Основні характеристики інформаційного суспільства

Як базисна інфраструктурна складова постіндустріального світу, інформаційне суспільство значно прискорює процес соціально-економічної еволюції. Тому інфосфера як частина техносфери повинна розглядатися в ширшому контексті розвитку – еволюції ноосфери. Інформаційне суспільство головним чином містить технологічний і комунікативний аспекти, тоді як постіндустріальне суспільство містить також економічний, геополітичний, культурний, соціальний, освітній та інші складові. Основною виробничою одиницею інформаційного суспільства стають комп'ютери, в основному підключені до глобальної мережі Інтернет. Вони дозволяють виконувати величезну кількість операцій протягом короткого проміжку часу (наприклад, персональний комп'ютер з процесором усього лише 1 гігагерц, робить 1 мільярд операцій у секунду). Це, у порівнянні з «доінформаційною епохою» значно прискорює розвиток інтелектуальних технологій, а, отже, і наукової, освітньої та економічної діяльності. У такому суспільстві суто економічна складова втрачає визначальне значення, а праця перестає бути основою суспільних відносин. Домінуючими стають постматеріалістичні цінності, зокрема креативність, комунікація та здоровий спосіб життя.

Коли інформаційні мережі й системи пов'язані на базі Інтернету, мобільного зв'язку, телекомунікацій, виникає становлення нового економічного й соціального устрою, поява інфосфери. Це єдиний інформаційно-комунікативний простір, зокрема освітній та економічний. Фактично в цьому просторі межі між локальними спільнотами, регіонами, країнами й континентами стираються.

Інвестиції рухаються туди, де можливий найбільший прибуток за короткий час роботи капіталу. Це необхідна умова дії процесу глобалізації фінансової, економічної та політичної.

Концепція постіндустріального суспільства часто розглядається як футурологічна теорія. З появою комп'ютерів і перших кроків освоєння космосу футурологічна думка стала потужним засобом аналізу й прогнозування найближчого та віддаленого майбутнього людської цивілізації. Одним з перших мислителів, який заявив про новий етап розвитку людства став американський соціальний теоретик Д. Белл. Він назвав суспільство, що складалося під впливом інформаційних технологій – «постіндустріальним суспільством». У детально розробленому варіанті теорія постіндустріального суспільства представлена в книзі «Прийдешнє постіндустріальне суспільство. Досвід соціального прогнозування», виданої в США ще в 1973 році. Можна вирізнити фундаментальні характеристики нового суспільного устрою:

• Відбулася заміна механічних, електричних та електромеханічних засобів на електронні засоби виробництва й комунікації. Зв'язок на виробництві й у побуті став базуватися на електронних носіях.

• Комп'ютери не тільки почали повсюди використовуватися, вони стали постійно зменшуватися в розмірах. Якщо перші комп'ютери були багатотонними, то вже на початку 80-х років ХХ століття було створено персональний комп'ютер, який розміщувався на письмовому столі. Тобто відбулася мініатюризація комп'ютерної техніки при багаторазовому збільшенні швидкодії обчислювальних потужностей. При цьому постійно зростала якість програмного забезпечення.

• Знання як загального плану, так і вузькоспеціальні стали найважливішим ресурсом у розвинених країнах.

• Інновації стають найефективнішим двигуном прогресивних змін. А інноваційне мислення можливе лише на основі високорозвинутого рівня теоретичного раціонального мислення. Теоретичне знання – найбільш затребуваний ресурс постіндустріального суспільства.

• Футурологічна спрямованість постіндустріального мислення, орієнтованість на прогнозовану перспективу, співвідношення поточного стану речей з майбутнім. Це передбачає постійний моніторинг технологій, експертну оцінку нових технологій, моделювання технологічного прогнозу.

Проблеми пов'язані з функціонуванням інформаційного суспільства, як технологічної складової постіндустріального суспільства потребує комплексного вивчення на основі міждисциплінарного підходу.

«Постіндустріальне суспільство» – це поняття з більшим логічним обсягом ніж «інформаційне суспільство». Річ у тім, що крім інформаційних потоків постіндустріальність містить у собі також виробничі потужності, фінансову систему, соціальні й політичні інститути. Постіндустріальна культура містить релігійні, моральні й естетичні цінності, що належать іноді протилежним соціальним групам. Співіснування в цьому суспільстві забезпечується дотриманням політкоректності й наявністю мультикультуральності. Присутні не тільки постмодерністські цінності постіндустріального плану, але також цінності індустріальної та навіть доіндустріальної епохи.

В інформаційному суспільстві кардинально змінюються всі сфери життя – від технологічної та виробничої до економічної й культурної. Істотно змінюються форми мислення та світогляд. При цьому, швидкість технічного й концептуального оновлення технічних засобів та управління ними зростає по експоненціальній кривій. У той же час уніфікуються технологічні стандарти, що дозволяє збільшити конкурентний відбір у галузі власне технічній, так й у галузі виробництва програмного забезпечення. Інформаційне суспільство – це техно-комунікаційна частина постіндустріального суспільства. Це суспільство, де сфера послуг має пріоритетне значення стосовно до промислового виробництва й аграрного сектора. Головними продуктами виробництва й споживання стають інформація та знання.

Характерні риси інформаційного суспільства: 1) зростання ролі інформації та знань у житті суспільства; 2) збільшення частки інформаційних комунікацій, продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті; 3) створення інформаційного простору.

Наявність глобального інформаційного простору забезпечує: (а) реальна ефективна інформаційна взаємодія людей, (б) необмежений доступ до світових інформаційних ресурсів; (в) задоволення потреб щодо інформаційних продуктів.

Ноосфера розвивається за умови стійкості соціальних та економічних інститутів, стабільності екології, прискорення науково-технічного прогресу. Ефективне функціонування стійкого інформаційного суспільства передбачає існування інформаційного середовища й інформаційної сфери (інфосфери). Белл уважав, що виникнення інформаційного суспільство на початку 60-х років ХХ століття прискорило процес становлення постіндустріального суспільства. Тоффлер відносить початок становлення постіндустріального суспільства до середини XX століття.

Прискорення соціально-технологічного прогресу: «комп'ютерна революція» та «інформаційна революція»

Комп'ютеризація – широкомасштабний процес упровадження комп'ютерів, що забезпечують уніфікацію й автоматизацію інформаційних процесів і технологій у різних сферах людської діяльності. Тому потрібно говорити про комп'ютеризацію (комп'ютерну революцію), як про перший етап становлення інформаційного суспільства. Основне завдання комп'ютеризації полягає в поліпшенні якості життя людей за рахунок збільшення продуктивності та полегшення умов їхньої праці. Після створення мікропроцесора та створення персонального комп'ютера, що відбулося за цим, у 1981 році змінилася структура інформаційного обміну в суспільстві, сталися величезні зміни в таких галузях як економіка, освіта й культура. Комп'ютерна революція все більше набувала провідної ролі у формуванні майбутньої соціальності та культури.

Комп'ютеризована інформація, як основа суспільства майбутнього, допомагає формувати нові суперсистеми, успішно конкуруючи навіть з такою традиційною для індустріального суспільства сферою, як виробництво товарів. Саме тоді високотехнологічне знання може створювати нове знання, що може бути застосоване в будь-якій сфері людської діяльності. Продукування знання, його зберігання й швидкісна передача на основі високих інформаційних технологій стає основним ресурсом людства.

Феномен прискореного розширення й стрімкого оновлення «комп'ютерного парку» отримав назву «інформаційної революції». Іноді зустрічається термін «комп'ютерна революція» або «Інтернет революція». Інформаційна революція – стрімка зміна в XX столітті технологічного базису, способів передавання й зберігання інформації, а також швидкості передачі й обсягу інформації в суспільстві. Інформаційна революція створює технологічну платформу для реалізації соціальних, освітніх і культурних проектів у всіх країнах.

Інформаційне суспільство характеризується, перш за все розвитком комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. У основі такого суспільства знаходяться інформаційні системи та мережі. Головним діючим чинником є інформація, але не в буденному її розумінні, як якісь відомості про різні події, а інформація високотехнологічна, здатна продукувати нову інформацію, яка може миттєво бути використана у виробництві нової інформації та для інтенсифікації виробничого процесу. У свою чергу, інформаційні технології є сферою складної та багаторівневої системи сучасних високих технологій, що містять: мікроелектроніку, комп'ютерну техніку, телекомунікації, нанотехнології, біотехнології.

Ці напрями, тісно взаємодіючи, інтенсивно розвиваються самі й при цьому стимулюють розвиток інших технологічних напрямів. Інформація є важливою характеристикою життя та діяльності співтовариства й тому продукує безліч нових термінів, що відображають найрізноманітніші тенденції розвитку інформаційного суспільства.

Термін інформація достатньо багатозначний у зв'язку з тим, що використовується як у різних наукових галузях (від фізики до лінгвістики), так і в повсякденному житті. Тому, перш за все треба відмітити деякі ключові значення терміна. У природознавстві інформація розглядається як загальна властивість матерії, разом з простором, часом, рухом. З погляду теорії комунікації, можна говорити про інформаційний обмін у природі, на основі обміну сигнальними зв'язками в рослинному та тваринному світі. У сучасному суспільстві до «природних сигнальних обмінів інформацією» потрібно додати також обмін інформацією між людиною й комп'ютерними пристроями, комп'ютерними системами. Вирізняють два види інформації. Первинною називають ту інформацію, яка отримується шляхом проведення будь-якого дослідження. З цією метою можуть бути використані різноманітні пристрої. Наприклад, датчики температури, тиску, лічильники, камери. Вторинною інформацією називають усе те, що виходить у результаті обробки первинної інформації. У фізиці під інформацією розуміють будь-яку значну зміну в характеристиках і структурах конкретного фізичного об'єкта. Разом з енергією й речовиною інформація – це одна з трьох складових природи (Всесвіту).

В інформатиці – це сукупність фактів, явищ, подій, підданих оцифруванню й тоді вже таких, що представляють інтерес і підлягають комп'ютерній реєстрації та обробці. Є декілька форм представлення інформації: символічна, яка заснована на використанні символів – букв, цифр, знаків, зокрема знаків пунктуації; текстова – також використовує символи, але розташовані в певному порядку; графічна форма є найбільш ємкою та складною. До неї належать різні види зображень.

Найменшою одиницею кількості інформації у двійковій системі числення є біт. Одним з найважливіших завдань є пошук інформації, який здійснюється комп'ютерами. Отримана інформація зберігається в базах даних і базах знань. Важливого значення набуває оперативна розсилка інформації. На основі комп'ютерів створюються відповідні системи й спеціальні мережі.

Такий елемент як неодмінне документування інформації є обов'язковим. Ця умова зарахування нової інформації в існуючі інформаційні ресурси.

У гуманітарних і соціальних науках інформація є продуктом соціального походження. Це сукупність мисленнєвих практик, ноосферна діяльність, обумовлена наявністю об'єктивного знання. У економіці – це відомості, дані та значення конкретних економічних показників. А тому вони стають об'єктами інформаційної обробки, передавання та зберігання. Також ці дані використовуються в процесі аналізу й вироблення економічних рішень у процесі стратегічного управління.

Крім того, це один з видів необхідних ресурсів, що використовуються в економічних процесах, отримання якого вимагає витрат часу й залучення інших видів ресурсів. У зв'язку з цим витрати слід зараховувати до витрат виробництва. Завжди документування економічної інформації здійснюється в порядку, встановленому відповідними органами державної влади. Існує також така важлива галузь як інформаційне право, що дозволяє охороняти економічні й авторські інтереси виробника інформації.

У цілому, інформація може бути визначена як сукупність комунікаційного матеріалу, доступного кодуванню на спеціальних мовах.

Інформаційне середовище – це сукупність технічних, технологічних і програмних засобів зберігання, обробки й передачі інформації, а крім того, розвиненої системи інфраструктури соціально-економічних і культурних умов функціонування процесів інформатизації. У системному відношенні інформаційне середовище є частиною ноосфери й у цьому плані існує як інформаційна сфера (інфосфера). Якщо говорити про інформатику, то інформаційне середовище становить собою суму технічних, програмних, комунікаційних засобів зберігання, трансформації та передачі інформаційних масивів з метою вирішення певних виробничих і комунікативних завдань.

Інформаційна сфера – галузь діяльності людей, пов'язана зі створенням, перетворенням і використанням інформації. Сьогодні можна вже твердити про планетарний масштаб інформаційного середовища, яке забезпечується існуванням глобальної інформаційної інфраструктури. Подана «мережа», «система» має важливе стратегічне значення для реалізації економічної й політичної експансії більш розвинутих у технологічному відношенні країн. Інформаційна сфера є однією з найважливіших складових ноосфери. І тому розгортання ноосферної реальності багато в чому залежить від успішності й результативності проектів пов'язаних з інтенсифікацією інформаційної революції.