Генезис глобальної інформаційної мережі

В історії техніки є безпрецедентним стрибкоподібний кількісний і якісний технологічний зріст мережі Інтернет. Перші більш-менш успішні випробування інформаційної мережі в США відбулися в 1969 році (ARPANET). Пізніше, у Женеві, в Європейському Центрі Ядерних Досліджень (CERN), 17 травня 1991 року, був запущений перший веб-сервер, створений на основі геніальної ідеї гіпертекстового середовища запропонованою раніше дослідником CERN Тімом Бернесом-Лі. У кінці 1991 року Інтернет містив приблизно 5 тис. мереж, що існували в 40 країнах світу, і обслуговував 700 000 комп'ютерів, якими користувалися 4 мільйони осіб у всьому світі. У 1994 році до Інтернету було приєднано вже 3 200 000 комп'ютерів. Протягом 1995 і 1996 років кількість комп'ютерів, приєднаних до Інтернету подвоювалося щорічно. До кінця 1997 року число комп'ютерів, інтегрованих у систему Всесвітньої Павутини, досягло 19 з половиною мільйонів. За даними червня 2000 року їх було вже 93 млн. При цьому необхідно враховувати, що кожним комп'ютером, підключеним до Мережі, користувалися в середньому п'ять осіб, тому можна припустити, що реально різними послугами Інтернет користувалися до кінця 2000 року більше 400 млн. людей. За різними даними на кінець 2002 року число користувачів у всьому світі зросло до 600 млн. чоловік. У 2004 році Інтернет, за різними оцінками охоплював більше 800 мільйонів користувачів у всіх країнах світу. Уже на початок 2006 року кількість користувачів мережі Інтернет досягло одного мільярда.

Відмінності в підрахунках Інтернет-аудиторії пов'язані з різними методологіями при проведенні статистичних досліджень (регулярність користування, кількість годин користування протягом доби, тижня, місяця тощо). Поза сумнівом, число користувачів постійно зростає, спектр користування розширюється: від приватних контактів, бізнесу, розваг, дистанційної освіти, проведення широкомасштабних політичних компаній та інформаційних війн.

Інтернет дає найбільш яскравий приклад експоненціального зростання високих технологій, що витісняють інші, – телекомунікаційні технології, радіо й телебачення.

Перелічимо найважливіші події генезису Інтернет:

1957 рік. Запуск у СРСР першого у світовій історії штучного супутника Землі. Ця подія вважається за початок технологічної гонки між СРСР і США, що призвела, у результаті, до створення глобальної мережі Інтернет.

1958 рік. У США при Міністерстві оборони створено Агентство Передових Дослідницьких Проектів (Advanced Research Projects Agency (ARPA). Організація ARPA, зокрема, займалася дослідженнями в галузі забезпечення захисту зв'язку та комунікацій у ході можливого обміну ядерними ударами між СРСР і США.

1961 рік. Студент Массачусетського Технологічного Інституту (Massachusetts Institute of Technology) Леонард Клейнрок описує технологію, здатну розбивати файли на частини й передавати їх різними шляхами через мережу.

1963 рік. Керівник комп'ютерної лабораторії ARPA Джон Ліклідер пропонує першу детально розроблену концепцію комп'ютерної мережі. У Вашингтоні екскурсоводи навіть показують міст, переходячи через який, Ліклідер, нібито, зробив це відкриття.

1967 рік. Ларрі Робертс, інженер-практик, що втілював у життя теоретичні ідеї Ліклідера, пропонує зв'язати між собою комп'ютери ARPA. Починається робота над створенням ARPANET.

1969 рік. ARPANET уже працює. До нього підключаються комп'ютери провідних, у тому числі й невійськових лабораторій і дослідницьких центрів США.

1971 рік. Рей Томлісон, програміст з комп'ютерної фірми Bolt Beranek and Newman, розробляє систему електронної пошти й пропонує використовувати значок @ («собака»).

1974 рік. Відкрито першу комерційна версію ARPANET – мережу Telenet.

1976 рік. Роберт Меткалф, співробітник дослідницької лабораторії компанії Xerox створює Ethernet – першу локальну комп'ютерну мережу.

1977 рік. Число хостів досягло 100.

1980 рік. Письменник і політичний аналітик Алвін Тоффлер опублікував книгу «Третя Хвиля» (The Third Wave), у якій описав постіндустріальний світ, у якому «першу скрипку» відіграють інформаційні технології. Тоффлер, зокрема, зумів оцінити перспективи розвитку комп'ютерних мереж і зробив припущення, що колись така мережа зможе об'єднати весь світ, на зразок того, як усі власники телевізорів можуть дивитися одну й ту ж телевізійну програму. При цьому, комп'ютерна мережа, за прогнозом Тоффлера, зможе надати людям незрівнянно більше можливостей, ніж звичайне ТБ.

1982 рік. Народження сучасного Інтернету. ARPA створила єдину мережеву мову TCP/IP.

1984 рік. Число хостів перевищило тисячу.

1986 рік. Національний фонд Науки США (The National Science Foumdation) створив NSFNET, що пов'язала дослідницькі центри з «суперкомп'ютерами». Ця мережа стала доступною лише для зареєстрованих користувачів, в основному співробітників американських університетів.

1989 рік. Число хостів перевищило 10 000.

1991 рік. Європейська фізична лабораторія CERN створила відомий усім протокол www (World Wide Web). Ця розробка була створена, перш за все, для обміну інформацією серед фізиків-ядерників. З'являються перші комп'ютерні віруси, що поширюються через Інтернет.

1993 рік. З'являється перший інтернет-браузер Mosaic, створений Марком Андреєсеном в Університеті штату Іллінойс (University of Illinois). Кількість інтернет-хостів перевищила 2 мільйони. У Мережі діє 600 сайтів.

1996 рік. Почалося змагання між браузерами Netscape, створеним під керівництвом Марка Андреєсона, і Internet Explorer, розробленим компанією Microsoft. У світі існує 12.8 млн. хостів і 500 тисяч сайтів.

1998 рік. Один з класичних зразків боротьби за секретність Інтернету. Після інтернет-конференції, що проходила в Лівії, лівійська митниця вилучила у декількох учасників цього зльоту дискети, пояснюючи це тим, що інтернетники, використовуючи дискети, могли вивести з країни цінну інформацію.

1999 рік. Популярний принцип демократичного користування Мережею – «Інтернет нікому не належить» спростовується тоталітарними режимами. У ряді країн уперше робляться спроби цензури Інтернету (Китай, Саудівська Аравія, Іран, Єгипет, деякі країни колишнього СРСР). Спеціальні державні органи доклали серйозних зусиль для того, щоб технічно блокувати доступ користувачів до певних серверів і сайтів з «ворожим» і «небезпечним» змістом в основному політичного, релігійного чи порнографічного характеру. Забороняються також сайти популярні серед сексуальних меншин.

2001 рік. Число користувачів – 500 мільйонів осіб.

2002 рік. Мережа Інтернет зв'язує 690 млн. людей та існують 172 млн. хостів. Розробляються нові технології Інтернету, які повинні замінити «старий Інтернет», розширити його функції або створити національні комп'ютерні мережі.

2004 рік. Інтернет, за різними оцінками охоплює більше 800 мільйонів користувачів у всіх країнах світу.

2006 рік. Користувачів Інтернет біля одного мільярда у всіх країнах світу.

2010 рік. Кількість користувачів досягає одного мільярда і 800 мільйонів. При цьому кількість користувачів інтернету по відношенню до всього населення відрізняється в різних країнах. Лідирує Австралія – 80% населення виходять в інтернет хоч би раз у півроку. У Великобританії, Японії, США й Іспанії цей показник складає від 72 – до 76%. Франція і Німеччина близько 69%, Італія – 52%. У нових постіндустріальних країнах показники нижчі: у Росії – 37%, (в Україні – 35%), Бразилії – 34%, у Китаї – 27% громадян користуються Мережею хоч би раз у півроку.

До 2013 року згідно з дослідницькою компанією Forrester Research, кількість користувачів перевищить 2 мільярди 200 мільйонів осіб.

Цілі й завдання користувачів різні: навчання, робота, розваги, шопінг і так далі. Цікаво, що 80% дорослих американців, які користуються Інтернетом шукають у Мережі інформацію про здоров'я та медицину. Ці дані опублікувала дослідницька фірма Harris Interactive. Близько 18% з числа користувачів, стурбовані станом свого здоров'я, постійно розшукують в Інтернеті подібну інформацію, 35% роблять це часто. Шукачами подібної інформації є не тільки літні люди, які традиційно стурбовані темою збереження здоров'я та довголіття. Приблизно 82% ентузіастів здорового способу життя віком 18-29 років, при цьому 84% з них мають вищу освіту, а 77% – рівень доходу в 2,5 рази більші, ніж середній у країні. (Джерела: http://ricn.ru/analytics/material/3883/; WPF http://www.washprofile.org).