Поняття страхового ринку. Суб’єкти страхового ринку

Сьогодні у літературі висловлюються різні позиції та точки зору щодо формування поняття страхового ринку. Однак сутність усіх цих підходів до визначення даної категорії однакова.

Страховий ринок - це система економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист, формується попит і пропозиція на нього.

Обов'язковими умовами функціонування страхового ринку є:

► наявність в суспільстві попиту на страхову продукцію;

► наявність страховиків, здатних задовольнити цей попит.

Тому первинним економічним законом функціонування страхового ринку є закон попиту і пропозиції.

Страховий ринок є складною системою, що складається з різних ланок.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю та одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності, тобто страховиками є страхові організації (компанії).

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхова діяльність в Україні провадиться за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бутиброкери, страхові агенти.

Страхові агенти – фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Брокерами законодавство визнає юридичних осіб або громадян, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Брокери у свою чергуподіляються на страхових та перестрахових.Вони мають бути внесені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів.

Страховими брокерами можуть бути як юридичні особи, так і громадяни, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

Перестраховими брокерами можуть бути лише юридич­ні особи. Законодавство дозволяє одній і тій самій юридичній особі одночасно здійснювати діяльність як страхового, так і перестрахового брокера, але за умов, що вона виконує установлені законодавством вимоги щодо проведення цих видів діяльності

Крім головних суб’єктів страхового рину можна назвати інші суб’єкти страхового ринку, до яких слід віднести: ► вигодонабувачів;► застрахованих осіб; ► об’єднання страховиків;► перестраховиків ►непрямих страхових посередників;► уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю та інші суб’єкти.

Застрахований – це особа, за яку страховик несе відповідальність за укладеним договором страхування. У окремих випадках застрахований та страхувальник може бути однією особою, у інших випадках – різною.

Приклад: Громадянин Ільченко С.П. уклав зі страховою компанією “А” договір страхування від нещасних випадків. У даному випадку страховиком є страхова компанія “А”, страхувальником є громадянин Ільченко С.П., застрахованої особою також є громадянин Ільченко С.П.

Приклад: Громадянин Ільченко С.П. уклав зі страховою компанією “А” договір страхування дітей від нещасних випадків, згідно даного договору він застрахував свою доньку Ірину. У даному випадку страховиком є страхова компанія “А”, страхувальником є громадянин Ільченко С.П., застрахованої особою його донька Ірина.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати осіб для отримання страхових виплат у разі смерті страхувальника (вигодонабувачів). У період дії договору страхувальник має право до настання страхового випадку замінювати вигодонабувачів, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересівсвоїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю.Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, морських ризиків,відповідальності операторів ядерних установок,сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, транспортним страхуванням можуть створювати: Авіаційне страхове бюро; Морське страхове бюро; Ядерний страховий пул; Аграрний страховий пул; Моторне (транспортне) страхове Бюро. Ці об’єднання утримуються за рахунок коштів страховиків

Велику роль на страховому ринку України грає таке об’єднання страховиків як Ліга страхових організацій України (ЛСОУ), яка була створена у 1992 році.

Роль та значення перестраховиків та органа державного нагляду за страховою діяльністю будуть розглянути пізніше.

До непрямих страхових посередників відносять:актуарієв,аджастерів,сюрвейєрів, андерайтерів, аварійних комісарів, диспашерів та ін.

Актуарій – це фахівець, що на основі актуарних (математичних) розрахунків визначає базові страхові тарифи за різними видами страхування.

Аджастер – фізична або юридична особа, що представляє інтереси страховикапри вирішенні питань щодо врегулювання заявлених претензій страхувальника у зв’язку із страховим випадком.

Сюрвейєр – експерт або агент, що здійснює огляд майна, яке береться на страхування.

Андеррайтер – особа, яка має повноваження від страховика приймати на страхування запропоновані ризики, він може виконувати функції сюрвейєра.

Аварійний комісар – особа, яка встановлює причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків.

Диспашер – спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат при загальної аварії між зацікавленими сторонами.

Страховий ринок передбачає рівноправне партнерство усіх суб’єктів, розвинену систему горизонтальних та вертикальних зв’язків між ними.