Базові економічні знання – інструмент економічного мислення.

Сучасна економіка – це поле, в якому постійно необхідно приймати економічні рішення, тобто мати навички раціональної економічної поведінки. Першим кроком на шляху до свідомої та ефективної економічної поведінки людини є навчання набуття економічних знань, навичок прийняття рішень і виконання розрахунків, досвід творчої та соціальної діяльності (включення в соціально-економічні відносини). Таким чином, економічні знання – це основа запровадження бізнесу.

Розвиток економічного мислення – це важлива складова професійної компетентності економічних кадрів.

Предметний зміст економічного мислення визначається у більшій мірі установками, цілями, цінностями, детермінованими економічною свідомістю і економічною культурою.

Формування економічного мислення відбувається водночас за двома напрямами – засвоєння накопичених теоретичних знань і осмислення практичного досвіду соціально-економічних відносин. Саме тому, на думку Л.І. Абалкіна, А.Н. Могильного, В.Д. Попова, П.Хейне та інших предметна область економічного мислення має позитивність.

Економічне мислення повинно мати яскраво виражену прогностичну функцію тому, що люди добре пояснюють процеси, що сталися, і неточно прогнозують те, що може реально вплинути на прийняття управлінських рішень.

У роботах ряду українських, російських та інших дослідників пріоритетними напрямками формування економчного мислення є два:

- безпосередній вплив на свідомість (економічне навчання, освіта);

- цілеспрямована зміна об’єктивних умов економічної діяльності (практичний досвід).

Певне значення приділяється принципам синергетики (саморозвитку системи).

Індивідуальне економічне мислення – це особистісно обумовлений спосіб сприйняття та оцінки фінансово-господарських процесів, обміну, розподілу та споживання, оптимізуючий вибір моделі соціально-економічної поведінки, що визначає вигідну форму реалізації цієї моделі на базі об’єктивно обмеженої інформації на певному етапі розвитку суспільства та структури інтересів індивіда. І саме у формуванні індивідуального економічного мислення домінуючу роль відіграє система освіти. В сучасних умовах ця система покликана до підвищення конкурентоспроможності спеціалістів за допомогою надання професіональних навиків щодо вирішення широкого спектра задач, особливо в умовах швидкої зміни зовнішнього інформаційного та економіко-технологічного простору. Тому для розвитку креативних форм індивідуального економічного мислення перш за все доцільний стратегічний перехід від „ретрансляційної” до „інноваційної” спрямованості освіти. У студентів необхідно формувати систему мислення, яка б націлювала індивіда на самореалізацію у інноваційній діяльності. Це і буде основою виникнення і відтворення гнучких, креативних форм мислення.

Економічне мислення за своєю природою є альтернативним, тобто таким, що передбачає пошук якомога більше можливих варіантів рішень з подальшою науковою оцінкою їхньої економічної ефективності, оскільки всі явища соціально-економічної реальності взаємозалежні. З цієї причини зрілість економічного мислення може бути підтвердженою умінням розкриття і простеження цих залежностей. Чим ширший спектр аспектів соціально-економічної проблеми усвідомлює пошукувач, чим вони альтернативніші, - тим краще. Однобічність аспектів, мала кількість варіантів є негативною характеристикою; обмеженість також звужує кордони економічного мислення, збіднює аспекти, приводить до помилок. Показником сформованості перспективності мислення вважається притаманність до формулювання причинно-наслідкових зв’язків, що розкривають сутність трансформаційних економічних процесів, як у найближчій, так і у віддаленій перспективі.

Загальновизнано, що історичний розвиток мислення детермінує відновлення та збагачення понятійного апарату знань. Нові поняття в процесі розумової діяльності вступають у певні зв’язки та взаємозалежності, в результаті чого виникають нові умовиди.

„Чи може наше суспільство бут щасливим і як цього досягти?” Зрозуміло, ми не можемо навчити когось думати економічно, але інформацію до роздумів можемо надати. Думати можете тільки ви самі!

Передусім потрібно бути впевненим в економічному мисленні самих викладачів (хоча, навряд чи людина з економічним мисленням працюватиме в школі, а якщо буде, то...). Якщо виходити з цього, то насамперед потрібна економічна підготовка викладача, а потім педагогічна, психологічна та методична.

Джерелом формування економічного мислення є економічна інформація, практична діяльність, у тому числі економічне виховання та навчання.

На нашу думку, щоб зробити діяльнісний підхід реальним, а не декларативним, насамперед треба врахувати такі моменти. Не можливо сформувати економічне мислення чи поведінку особистості без її бажання. Але створити такі організаційно-методичні навчальні умови для того, щоб ця особистість сама розвивала в собі таке мислення і поведінку, можливо.

В цьому сенсі дуже важливою умовою є розроблення системи занять і завдань з самостійної роботи, створюючи певні умови для свободи вибору, але не забувати, що, навіть Моцарт створив „Реквієм” на замовлення.

Крім того, обговорюючи проблему „Чи можна взагалі навчити краще мислити?”, треба зважити, що людина може навчитись плавати самостійно. Але якщо її цьому спочатку навчить тренер, він зможе плавати професійно. Теж саме можна сказати і про навчання мислення і техніки мислення.

Коли ми створюємо умови для розвитку економічного мислення, ми повинні не тільки розуміти визначення основних понять економічного виховання, мислення і поведінки.

Процес викладання економічних дисциплін – це не лише передавання певних знань, умінь та навичок, а й формування певних якостей особистості, необхідних для ефективної економічної діяльності. Економічно підготовлена людина від механічного накопичення економічної інформації перейшла до глибокого розуміння, усвідомлення важливих закономірностей економічного життя.

Розуміння економіки полягає в здатності людини розуміти економічні ситуації й приймати не інтуїтивно-емоційне рішення, а осмислений та економічно грамотний вибір того, як вчинити в тому чи іншому випадку. Економіка, на відміну від фізики чи хімії, вимагає переходу до нової поведінки, яка може допомогти зрозуміти основні економічні концепції та використовувати їх в особистому й суспільному житті.

Формування економічного мислення є головною метою економічної освіти, а економічно обґрунтована практична діяльність людини і є результатом цього. Але на практиці реалізації цієї проблеми наштовхуємося на неабиякі труднощі.

Спеціаліст із підготовки менеджерів Чарльз Грет у книзі „Мудрість не можна передати словами”, написав, що „бізнес сьогодні не є точною наукою. Не існує в природі єдиної правильної відповіді на ділову проблему. Для студента або менеджера неможливо взяти книгу і знайти і знайти в ній шлях до правильного рішення. В кожній діловій ситуації завжди є обґрунтована ймовірність того, що правильна відповідь на ситуацію не знайдена навіть викладачами”. За кордоном проблемам навчання економічного мислення школярів і студентів приділяється дуже багато уваги

Інноваційна діяльність потребує від менеджерів і спеціалістів не тільки швидкої реакції, а й здатності долати різні професійні стереотипи мислення і поведінки, тобто бути креативними.

Прагнення творчості, бажання відкрити щось нове закладено у механізмі мислення людини. Це може виявитися по-різному. Навіть далекі від творчості люди люблять розв’язувати задачі, розгадувати кросворди. Але в науці треба мати більш глибокі дослідницькі навички творчого мислення.

Нам подобається притча про „двороруба”. Якось йшла лісом людина, яка побачила дроворуба, який рубав сосну. В нього була тупа сокира. „Чому ти не нагостриш сокиру? Краще буде працювати.” „Не маю часу!” – відповідає дроворуб і продовжує роботу. Чи не здається вам, що цей „трудяга” дуже схожий на людину, яка не хоче розвивати культуру власного мислення?

Стосовно управління компетенцією як процесом порівняння об’єктивних потреб суспільства та організацій з кадровими ресурсами важливо, на нашу думку, звернути увагу на таке поняття, як дискурс. Особливо це має значення у зв’язку з можливою адаптацією нашого освітнього середовища до європейського простору та Болонського процесу. Це поняття близьке до терміна „менталітет” як частини духовної культури. але в практичному плані це відповідь на запитання: „Наскільки європейці близькі нам за дискурсом?”. Як зробити наших випускників близькими за дискурсом до європейських фахівців?

У нашій культурі поширене поняття менталітету. Менталітет (франц. mentalite, від лат. mens (mentis) – розум, мислення) – спосіб думок, світосприйняття, психологія окремої особи, соціальної групи, національної спільноти. Ментальний – який стосується менталітету. [20,С. 350]. На жаль, у цьому новому вже не було слова „дискурсивний” („дискурс”), яке є в старому словнику [21,С. 215].

Дискурсивний – (лат. discursuvu від discusus – міркування, досвід, аргумент) – той, що здійснюється шляхом логічних міркувань, розсудковий, опосередкований. Розглядаючи поняття дискурсу як міркування, досвід, аргумент, тобто те, що здійснюється шляхом логічних міркувань, треба звернути увагу на те, що це поняття є напевно психологічною суттю менталітету людини і суспільства

Засвоївши основні категорії ринкової економіки і здійснивши певні зміни в суспільних стосунках та економічному мисленні й поведінці нашого населення, особливо молоді, ми не підвищуємо, не формуємо відповідну культуру мислення. В економічно розвинутих країнах світу спеціально навчають „вирішенню проблем” (problem solving), прийняттю рішень (decision making), комунікативним навичкам у веденні переговорів, взаємодії з персоналом, конфліктології тощо. Цьому навчати необхідно.