторів економіки (виробництво засобів виробництва і виробництво товарів народного споживання) можна назвати і власні моделі організації торгівельної логістики. У секторі виробництва засобів виробництва – це матеріально-технічне постачання і збут, а у секторі виробництва товарів народного споживання – торгівля, яка розуміється у вузькому смислі цього слова як торгівля товарами народного споживання.

Поступове скорочення частки матеріально-технічного постачання і збуту у загальному обсязі товарообороту підприємств сфери комерційного посередництва пояснюється різким зниженням ділової активності у сфері матеріального виробництва і значно більш повільним скороченням фізичного обсягу продаж товарів народного споживання.

З урахуванням потреби підприємств транспортно-експедиційних послугах частка посередницьких організацій може виконувати операції по відправленню продукції і забезпеченню взаємодії обслуговуємих підприємств з окремими видами транспорту. Такими операціями може бути надання інформації підприємствам про найбільш корисних і надійних варіантах перевезень, о вимогах до організації постачань, котрі висувають залізницькі станції, порти, автотранспортні організації по місцю відвантаження. Для підприємств також важливо отримати відомості о тарифах, змінах в правилах перевезень і можливості здійснення доставки з мінімальними витратами. Необхідні також послуги в оформленні товаро-транспортної документації і заключенню угод на перевезення. Посередники також можуть надавати і нові послуги, котрі пов”язані з комплексним обслуговуванням замовників з урахуванням функцій по закупівлі і продажу. Перспективним є створення комплексних посередницьких організацій, котрі будуть орієнтовані на термінальні технології.

Використання логістики в Україні тільки починається, тому відсутня наукова методика база, котра сприяла б діяльності логістичних посередників. Необхідним є підготовка матеріалів методичного, інформаційного та рекомендального характеру, така як інформація про особливості діяльності логістичних посередників в різних регіонах, їх прогресивном досвиді, зарубіжних новаціях. Потрібні також рекомендації по методам логістичного обслуговування, визначенню і підвищенню їх ефективності. Посередників можливо також використовувати при розробці і реалізації пропозицій. Щодо раціональной організації транспортно-економічних зв”язків у середені регіонів, з іншими регіонами, а також зарубіжними країнами. В свою чергу регіональні органи повинні б було надавати підтримку в структурізації нових функцій посередницьких організацій, в відповідних структурних перебудовах цих організацій.

В залежності від розміру попита на нові послуги можливо передбачити такі напрями розвитку логістичних посередників:

1. Виникнення спеціалізованих логістичних посередників;

2. Переорієнтація посередників, котрі виконують комплексне обслуговування клієнтів на термінальні технології, котрі будуть виконувать свою діяльність в режимі роботи транспортних терміналів;

3. При териториальном тяготінні до великих транспортних вузлів посередницькі організації комплексного обслуговування можуть бути базой для створення транспортно-збутових центрів, котрі зарубежем мають назву логістичних.

Логістичні посередники надають логістичні послуги споживачам і виробникам, формують їх господарські зв”язки. У підприємств котрі зайняті логістичной посередницькой діяльністю обслуговуванню виробництва можуть бути сконцентровані функції по закупівлі і реалізації продукції, коли вони здійснюють господарські зв”язки з виробниками і споживачами продукції, а також по наданню нових видів послуг, коли вони організують і здійснюють господарські зв”язки виготовлювача з виробничими споживачами.

Закордонні розробники і практики вважають, що логістичні посередникі являють являють собою ефективний інструмент економії фінансових та матеріальних ресурсів в процесі товароруху. Крім цього спеціалізація посередників на логістичних послугах сприяє розвитку комплексного характера їх діяльності, значному підвищенню їх загальної ролі в сфері товарообігу. Логістичні посередники також забезпечують всебічний облік транспортного фактора виробниками та споживачами товарів, краще використання ними транспортних засобів і послуг як вмежгалузевих, так і власних інтересах.

Розвиток посередництва в Україні пов”язаний з особливостями транспортної мережи, структури перевезень з впливом економічних реформ. В останні роки укріплюються зв”язки посередників з вантажовідправниками, транспортними підприємствами та вантажоотримувачами. Зростають потреби в організації міждержавних сполучень, в тому числі між регіонами країн СНД, котрі виконують логістичними посередниками.

Вирішальна роль повинна належити посередникам в організації товароруху крім різні оптові бази і склади, склади товаровиробників і споживачів. При наявності власних складських потужностей, надавая їх у використання промисловим підприємствам на арендних або комерційних умовах, координуя експлуатацію власних, виробничих і транспортних складів, посередницькі підприємства можуть бути ініциатором в проведенні інвестиційної логістиці розвитку складського господарства, комбінованого і комплексного використання діючих складських об”єктів. Посередницькі організації можуть органічно сполучати закуплі і організацію товарів з забезпеченням їх фізичного руху, складування і перевезення. Це можна в рівній мірі віднести до діяльності як комерційно-посередницьких фірм в сфері матеріально-технічного забезпечення, так і посередників на оптових ринках промислових і споживачів товарів.

Удосконалення організації товароруху на основі розвитку логістичної діяльності посередників повинно сприяти вирішенню двоєдинного завдання: підвищенню ефективності ринкової інфраструктури, економії фінансових і матеріальних ресурсів, підсилення ролі і впливу посередницьких організацій на процеси товароруху. Розвиток посередницьких послуг в сфері товарооберту повинен бути взаємопов”язаний з формуванням спеціалізованих організацій нового типу, котрі будуть надавати послуги постачальникам і споживачам товароруху, або посередницьких організацій і підприємствах, котрі поєднують традиційні і нові логістичні послуги. Ці послуги можуть бути пов”язані зі складуванням, транспортуванням, отриманням інформації та консалтингом. До новим видам послуг слід також віднести такі як прийомка продукції на відповідальне збереження, по формуванню господарських зв”язків. Логістичні послуги не тільки значно збільшують загальний спектр надаваємих послуг, збагачують їх асортемент, підвищують заінтересованість замовників, но і сприяють поглибленню спеціалізації оптових посередників і підвищенню їх ролі на ринках товарів і послуг.