Віровчення буддизму
Будда прийшов до свого вчення через довгі роки розчарувань, перейнявшись відразою до життя. Ця обставина зумовила песимізм його доктрини, відбиток смутку і приреченості. Більш виразно, ніж будь-хто з мислителів, він усвідомив самотність і загубленість людини серед незрозумілих світів, котрі, ніби коридори жахливого сновидіння, безкінечно переходять один в інший, і, здається, немає виходу з цього одноманітного лабіринту. І в цьому зачарованому похмурому світі, в якому приречена блукати душа, її хвилюють не абстрактні метафізичні поняття, а відчайдушне бажання будь-що вирватися з пастки. Це бажання – основний нерв буддизму. Сутність релігії міститься у проголошених Буддою чотирьох великих істинах. Це ядро його вчення. Перша благородна істина проголошує: стражданням сповнений весь світ, будь-яке життя; існування людини завжди, всюди, в будь-якому його прояві є обов'язково, безумовно й неминуче стражданням, злом. Будда проголошував: "Народження – страждання, старість – страждання, хвороба – страждання, смерть – страждання, нещастя і відчай – страждання, розлука з коханим – страждання, неможливість досягнути бажаного – страждання…". І навіть щасливі моменти в житті (дружба, кохання) призводять до страждання, оскільки щастя скороминуще, воно розвіюється, мов ранковий туман. Буддистська література переповнена подібними висловами: радощі життя – лише примара; тіло – це живий труп, його, по суті, навіть немає, бо воно – лише набір частин, готових ось-ось зруйнуватися. Аналізуючи все існуюче, розкладаючи його на складові, Будда дійшов висновку про примарність світу: все руйнується, все лине невідомо куди. Демон смерті панує у всесвіті, який охоплений безперервним умиранням. Світ сам по собі споконвіку побудований на принципах зла, підлоти, недосконалості; всі дороги життя неминуче ведуть у світ страждань. Навіть сама смерть, як страждання, не приносить порятунку від мук. Після неї починається нове, сповнене страждань, існування. Але хоча, згідно з ученням Будди, страждання пронизує все життя людини, воно не є неминучим. Воно – лише наслідок. А причина – у пристрасному бажанні жити у цьому земному світі, відчувати, отримувати задоволення, радіти життю, – іншими словами, у прив'язаності до земного. Це друга благородна істина. Буддизм засуджує прагнення людини до задоволення своїх потреб, до влади, до щастя й добробуту, до здоров'я, оскільки воно породжує страждання. Третя істина проголошує: оскільки причина страждань – у самій людині, то й позбавлення від них підвладне власній волі. Необхідно навчитися обмежувати свої апетити, бажання й пориви, щоб урешті-решт звільнитися від них зовсім. Страждання може бути припинене, а людина – звільнена від нього. Шляхом до звільнення від страждання є подолання жадоби буття, придушення в людині не тільки бажання жити, а й усіх бажань. Четверта благородна істина проголошує: кожна людина має можливість для спасіння. У цьому сенсі Будда, який був напрочуд скрупульозним, пропонує "Восьмискладовий шлях спасіння" – вісім вимог до віруючого, вісім настанов. 1. Праведне знання, "праведні погляди" – тверда і беззастережна віра в Будду, засвоєння його вчення, особливо "Чотирьох благородних істин". 2. Праведні бажання, які полягають у готовності жити відповідно до вчення Будди і в устремлінні до нірвани. 3. Праведна мова – не брехати, не базікати, не зводити наклепи, не лжесвідчити, не грубіянити. Мова повинна завжди бути розумною, правдивою, спрямованою на злагоду. Праведна мова означає також уміння промовчати, коли нічого сказати. 4. Праведна дія – нікому ні в чому не шкодити, не вбивати, не красти, не пиячити, не займатися розпустою. Чеснотами буддисти вважають щедрість, смиренність, благочестя, моральну чистоту, співчуття до всіх живих істот. 5. Праведний спосіб життя – працювати чесно, дотримуватися законів. Спосіб заробляння на життя не повинен спричиняти шкоди іншим людям. 6. Праведне устремління – послідовність у протидії шкідливим думкам і порадам, здатність вгамовувати злостиві поривання, а добрі – заохочувати, розвивати в собі благородні думки, вольові рішення. 7. Праведна свідомість – прискіпливо виважувати свої думки, емоції та вчинки, не піддаватися покликам бажань та інстинктів. 8. Праведне самозаглиблення – відмова від усього земного, від усіх радощів, збереження спокою і незворушності, вміння досягти глибокого медитативного трансу – своєрідного психологічного стану, що досягається завдяки самозаглибленню, роздумуванню, самонавіюванню. Людина, яка досягла духовної досконалості у нірвані, стає архатом – буддистським святим. Згідно з буддійською філософією, життя в усіх його проявах є різною комбінацією нематеріальних часток – дхарм. Дарма тлумачиться як "шлях", "закон", "істина" і "життєва сила". Це причина, на якій ґрунтується все у житті. Сполучення дхарм визначає буття всього, що існує в цьому світі: людини, тварин, рослин, неорганічної природи. Після розпаду відповідного сполучення дхарм настає смерть. але дхарми не зникають, а утворюють нову комбінацію згідно із законом карми – воздаяння за вчинки і поведінку в попередньому житті або кількох життях. Карма схожа на кола, що утворюються на водному плесі від кинутого каменю. Карма – це накопичення, енергія, що вирішує долю людини, а не сліпий фатум. Буддисти стверджують, що карма є незримою "книгою" пам'яті, в якій закарбовуються всі пристрасті, думки і вчинки людини. Кожного разу після тілесної смерті людина знову втягується в колообіг реінкарнацій – народжень, смертей і нових народжень (сансару). Карма – це ніби "духовний генетичний код". Тільки передається він не від батька до синів, онуків, правнуків, а від "переродження" до "переродження" тієї ж самої істоти. Кожне людське життя має таємничий зв'язок із життям попереднім. Якщо в минулому житті людина була праведником, то і в її майбутньому втіленні буде "добра карма". Якщо ж людина не виконувала вимог закону, поводилася безсоромно, то її душа вселиться в тіло людини, яка матиме гірше життя, ніж попереднє, або навіть у тіло нижчої істоти – тварини. Буддисти переконані: не є випадковими якості, котрі ми помічаємо в різних тварин – хитрість, жадібність, кровожерливість. Ці якості є відображенням прикмет людей, які знайшли своє втілення в тиграх, шакалах, зміях. Той же, хто брехав, стане жертвою брехні; той, хто зраджував, сам буде зраджений. Будда проголошував: "Одні повертаються в материнське лоно; ті, хто чинив зло, потрапляють у пекло; праведники – на небо; звільнені від бажань – досягають нірвани". Буддисти вірять, що можуть знадобитися багато життів, аби стати достатньо чистим і вільним від поганої карми. У буддійській формулі долі по суті немає кінця – вона схожа на велетенську спіраль. Адже за смертю людини, не звільненої від бажань, наступають подальші життя, за ними – ще і ще, і так до нескінченності. Без сумніву, центральним поняттям буддизму є нірвана (санскр. "згасання"), адже кінцевою метою послідовників Будди є досягнення нірвани, вихід, прорив з "чортового колеса" сансари. Це поняття дуже невиразне. На перший погляд здається, що нірвана означає стан абсолютної свободи, велике блаженство, щастя. Проте докладне вивчення буддистських книг приводить до висновку, згідно з яким під словом "нірвана" потрібно розуміти передусім припинення існування, коли людина виразно бачить, що її немає й нікого навколо немає; це перехід у небуття, абсолютне розчинення в Ніщо. Життя не потрібне, це помилка природи. Справжнє реальне буття – це мовчання безмежної Великої Порожнечі. Нірвана – це просто знищення, це Вічна Смерть. Один із напрямів буддизму – дзен-буддизм – створює образ безглуздої смерті, яка все пожирає, чорної діри, в яку провалюється життя. Нірвана є, вочевидь, віддзеркаленням архаїчного, деструктивного і хворобливого потягу людини до саморуйнування і самознищення, до повернення в неорганічний стан, про що свого часу писав засновник теорії і практики психоаналізу З. Фрейд. Прямої відповіді на запитання учнів, що являє собою нірвана, сам Будда старанно уникав. В його розумінні це стан, "де немає ні землі, ні води, ні тепла, ні повітря, ні простору, ні свідомості, ні цього світу, ні іншого світу, ні сонця, ні місяця… Це і є кінець страждання". Де може людина знайти ключ до царства нірвани? "В глибині свого Вперше в історії людської думки буддизм зробив жахливе "відкриття": людина самотня, безкінечно самотня в цьому житті. Навкруги все пусте і безглузде. В небі "немає шляху", немає кого шанувати й любити, немає на кого сподіватися, ніхто не дасть сили слабкій самотній людині, котра йде своєю темною стежиною. Немає звідки чекати допомоги, ніхто не врятує. Людина повинна рятувати себе сама. "Мало хто з людей досягають протилежного берега. Більшість же людей тільки метушаться на цьому березі". Таким є заключний акорд цієї дивовижної релігії, цієї звістки про спасіння без справжнього спасіння, цього вчення про перевтілення і воздаяння без душі, цієї системи світобудови, цієї моралі, яка хоче звільнитися не тільки від зла, а й, урешті-решт, і від добра. І все ж життя і проповідь Ґаутами були одними з найвизначніших подій в історії людського духу. Світова буддистська релігія завоювала серця мільйонів ревних і щасливих послідовників на Цейлоні і в Тибеті, у М'янмі й Таїланді, в Камбоджі і В'єтнамі, Китаї та Японії, Монголії та Кореї. Мандрівники констатують, що в цих країнах значно більше щасливих людей, аніж на багатому Заході. Іслам Термін "іслам" у перекладі з арабської означає "покірність", а того, хто прийняв цю релігію, називають "відданим Богові" (араб. "мусульманин"). Звідси і друга назва цієї релігії – мусульманство. В Європі її називають ще "магометанство" (від зміненого імені її засновника Муххамеда – Магомет). Іслам – наймолодша із сучасних світових релігій, це третя й остання з розвинених монотеїстичних релігій. Близько 1 млн. її адептів проживають переважно в Північній Африці, Південно-Західній, Південній та Південно-Східній Азії. Арабомовні народи майже всі сповідують іслам; тюркомовні, іраномовні – в переважній більшості. Багато мусульман є в Індії, майже все населення Індонезії дотримується ісламу.
|
