ІНТЕГРОВАНА ТОРГІВЕЛЬНА ЛОГІСТИКА

Вдосконалення якоїсь однієї логістичної операції у системі торгівельної логістики рідко діє загальносистемний ефект. Часто потрібним стає комплексний підхід до всіх елементів системи, що має вираз у інтеграції логістичних зусиль.

Недоліки дрібнотоварної організації торгівельної логістики погіршуються нерівномірним розповсюдженням торгівельної інфраструктури (за територією країни).

Потреба у інтеграції торгівельної логістики регіонів з відносно більш низькою інфраструктурою забезпеченості є більш нагальною, ніж у регіонах, що мають порівняно більш розвинену торгівельну інфраструктуру. За рахунок інтеграції торгівельної логістики регіону можна одержати ефект кооперації логістичних зусиль, що дозволяє компенсувати недостачу інфраструктурної забезпеченості.

Основними принципами логістичної інтеграції є:

координація усіх процесів товароруху, починаючи з закупівлі товарів і закінчуючи поставкою їх споживачам (логістична координація);

інтеграція управління і контроля за матеріальними потоками (управлінська інтеграція);

єдина технологія матеріального потоку, включаючи комплекс послуг, що надаються клієнтам торгівельного підприємства (технологічна інтеграція);

адаптація логістичних систем до змінюючихся умов внутрішнього і зовнішнього середовища торгівельної логістики (адаптивна інтеграція);

раціональна організація усіх елементів торгівельної логістики, забезпечення їх узгодженості (організаційна інтеграція).

Конкретні форми інтеграції торгівельної логістики визначаються самими різноманітними факторами, починаючи від технологічної узгодженості основних ланок логістичного ланцюжку і закінчуючи економіко-правовими обмеженнями монополізації сфери торгівлі, що встановлюються державою. Узагальнюючи теорію і практику торгівельної логістики, ми намагалися виявити найбільш загальні напрями її інтеграції (див. рис.44).

 

 

Рис.44 Основні напрями інтеграції торгівельної логістики

 

Внутрішньофірмова інтеграція торгівельної логістики (тобто інтеграція логістики у межах торгівельного підприємства) можлива за трьома основними напрямами:

технологічна інтеграція, що має вираз у розробці єдиної технології матеріального потоку торгівельного підприємства;

функціональна інтеграція, що може бути представленою створенням інтегрованої системи управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками;

комплексна інтеграція, що представляє собою сінтез технологічної та функціональної інтеграції.

Технологічна інтеграція розглядається нами як матеріальна основа усієї внутрішньофірмової інтеграції торгівельної логістики. Вона передбачає техніко-технологічну узгодженість основних логістичних операцій торгівельного підприємства, що дозволяє забезпечити:

- оптимальний режим завозу товарів;

- своєчасне проведення кількісного і якісного приймання вантажів;

- раціональне використання рухомого составу та піднімально-транспортного обладнання;

- ефективну організацію праці транспортно-складських робітників;

- чітку роботу транспорту по доставці товарів покупцям;

- використання прогресивних видів тари і систем пакетирування вантажів;

- зниження втрат від технологічної неузгодженості логістичних операцій;

- підвищення якості обслуговування клієнтів фірми.

Найважливішими принципами технологічної інтеграції торгівельної логістики, за нашою думкою, є уніфікація та стандартизація. Уніфікація логістичних операцій породжує ефект взаємодоповняємості та взаємозаміняємості, що підвищує рівень надійності логістичних ланцюжків. Стандартизація логістичних операцій передбачає в першу чергу стандартизацію основних технологічних процесів матеріального потоку (див. рис. 45)

 

Рис. 45 Основні технологічні стандарти торгівельної логістики

 

Стандарти закупівель включають як стандартизовані технології закупівель товарів торгівельними підприємствами, так кількісне і якісне приймання вантажів. Стандарти зберігання містять як практично усі технології обробки вантажів на внутрішньому рівні торгівельного підприємства, так і підготовку товарів до відпуску покупцям. Стандарти поставок визначають як порядок відпуску(доставки) товарів покупцям, так і забезпечення заміни (повернення) недоброякісних товарів. Стандарти обслуговування охоплюють достатньо широкий спектр стандартів на ті логістичні операції, що пов’язані з допродажним та післяпродажним обслуговуванням клієнтів торгівельного підприємства.

Функціональна інтеграція торгівельної логістики будується на об’єднанні зусиль різноманітних підрозділів торгівельного підприємства в управлінні матеріальними потоками. Це досягається за рахунок доброго знання та ефективного використання логістичних принципів керівництвом фірми. Для великих підприємств комерційного посередництва можна рекомендувати створення спеціалізованої служби управління матеріальним потоком.

Статус керуючого матеріальним потоком фірми повинен бути достатньо високим, щоб успішно розв’язувати конфлікти неузгодженості процесів різноманітних підрозділів торгівельного підприємства, пов’язаних з організацією матеріального потоку. Очевидно, що безпосередньо в його підпорядкуванні повинна бути транспортно-складська служба, яка б забезпечувала б фізичний рух матеріального потоку. Що стосується служб закупівель і продаж, то їх бажано було б інтегрувати у межах торгівельної логістики на функціональній основі, тобто зберігаючи їх адміністративну незалежність від керуючого матеріальним потоком, але забезпечуючи безумовне виконання ними логістичних операцій.

Не має сумніву, що самою продуктивною формою внутрішньофірмової інтеграції торгівельної логістики є комплексна інтеграція, яка будується на основі синтезу технологічної та функціональної інтеграції. Частіше всього вона реалізується у вітчизняній торгівельній практиці інтуїтивно, але було б краще, якщо б керівники торгівельних підприємств підходили до неї свідомо, активно використовуючи у своїй роботі основні принципи логістики.

Внутрішньофірмова інтеграція дозволяє з більшою чи з меншою ступенню керувати матеріальним потоком торгівельного підприємства, але не впливає значним чином на фактори зовнішнього середовища. Для уникання втрат неузгодженості основних елементів систем торгівельної логістики необхідно доповнити внутрішньофірмову інтеграцію внутрішньогалузевою та міжгалузевою логістичною інтеграцією. Значний логістичний потенціал закладений у внутрішньогалузевій інтеграції торгівельної логістики, де ми розглядаємо три можливих напрями:

горизонтальна інтеграція, побудована на узгодженні інтересів торгівельних підприємств-конкурентів;

вертикальна інтеграція, що передбачає поєднання логістичних зусиль представників різних підгалузей галузі “торгівля”, що розуміється нами у широкому смислі цього слова (включаючи підприємства, що спеціалізуються на комерційному посередництві);

комбінована інтеграція, що сполучає вигоди двох попередніх форм внутрішньогалузевої інтеграції.

За умов горизонтальної інтеграції торгівельне підприємство намагається одержати у володіння чи поставити під контроль інші торгівельні підприємства - конкуренти. Можливі різноманітні форми поглинання підприємств-конкурентів, починаючи зі скуповування підприємств цілком і завершуючи банкрутством конкурентів. Ще більш різноманітними є форми контролю за діяльністю підприємств – конкурентів, включаючи різноманітні види об’єднань (асоціацій), придбання контрольного пакету акцій тощо. У всіх випадках необхідно враховувати економічні та правові межі горизонтальної інтеграції з підприємствами –конкурентами, а правові межі – діючим антимонопольним законодавством.

Вертикальна інтеграція у торгівельній логістиці будується на об’єднанні логістичних зусиль незалежних, але взаємопов’язаних торгівельних підприємств. Найбільш тісний взаємозв’язок спостерігається між оптовою та роздрібною ланками торгівельної логістики. Якщо уявити логістичний ланцюжок, що складається тільки з внутрішньогалузевих ланок, у самому загальному вигляді можна одержати наступну систему (див. рис. 46)

 

 

 

Рис. 46 Принципова модель вертикальної інтеграції торгівельної логістики

 

У даній системі підприємство комерційного посередництва може виконувати різноманітні торгівельні функції, у тому числі й такі, як збут готової продукції товаровиробників. Оптове підприємство виступає у ролі великого посередника (ділера), встановлюючи зв’язки то чи безпосередньо з товаровиробниками, то чи опосередковано через комерційних агентів та роздрібну мережу. В принципі, між потовою та роздрібною ланками логістичного ланцюжку можуть існувати дрібнооптові торгівельні посередники, які виконують функції підсортування та комплектації, тобто доведення виробничого асортименту товарів до споживчого стану.

Вертикальна інтеграція, як правило, можлива на добровільних засадах шляхом об’єднання відокремлених логістичних елементів у інтегровану систему. При цьому форми координації логістичних зусиль усіх учасників такої системи будуть здійснюватись глибиною інтеграції, рівнем узгодженості технологій переробки вантажів, іншими факторами.

Комбінована інтеграція торгівельної логістики у межах галузі “торгівля” сполучає у собі переваги горизонтальної та вертикальної інтеграції. Припустимо, що приборкання конкуренції можливо шляхом горизонтальної інтеграції, а вигоду від кооперації логістичних зусиль учасників внутрішньогалузевого логістичного ланцюжку більш раціонально одержати на базі вертикальної інтеграції.

Саме широке поле інтеграції торгівельної логістики відкривається на міжгалузевому рівні. Пропонуються три можливі форми міжгалузевої інтеграції:

регресивна інтеграція, що полягає у намаганні торгівельного підприємства жорстко контролювати основних постачальників товарів (товаровиробників);

прогресивна інтеграція, суть якої полягає в тому, що торгівельне підприємство намагається одержати чи поставити під жорсткий контроль інші підприємства торгівельної інфраструктури (наприклад, підприємства транспорту, зв’язку тощо);

конгломератна інтеграція, що сполучає у собі елементи інших форм міжгалузевої інтеграції.