Конституція та інші закони України як юридична основа побудови правової держави

 

Як уже відмічалося, обрана тема курсової роботи є актуальною у звя зку з тим, що наша держава рухається шляхом реалізації концепції правової держави. Реалізація змісту концепції – впровадити її не тільки за допомогою розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, відтворюючи високий рівень науки і культури, але й за допомогою формування сучасного законодавства, закладаючи в нього перспективи суспільного розвитку. Такі перспективи повинні проявлятися в реформаціях державно-правових інститутів України, а також в готовності громадянського суспільства на підставі високого рівня правової культури і правової свідомості реалізувати згадану концепцію.

Поступ до розбудови правової державності Україна починала в доволі несприятливих умовах, які склалися в результаті більш ніж семидесятирічного панування антидемократичного режиму. Крім цього, перші кроки на шляху до громадянського суспільства і правової держави довелося робити в жорстких умовах соціально-політичної конфронтації і глибокої економічної кризи. Аналіз соціально-економічного і політичного розвитку України на сучасному етапі свідчить як про наявність певних успіхів, так і велику кількість складних проблем, які потребують невідкладного розв'язання. Насамперед, це стосується подальшого зміцнення основ правової державності, становлення і розвитку засад громадянського суспільства[25].

Головною програмою розвитку правової держави в Україні є Конституція України як основний закон функціонування держави і суспільства, де в ст. 1 записано, що наша держава Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова держава. Загальновідомим є твердження про спрямованість діяльності такої держави на максимальне забезпечення конституційних прав людини, яке слід розуміти не тільки як їх охорону, захист, реальне юридичне визнання, а також як їх безпосередню дію відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, в якій спеціально звертається увага на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії.

Правова держава передбачає передусім розвиток її юридичної бази законодавства. В останні роки в Україні прийнято чимало законів, які регулюють суспільні відносини в різних сферах життя. У Конституції України критерієм

закріплення основних прав та свобод громадян є міжнародні стандарти, загальновизнані принципи й норми міжнародного права, зафіксовані, зокрема в Статуті ООН, Загальній декларації прав людини, Пакті про громадянські та політичні права, Паризькій хартії для нової Європи.

Розвиток конституційних положень щодо прав людини і громадянина здійснюється в законах України, зокрема, "Про власність", "Про підприємництво", "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про статус суддів", "Про прокуратуру", "Про адвокатуру" та ін.

Верховенство закону, зміцнення його авторитету досягається шляхом поліпшення якості законів, удосконалення законодавчого процесу.

Крім прав і свобод людини, в законах повинні бути визначені також права нації, національностей, народу. Прикладом виконання цієї вимоги можна назвати Закон України "Про національні меншини в Україні", який прийнято з метою гарантування національним меншинам права на вільний розвиток.

Також на законодавчому рівні знайшов своє відображення загальнодозвільний принцип. У чинних законах значно розширено сфери діяльності громадянина, межі його свободи. Наприклад, закон передбачає право власника вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, а підприємці мають право самостійно приймати рішення і здійснювати будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

У плані реалізації такої ознаки, як взаємовідповідальність особи та держави, слід зазначити, що вона діяла раніше лише в напрямі відповідальності громадянина перед державою. Тепер ситуація змінилася. В Україні прийнято низку законів, згідно з якими держава несе відповідальність перед громадянином у разі порушення його прав. Наприклад, Закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" встановлює порядок видачі компенсацій незаконно репресованим, надання їм пільг.

Уже дещо зроблено в Україні і для підвищення політичної культури населення. Так, закони України публікуються в засобах масової інформації, проводиться трансляція пленарних засідань сесії Верховної Ради, систематично виходять в ефір телерадіоканали політичної тематики, збільшено набір студентів у юридичні вузи та на юридичні та політологічні факультети тощо.

Побудова правової держави неможлива і без чіткого розмежування повноважень між різними гілками державної влади. В Україні законодавча влада належить парламенту - Верховній Раді України. Виконавчу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Республіки Крим, органи державної виконавчої влади (центральні, місцеві та Республіки Крим), судову владу доручено здійснювати судовим органам - Конституційному Суду України, загальним, військовим, арбітражним судам. Верховна Рада приймає закони та здійснює контроль за їх виконанням; виконавчі органи займаються організацією проведення їх у життя; суди здійснюють правосуддя (шляхом вирішення кримінальних, цивільних, господарських та інших справ).

Важливим у плані побудови правової держави є також створення ефективного механізму охорони прав особи. На сьогодні в Україні діють Кримінально-процесуальний, Цивільно-процесуальний та Арбітражно-процесуальний кодекси, які передбачають процедуру звернення до суду за захистом порушених прав. Нові положення, які значно розширюють засоби захисту прав громадян, містять закони "Про адвокатуру", "Про нотаріат", "Про прокуратуру", "Про звернення громадян".

На підняття авторитету судових органів, забезпечення незалежності суддів і підпорядкування їх тільки закону спрямований Закон України "Про статус суддів". Він встановлює порядок обирання суддів, процедуру здійснення правосуддя та недопустимість втручання в цю діяльність, а також інші важливі положення. Високими є вимоги щодо осіб, котрі обираються на посаду судді.На сьогодні значно розширено коло питань, з яких можна звернутися до суду. Доступність суду для кожного громадянина - це своєрідний показник того, як близько суспільство підійшло до правової держави.

Правова держава може функціонувати лише в режимі законності, тобто такого стану відповідності суспільних відносин Конституції та іншим законам держави, який утворюється в результаті виконання законів усіма суб'єктами права (учасниками суспільного життя). Забезпечити відповідність законів та інших нормативних актів Конституції України покликаний Конституційний Суд України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Республіки Крим, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевої виконавчої влади, самоврядування, політичними партіями, громадськими організаціями, посадовими особами та громадянами здійснюється органами прокуратури.

Аналіз ознак правової держави та напрямів її формування засвідчує, що, хоч у чинній Конституції Україна проголошена правовою державою, насправді це положення є дещо декларативним. А визнання України правовою державою у нормативному акті найвищої нормативної сили лише загострило питання про розуміння цієї держави та проблеми її формування [26].

Справа в тому, що конституційні основи нашої держави закладені, але не розбудовані; принцип поділу влади лише започаткованій, передбачається перерозподіл повноважень між вищими органами державної влади у майбутній крнститиуційній реформі, реалізація якої очікується приблизно через рік; остаточно не вирішені питання власності; не реалізовані положення судово-правової реформи; гостро стоїть питання боротьби зі злочинністю, в тому числі з її організованими формами, що створили певну суспільну силу, яку офіційно визнають п'ятою владою; низькою є правосвідомість членів суспільства; деформації правосвідомості громадян сприяє невисокий рівень життя. Все це не дозволяє стверджувати, що наша молода держава є правовою. До того ж у теорії держави та права не вироблене таке розуміння правової держави, яке дало б змогу реалізувати теоретичні положення на практиці. Методологічний підхід до вирішення цієї дуже важливої проблеми взагалі відсутній[27].

Нині більшість вчених-правознавців вважають, що формування правової держави у нашій країні буде складним і тривалим процесом (фахівці вважають, що за сприятливих обставин це може статися не раніше, ніж через 40-45 років), який зумовлює необхідність кардинального реформування економічної, політичної, правової та інших систем суспільства.

Треба наголосити на тому, що основою створення і функціонування правової держави є громадянське суспільство, тобто об єднання вільних і рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником та брати активну участь у політичному житті.

Для побудови громадянського суспільства в Україні необхідно забезпечити компроміс між різними політичними партіями, спрямувати зусилля політиків та економістів на об'єднання суспільства для пошуку шляхів виходу з економічної кризи, вирішити проблему міжнаціональних (у нашій державі проживають 14 млн. громадян інших національностей) і міжконфесійних відносин, енергійніше проводити реформуванні національного законодавства з урахуванням вимог міжнародного права.

Тісний зв'язок між громадянським суспільством та правовою державою виражається в різних формах самообмеження суспільства, з одного боку, і держави з іншого. Але, виділяючи цей зв'язок, слід підкреслити, що правова держава є продуктом громадянського суспільства. Історія Західної Європи та України свідчить про те, що як тільки держава звільняє соціально-економічний і духовно-культурний простір для вільного розвитку соціальних груп індивідів і визнає за ними невід'ємні права та свободи, виникають теоретичні й практичні передумови створення правової держави. В цій ситуації держава змінюється якісно. Із інституту, який стояв над суспільством і вирішував усі його проблеми, держава стає одним із багатьох, хоча й важливим його інститутом, що координує і структурує суспільство, зберігаючи тим самим свою цілісність [28].

Україна підтримує зв'язки з Радою Європи і з 54 країнами світу. Протягом останніх років парламентом нашої держави було ратифіковано близько чотирьохсот міжнародних угод. Проте доводиться констатувати, що частина з них не виконується належним чином, чим підривається авторитет нашої країни на міжнародній арені.

Не треба орієнтуватись на швидку побудову в Україні правової держави і з економічних міркувань: нині у нашій державі національний прибуток знизився більше, ніж за часів Другої світової війни. Вчені-економісти вважають, що лише відновнювальний процес становитиме понад 25 років, і то лише за умови сприятливої політичної обстановки в суспільстві.

Отже, Україна продовжує перебувати в економічній кризі, яка пов'язана з кризою духовності. Низький рівень правосвідомості, неврахування менталітету українського народу - це те, що перешкоджає здійсненню у нашій державі перетворень. Водночас великої актуальності набуває питання про підвищення ефективності дії законів. Без цього здійснення економічних та інших реформ, формування правової держави і громадянського суспільства, посилення боротьби зі злочинністю є досить проблематичним.