Елементи юридичного складу для похідного набуття права власності

На відміну від первісного набуття права власності при похідному правонабутті власник набуває тих прав та обов’язків, які мав попередній власник, тобто має місце правонаступництво. Похідне правонабуття усвідомлюється насамперед з переданням майна. З давньоримських часів і дотепер переданню (traditio) приділялося чимало уваги в правових дослідженнях, і це цілком зрозуміло, адже саме з цим, як правило, пов’язується набуття права власності на майно. З переданням майна відбувається перехід володіння майном як його фізичного тримання іншою особою.

Водночас не можна стверджувати, що з переданням майна набувається право власності, оскільки передання не завжди тягне за собою такий правовий наслідок. На це звертав увагу Д.І. Мейєр[210]. Так, майно може бути передано в оренду, на зберігання та на інших підставах, що не тягнуть за собою набуття одержувачем майна права власності. Як цілком слушно зазначає Б.Л. Хаскельберг, «независимо от конечной направленности, цели, традиция – это способ передачи вещи во владение (фактическое обладание), при этом воспринимается как принцип, что передача всегда обеспечивает переход владения, а что переходит сверх того – зависит от намерения сторон»[211].

Таким чином, traditio, по-перше, визначається як спосіб набуття права власності, що має місце після укладення договору чи настання іншого юридичного факту як підстави правонабуття; по-друге, traditio може бути як способом набуття права власності, так і не тягти за собою такий наслідок, а опосередковувати виникнення в особи володіння (наприклад, при зберіганні або заставі) або володіння з користуванням (наприклад, при оренді) майном залежно від волі сторін у конкретних правовідносинах.

Про передання саме прав йшлося ще здавна і саме з ним пов’язана traditio, яка забезпечує «гласность прехода права собственности, и в этом смысле весьма важна ее значимость для отношений с участием третьих лиц»[212].

У. Маттєі взагалі вказує на велике розмаїття traditio: «от простой доставки газеты по подписке до достаточно сложного механизма передачи права собственности на квартиру». Взагалі-то він розрізняє передання права власності mortis causa (посмертне) за волею того, хто передає, і незалежно від такої та передання inter vivos за волею власника, а також передання рухомого майна та нерухомого як за волею власника, так і без такої[213].

Traditio усвідомлюється як акт фізичного передання майна або його символів (ключів, товаророзпорядчих цінних паперів) безпосередньо набувачеві або опосередковано (на пошту, транспортній організації тощо).

Разом із тим похідне набуття права власності може мати місце і у відсутність передання майна, наприклад, при спадкуванні, яке тягне за собою правонаступництво, але передання майна тут бути не може, оскільки право на майно переходить до спадкоємців уже після смерті власника. Не менш цікавим є правонаступництво при перетворенні, коли про передання майна не може йтися, оскільки інакше ми мали б передання майна однією особою собі самій.

Нарешті, навіть і при укладенні договорів перехід права власності на майно не завжди пов’язаний з його переданням. Так, при наймі-продажу (ст. 705 ЦК) або фінансовому лізингу, заставі, якщо умовою договору передбачено перехід права власності до заставодержателя у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, у всіх цих та інших випадках річ уже передана другій стороні за договором, а право в неї виникає пізніше – за наявності певних умов. Це traditio brevi manu (лат. – «передання короткою рукою»), коли, якщо до укладення договору про відчуження речі вона вже перебуває у володінні набувача, річ визнається переданою йому у власність з моменту укладення договору. В ЦК РФ такі положення містяться в ст. 224. У ЦК України подібні ситуації та їх зв’язок з поняттями передання речі та набуття прав на неї, а також їх обсягом не врегульовано.

Отже, потребує з’ясування, по-перше, поняття traditio та її зв’язок з набуттям права власності; по-друге – з правонаступництвом.

Як уже зазначалося, передання (traditio) являє собою похідний спосіб набуття права власності, який, на відміну від первісних способів правонабуття, таких як заволодіння та рішення особи залишити заполучене в себе, тягне за собою правонаступництво, за яким особа набуває у власність не тільки і не стільки річ, а й цілий комплекс прав та обов’язків (активів та пасивів), з нею пов’язаних.

Між тим передання речі як спосіб набуття права власності може супроводжувати не тільки похідне правонабуття. Так, особа, яка виявила (знайшла) річ та заволоділа нею, але не має наміру залишити її собі і набути право власності на неї, передає її міліції чи органові місцевого самоврядування. В цьому разі також має місце передання майна, але воно не випробовує такого навантаження, як при похідному правонабутті, не тягне за собою правонаступництва, бо особа, яка передає річ, не має на неї права. Тому це передання є юридично нейтральною дією.

Викладене свідчить про те, що не будь-яке передання майна є traditio в його розумінні як способу набуття права власності на майно. І навпаки, небудь-яке правонабуття з правонаступництвом пов’язане з traditio.