Створення програмного комплексу у СФР-контенті соціальної дії інноваційних комунікативно-когнітивних практик культурогенного професійного самоствердження

 

Головна особливість цього програмного комплексу виявляється в інтерактивній комунікативно-когнітивній дії успішних фахівців не тільки як висококласних професіоналів і професійних лідерів, але й в якості виробничих лідерів з оновлення і модернізації підприємства. В цьому аспекті подібний рівень можна представити як професійне лідерство в інноваційних комунікативно-когнітивних практиках, коли фахове самовиявлення піднімається на рівень культури професійної самореалізації і самоствердження. Соціальна база даних у її СФР-контенті визначається та операційно репрезентується наступним чином.

Д. Соціальна база даних структурно-функціонального рівня соціальної дії творчо-продуктивної сили інноваційних комунікативно-когнітивних практик фахового самоствердження культури професійної самореалізації. У цьому СФР-контенті формується підсистема інноваційного «комунікативно-когнітивного виробництва» у своїх праксіологічних та ебілітивних модусах «виробництва діяльностей» і «виробництва здібностей», створюється «комунікативна асоціація» і «когнітивні кластери» культурно-інформаційного типу, розвиваються комунікативно-когнітивні вілносини інноваційного лідерства в успішному кар’єроздійсненні та у ствердженні культури професійної самореалізації. Принциповий механізм дії цього інноваційно-трансформативного процесу можна представити у таких основних конструкційних складових.

характер професійної комунікації і когнітивних практик

спосіб інтеграції комунікативних і когнітивних сил у професійній діяльності

форма реалізації комунікативно- когнітивних сил у професійній діяльності

культуротип «професійних формацій» фахівців

 

1. Характер професійної комунікації і когнітивно-діяльнісних практик. «Комунікативний характер» в дії творчо-продуктивних сил через комунікативні способи професійного самоздійснення раніше вже аналізувалося за усіма представленими структурно-функціональними рівнями – організаційне спілкування і самореалізація, технологічне, професійне та креативне спілкування і творча самореалізація через комунікативні інтеракції. У поєднанні з когнітивними практиками змінений характер професійної комунікації репрезентує себе наступним чином:

(1) функціональні комунікативно-когнітивні взаємодії простої професійної діяльності, що носять простий коннекторно-перформативний характер «установок на комунікацію» та простого «комунікативного зв’язку» утилітарно-когнітивних знакових інтерпретацій; це «просте спілкування», яке породжує утилітарне когнітивне знання нескладної раціоналізації професійної діяльності фахівців першого невисокого функціонально-корпоративного рівня за одновимірною схемою «лідер–фоллоу» («ведучий–ведений»), «керівник–підлеглий»;

(2) новаторська когнітивна комунікація: вона характеризує «складне спілкування», пов’язане з багатовимірною поліструктурністю за рівнями технологічно-багаторольового спілкування, що стає безпосередньою «когнітивною комунікацією» технологічно-продуктивного опредмечення когнітивного знання через когнітивно-технологічні практики; тому інтегральний комунікативно-когнітивний характер новаторства у професійній діяльності об’єктивно зобумовлює «професійно-новаторське лідерство» на основі здійснених технологічних розробок новаторських впроваджень;

(3) соціально-функціональна комунікація, що веде до збагачених когнітивних практик: це поліфункціональне спілкування або «соціорольова комунікація», котра зобумовлює когнітивну соціально-партнерську взаємодію у різних «рольових контекстах» і тому продукує «контекстуальне знання» у різних когнітивно-практичних знакових інтерпретаціях (третій рівень фахово-партнерського когнітивного знання); в цьому відношенні сама професійна діяльність стає «контентною діяльністю» у різних структурних смисло-значенєвих інтерпретаціях» [7, с.209]; це третій фаховий рівень професійного зросту, на якому спеціалісти стверджуються як «професіонали» та «успішні фахівці», що володіють когнітивним знанням у зафіксованому через ІА (НМА) та ІВ авторському праві, «ноу-хау» та патентуванні;

(4) професійно-репертуарна когнітивна комунікація: подібне когнітивне спілкування має гнучкий «комунікативний характер», зі змінними «класами цінностей» і багатовимірністю; це така багатовимірна поліфункціональність, поліструктурність і репертуарність когнітивного спілкування, котра генерує нову структурно-функціональну «рівневу якість» професійно «багатовимірної самореалізації», а саме – це може бути підприємницько-ділова когнітивна комунікація різного творчо-продуктивного змісту, різних способів господарської самореалізації, на багатьох рівнях професійної компетенції, а також володіння «компетенційним знанням» і вміннями, здібностями до «компетенційної самореалізації» у предметно-практичних формах; це 4-й рівень професійного зростання, на якому досягається вища фахова досконалість і відкриваються різні «рівневі можливості» для успішного кар’єроздійснення;

(5) інноваційні комунікативно-когнітивні практики: вони зобумовлюють безпосередній розвиток і генерацію творчих здібностей успішних фахівців, що приймають свободний і соцієтальний характер, безперервно відтворюючись через механізми ебілітивного і праксіологічного виробництва; саме на цій основі формується якість «професійної креативності», «фахової автентичності» у закінченому життєдіяльнісному циклі системного створення власної професіосфери творчої самореалізації; найбільш повно, системно та досконало подібне досягається на основі розробки і реалізації власних професійних проектів або комунікативно-когнітивно сумісних проектних програмних комплексах.

2. Спосіб інтеграції комунікативних і когнітивних сил як творчо-продуктивних практик. Подібне досягається шляхом послідовної акуталізації та інтеграції комунікативних і когнітивних сил в успішній фаховій діяльності і професійно-творчої самореалізації. Цей механізм діє наступним чином:

(1) ціннісна кон’юкція комунікативних і когнітивних сил у професійно-діяльнісних функціоналах та ціннісна детермінація ефективної професійної діяльності як суспільної потреби і необхідності; значну роль тут відіграє особисте професійне призвання і сумління, поклик до творчості і творче натхнення;

(2) об’єднання комунікативних і когнітивних сил на технологічних потоках у технологічно-діяльнісних комплексах «зонного обслуговування» обладнання та у професійному новаторстві, професійно-технологічна самореалізація і техногенний спосіб кар’єроздійснення шляхом технічно-когнітивної творчості;

(3) конвергетивно-коннекторна взаємодія комунікативних і когнітивних сил через циркуляцію ціннісних детермінантів в успішній професійній діяльності: краще всього вони циркуляційно з’єднуються і синхронізуються при творчій самоорганізації з метою професійного кар’єроздійснення, при ціннісній детермінації професійних циклів як цілісної та «інтегрованої життєдіяльності» [38, с.501, 507];

(4) комунікативно-когнітивна самоідентифікація фахівців в якості компетентних суб’єктів в успішному професійному кар’єроздійсненні на цінностях «моєї справи» і «суспільно-господарської справи» загального прогресу; репрезентація особистої і виробничо-суспільної діяльності як вираження творчо-продуктивної потреби в самореалізації – професійній, технологічній, новаторській, виробничо-господарській та «самоідентифікації когнітивних суб’єктів в… когнітивних практиках реалізації» технологічного знання [38, с.528];

(5) інтегрований комунікативно-когнітивний розвиток креативних здібностей через автентичну творчо-предметну самореалізацію; відбувається у безперервному творчому саморозвитку фахових здібностей у їх професійному «системно-операційному визначенні … у модусі практично реалізованих культурокодів» власного фахового розвитку [38, с.531].

3. Форма реалізації комунікативно-когнітивних сил в успішній професійній діяльності. Їх головна морфологічна особливість полягає у виявленні первинного синергоефекту у дії комунікативно-когнітивних сил та впорядковуючих синергодіях успішної професійної діяльності в процесі творчої самореалізації успішних фахівців на основі акумульованого професійного синергоресурсу. А саме:

(1) професійна кон’юкція і конвергенція комунікативно-когнітивних сил в інтегрованій професійній життєдіяльності; цей «реалізаційний процес» здійснюється за мірою колективно-партнерської самоорганізації фахівців з метою професійно-творчої самореалізації та успішного кар’єроздійснення;

(2) технологічна акумуляція комунікативно-когнітивних сил у первинному синергопотенціалі творчо-інтелектуальної діяльності та його трансформацію у солідарну професійно-партнерську діяльність на технологічних потоках виробництва [38, с.428];

(3) встановлення соцієтально-організуючих «параметрів порядку» у самовпорядковуючих професійно-розвиваючих синергодіях; ці параметри виявляються в процесі ресурсно-збагаченої новаторської і комплексно-організованої професійної діяльності, котра таким чином стає ресурсомісткою і професійно синергоресурсною діяльністю [38, с.444];

(4) генералізація конвергетивно-коннекторних комунікацій у «когнітивно-інформаційний синергоресурс»; він виявляється у творчо-самовідтворюючій професійній діяльності, що представлена вищим рівнем результативності (ВРР) в успішній діловій і господарсько-підприємницькій самореалізації [38, с.507];

(5) системно-цілісний розвиток креативних здібностей успішних фахівців як творчих суб’єктів і професіоналів вищої компетентності; з цим виявляється практична можливість інформаційно-технологічного і проективно-матричного програмування професійної діяльності та розширеного відтворення професійної креативності (праксіологічно-ебілітивної) у культурно-інформаційній професіосфері [38, с.543, 547, 557].

4. Культуротип «професійних формацій» успішних фахівців. Подібні «професіоформації» утворюються шляхом інтеграції відповідних «професіотипів» успішних фахівців і мають свої витоки в «людських формаціях» (К.Маркс), коли набувають ознак узагальнених професійних культуротипів і «професійних формацій». Саме таким чином узагальнена «культурно-формаційна репрезентація соціогенезу суспільних систем в історичному процесі» приймає конкретно-гуманологічний характер, виходить на методи і нормативні культурокоди їх соціокультурного регулювання через самореалізаційну трудову діяльінсть [3, c.278, 288, 419, 436]. Сучасний культуротип «професійних формацій» успішних фахівців розвивається через «інформаційні сили труда», коли професійні культуротипи стверджують себе «як інформаційно-продуктивна сила» [42, c.149]. Серед подібних культурогенних «професіоформацій» можна визначити наступні основні:

(1) утилітарний фахівець або «спеціалізований функціоналіст»: він здатний до нескладних виробничих взаємодій у межах своєї фахової спеціалізації, функціонального виконання професійних обов’язків та в параметрах існуючого розділення–об’єднання труда, його функціональної самоорганізації за існуючим регламентом розподілення і трудообміну;

(2) новаторський фахівець або технологічний раціоналіст (homo technicus); це складний (і професійно, і структурно) «багатовимірний фахівець» («структурщик»), який здатний до технологічного самовтілення за покликанням і створення свого власного та виробничого професійно-технологічного укладу, що може впливати на суспільне виробництво і розвивати все суспільство аж до змін технологічного характеру суспільного функціонування; подібний культуротип фахівця здатний до професійного самоствердження у своїй компетентності і технологічних здобутках, новаторських винаходах та ІТ-розробках, стають засновниками техноінформаційного суспільства і фундаторами його сучасної техноінфосфери;

(3) професіоналізований фахівець або «досконалий комплексист»: він здатний до ускладненої професійної діяльності, яка виходить за межі фахової спеціалізації, здібний до комплексного виконання своїх виробничих обов’язків за розширеними параметрами розділення–об’єднання труда, активно виявляє себе у професійному саморозвитку на основі обміну діяльностями (суміщення, комплексне обслуговування), налагоджує «складний трудообмін», що з’єднаний у «діяльнісні функціонали» і «діяльнісні комплекси»; подібний фахівець здатний до професійного самовизначення в якості продуктивного та ефективного професіонала, може вступати у «складні відносини» з суспільством, формувати складні виробничі відносини (як homo habilis і homo faber) на основі їх комплексування і створення складних «діяльінсних комплексів»;

(4) креативний фахівець творчо-реалізаційного культуротипу (homo creator); це багаторівневий і «багатореальнісний фахівець», що здатний до продуктивно-творчої самореалізації у самих різних професіосферах та на самих різних рівнях професійно-виробничої діяльності; він представляє новий психотип людини з іншою психоенергетикою і психофізіологічною організацією, який відповідає новим умовам суспільного виробництва (ебілітивне і праксіологічне виробництво) з креативно-синергетичним ефектом свого розвитку, може навіть змінювати «суспільну реальність» і перетворювати її на «креативно-синергетичну реальність» з програмно-інформаційним способом самовпорядкування [38, с.536];

(5) культуротворчий фахівець або фахівець-інновант (homo culturis); він належить до духовно-творчого культуротипу «спірітуальних фахівців», що створюють вищі інтелектуально-творчі технології і трансформують їх в інтелектуально-духовні і духовно-творчі технології розвитку ноосферного суспільства і його ноосферно-діяльнісної професіосфери; подібний інноваційний фахівець здатний до власної творчо-продуктивної антропотворчості» (homo novus, homo divinalis) в якості «синерголюдини», суперфахівця з духовно-синергетичними якостями креативності і культуротворчості [38, с.557]; подібні культуротворчі фахівці і стануть першими фундаторами культурно-інформаційних асоціацій і суспільних укладів ноосферної життєдіяльності [3, с.65].

Запропонована соціальна технологія інноваційної стратегії і тактики розвитку культури творчої самореалізації фахівців в успішній професійній діяльності у своєму цілісному вигляді предстає як СОЦІАЛЬНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СИСТЕМА, що функціонує в автономному режимі «соціального макрокомп’ютера», запрограмованого на матричні алгоритми культурно-інформаційної реальності, де можливе системно-матричне самоуправління розвитком професійної креативності та здійснення свободи вибору способів творчої самореалізації. Тому комп’ютеризоване виробництво та його інформаційно-технологічна система повинна відповідати людській природі і стати антропогенною соціально-інформаційною системою. В цьому відношенні схожість техногенної ЕОМ і «соціальної ЕОМ» не тільки чисто зовнішнє. На місце електронно-інформаційного носія у звичайних ЕОМ стає «соціоінформаційний носій» – креативний фахівець як творчий суб’єкт, що має великий синергопотенціал професійно-творчої наснаги, і здатний акумулювати синергоресурс для успішної професійної самореалізації соціальних і духовних продуктивних сил. На місце обчислювальної функції у звичайній ЕОМ стає багаторівневе і багатовимірне оперування інформацією: комунікативною, когнітивною, креативною, соціально-професійною і духовно-творчою інформацією у її складній багатореальнісній взаємодії. «Соціальна ЕОМ» має відповідну інформаційно-програмуючу матрицю креативно-синергетичного культуротипу, що задає основні параметри розвитку інноваційного соціуму та його професіосфери (топологічні імпрінти ІТ-програм, імпрінт-коди та їх декодери тощо), а також синергометоди, за якими подібне можна здійснити [38, с.581-582]. Серед них можна визначити методи інтерактивної комунікації, інтегрованої таксономії і конвергенції, операційно-когнітивної рекурсії та детектування практичного знання, методи ізоморфної фракталізації і компаративної професійної самоідентифікації та інші, котрі приводять у рух 5-и рівневий соціальний механізм професійно-творчої самореалізації на кожному структурно-функціональному рівні у культурно-інформаційній (креативній) асоціації. Дія цього механізму у його повному контенті і була докладно вищеозначена та репрезентована на всіх рівнях п’ятиступеневої СФР. Вона й може бути представлена як матрична соціально-технологічна система зі всіма своїми конструктивними складовими 5-и рівневої професійно-творчої самореалізації. Її робочі моделі практично відроблялися та апробовувалися на багатьох підприємствах у процесі навчально-консультаційної роботи з керівниками і спеціалістами вищої і середньої ланки управління за спецпрограмами переводу виробництва на ринкові умови діяльності та успішної професійної діяльності в умовах ринку: «Інноваційний менеджмент», «Маркетинговий менеджмент», «Основи підприємницької діяльності», «Соціальна психологія бізнесу і бізнес-технології», «Соціальні питання приватизації», «Соціальні проблеми переходу до ринкових відносин». Серед них представлені такі підприємства, як рудоуправління імені Кірова і «Суха Балка», Криворізьке відділення залізної дороги, Ново-Криворізький та Інгулецький гірничозбагачувальні комбінати, Криворізький залізорудний комбінат, Цементно-гірничий комбінат, Онкологічний диспансер, Дзержинський рудоремонтний завод «Рудор», Електрозавод, Довгинцевський соціально-економічний район, системні дослідження в юрисдикції ДВНЗ «Криворізький національний університет» та МП «Служба інформації та інноваційного впровадження» та «Інноваційний бізнес-центр», де автор був керівником.

Загальний вигляд соціально-інформаційної системи виробництва та її матрична «блок-схема», відповідним чином можна представити за усіма п’ятьма рівнями творчої самореалізації фахівців у культурно-інформаційній асоціації. Подібна системно-матрична самоорганізація, самораціоналізація і саморозвиток у творчій професійній діяльності і кар’єроздійснення дозволяє утворити культурогенну інфорсферу і професіосферу труда, скерувати креативний інформаціогенез труда і спрямовувати його на розвиток креативно-інформаційних здібностей фахівців в успішній професійній діяльності та на їх розширене «ебілітивне відтворення». Треба мати на увазі, що подібна продуктивно-творча самореалізація відбувається не в духовно-творчій, а в соціально-технологічній формі і це може вести до певної «технологізації духа». Але головним є те, що подібним чином досягається основне – долається технологічне відчуження до труда, і людина виводиться за межі технологічного процесу в якості простої робочої сили, з елементарного труд-агента виробництва він перетворюється в суб’єкта технологічних змін уже як творча сила, що задає культурно-інформаційні та креативні способи його розвитку і обирає способи своєї творчо-технологічної і новаторської самореалізації самостійно і за власною ініціативою як цілісний самооб’єкт продуктивної самотворчості.

На цьому шляху розвивається нова якість професійної життєдіяльності, формується принципово нова ноосферно-діяльнісна професіосфера, інноваційна життєдіяльнісна культура, що розвиває здатність до продуктивної творчості в культурно-інформаційному виробництві, в якому долається відчуження від творчості. Успішний фахівець повною мірою здійснює право власності на свої творчі здібності до креативної самореалізації і професійного кар’єроздійснення, він робить вільний вибір свого культурогенного антропорозвитку та антропопрогресу шляхом відтворення професійно-творчих сил і креативних здібностей. А це піднімає творчого суб’єкта на вищі рівні оволодіння своєю сутністю, підносить розвиток сутнісних сил до креативно-синергетичної вимірності, а професійно-творчу самореалізацію перетворити на ноосферно-діяльнісну самореалізацію та антропогенний розвиток професіосфери ноосферного суспільства.