Словникова робота.

1. Хорнада – дія, акт і «шлях, пройдений людиною за один день».

2. Конфлікт – зіткнення, протиборство ідей, інтересів, що втілені в поезіях і долях персонажів.

 

5. Визначте основні лінії конфлікту драми П.Кальдерона «Життя – це сон».

 

 

Оцініть себе: ______ балів

6. Пригадайте, які «вічні» (філософські) проблеми порушуються у драмі Кальдерона

* ______________________________________________________

* ______________________________________________________

* ______________________________________________________

* ______________________________________________________

* ______________________________________________________

Оцініть себе: ______ балів

7. Доведіть на прикладах з тексту еволюцію образу Сехісмундо. Підкресліть «ключові слова», заповніть таблицю.

…знав із світу лиш одно я,

Що колискою й труною

Стала ця тюрма мені;

І хоча у глушині,

Де з народження лиш голі

Бачу скелі в цім околі,

Я, живий скелет, живу,

Душу втративши живу

В безпросвітній цій неволі;

 

І хоч тут я до сих пір

Бачив, чув лише єдину

Ту, що вчить мене, людину,

Що мені про небо й мир

Повіла; й хоча надмір

Ти злякавсь і злу повірив

І між тіней та вампірів

Монстром звеш мене, - ачей

Я тут звір серед людей

І людина серед звірів;

І хоча було не мед,

Все я звідав, все я звірив,

Вчивсь поводженню у звірів,

Осягав пташиний лет

І читав я рух планет,

А по них - людські дороги, -

Саме ти мої тривоги

Вгамував, підніс мій дух,

Зір потішив мій і слух,

Оживив мене хоч трохи.

 

Ось дивлюсь на тебе я,

То захоплююсь тобою

І з жадобою новою

Бачу, як твій зір сія.

Спрага не мина моя,

То й очима смерть спиваю;

Більше я страху не маю,

Хоч і гину, та все п’ю,

Долю бачачи свою,

І, щоб бачити, - вмираю.

 

Тебе ж бачить - це вмирать;

Я не знаю, крім огуди,

Що мені, слабкому, буде,

Як не бачити й чекать.

Буде зло - не благодать,

Біль, гризота, гнів затятий;

Буде смерть, бо смерть - це дати

Після мук і сум’яття

Нещасливому життя,

А в щасливого відняти.

==

О мій світе, що я бачу!

О мій світе, що я чую!

Я дивуюсь і німую,

Вірю й ні в свою удачу.

 

Я в палатах незрівнянних?

Як же я сюди потрапив?

Я в парчі серед єдвабів,

Поміж слуг розкішно вбраних?

 

Я прокинувся зі сну

В гарнім ложі, недолугий?

І мене вбирають слуги

В пишну одіж і ясну?

 

Не кажіть, що сон - омана:

Я збудився, день сія, -

Чи не Сехисмундо я?

Чом така до мене шана?

 

Як це сталося мені

Із уявою моєю,

Поки спав я, що себе я

Тут побачив не вві сні?

 

Долі все ж не обманути,

Хто б тут міг мене повчать?

Їм дозволю слугувать,

І хай буде те, що буде.

(сцена третя)

 

…Якби ти життя не дав,

Я б не ремствував, тиране,

Та життя, тобою дане,

Ти ж у мене й відібрав.

 

Дати - це шляхетна справа,

Що не міряється злотом,

Але дар відняти потім -

То вже річ низька й лукава.

(сцена шоста)

 

…Чи маю

Я тобі складати дяку?

Ти душив мою свободу,

Тож, старий уже й похилий,

Що даєш біля могили?

Те, що є моїм ізроду!

Ти - мій батько і король;

Я вспадковую по праву

Всю цю велич і державу

І твою в державі роль.

Знай, хоч я в такому стані,

Та до тебе строгим буду,

Притягну тебе до суду

За той час, коли в кайданні

Я провів свій юний вік;

І вже дякуй, винуватий,

Що не правлю з тебе плати,

Бо ж у мене ти - боржник.

(сцена шоста)

 

Чи це сон чи, може, яв,

Те, що бачу, - я не знаю.

Я не сплю, бо відчуваю,

Ким я був і ким я став.

І, хоч каєшся і спориш,

Мало вдасться вже тобі;

Знаю, хто я, й, далебі,

Ти мене вже не впокориш

І не скориш; я прийму,

Вспадкувавши, цю корону;

І, якщо ти без закону

Кинув сина у тюрму, -

То був підступ і офіра;

Що було моє ім’я?

Я не знав, та взнав, що я -

Це злиття людини й звіра.

(сцена шоста)

 

Чи це я? В тюрмі, як тать,

Я окутий кайданáми.

Як це сталось? Я без тями.

Чи гробниця ти моя,

Вежо? Так! Мій Боже, я

Снив і жив такими снами!

(сцена вісімнадцята)

 

Ще раз гляньте, я покірний

Своїй долі; я вже знаю,

Що життя - це сон. Ви чули?

Гетьте, тіні! Хоч змертвілим

Ви моїм чуттям вернули

Плоть і голос, та нема

Голосу у вас і плоті.

Я не хочу віддаватись

Ложній величі й пишноті,

Адже це лише привиддя,

Що розвіється здужалим

Першим леготом ранковим,

Як буває із мигдалем,

Що розквітнув на світанку

Несподівано й неждано,

І при першім повіванні

Опадуть, зів’януть рано

Пелюстки його рожеві,

Зблякнувши із днем тривожним.

Я пізнав вас, я вас бачив

І я відаю, це з кожним

Тим, хто спить, таке буває;

Розчарований до краю

Вже не здамся на оману,

Бо життя - це сон, я знаю.

(сцена третя)

 

Що дивує вас? Чи дивно,

Коли сон був мій учитель,

І боюсь, як не противно,

Що прокинутися можу

Знов у замкнутій темниці?

А коли цього не буде,

То воно мені насниться;

Отже, я переконався

В тому, що все щастя людське,

Зрештою, як сон, минає,

І я хочу скористаться

Щастям тим, що час дарує;

Я прошу вас, винуватий,

Помилки простити наші,

Бо шляхетно їх прощати.

(сцена чотирнадцята)

 

Відчуваючи тривогу,

Перемог я жду великих

І найбільшу, наче муку, -

Це змогти себе…

(сцена чотирнадцята)

 

 

 

Оцініть себе: ______ балів

6. Поміркуйте!

Представники релігійного табору стверджували, що «кальдеронівський театр – це школа злості, дзеркало розпусти та академія безсоромності». Німецькі романтики, навпаки, називали його «недосяжним зразком вірності християнським ідеалам, людському обов’язку, честі та сумлінню», де, за словами Августа Шлегеля, «навіть у потворному ми бачимо тінь великої ідеї».

Прокоментуйте ці оцінні судження про театр Кальдерона.

* ____________________________________________________

* ____________________________________________________

* ____________________________________________________

* ____________________________________________________

* ____________________________________________________

Оцініть себе: ______ балів

7. Підкресліть «ключові слова» в наведених прикладах. Дайте відповідь на запитання. Які філософські проблеми порушуються у творі?

1. Шанувати слід закон

Справедливий, а не трон.

2. Лють вгамуйте, щоб по стежі

Не пройти, всьому ж є міра,

Від людини і до звіра,

Від палацу і до вежі.

3. Дати - не шляхетна справа

Що не не міряєься злотом,

Але дар відняти потім –

То вже річ низька і лукава.

4. А життя таке коротке

5. Все щастя людське,

Зрештою, як сон, минає.

* ______________________________________________________

* ______________________________________________________

* ______________________________________________________

* ______________________________________________________

Оцініть себе: ______ балів

8. Порівняйте ключові монологи з драм Кальдерона «Життя – це сон» та Шекспіра «Гамлет». Підкресліть позиції головних героїв. З‘ясуйте, що спільного і чим відрізняються думки Сехісмундо та Гамлета щодо вирішення філософських проблем.